Рішення № 35982940, 09.12.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2013 р.Справа № 922/4106/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Лук`яненко Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЙСТЕР-ЗБК-УКРАЇНА", вул. Курсантська, 7, м. Дніпропетровськ, 49000 до Приватного акціонерного товариства "Індустріальна науково-технологічна компанія "Інтек", пр-т. Московський, буд. 96-А, кв. 15, м. Харків, 61068 про стягнення 25 800 грн. 90 коп. за участю представників сторін:

від позивача: не з"явився;

від відповідача: не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Майстер-ЗБК-Україна" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до Приватного акціонерного товариства "Індустріальна науково-технологічна компанія "Інтек", (відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 25 800 грн. 90 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням зобов'язань за договором № 31 від 15.11.2012 року, в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Позивач свого представника в судове засідання 09.12.2013 року не направив, але, на виконання ухвали суду від 25.11.2013 року, супровідним листом №29/11-13 від 29.11.2013 року надав документи: оригінали довіреностей №8 від 09.04.2013 року та №9 від 15.04.2013 року - для огляду в судовому засіданні, інші - для долучення до матеріалів справи, та звернувся до суду із клопотанням про розгляд даної справи без участі представника позивача за наявними матеріалами.

Відповідач явку свого повноважного представника в судове засідання не забезпечив, своїм конституційним правом на захист не скористався, витребувані судом документи не надав, про причину неявки на час розгляду справи суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

За висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення, внаслідок чого справа розглядається відповідно до норм ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

15.11.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Майстер-ЗБК-України» (постачальник) та приватним акціонерним товариством Індустріальною науково-технологічною компанією «Інтек» (покупець) укладено договір №31, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов'язався в порядку та в строки, встановлені цим договором, передати товар у власність покупцеві, у визначеній кількості та відповідній якості та за узгодженою ціною, а останній зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах визначених цим договором. Асортимент товару і ціни, за якими він поставляється, зазначається у додаткових угодах «Специфікаціях» до даного договору, які є його невід'ємною частиною (пункт 1.2. договору). Кількість, асортимент, ціна за одиницю товару, що поставляється, зазначається у витратних накладних, складених на підставі щотижневих замовлень покупця і у пункті 2.1.1. договору сторони погодили процедуру таких замовлень (а.с.11).

Пунктом 8.1. договору встановлено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання повноважними представниками сторін і діє до 31.12.2012 року, але у будь-якому випадку до остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань. Доказів розірвання у судовому порядку цього договору в матеріалах справи не міститься, як не міститься і доказів укладення угоди про його розірвання, оформленої у відповідності до пункту 8.2. договору.

За змістом пункту 3.1. договору визначено, що покупець зобов'язаний здійснити 100% оплату партії товару протягом двох банківських днів з моменту виставлення рахунків, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника.

Позивач на виконання договору виставив рахуноки-фактури(а.с. 15, 20):

- №0-00000103 від 02.04.2013 року на суму 30 845 грн. 00 коп.,

- №0-00000224 від 13.06.2013 року на суму 3 387 грн. 50 коп.

На виконання умов даного договору, позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар на загальну суму 34 232 грн. 50 коп. за видатковими накладними(а.с. 16-18, 21):

- №0-00000199 від 12.04.2013 року на суму 9 950 грн. 00 коп.,

- №0-0000021 від 16.04.2013 року на суму 15 920 грн.00 коп.,

- №0-00000226 від 17.04.2013 року на суму 4 975 грн. 00коп.,

- №0-00000411 від 13.06.2013 року на суму 3 387 грн. 50коп.

Та довіреностями на отримання товару (а.с. 103-105):

- №8 від 09.04.2013 року,

- №9 від 15.04.2013 року,

- №29 від 12.06.2013 року.

Оплату за товар приватне акціонерне товариство "Індустріальна науково-технологічна компанія "Інтек" здійснило частково, що підтверджується банківською випискою по рахунку від 26.04.13 року на суму 10 000 грн. 00 коп. (а.с. 19).

Відповідачем не було повністю оплачено вартість отриманого товару, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 24 232 грн. 50 коп.

Відповідно до акту звіряння взаємних розрахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер-ЗБК-Україна" та Приватного акціонерного товариства "Індустріальна науково-технологічна компанія "Інтек" кінцеве сальдо на користь позивача становить 24 232 грн. 50 коп. (а.с. 24).

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до статей 627, 628, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Зі змісту вищезазначеного договору вбачається, що останній по своїй правовій природі є договором поставки, і на підставі статті 712 Цивільного кодексу України до нього застосовуються загальні положення про купівлю - продаж.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до статті 509 Цивільного Кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (статті 530 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити товар після його прийняття, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (стаття 4-3 Господарського процесуального кодексу України).

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (статті 32 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, суд бере до уваги, що у пункті 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, доказів повної оплати отриманого від позивача товару до суду не надав, господарський суд приходить до висновку, про обґрунтованість позовних вимог в частині стянення суми основного боргу. Сума основної заборгованості, що підлягає задоволенню становить 24 232 грн. 50 коп.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 1 289 грн.80коп. пені та 278 грн.60коп. 3% річних.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього трьох процентів річних, за період з 01.05.2013 року по 01.10.2013 року, у сумі 278грн.60коп. (розрахунок, а.с. 10), заявлені позивачем обґрунтовано, доведені матеріалами справи, вірно нараховані та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 5.2. договору, яким встановлено, що за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі двох облікових ставок НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення, позивачем нараховано пеню за період з 01.05.2013 року по 01.10.2013 року на загальну суму 1 289 грн. 80коп.

Норма статті 546 Цивільного кодексу України встановлює, що виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (статті 611 Цивільного кодексу України).

Правові основи господарської діяльності суб'єктів господарювання регулюються Господарським кодексом України, статею 230 якого встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені).

За приписами статей 1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", якими передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, положеннями статті 343 Господарського кодексу України та статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" не встановлено обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачено лише обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Беручи до уваги, що позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій, не перевищують подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який їх нараховано - з 01.05.2013 року по 01.10.2013 року (окремо за кожною накладною), суд, перевіривши правильність нарахування штрафних санкцій за розрахунком позивача (а.с.10), визнав позовні вимоги в цій частині обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню в сумі 1 289 грн. 80коп.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати з цієї справи, які складаються з 1 720 грн. 50коп. судового збору, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Індустріальна науково-технологічна компанія "Інтек" (р/р26009221477100 АТ "Укрсиббанк", МФО 351005, ЄДРПОУ 31344132) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МАЙСТЕР-ЗБК-УКРАЇНА" (р/р26003000282001 в ПАТ "АКБ "Конкорд" м. Дніпропетровська, МФО 307350, ЄДРПОУ 35267848) основний борг у розмірі 24 232 (двадцять чотири тисячі двісті тридцять дві) грн. 50 коп., пеню у розмірі 1 289 (одна тисяча двісті вісімдесят дев'ять) грн. 80 коп., 3% річних у розмірі 278 (двісті сімдесят вісім) грн. 60 коп. та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 13.12.2013 року

Суддя Ємельянова О.О.