Постанова № 35983002, 13.12.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2013 р. Справа № 804/14337/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича при секретаріЛісна А.М. за участю: представника позивача представника відповідача Чернова А.В. Задорожна А.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Профіль України" до Дніпропетровської митниці Міндоходів України про оскарження рішень

ВСТАНОВИВ:

31.10.2013 року позивач звернувся з позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, у якому з урахування заяви про збільшення розміру позовних вимог від 28.11.2013 року просить суд:

- визнати протиправною та скасувати картку відмову у митному оформленні товарів № 110100000/2013/00529 від 24.09.2013 року Дніпропетровської митниці Міндоходів України;

- визнати протиправним та скасувати рішення про корегування митної вартості товарів № 110100000/2013/200435/1 від 24.09.2013 року ;

- повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Профіль України» з Державного бюджету України надмірно сплачений податок на додану вартість у розмірі 13 731,72 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно витребував від позивача додаткові документи, оскільки документи надані позивачем до митного оформлення не містять розбіжності, ознак підробки та містять всі відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Позивач зазначає, що наявність у калькуляції собівартості товарів суми транспортних послуг у розмірі 60 доларів США за тону, а також наявність у декларації країни експорту суми транспортних витрат у розмірі 63,73 доларів США за тону, не вплинуло на митну вартість товару, оскільки вона залишилася незмінною як у калькуляції собі вартості товару, декларації країни експорту так і у інвойсі продавця, оскільки витрати на транспортування ніс продавець товару. Також позивач зазначає, що неспівпадіння дати оплати та дати відвантаження товару не є підставами для не визначення митної вартості товару за основним методом. Неспівпадіння дати коносаменту із датою коносаменту, що вказана у графі 44 митної декларації є опискою, про що позивач повідомив відповідача листом від 24.09.2013 року № 01-375. Позивач також вказує на те, що не дотримання ним умов контракту стосовно строків розрахунку з постачальником також не може бути підставою для не визначення митної вартості товару за основним методом, оскільки позивачем сплачено повну вартість товару згідно платіжних доручень № 289 від 07.06.2013 року та № 387 від 10.09.2013 року. Позивачем також надано суду лист Державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза» від 19.09.2013 року № 4205, у якому вказано про те, що рівень цін вказаний у контракті позивача та інвойсі з урахуванням умов поставки відповідає поточній кон'юнктурі ринку.

Ухвалою суду від 14.11.2013 року відкрито провадження у адміністративній справі та залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначаючи про те що рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення прийняті ним на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України. Відповідач зазначив про те, що скористався своїм правом витребувати додаткові документи від позивача, у зв'язку з тим що документи надані останнім містили розбіжності відповідно до обраного методу визначення митної вартості: за інформацією країни експорту сума транспортних витрат встановлена на рівні 63,73 доларів США за тону, а надана декларантом калькуляція собівартості товарів містить вартість транспортування у розмірі 60 доларів США за тону; дата оплати не кореспондується з датою фактич7ого відвантаження товару; інвойс передбачає 100% передоплату за товар, в той же час декларант оплатив товар повністю вже після його відвантаження, що підтверджується платіжними дорученнями № 289 від 07.06.2013 року та № 387 від 10.09.2013 року; дата коносаменту (27.06.2013 року) не відповідає заявленій у графі 44 митної декларації (11.06.2013 року). У зв'язку з не наданням позивачем додаткових документів, а також не можливістю застосувати методи визначення митної вартості з 2 по 5, відповідачем застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів.

Одночасно відповідач наголосив на тому, що позивач не звертався до нього із заявою про повернення суми надміру сплаченого податку, чим не дотримався наказу Державної митної служби України від 20.07.2007 року № 618, яким затверджено Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами.

Відповідач - 2 у судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі. Відповідач 2 також надав суду письмові заперечення на позовну заяву, у якій просить відмовити у задоволенні позову, оскільки від митного органу не надходив висновок про повернення позивачу надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.

