Ухвала суду № 35979620, 13.11.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2013 р.Справа № 818/5206/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.08.2013р. по справі № 818/5206/13-а

за позовом Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

до Публічного акціонерного товариства "Аграрник"

про стягнення грошових зобов`язань,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ДПІ в м. Сумах, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ПАТ "Аграрник", в якому, з урахуванням уточнень (а.с.47-48), просив суд:

- нарахувати ПАТ "Аграрник" за результатами планової виїзної перевірки, зафіксованими в акті від 04 квітня 2013 р. № 1146/2230/21126515/18, податкові зобов'язання по податку на прибуток в сумі основного платежу - 179326,00 грн., та застосувати штрафні санкції у розмірі 8275,00 грн.;

- зобов'язати сплатити загальну суму податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 187601,00 грн. (основний платіж - 179326,00грн. і штрафна санкція - 8275,00грн.) по податковому повідомленню-рішенню від 22.04.2013 року №0000252230 на р/р 31119009700002, код платежу 11021000, отримувач - УК у м.Сумах/м. Суми/11021000, в установі банку ГУКС у Сумській області, МФО 837013, код одержувача 37970593;

- нарахувати ПАТ "Аграрник" за результатами планової виїзної перевірки, зафіксованими в акті від 04 квітня 2013 р. № 1146/2230/21126515/18, податкові зобов'язання по податку на додану вартість в сумі основного платежу - 164090,00 грн., та застосувати штрафні санкції у розмірі 82045,00 грн.;

- зобов'язати сплатити загальну суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 246135,00 грн. (основний платіж - 164090,00 грн. і штрафна санкція -82045,00грн.) по податковому повідомленню-рішенню від 22.04.2013 року №0000262230 на р/р 31111029700002, код платежу 14010100, отримувач - УК у м.Сумах/м. Суми/11021000, в установі банку ГУКС у Сумській області, МФО 837013, код одержувача 37970593.

Свої вимоги мотивував тим, що проведеною перевіркою відображеного показника за 2-4 квартали 2011 року, 2012 рік встановлено заниження доходу від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) за 2012р. на суму 820450,0 грн., в т.ч. в результаті заниження за III квартал 2011р. на суму 163984,00 грн.; за IV кв.2012р. на суму 656466,00 грн.

Вказаний висновок позивач зробив у зв'язку з тим, що до управління податкового контролю ДПІ у м. Сумах від ГВПМ ДПІ у м. Сумах надійшла інформація щодо діючих цін на двоокис титану, в перевіреному періоді як по Україні, так і за її межами. Згідно даної інформації, ціна відвантаження двоокису титану на експорт ПАТ "Аграрник" відрізнялась від звичайних більше як на 20% від діючих цін в тому періоді цін на дану продукцію. Взаємовідносини з покупцями двоокису титану за зовнішньоекономічними контрактами підпадають під дію п.п.153.2.1., п.п.153.2.3. п.153.2. ст.153 Податкового Кодексу України.

ПАТ "Аграрник" проводило відвантаження товарів за межі митного кордону України за цінами, які відрізняються від звичайних більше, ніж на двадцять відсотків, в бік зменшення, тобто дешевше від звичайних.

Отже, встановлено заниження доходу від операційної діяльності за 3 квартали 2012 року, в т.ч. за 3-й квартал 2012 року на суму 163984,00 грн.; за 2012 рік, в тому числі за 4-й кв. 2012р. на суму 656466,00грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 02.08.13 року у задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у м. Сумах до Публічного акціонерного товариства "Аграрник" про нарахування Публічному акціонерному товариству "Аграрник" податкові зобов'язання по податку на прибуток в сумі основного платежу - 179326,00 грн., та застосувати штрафні санкції у розмірі 8275,00 грн.; зобов'язання сплатити загальну суму податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 187601,00 грн.; нарахування Публічному акціонерному товариству "Аграрник" податкових зобов'язань по податку на додану вартість в сумі основного платежу - 164090,00 грн., та застосування штрафних санкцій у розмірі 82045,00 грн.; зобов'язання сплатити загальну суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 246135,00 грн. відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

У відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ДПІ в м. Суми здійснено планову виїзну перевірку ПАТ "Аграрник", з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.12.2012р. За результатами перевірки складений акт від 04 квітня 2013 р. № 1146/2230/21126515/18 "Про результати планової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства "Аграрник", код за ЄДРПОУ 21126515, з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.12.2012р.".

