Постанова № 35983672, 07.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8879/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М.

Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Оліщук А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський стандарт» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський стандарт» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій, визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Морський стандарт» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби та просило визнати протиправними дії відповідача зі зменшення в особовому рахунку позивача суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за декларацією за серпень 2011року в розмірі 223943,00 грн. та дії щодо збільшення суми від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в серпні 2011 року в розмірі 6370,00гривень; а також визнати нечинним та скасувати податкове-повідомлення №0000050700 від 16.01.2012року на суму 55986,00гривень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 листопада 2012року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що підприємством було правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими операціями з підприємствами, що надають послуги та на які покладено обов'язок щодо сплати портових зборів, оскільки у даних правовідносинах позивач виступає як самостійний суб'єкт господарювання. Вказані послуги придбавались не з метою їх реалізації нерезидентам, а з метою використання у власній господарській діяльності на виконання функцій морського агента, що надає йому право на включення сум ПДВ, сплачених і ціні придбаних ним послуг, до податкового кредиту.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, з 15.12.2011 по 19.12.2011 Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю з «Морський стандарт» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість шляхом зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за серпень 2011 року.

За результатами перевірки складено Акт № 9419/0700/33227562 від 19.12.2011, відповідно до висновків якого встановлено порушення позивачем пп. 196.1.11, п.196.1, ст.196, п.198.4, 198.6, ст.198, п.199.1, ст.199, п.200.1, 200.3, 200.4 ст.200 ПК України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування по декларації за серпень 2011 року в розмірі 223943,00 грн. та заниження в серпні 2011року суми від'ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в розмірі 6370,00гривень.

На підставі акту перевірки та згідно з п.54.3, ст.54, п.58.1 ст.58 ПК України відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В1» № 0000050700 від 16.01.2011 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 223943,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 55986,00 грн.

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень були наступні обставини, які відображені в акті, а саме: позивачем до складу податкового зобов'язання з ПДВ за основною ставкою віднесено операції з надання послуг з агентування і фрахтування морського торговельного флоту судновими агентами на користь нерезидентів, які надають послуги з міжнародних перевезень пасажирів, їхнього багажу, вантажів чи міжнародних відправлень, що не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за операціями з «ОіІ Маrin Group Ltd.», «Darley Selесt Іnc.», «Inflot World Wide Ltd.», «Jsc Solvalub Shipping», «Limako Maritime S.A.», що призвело до завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 227431,35гривень, у тому числі за липень 2011 року - 148925.56 грн., за серпень 2011 року - 78505,79 грн.

Як наслідок, безпідставно включено до складу податкового кредиту податкової звітності нараховані (сплачені) суми податку на додану вартість, при придбанні послуг у Державного підприємства «Керченський морський торговий порт», Державного підприємства «Дельта-Лоцман», Державного підприємства «Керченський морський рибний порт», Закритого акціонерного товариства «КМП «Камиш-Бурун», Товариства з обмеженою відповідальністю «Морське агентство «Арго і К», які призначалися для використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування, на загальну суму 209654,54гривень, у тому числі за липень 2011 року в розмірі 137636,16 грн., за серпень 2011 року - 72018,38 грн.

Крім цього, в акті перевірки зазначено, що позивачем не дотримано порядок пропорційності віднесення сум ПДВ до податкового кредиту та безпідставно включено до його складу у липні 2011 року частку у розмірі 79,23% за операціями з придбання морського роз'їзного катера «Леонід Галактіонов» та з придбання послуг з огляду СУБ згідно МКУБ у Державного підприємства «Класифікаційне товариство Регістр Судноплавства України» і з ідентифікації корпуса судна Інспекцією головного державного реєстратора флоту, що призвело до завищення податкового кредиту у липні 2011 року в розмірі 235232,87 грн., оскільки відповідно до Додатку № 7 до податкової декларації за липень 2011 року «Розрахунок (перерахунок) частки використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами/послугами, необоротними активами між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями» частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях складала 20,77%.

Також, на думку податкового органу, до складу податкового кредиту в серпні 2011 року безпідставно включено суму ПДВ у розмірі 117,83 грн. за операціями з придбання запчастин у Товариства обмеженою відповідальністю «Аква-Гранд», оскільки за даними системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України обліковується розбіжність за даним контрагентом у повному обсязі.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що зважаючи на вимоги пп.196.1.11, п. 196.1, ст.196 та п.198.4, ст.198 ПК України, позивачем необґрунтовано збільшено суму податкового зобов'язання при здійсненні операцій, що не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, що, в свою чергу, позбавляє платника податку права на податковий кредит при придбанні послуг з метою подальшого їх використання у неоподатковуваних операціях.