20.09.2013 року позивач звернувся до відповідача для здійснення митного оформлення товару «Оцинкована сталь методом гарячого цинкування в рулонах товщиною 0,30 мм., 0,35 мм., 0,38 мм., 0,40 мм., 0,45 мм., 0,55 мм», який надійшов на адресу позивача від фірми «Shandong Keer IMP and Exp Trade Co. Ltd" (КНР), шляхом електронного декларування (митна декларація № 110100000/2013/229538).

Позивачем заявлено митну вартість на основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору.

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивачем надано до митної декларації наступні документи:

- картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами;

- залізнична накладна для внутрішнього сполучення;

- коносамент;

- 2 банківських платіжних документи;

- 2 платіжні документи, що підтверджують вартість товару;

- дві виписки з бухгалтерської документації;

- прейскурант цін (прайс-лист виробника);

- висновок про вартісні характеристики товарів;

- розрахунок ціни (калькуляція);

- комерційну пропозицію;

- рахунок-фактуру (інвойс);

- пакувальний лист;

- рахунок-проформу;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору;

- зовнішньоекономічний договір;

- сертифікат походження товару;

- сертифікат якості;

- єдиний уніфікований документ на розміщення та тимчасове зберігання товарів;

- копію митної декларації країни відправлення.

Судом встановлено, що у відповідності до ч. 3 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 року, відповідачем запропоновано позивачу подати будь-які інші документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Вищевказані документи були витребувані від позивача у зв'язку з тим, що документи надані позивачем містили розбіжності відповідно до обраного методу визначення митної вартості, а саме:

- за інформацією країни експорту сума транспортних витрат встановлена на рівні 63,73 доларів США за тону, а надана декларантом калькуляція собівартості товарів містить вартість транспортування у розмірі 60 доларів США за тону;

- дата оплати не кореспондується з датою фактичного відвантаження товару;

- інвойс передбачає 100% передоплату за товар, в той же час декларант оплатив товар повністю вже після його відвантаження, що підтверджується платіжними дорученнями № 289 від 07.06.2013 року та № 387 від 10.09.2013 року;

- дата коносаменту (27.06.2013 року) не відповідає заявленій у графі 44 митної декларації (11.06.2013 року).

Про витребування додаткових документів відповідачем зроблено відповідну відмітку на деклараціях митної вартості, які були подані позивачем із посиланням саме на ч.3 ст. 53 МК України.

Позивач був ознайомлений з переліком витребуваних документів та повідомив відповідача листом від 24.09.2013 року № 01-375 про те, що надати витребувані документи не має можливості, а їх витребування відповідач є безпідставним.

Судом також встановлено, що товар був випущений відповідачем у вільний обіг під гарантії у відповідності до ч.7 ст. 55 МК України за митною декларацією № 110100000/2013/230053 від 24.09.2013 року.

Враховуючи не надання позивачем витребуваних документів, відсутності у відповідача інформації щодо ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, неможливістю застосування методів віднімання або додавання вартості, відповідачем застосовано шостий резервний метод визначення митної вартості товарів та прийнято картку відмову у митному оформленні товарів № 110100000/2013/00529 від 24.09.2013 року, а також рішення про корегування митної вартості товарів № 110100000/2013/200435/1 від 24.09.2013 року

Суд зазначає, що з 01.06.2012 року відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно із статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст. 53 МК україни).

В силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст. 53 МК України).

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині третій статті 53 Митного кодексу України.

В порушення вимог ч.3 ст. 53 МК України відповідач витребував від позивача «інші додаткові документи» без зазначення їх переліку для визначення митної вартості товарів, чим у свою чергу порушив вимоги ч.5 ст. 53 МК України, якою заборонено митному органу вимагати від декларанта інші документи, окрім тих, які перераховано у ч.3 ст. 53 МК України.

Суд зазначає, що зазначення у декларації країни експорту суми транспортних витрат на рівні 63,73 доларів США за тону на відміну від калькуляції собівартості товарів, яка містить вартість транспортування у розмірі 60 доларів США за тону, жодним чином не вплинуло на вартість товару ввезеного позивачем, оскільки остання залишилася не змінною для позивача.