Перевіркою встановлено порушення ПАТ "Аграрник":

1. п.39.1 ст.39; п.138.11. ст. 138; п.п.139.1.12. п.139.1. ст.139; п.п.153.2.1., п.п.153.2.3. п.153.2. ст.153 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 351621,0 у т.ч. 2кв. 2011 р.-54112 грн.; 2-3 кв. 2011 р. - 108468 грн.; 2-4 кв. 2011 р. - 162779 грн.; 1кв.2012р.- 4865 грн.; 1 півріччя 2012р.-8674 грн.; три квартали 2012р. - 47175 грн.; 2012р.-188842 грн.

2. п.188.1 ст.188, п.п.195.1.1. п.195.1 ст.195 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, загальну суму 164090,00 грн., у т.ч.: серпень 2012 р. - 32797,00 грн., листопад 2012 р. - 34017,00 грн., грудень 2012 р. - 97276,00 грн.

Підставою визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток (податкове повідомлення-рішення від 22.04.2013 року №0000252230) стало наступне.

Проведеною перевіркою відображеного показника за 2-4 квартали 2011 року, 2012 рік встановлено заниження доходу від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) за 2012р. на суму 820450,0 грн., в т.ч. в результаті заниження за III квартал 2011р. на суму 163984,00 грн.; за IV кв.2012р. на суму 656466,00 грн.

Вказаний висновок позивач зробив у зв'язку з тим, що до управління податкового контролю ДПІ у м. Сумах від ГВПМ ДПІ у м. Сумах надійшла інформація щодо діючих цін на двоокис титану, в перевіреному періоді як по Україні, так і за її межами. Згідно даної інформації ціна відвантаження двоокису титану на експорт ПАТ "Аграрник" відрізнялась від звичайних більше як на 20% від діючих цін в тому періоді цін на дану продукцію. Взаємовідносини з покупцями двоокису титану за зовнішньоекономічними контрактами підпадають під дію п.п.153.2.1., п.п.153.2.3. п.153.2. ст.153 Податкового кодексу України.

Так, внаслідок порушення п.п.153.2.1., п.п.153.2.3. п.153.2. ст.153 Податкового кодексу України, якими передбачено, що дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги). Положення підпунктів 153.2.1 і 153.2.2 цього пункту поширюються також на операції з особами, які: не є платниками цього податку; сплачують податок за іншими ставками, ніж платник податку на прибуток, ПАТ "Аграрник" проводило відвантаження товарів за межі митного кордону України за цінами, які відрізняються від звичайних більше, ніж на двадцять відсотків, в бік зменшення, тобто дешевше від звичайних (службова головного відділу податкової міліції №237/07.50-05 від 26.03.2013р. "Щодо аналізу ринкових цін на експортовану продукцію").

Отже, встановлено заниження доходу від операційної діяльності за 3 квартали 2012 року, в т.ч. за 3-й квартал 2012 року на суму 163984,00 грн.; за 2012 рік, в тому числі за 4-й кв. 2012р. на суму 656466,00 грн.

Підставою визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість (податкове повідомлення-рішення від 22.04.2013 року №0000262230) стало наступне.

Перевіркою відображених у рядку 1 Декларацій по податку на додану вартість "Операції за ставкою 20 %" показників за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р. у загальній сумі 14518158 грн. встановлено, що на формування цих показників найбільший вплив мало здійснення операцій з реалізації товарів продовольчої групи через мережу роздрібних магазинів.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р. встановлено заниження задекларованих ПАТ "Аграрник" показників рядку 1 Декларації "Операції за ставкою 20 %" на загальну суму 164090,00 грн., у т.ч. серпень 2012 р. на суму 32797,00 грн.; листопад 2012р. на суму 34017,00 грн.; грудень 2012р. на суму 97276,00 грн.

Так, внаслідок порушення п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, відповідно до якого, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку); згідно з п.п.195.1.1. п.195.1 ст.195 Податкового кодексу України, за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України:

а) у митному режимі експорту;

б) у митному режимі реекспорту, якщо товари поміщені у такий режим відповідно до пункту 5 частини першої статті 86 Митного кодексу України;

в) у митному режимі безмитної торгівлі;

г) у митному режимі вільної митної зони.

Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.

Нульова ставка застосувалася до тієї вартості товарів, яка була вивезена за межі митної території України у митному режимі експорту, та була задекларована у вантажно-митних деклараціях та по якій надійшли валютні грошові кошти від контрагентів (додаток №11), враховуючи те, що заборгованість між контрагентами по зовнішньо - економічним договорам відсутня, відповідно до п.17. "Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011р. за 1333/20071, у разі, якщо база оподаткування визначається виходячи із звичайних цін і перевищує суму постачання товарів/послуг, визначену виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, тобто звичайна ціна перевищує фактичну, продавець виписує дві податкові накладні: одну - на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання, другу - на суму, розраховану виходячи з перевищення звичайної ціни над фактичною. У податковій накладній, яка виписана на суму перевищення звичайної ціни над фактичною, робиться позначка відповідно до пункту 8 цього Порядку (01 - Виписана на суму перевищення звичайної ціни над фактичною). Така податкова накладна покупцю не надається; усі примірники таких податкових накладних зберігаються у продавця.

