Ухвала суду № 35976299, 29.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2013 р.Справа № 820/6860/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Бартош Н.С. , Курило Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2013р. по справі № 820/6860/13-а

за позовом Підприємства "Мегаполіс" Харківської обласної організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Підприємство "Мегаполіс" Харківської обласної організації всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив: скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0001952201 від 05 липня 2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 94925 грн., з яких 75940 грн. за основним платежем, 18985 грн. за штрафними санкціями.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2013 р. позовні вимоги задоволено.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2013 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Податкового кодексу України, КАС України та не відповідність висновків суду обставинам справи.

У судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 197 КАС України, справа розглядається в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що Підприємство "Мегаполіс" Харківської обласної організації всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" зареєстровано Виконавчим комітетом Харківської міської ради 30 березня 1995 р. та знаходиться на обліку у ДПІ Київському районі м. Харкова з 07 вересня 2011 р. за №39128, є платником ПДВ, має індивідуальний податковий номер 377621720318.

ДПІ Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку Підприємства "Мегаполіс" Харківської обласної організації всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" (код 37762175) з питання правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за травень 2012 р. та податку на прибуток за півріччя 2012 р. по взаємовідносинах з ТОВ "Старт-Д", код ЄДРПОУ 32694059 та подальшого ланцюга постачання, за результатами якого складений акт № 342/22.1-7/37762175 від 29 травня 2013 р.

Висновками зазначеного акту встановлено, що позивачем допущені наступні порушення: - ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного Кодексу України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених Підприємством "Мегаполіс" Харківської обласної організації всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України"; вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 75940 грн., у т.ч. за травень 2012 року в сумі 75940 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем винесене податкове повідомлення - рішення №0001952201 від 05 липня 2013 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 75940 грн. за основним платежем (ПДВ) та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 18985 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що фактичною підставою для відображення в акті порушення п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України і винесення спірного податкового повідомлення - рішення став акт перевірки щодо контрагента позивача, господарські операції з яким мали безпосередній вплив на вищевказані порушення, а саме акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21 грудня 2012 р. №7203/324/32694059 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Старт Д» (код за ЄДРПОУ 32694059) під час здійснення господарських відносин з контрагентами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того оскаржуване податкове повідомлення - рішення необґрунтоване та підлягає скасуванню

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з насту3пних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судовим розглядом встановлено, що між Підприємством "Мегаполіс" Харківської обласної організації всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" та ТОВ "Старт-Д" укладений договір №28/05 від 28 травня 2012 р. на виконання робіт по прорізці та упаковці в бабеги по 500 кг. листів Нікелю Н1.

Зазначений товар підприємство придбало у ТОВ «Арсенал» у кількості 4.5360 т., що підтверджується наявними у матеріалах справи рахунком-фактури №СФ-00051192, податковими накладними №86 від 18 травня 2012 р., №97 від 21 травня20 12р., видатковою накладною №РН-0005771 від 22 травня 2012р., товарно-транспортною накладною №5771 від 22 травня 2012року, сертифікатами якості.

28 травня 2013 р. між позивачем та та підприємством ТОВ "Старт-Д" укладена додаткова угода №1 до договору №28/05 від 28 травня 2012 р, якою був доданий пп2.2. згідно до якого: «Виконавець зобов'язаний зібрати листи Нікелю Н1 зі складу Замовника та повернути порізані та упаковані листи Нікелю НІ на склад Замовника».

На виконання вищезазначеного договору підприємство "Старт-Д" протягом травня 2012 року виконало роботу, яка прийнята за актом прийому-передачі виконаних робіт №1897 28 травня 2012 р. на суму 455641, 20грн. у т.ч. ПДВ - 75940, 20грн.

Крім того виконання зазначеного договору підтверджується податковою нкладною№281 від 28 травня 2012 р.. яка була внесена до складу реєстру отриманих податкових накладних за травень 2012 року.

Кошти за роботи були перераховані через розрахунковий рахунок підприємства, згідно платіжного доручення № 66 від 07 червня 2012 року на рахунок ТОВ "Старт-Д".

В подальшому Нікель було продано підприємством «Мегаполіс» основному покупцю товару ТОВ "Мегаполіс Інвест", що підтверджується наявними у матеріалах справи договором купівлі - продажу №4-Н від 04 травня 2012 року, видатковою накладною № РН-021 від 28 травня 2012 року., податковою накладною №1 від 28 травня 2013 р., довіреність на отримання товару.

Згідно з ст. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до ст. 14.1.156 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з ст. 198.3. Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Судовим розглядом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що виконання угод між позивачем та ТОВ "Старт-Д" підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними які містяться в матеріалах справи

Згідно ст. 198.2 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до ст. 201.1 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що позивачем сплачено податок на додану вартість в ціні товару контрагента, який, в свою чергу, виконав вимоги діючого законодавства, видавши позивачу належним чином оформлену податкову накладну на сплачену суму податку, у зв'язку з чим, позивачем правомірно віднесено суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

У ході розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанції не встановлено фактів, які б підтвердили, що зміст договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Під час укладання спірних договорів та у момент їх виконання, сторони за спірними договорами є зареєстрованими, у встановленому законом порядку, платниками податку на додану вартість, що підтверджується матеріалами даної адміністративної справи.

Отримані позивачем від ТОВ "Старт-Д" зазначені податкові, видаткові накладні не мають недоліків, відповідно ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88), що спричиняють втрату ними статусу первинного документа.

Як вбачається з матеріалів справи первинні документи оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, підписи уповноважених осіб контрагентів, а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені контрагентом, який знаходився в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрований платником податку на додану вартість, судом встановлено, що спірні правовідносини були здійснені позивачем з дотриманням вимог чинного податкового законодавства та не потягли за собою заниження зобов'язань платника податків.

Відповідно до приписів ст.ст. 6, 627 Цивільного Кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно ч.2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно п.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства

Відповідно до ч.1 ст. 205 Цивільного Кодексу України правочин може бути вчинятися усно або у письмовій формі.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного Кодексу України та ч.1 ст. 181 Господарського Кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами та скріплений печаткою.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 208 Цивільного Кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочин між юридичним особами.

Відповідно ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Матеріалами справи підтверджено, що вищезазначені угоди укладені відповідно до вимог діючого законодавства та відповідають вимогам ч.1 ст. 205, ч. 2. ст. 207, ч.1 ст. 208, ч. 1 ст. 638, ч. 3 ст. 639 ЦК України. Доказів, які б підтвердили те, що правочини не відповідають діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагента позивача ТОВ «Старт-Д», взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, у зв'язку з чим позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток.

Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст. ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Крім того, відповідно до п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес"АД проти Болгарії від 22 січня 2009 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Колегія суддів зазначає, що позивачем були фактично здійснені господарські операції та належним чином складенні первинні документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2013р. по справі № 820/6860/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Присяжнюк О.В.Судді(підпис) (підпис) Бартош Н.С. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Присяжнюк О.В.