Також суд першої інстанції зауважив, що враховуючи розраховану та задекларовану позивачем частку використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях за попередній 2010 календарний рік у розмірі 20,77% - саме цей коефіцієнт підлягає застосуванню протягом усього поточного 2011 року, незалежно від здійснення позивачем оподатковуваних та/або оподатковуваних операцій, з можливістю його коригування лише у грудні 2011 року.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого:

Відповідно до ч.2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Частиною 3 статті 11 КАС України визначено, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Тобто, визначення обсягу та змісту позовних вимог є виключною прерогативою позивача.

Відповідно до ч.1,2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

За приписами ч.4 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Аналіз зазначених правових норм у їх сукупності дає підстави для висновку, що лише суд першої інстанції вільний у своєму праві виходу за межі заявлених вимог для повного захисту прав, свобод і інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. У разі ж якщо суд першої інстанції не скористався таким правом, - суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу, - обмежений у своїх дискреційних повноваженнях приписами ч.4 ст.195 КАС України.

Аналізуючи текст позовної заяви, колегія суддів встановила, що позивач висловлює свою незгоду з викладеними в акті перевірки висновками відповідача:

в частині зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість при здійсненні операцій з надання послуг з агентування і фрахтування морського торговельного флоту судновими агентами на користь «ОіІ Маrin Group Ltd.», «Darley Selесt Іnc.», «Inflot World Wide Ltd.», «Jsc Solvalub Shipping», «Limako Maritime S.A.», що не є об'єктом оподаткування, на загальну суму 227431,35 грн., у тому числі за липень 2011 року - 148925,56 грн., за серпень 2010 року -78505,79 грн.;

в частині зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість при придбанні послуг у Державного підприємства «Керченський морський торговий порт», Державного підприємства «Дельта-Лоцман», Державного підприємства «Керченський морський рибний порт», Закритого акціонерного товариства «КМП «Камиш-Бурун», Товариства з обмеженою відповідальністю «Морське агентство «Арго і К», які призначалися для використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування, на загальну суму 209654,54 грн., у тому числі за липень 2011 року в розмірі 137636,І6 грн., за серпень 2011 року - 72018,38 грн.;

в частині зменшення податкового кредиту у липні 2011 року у розмірі у розмірі 79,23% від загальної вартості придбання морського роз'їзного катера «Леонід Галактіонов» та послуг з огляду СУБ згідно МКУБ у Державного підприємства «Класифікаційне товариство Регістр Судноплавства України» і з ідентифікації корпуса судна Інспекцією головного державного реєстратора флоту на суму 235232,87гривень;

в частині зменшення податкового кредиту у серпні 2011 року у розмірі 117,83 грн. за операціями з придбання запчастин у Товариства обмеженою відповідальністю «Аква-Гранд», внаслідок існування розбіжностей між даними задекларованого позивачем податкового кредиту та податковим зобов'язанням ТОВ «Аква-Гранд».

Вимоги ж позову, сформульовані у прохальній частині позовної заяви, стосуються лише визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення в особовому рахунку позивача суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за декларацією за серпень 2011 року в розмірі 223943,00 грн. та збільшення суми від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в серпні 2011 року в розмірі 6370,00 грн. та визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 55986,00 грн.

Про це ж свідчить і визначення позивачем розміру судового збору, сплаченого ним при поданні позовної заяви - 559 грн. 86 коп. (платіжне доручення від 25.06.2012року № 1170) з вимог майнового характеру та 32гривні 19коп. (платіжне доручення від 25.06.2012року № 1171) за заявлені вимоги немайнового характеру.

Отже, з урахуванням викладеного, колегія суддів вбачає за необхідне визначитися з межами перегляду справи судом апеляційної інстанції наступним чином: перевірити законність та обґрунтованість судового рішення про відмову у задоволенні позову відносно до фактично заявлених позивачем вимог.

Так, дії податкового органу зі зменшення в особовому рахунку позивача суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за декларацією за серпень 2011 року вчинені відповідачем на підставі податкового повідомлення - рішення № 0000050700 від 16.01.2012 року.