Такий порядок виписки податкових накладних застосовується і в разі, якщо база оподаткування визначається виходячи із звичайних цін: збільшених на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу процентного векселя. При цьому до податкової накладної, виписаної на суму перевищення звичайної ціни над фактичною, включається і сума вказаних процентів; безоплатно поставлених товарів/послуг (12 - Виписана на вартість безоплатно поставлених товарів/послуг, обчислену виходячи з рівня звичайних цін).

Враховуючи вищезазначене, в даному випадку, до складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. Таким чином, беручи до уваги вищевикладені порушення, різниця між фактичними та звичайними цінами підлягає оподаткуванню за ставкою 20%, а саме: серпень 2012р. на суму 32797,0 грн.; листопад 2012р. на суму 34017,00 грн.; грудень 2012р. на суму 97276,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для нарахування та сплати грошового зобов'язання за звичайними цінами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Даний позов поданий позивачем на виконання п. 39.15 ст.39 Податкового кодексу України, відповідно до якого, у разі відхилення договірних цін у податковому обліку платника податків у бік збільшення або зменшення від звичайних цін менше ніж на 20 відсотків, таке відхилення не може бути підставою для визначення (нарахування) податкового зобов'язання, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Визначені із застосуванням звичайних цін база, об'єкт оподаткування та інші показники податкового обліку використовуються органами державної податкової служби для проведення розрахунку податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності за результатами проведення перевірки.

За результатами цієї перевірки приймається відповідне податкове повідомлення-рішення. У разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення, або несплати відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених цим Кодексом, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Керівник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Щодо необґрунтованого визначення ДПІ у м. Сумах рівня звичайної ціни, що призвело до безпідставного висновку про необхідність донарахування ПАТ "Аграрник" податку на прибуток на загальну суму 172295 грн., колегія суддів зазначає наступне.

В акті перевірки ДПІ у м. Сумах зазначає, що ПАТ "Аграрник" проводило відвантаження товарів за межі митного кордону України, в Росію, за цінами, які відрізняються від звичайних більше ніж на двадцять відсотків в бік зменшення, тобто дешевше від звичайних цін. Для визначення рівня звичайних цін ДПІ у м. Суми було використано службову записку головного відділу податкової міліції №237/07.50-05 від 26.03.2013р. "Щодо аналізу ринкових цін на експортовану продукцію". В якості звичайних цін з метою оподаткування податковою міліцією було застосовано ціни світових ринків, що розмішені на сайті: www.icis.com.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних відносин, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість).

Згідно з ст. 3 Закону України "Про ціни та ціноутворення", політика ціноутворення полягає в орієнтації цін внутрішнього ринку на рівень світового ринку. У народному господарстві застосовуються вільні ціни та тарифи на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих. по яких здійснюється державне регулювання.

Крім того, статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Відповідно до статті 190 Господарського кодексу України, вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих. на які встановлено державні ціни. Вільні ціпи визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін. Згідно із статтею 6 Закону України "Про ціни і ціноутворення", в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи, а статтею 7 цього ж Закону передбачено, що вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Норми Закону України "Про ціни та ціноутворення", Цивільного та Господарського кодексів України надають суб'єктам підприємницької діяльності гарантії і свободи при здійсненні на власний ризик господарської діяльності, в тому числі і можливість самостійно визначати вартість продукції, що передбачається до продажу, та містять заборону державним органам втручатись в підприємницьку діяльність, крім випадків, передбачених законодавчими актами.

Відповідно до п. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено Податковим кодексом України. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Статтею 39 Податкового кодексу України установлені методи визначення та порядок застосування звичайної ціни. Згідно з п. 1 розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України, норми Податкового кодексу України набирають чинності з 1 січня 2011 року, крім: - ст. 39 Податкового кодексу України, яка набирає чинності з 1 січня 2013 року; -розділу III Податкового кодексу України, який набирає чинності з 1 квітня 2011 року. Пунктом 2 п. 2 розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України передбачено, що з 1 квітня 2011 року втрачає чинність Закон України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", крім п. 1.20 ст. 1 цього Закону, який діє до 1 січня 2013 року.

