Постанова № 35977785, 13.12.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Харків

13 грудня 2013 р. справа № 820/10419/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагайдак В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова, начальника Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова Майстренко Алли Олександрівни, інспектора Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова Сичової Ірини Миколаївни про визнання незаконними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова, начальника Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова Майстренко Алли Олександрівни, інспектора Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова Сичової Ірини Миколаївни, в якому просить суд :

- визнати незаконним рішення № 1696 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду від 30 вересня 2013 року начальника Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова Майстренко А.О. (виконавець інспектор Сичова І.М.);

- скасувати незаконне рішення № 1696 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду від 30 вересня 2013 року начальника Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова Майстренко А.О. (виконавець інспектор Сичова І.М.);

- визнати незаконним рішення про результати розгляду скарги начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Ачкасова В.М. від 24.10.2013 р. №14333-07/20;

- скасувати незаконне рішення про результати розгляду скарги начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Ачкасова В.М. від 24.10.2013 р. №14333-07/20.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що начальником УПФУ в Ленінському районі м. Харкова 30.09.2013 р. було винесено рішення № 1696 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду. Вказане рішення було оскаржено позивачем до Головного управління ПФУ в Харківській області, яким 24.10.2013 р. було винесено рішення №14333-07/20 про залишення скарги позивача без задоволення, а рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені - без змін. Позивач вважає зазначені рішення необґрунтованими, незаконними та такими, що підлягають скасуванню. Посилаючись на викладені обставини, позивач просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

В обґрунтування заперечень проти позову представник відповідачів зазначив, що оскільки позивач несвоєчасно сплачував страхові внески, УПФУ в Ленінському районі м. Харкова правомірно застосувало фінансову санкцію. Зазначив, що рішення від 30.09.2013 р. № 1696 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені та рішення від 24.10.2013 р. №14333-07/20 про результати розгляду скарги були винесені органом Пенсійного фонду на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Посилаючись на викладені обставини, представник відповідачів просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. 05.12.2013 р. подавав заяву про розгляд справи за його відсутності у разі його неявки в судове засідання. 13.12.2013 р. подав клопотання про витребування документів, які не стосуються предмету даного спору.

Представник відповідачів в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, просив розглядати справу за його відсутності.

Згідно ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд вважає, що неприбуття позивача та представника відповідачів у судове засідання не перешкоджає розгляду справи за наявними в ній матеріалами в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 09.12.1998 р. був зареєстрований Виконавчим комітетом Харківської міської ради як фізична особа-підприємець. 06.10.2008 р. було проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 (а.с. 12).

Начальником УПФУ в Ленінському районі м. Харкова Майстренко А.О. 30.09.2013 р. на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" було винесено рішення № 1696 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду (а.с. 10).

Вказаними рішеннями до ОСОБА_1 було застосовано штраф у розмірі 14,67 грн. та нараховано пеню у розмірі 63,55 грн. за періоди: з 29.03.2007 р. по 20.08.2008 р., з 02.04.2007 р. по 20.08.2008 р., з 01.04.2008 р. по 20.08.2008 р.

Згідно п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV, виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Прийняте відповідачем рішення, як спосіб реалізації владних управлінських функцій, прийняте начальником Управління на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Проте зазначена норма була виключена з 01.01.2011 р. Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. № 2464-VI (розділ 8 "Прикінцеві та Перехідні положення").

Таким чином, відповідачем на момент застосування фінансових санкцій, застосована неіснуюча норма Закону, що доводить безпідставність прийняття спірного рішення відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України.

Також, суд зазначає, що згідно позиції Конституційного Суду України, наведеній у п. 2 мотивувальної частини рішення у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) № 1-7/99 від 09.02.1999 р., викладеної стосовно дії загально-правового принципу норми права у часі, за якою, дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Як зазначено в абз. 1 даного Рішення, в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультра активна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

Виходячи з аналізу норми, покладеної в основу застосування санкцій, вона діяла з 01.01.2004 р. до 01.01.2011 р., саме цей проміжок часу норма визначала склад правопорушень, вид та розмір санкцій, тобто поняття правопорушення і відповідальність за нього.

