Ухвала суду № 35980024, 16.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2013 р.Справа № 818/3388/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.08.2013р. по справі № 818/3388/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Держземагенства в Лебединському районі Сумської області

третя особа Публічного акціонерного товариства "Лебідь"

про визнання дій протиправними та скасування державної реєстрації,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держземагенства у Лебединському районі, третя особа Публічне акціонерне товариство "Лебідь", в якому просив суд:

- визнати протиправними дії відділу Держкомзему у Лебединському районі, вчинені посадовою особою відділу Гончаренко О.І., щодо проведення державної реєстрації договору оренди землі від 14 жовтня 2011 року, укладеного між ОСОБА_1 і Публічним акціонерним товариством "Лебідь", зареєстрованого у відділі Держкомзему у Лебединському районі 20.12.2012 року за № 592290004003603, та скасувати державну реєстрацію даного договору оренди землі, скасувавши вчинений у Державному реєстрі земель 20 грудня 2012 року запис за № 052168904000768.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 14 жовтня 2011 року, між ОСОБА_1 і ПАТ "Лебідь" був укладений договір оренди землі, що належить їй на праві власності. Даний договір оренди землі зареєстрований у відділі Держкомзему у Лебединському районі 20.12.2012 року за № 592290004003603.

Позивач зазначає, що аналіз укладеного договору оренди землі з ПАТ "Лебідь" свідчить, що при його державній реєстрації були допущені порушення вимог законодавства, зокрема, текст окремих документів, що подані для державної реєстрації прав був написаний нерозбірливо, фактично не читається, окремі документи з необумовленими дописками, що є підставою для відмови у реєстрації даного договору оренди.

Вказавши також на численні порушення норм діючого законодавства при укладенні договору, позивач вважає, що отримавши на реєстрацію зазначений договір оренди землі, посадова особа Держкомзему повинна була відмовити ПАТ "Лебідь" у державній реєстрації договору оренди землі, чого не було зроблено.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 19.08.13 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до управління Держземагентства в Лебединському районі, третя особа особа - Публічне акціонерне товариство "Лебідь" про визнання дій протиправними та скасування державної реєстрації відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Колегія суддів вважає за можливе, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, розглянути справу у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 14 жовтня 2011 року, між ОСОБА_1 і Публічним акціонерним товариством "Лебідь" був укладений договір оренди землі, угіддя - рілля площею 3,68 га. (а.с. 18-19). Дана земельна ділянка належить ОСОБА_1 на праві власності згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 276600, виданого 11 липня 2006 року, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010662101498 (а.с.20).

Зазначений договір оренди землі був зареєстрований у відділі Держкомзему у Лебединському районі 20.12.2012 року за № 592290004003603.

Позивач вважає дії відповідача щодо реєстрації зазначеного договору оренди протиправними, зокрема, в зв'язку з тим, що договором невірно передбачено нормативну грошову оцінку земельної ділянки, внаслідок чого орендна плата не відповідає п. 1 Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)".

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані дії відповідача щодо проведення державної реєстрації договору оренди землі від 14 жовтня 2011 року вчинено ним правомірно, тобто з урахуванням усіх положень законодавства та на підставі усіх матеріалів, які мають значення для конкретної ситуації, а, отже, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 4.1. зазначеного договору оренди, розмір річної орендної плати за оренду земельної ділянки складає 4,5 % від нормативної грошової оцінки на момент укладення договору. Згідно пункту 2.1. цього договору оренди, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 55590 гривень станом на 01.01.2011 р. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції у відповідності до п. 4.7. даного договору. (п.4.2. договору). Пунктом 4.7. зазначеного договору оренди передбачено, що розмір орендної плати переглядається 1 раз на 5 років у разі: зміни індексів інфляції, в інших випадках, передбачених чинним законодавством, або частіше в сторону збільшення на розгляд орендаря.

Також, п.12.1. договору оренди визначено, що зміна умов цього договору, здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі не досягнення згоди щодо змін умов договору спір розв'язується у судовому порядку.

Колегія суддів зазначає, що, відповідно до ст.2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 6 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Нормами ст. 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. (ст.14 цього Закону).

Відповідно до ст.15 Закону України "Про оренду землі", істотними умовами договору оренди землі є:

- об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

- строк дії договору оренди;

- орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

- умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

- умови збереження стану об'єкта оренди;

- умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

- умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

- існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

- визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

- відповідальність сторін;

- умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Невід'ємною частиною договору оренди землі є:

- план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду;

- кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;

- акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

- акт приймання-передачі об'єкта оренди;

- проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Відповідно до ст.21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Аналогічні норми містить і ст. 651 Цивільного кодексу України.

Також, пунктом 1 Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)" визнано одним із пріоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного сектора економіки забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.

Колегія суддів зазначає, що, виходячи з наведеного, Указ Президента "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)" є підставою для перегляду розміру орендної плати, установленої умовами договору, а не для автоматичної зміни умов договору оренди та підвищення розміру орендної плати до 3 відсотків.

Крім того, умовами договору оренди (п.4.1.) визначено орендну плату у розмірі 4,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що не суперечить вимогам Указу Президента "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)".

Щодо посилання позивача на прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 31 жовтня 2011 р. № 1185 "Про внесення змін до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів" та введення коефіцієнту 1,756 до нормативної грошової оцінки ріллі, в зв'язку з чим вартість земельної ділянки позивача повинна складати не 55590 грн., як зазначено в договорі оренди, а 97616,04 грн.(55590 x 1,756), колегія суддів зазначає.

Виходячи з аналізу норм Закону України "Про оренду землі", який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні щодо даних правовідносин, зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для внесення змін до договору оренди, тоді як підставою для відмови в реєстрації договору оренди є відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цим Законом, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону.

Також, в матеріалах справи відсутні докази про те, що ОСОБА_1 зверталася до ПАТ "Лебідь" з пропозиціями про внесення змін щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки до договору оренди.

Колегія суддів зазначає, що договір оренди від 14 жовтня 2011 року, між ОСОБА_1 і ПАТ "Лебідь" містить всі передбачені Законом України "Про оренду землі" істотні умови, а також всі визначені зазначеною нормою додатки, які є невід'ємною частиною договору.

При цьому посилання позивача на те, що в договорі відсутня така істотна умова як кадастровий номер земельної ділянки, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки п.2.2. договору визначено, що кадастровий план земельної ділянки додається до договору та є його невід'ємною складовою частиною, в зазначеному кадастровому плані міститься кадастровий номер земельної ділянки (а.с. 22). Також, зазначені позивачем в позовній заяві інші недоліки при здійснені державної реєстрації договору оренди не є підставою для скасування державної реєстрації вказаного договору.

Крім того, колегія суддів зазначає, що, відповідно до довідки ПАТ "Лебідь", за період з 2011 року по 2012 рік ОСОБА_1 отримувала орендну плату згідно вказаного договору оренди.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувані дії відповідача щодо проведення державної реєстрації договору оренди землі від 14 жовтня 2011 року вчинено ним правомірно, тобто з урахуванням усіх положень законодавства та на підставі усіх матеріалів, які мають значення для конкретної ситуації, а, отже, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 19.08.13 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.08.2013р. по справі № 818/3388/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Рєзнікова С.С.Судді(підпис) (підпис) Катунов В.В. Ральченко І.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Рєзнікова С.С.