Отже, правовою підставою для зміни даних особового рахунку платника податків може бути, зокрема, зміна (скасування) податкового повідомлення - рішення, відповідно до якого вносились такі зміни. Як вбачається з матеріалів справи, податкове повідомлення - рішення форми «В1» від 16.01.2012року № 0000050700 в частині зменшення суми задекларованої позивачем суми бюджетного відшкодування за декларацією з податку на додану вартість за серпень 2011 року у розмірі 223943,00 грн. Товариством не оскаржується. З огляду на наведене, наразі відсутні правові підстави і до внесення змін до особового рахунку платника податків.

За таких умов підстави для визнання дій податкового органу щодо зменшення по особовому рахунку позивача суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2011 року, - відсутні.

Стосовно позовної вимоги щодо визнання дій відповідача протиправними в частині збільшення суми від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в серпні 2011 року у розмірі 6370,00гривень, колегія судців зазначає наступне:

до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно - правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються.

З наведеного вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте, ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно - правових відносин.

Акт перевірки - це службовий документ, який стверджує факт проведення перевірки фінансово - господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання. Акт перевірки лише фіксує факт правопорушення та не має правового значення у розумінні п.1 ч.1 ст.17 КАС України.

Зміст позовної вимоги Товариства про визнання дій відповідача протиправними в частині збільшення суми від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в серпні 2011 року у розмірі 6370,00 грн., свідчить про те, що позивачем оскаржуються висновки акту ДПІ, оформлені актом перевірки.

Аналізуючи правомірність винесеного відповідачем податкового повідомлення - рішення №0000050700 від 16.01.2012 року в оскаржуваній частині на суму 55986,00 грн., колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, останнім були здійснені операції з надання послуг морського агентування компаніям - нерезидентам «ОіІ Маrin Group Ltd.», «Darley Selесt Іnc.», «Inflot World Wide Ltd.», «Jsc Solvalub Shipping», «Limako Maritime S.A.» на підставі укладених з ними договорів.

Відповідно до приписів ст.116 Кодексу торговельного мореплавства України агентськими організаціями (морськими агентами) є організації, що діють як постійні представники судновласника та за договором морського агентування за винагороду зобов'язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства.

Відповідно до ст. 117 названого Кодексу морський агент виконує формальності та дії, пов'язані з прибуттям, перебуванням і відходом судна, допомагає капітану судна у налагодженні контактів з службами порту, місцевими органами виконавчої влади, в організації постачання і обслуговування судна в порту, оформляє митні документи та документи на вантаж, інкасує суми фрахту та інші суми для оплати вимог судновласника, що виникають з договору перевезення, сплачує за розпорядженням судновласника і капітана судна суми, пов'язані з перебуванням у порту, залучає вантажі для морських ліній, здійснює збір фрахту, експедирування вантажу, наймання екіпажів для роботи на суднах, виступає від імені вантажовласника, а також договірною стороною учасників перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні.

Згідно із п.14.1.179, п.14.1, ст.14 ПК України податкове зобов'язання для розділу V «Податок на додану вартість» ПК України - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному податковому (звітному) періоді.

Відповідно до пп. б), п. 185.1, ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платника податків з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПК України. В той же час, п. 186.4, ст.186 ПК України місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 цієї статті.

Відповідно до пп. 196.1.11, п. 196.1, ст.196 ПК України надання послуг з агентування і фрахтування морського торговельного флоту судновими агентами на користь нерезидентів, які надають послуги з міжнародних перевезень пасажирів, їхнього багажу, вантажів чи міжнародних відправлень, не є об'єктом оподаткування операції.

Як свідчать матеріали справи, позивачем - морським агентом були придбані послуги у Державного підприємства «Керченський морський торговий порт», Державного підприємства «Дельта-Лоцман», Державного підприємства «Керченський морський рибний порт» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Морське агентство «Арго і К», які були в подальшому були реалізовані судновласникам - нерезидентам.

При цьому, ТОВ «Морський стандарт» у господарських відносинах з підприємствами, що надають послуги, та на які покладено функції щодо надання послуг, справляння у т.ч. портових зборів, виступає як самостійний суб'єкт господарювання - резидент України, а тому має відповідні права, у т.ч. на включення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту.

Оплата ж послуг агента, які надає «Морський стандарт», є лише складовою частиною сум, які виставляються агентом судновласникам-нерезидентам у складі дисбурсментського рахунку, передбаченого КТМ України і нормами міжнародного права в галузі торговельного мореплавства, на підставі якого судновласник відшкодовує Агенту усі затрати, пов'язані з виконанням функцій морського агента та сплачує агентську винагороду, - саме послуги Агента в розумінні п.п.196.1.11 ПК України.