Як зазначено в абз. 4 вказаного Рішення, відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу. На момент прийняття спірного рішення норм, які встановлюють відповідальність за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, не існувало.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Обов'язок суду вирішувати спори на підставі Конституції України закріплений положеннями принципу законності, викладених в п. 1 ч. 1 ст. 9 КАС України.

Таким чином, у відповідача були відсутні можливості застосування норм права, які втратили чинність відповідно абз. 6 п. 7 розділу 8 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", якими за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування збережені повноваження застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності даного Закону. Збережені функції застосування санкцій слід розуміти виключно тих, які існують на момент їх застосування, відповідно до норм законодавства, діючих на час застосування фінансових санкцій.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно абз. 5 та абз. 6 п. 7 розділу 8 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", який набрав чинності з 01.01.2011 р., передбачено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011 р., в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01.01.2011 р. не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється. На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011 р., в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 01.01.2011 р. не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Суд звертає увагу на те, що поняття застосування штрафних санкцій з їх стягненням розрізняється, оскільки право на стягнення вже визначеного боргу, в т.ч. по штрафним санкціям, у відповідача існує, але на застосування штрафних санкцій за період, на який не розповсюджується положення абз. 5 та абз. 6 п. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у відповідача відсутнє.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Так, перевіривши оскаржуване в даній справі рішення від 30.09.2013 р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені, з огляду на наведені норми, суд дійшов висновку, що вказане рішення прийняте УПФУ в Ленінському районі м. Харкова протиправно, на підставі норми закону, яка втратила чинність з 01.01.2011 р. і не діяла на дату прийняття оскаржуваного рішення. Отже, рішення УПФУ в Ленінському районі м. Харкова №1696 від 30.09.2013 р. підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення про результати розгляду скарги начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Ачкасова В.М. від 24.10.2013 р. №14333-07/20 суд зазначає наступне.

Рішення УПФУ в Ленінському районі м. Харкова №1696 від 30.09.2013 р. було оскаржене позивачем до Головного управління ПФУ в Харківській області.

Начальник Головного управління ПФУ в Харківській області Ачкасов В.М., розглянувши скаргу ОСОБА_1 від 08.10.2013 р. та скаргу від 07.10.2013 р., яка надійшла з прокуратури Ленінського району м. Харкова, на рішення №1696 від 30.09.2013 р., 24.10.2013 р. прийняв рішення №14333-07/20, яким скарги позивача залишено без задоволення, а рішення - без змін (а.с. 19-21).

Згідно ч. 13 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суми пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

Відповідно до п. 5.1 Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-2 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 20.01.2004 р. за № 81/8680, орган Пенсійного фонду зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги страхувальника, банку, організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій, або протягом строку, продовженого за рішенням органу Пенсійного фонду, на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку, про що робиться відмітка в журналі реєстрації скарг.

Згідно п. 5.4 цього Порядку, орган Пенсійного фонду при розгляді скарги страхувальника, банку, організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій, перевіряє законність і обґрунтованість рішення, що оскаржується, і приймає одне з таких рішень, зокрема, залишає рішення, яке оскаржується, без змін, а скаргу без задоволення.

Так, начальником Головного управління ПФУ в Харківській області, розглянувши скаргу ОСОБА_1, було прийнято рішення, яке було надіслане позивачу. Порушень в діях відповідача при розгляді скарги ОСОБА_1 судом не встановлено.

Крім того, зазначене рішення від 24.10.2013 р. №14333-07/20 про результати розгляду скарги ОСОБА_1 не створює для позивача юридичних наслідків.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 163, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова, начальника Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова Майстренко Алли Олександрівни, інспектора Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова Сичової Ірини Миколаївни про визнання незаконними та скасування рішень - задовольнити частково.

Визнати незаконним рішення № 1696 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду від 30 вересня 2013 року начальника Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова Майстренко А.О. (виконавець інспектор Сичова І.М.).

Скасувати незаконне рішення № 1696 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду від 30 вересня 2013 року начальника Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова Майстренко А.О. (виконавець інспектор Сичова І.М.).

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код 37999628, банк ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, р/р 31217206784011) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 68,82 грн. (шістдесят вісім гривень вісімдесят дві копійки).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сагайдак В.В.