Отже, звичайні ціни до 1 січня 2013 року визначаються у порядку, передбаченому п. 1.20 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", а з 1 січня 2013 року - за правилами, визначеними ст. 39 Податкового кодексу України.

Підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 зазначеного Закону передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотнє, вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Згідно з цим підпунктом, справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території. Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися. Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема. їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Відповідно до п.п. 1.20.8. п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Таким чином, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

Отже, якщо податковий орган не згодний із ціною договору, то він зобов'язаний довести, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни. При цьому, податковий орган зобов'язаний діяти в порядку, встановленому законом.

Відповідно до п.п. 1.20.2. Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", для визначення звичайної ціни товару використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів, строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Як вбачається зі змісту акту перевірки №1146/2230/21126515/18 від 04.04.2013р., до висновків про порушення ПАТ "Аграрник" п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України позивач дійшов на підставі аналізу цін у роздрібній торгівлі, в обґрунтування чого надав до суду службову записку податкової міліції ДНІ у м. Сумах №237/07.50-05 від 26.03.2013р. в якій зазначається, що аналіз цін на продукцію здійснювався за допомогою мережі "Інтернет", зокрема на двоокис титану по сайтам www.ua.all.biz та www.icis.com та розрахунком, наведеному в акті перевірки у додатках.

Однак, податковим органом не наведено жодних фактичних даних, які б засвідчували співставність умов господарських операцій з реалізації двоокису титану.

Крім того, ДПІ у м. Сумах безпідставно визначено в якості звичайної ціни вартість продажу двоокису титану на світових ринках, в той час, коли реалізація товару здійснювалась до Росії.

Колегія суддів вважає, що позивачем у повній мірі не було проведено дослідження ринку для того, щоб зробити висновок стосовно завищення рівня звичайної ціни.

Надані позивачем посилання на сайти "Інтернет", в якості доказів визначення звичайної ціни, не можуть бути джерелом інформації щодо звичайних цін, оскільки з Інтернет неможливо встановити, що ціни, зазначені в цих витягах, діяли на момент реалізації товару ПАТ "Аграрник", і не зрозуміло, які саме підприємства здійснювали реалізацію цих товарів та на яких ринках.

Крім того, відповідно до абз. в) п.п. 138.10.4, п.п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, суми податку на додану вартість не включаються до собівартості придбаних товарів.

ДПІ у м. Сумах, в порушення наведеної вище норми, під час визначення собівартості придбаного двоокису титану, було включено суми податку на додану вартість. Зазначене призвело до безпідставного висновку про продаж товару, за ціною, що нижче від собівартості товару.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що фактична ціна реалізації ПАТ "Аграрник" двоокису титану в повній мірі відповідає рівню звичайної ціни, а донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток на загальну суму 171294,50 грн. є безпідставним та необґрунтованим.

Щодо безпідставності донарахування ДПІ у м. Сумах податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 164090 грн. по операціям з експорту двоокису титану у зв'язку з застосуванням звичайних ціп до бази оподаткування та застосування до цих операцій ставки оподаткування 20 відсотків, колегія суддів зазначає наступне.

В акті перевірки ДПІ у м. Сумах зазначає, що різниця між фактичними та звичайними цінами за операціями з експорту двоокису титану підлягає оподаткуванню податком на додану вартість за ставкою 20%.

Як встановлено вище, фактична ціна, за якою ПАТ "Аграрник" здійснював експорт товарів, повністю відповідає рівню звичайної ціни.

Отже, база оподаткування податком на додану вартість з операцій по експорту двоокису титану, яка визначена ПАТ "Аграрник", також повністю відповідає рівню звичайних цін.

Разом з тим, статтею 195 Податкового кодексу України передбачено, що операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту оподатковуються за нульовою ставкою. При цьому, відповідно до ст. 193 Податкового кодексу України, ставки податку встановлюються від бази оподаткування.

Враховуючи, що операції з експорту товару оподатковуються за ставкою 0 відсотків, то зазначена ставка - 0 відсотків повинна застосовуватись як до фактичної ціни експорту товару, так і до звичайної ціни такого товару.

Таким чином, відповідачем, в порушення ст. 195 Податкового кодексу України, було застосовано ставку 20 % до операцій з експорту двоокису титану, що призвело до безпідставного донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 164090 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутні підстави для нарахування та сплати грошового зобов'язання за звичайними цінами.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 02.08.13 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.08.2013р. по справі № 818/5206/13-а без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Рєзнікова С.С.Судді(підпис) (підпис) Катунов В.В. Ральченко І.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Рєзнікова С.С.