Вказана обставина підтверджується копією інвойсу (рахунку-фактури) від 06.06.2013 року № SXD13060603, копією коносаменту, копією експортної декларації країни відправлення, прайс-листом від 06.06.2013 року, копіями платіжних доручень № 289 від 07.06.2013 року та № 387 від 10.09.2013 року, з яких вбачається одна і та сама ціна за товар, яку сплатив позивач.

Одночасно суд зазначає, що вартість транспортування входила у вартість товару та сплачена постачальником, при цьому сама вартість товару залишилася незміною для позивача.

Судом також відхиляються доводи відповідача про те, що дата оплати не кореспондується з датою фактичного відвантаження товару; інвойс передбачає 100% передоплату за товар, в той же час декларант оплатив товар повністю вже після його відвантаження, що підтверджується платіжними дорученнями № 289 від 07.06.2013 року та № 387 від 10.09.2013 року; дата коносаменту (27.06.2013 року) не відповідає заявленій у графі 44 митної декларації (11.06.2013 року), оскільки вказані обставини жодним чином не вплинули на митну вартість товару.

Одночасно судом встановлено, що позивач оплатив повну вартість товару, що підтверджується копіями платіжних доручень № 289 від 07.06.2013 року та № 387 від 10.09.2013 року.

Розбіжність дат коносаменту у митній декларації та у тексті самого коносаменту є опискою позивача, про що останні вказав у листі від 24.09.2013 року № 01-375.

У матеріалах справи знаходиться також лист Державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза» від 19.09.2013 року № 4205, у якому вказано про те, що рівень цін вказаний у контракті позивача та інвойсі з урахуванням умов поставки відповідає поточній кон'юнктурі ринку

Таким чином, судом не встановлено наявності розбіжностей у документах, які надані позивачем для митного оформлення товарів, які б перешкоджали відповідачу визначити митну вартість товару на основним методом - за ціною договору, а тому відповідач не правомірно витребував у позивача додаткові документи.

Одночасно суд зазначає, що наявність у базі даних митного органу інформації про більшу вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, не є підставою для не застосування основного методу для визначення митної вартості товарів, оскільки вказана обставина не перерахована у статті 58 МК України в якості підстави, що виключає застосування основного методу визначення митної вартості товарів.

У зв'язку з чим судом встановлено, що відомості надані позивач стосовно митної вартості товарів є об'єктивними, піддаються обчисленню та підтверджуються документально.

На підставі викладеного, картка відмови у митному оформленні товарів № 110100000/2013/00529 від 24.09.2013 року та рішення про корегування митної вартості товарів № 110100000/2013/200435/1 від 24.09.2013 року Дніпропетровської митниці Міндоходів України є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо заявленої позовної вимоги - повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Профіль України» з Державного бюджету України надмірно сплачений податок на додану вартість у розмірі 13 731,72 грн., то суд зазначає наступне.

Наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 року № 618 затверджено Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, згідно з яким для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Оскільки позивач не звертався до відповідача із заявою про повернення з бюджету грошових коштів, у зв'язку з чим Дніпропетровською митницею не приймалось рішення з цього питання, то відповідач 1 та відповідач 2 за цією вимогою не порушив право або охоронюваний законом інтерес позивача.

На підставі викладеного суд відмовляє позивачу у задоволенні позовної вимоги - повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Профіль України» з Державного бюджету України надмірно сплачений податок на додану вартість у розмірі 13 731,72 грн.

Відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України у разі якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійсненні позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 50, 70, 71, 72, 86, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати картку відмову у митному оформленні товарів № 110100000/2013/00529 від 24.09.2013 року Дніпропетровської митниці Міндоходів України;

Визнати протиправним та скасувати рішення про корегування митної вартості товарів № 110100000/2013/200435/1 від 24.09.2013 року.

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Профіль України» судовий збір у розмірі 68,82 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 13 грудня 2013 року

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили 13.12.2013 року СуддяС.В. Златін С.В. Златін