Таким чином, Окружний адміністративний суд м. Києва необґрунтовано не взяв до уваги твердження позивача, що відповідно до пп.196.1.11, п.196.1, ст.196 ПК України не є об'єктом оподаткування виключно агентська винагорода, що отримується позивачем як судновим агентом, а не весь комплекс послуг, у даному випадку, з агентування морського торговельного флоту.

Щодо недотримання позивачем порядку пропорційності віднесення сум ПДВ до податкового кредиту та безпідставності віднесення до його складу у липні 2011 року частки податку у розмірі 79,23 % за операціями з придбання морського роз'їзного катера «Леонід Галактіонов» та придбання послуг з огляду СУБ згідно МКУБ у Державного підприємства «Класифікаційне товариство Регістр Судноплавства України» і з ідентифікації корпуса судна у Інспекції головного державного реєстратора флоту, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до зовнішньоекономічного договору купівлі - продажу № 02 К/2011 від 01.06.2011 року, укладеного між ТОВ «ЗЕНИТ» (Російська Федерація) та ТОВ «Морський стандарт», позивачем у липні 2011 року придбано морський роз'їзний катер «Леонід Галактіонов», що був у використанні у комплекті із судовим обладнанням та спорядженням, що підтверджується вантажно - митною декларацією №600100003/2011/002046, згідно якої було заявлено до декларування та випуску у вільний обіг (режим ІМ-40) та сплачено до державного бюджету ввізне мито і податок на додану вартість, виходячи з митної вартості, що визначена Кримською митницею.

Митним органом сплачено податок на додану вартість в розмірі 291253,57 грн., що відображено у ряд. 12.1 податкової декларації з ПДВ за липень 2011 року. Судно зареєстроване у Державному судновому реєстрі ДП «Керченський морський торгівельний порт» під № 124 від 06.09.2011 року, право плавання під прапором України вказаний катер отримав лише 16.12.2011 року.

В той же час, позивачем у липні 2011 року у ДП «Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України» придбано послуги з огляду СУБ згідно МКУБ на загальну суму 22228,62 грн., у тому числі ПДВ - 3 704,77 грн. та у Інспекції головного державного реєстратора флоту придбано послуги з ідентифікації корпусу судна на загальну суму 11642,40гривень, у тому числі ПДВ - 1 940,40 грн. Зазначені вище послуги стосувалися морського роз'їзного катера «Леонід Галактіонов», придбаного позивачем у ТОВ «ЗЕНИТ».

Згідно додатку № 7 до податкової декларації за липень 2011 року «Розрахунок (перерахунок) частки використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами/послугами, необоротними активами між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями» частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях позивача, розрахована на підставі п. 199.2, ст.199 ПК України, за попередній календарний рік складала 20,77%.

Відповідно до п. 199.1, ст.199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях.

В ході проведення перевірки відповідачем зменшено у липні 2011 року задекларовані позивачем суми податкового кредиту, що відповідає частці 79,23% загальної суми податкового кредиту на загальну суму 235232,87гривень, а саме:

- при придбанні морського роз'їзного катеру «Леонід Галактіонов» у ТОВ «ЗЕНИТ» у розмірі 230760,20гривень (291253,57 X 79,23%);

- при придбанні послуг з огляду СУБ згідно МКУБ у ДП «Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України» у розмірі 2935,29гривень (3704,77 X 79,23%);

- при придбанні послуг з ідентифікації корпусу судна у Інспекції головного державного реєстратора флоту у розмірі 1537,38 (1940,4 X 79,23%).

Фактичне отримання вищезазначених послуг підтверджено належною первинною документацією, зокрема, податковими накладними.

З таким висновком погоджується і суд першої інстанції який зокрема зазначив, що враховуючи розраховану та задекларовану позивачем частку використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях за попередній 2010 календарний рік у розмірі 20,77%, саме цей коефіцієнт підлягає застосуванню протягом поточного 2011 року, навіть якщо в ціні товарів/послуг було сплачено податок на додану вартість, з можливістю його коригування лише наприкінці 2011 року, у грудні, незалежно від подальшого використання придбаних товарів/послуг - в оподатковуваних, неоподатковуваних або звільнених від оподаткування операціях.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна. Відповідно до пп.14.1.181, п.14.1, ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із п. 198.1, ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію

України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при

їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням

таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника

податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання

послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного

або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2, ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до п. 198.3, ст.198 ПК України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Судом встановлено і таке визнається сторонами, що на момент проведення перевірки роз'їзний катер позивачем взагалі не використовувався ані в оподатковуваних, ані в неоподатковуваних операціях.

Судом першої інстанції не враховано, що обов'язковою умовою розподілу сплачених (нарахованих) сум податкового кредиту є фактичне використання позивачем морського роз'їзного катеру одночасно як в оподатковуваних, так і в неоподатковуваних операцій. Тільки при умові одночасного використання морського роз'їзного катеру як в оподатковуваних, так і в неоподатковуваних операцій, позивач зобов'язаний застосовувати визначений у Додатку № 7 коефіцієнт розподілу податкового кредиту, розрахований за підсумками попереднього календарного року з подальшим коригуванням лише у грудні 2011 року, як це передбачено ст.199 ПК України.

Судом першої інстанції не враховано, що відповідно до пп.а), п. 198.5, ст.198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами,

необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в операціях, що не є об'єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу).

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у податкового органу були відсутні підстави для зменшення суми податкового кредиту у липні 2011 року на загальну суму 235232,87 грн.

Також до складу податкового кредиту в серпні 2011 року позивачем включено суму ПДВ в розмірі 117,83 грн. за операціями придбання запчастин у Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква-Гранд».

З огляду на позицію Вищого адміністративного суду України (лист №742/11/13-11 від 02.06.2011) з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, оцінюючи правомірність формування позивачем податкового кредиту за операціями придбання запчастин у Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква-Гранд» слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентом, підтвердити суми витрат на придбання товарів (робіт, послуг) належним чином оформленими первинними документами.

Судом встановлено, що факт здійснення операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аква-Гранд» підтверджується наявною у справі податковою накладною №1 від 18.08.2011.

Будь-яких інших доказів на підтвердження факту здійснення господарської операції матеріали справи не містять. Позивачем ні під час перевірки, ні до суду першої та апеляційної інстанції не надано таких підтверджуючих документів, як то договір, акти приймання-передачі, товарно-транспортні накладні або докази на підтвердження транспортних витрат на перевезення, докази на підтвердження наявності місця для зберігання чи використання товару в подальшому, платіжні доручення, банківські виписки.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що навіть наявність покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підсумовуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції.

Так, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності зменшення податковим органом суми податкового кредиту ТОВ «Морський стандарт» у липні 2011 року, виходячи з коефіцієнту розрахованої та задекларованої позивачем частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях за попередній 2010 рік, оскільки обов'язковою умовою розподілу сплачених (нарахованих) сум податкового кредиту є фактичне використання позивачем товарів/послуг, необоротних активів, в той час як, на момент проведення перевірки роз'їзний катер та пов'язані з його придбанням супутні послуги позивачем взагалі не використовувався ані в оподатковуваних, ані в неоподатковуваних операціях.

Крім того, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо завищення позивачем податкових зобов'язань з ПДВ за операціями з компаніями-нерезидентами та резидентами, що надають послуги, так як оплата послуг позивача, як агента, є лише складовою частиною сум, які виставляються агентом судновласникам-нерезидентам у складі дисбурсментського рахунку, при цьому, ТОВ «Морський стандарт» у господарських відносинах з іншими підприємствами, що надають послуги, виступає як самостійний суб'єкт господарювання - резидент України, а тому має відповідні права, у т.ч. на включення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту.

Разом з тим колегія суддів зауважує, що оскільки рішення, дії чи бездіяльність податкового органу в цій частині не є предметом розгляду даної справи, проте впливають на розрахунок суми штрафних санкцій, які оскаржуються позивачем, а тому аналіз означених операцій впливає на висновки колегії суддів щодо їх правомірності.

Отже, судом апеляційної інстанції виявлено допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині відмови в задоволенні позовних вимог, - з огляду на що оскаржувана постанова су підлягає частковому скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст.41, 160, 167, 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський стандарт задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 листопада 2013 рок скасувати в частині відмови в задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський стандарт» до Державної податкової інспекції у Дарницькому район м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення №0000050700 від 16.01.2012 року на суму 55986,00 гривень, та ухвалити в цій частині нову постанову про задоволення позову.

В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 листопада 2012року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 09 грудня 2013 року.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.