Ухвала суду № 35974179, 17.09.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2013 р.Справа № 816/3824/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.07.2013р. по справі № 816/3824/13-а

за позовом Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Вікор"

про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника, що перебуває в податковій заставі,

ВСТАНОВИЛА:

Державна податкова інспекція у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Вікор", у якому просило надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу у розмірі 352 940,46 грн. за рахунок майна платника, що перебуває в податковій заставі.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 липня 2013 р. позовні вимоги задоволено частково, а саме: надано дозвіл позивачу на погашення податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Вікор" у розмірі 346 661, 26 грн. за рахунок майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Вікор", що перебуває у податковій заставі згідно акту опису майна від 05 лютого 2013 р. №12. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10 липня 2013 р. та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Податкового кодексу України, КАС України та не відповідність висновків суду обставинам справи.

У судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 197 КАС України, справа розглядається в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач зареєстрований як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію, є платником податку на додану вартість на підставі свідоцтва №100306399, (а.с.8) та перебуває на обліку як платник податків у ДПІ у м. Полтаві з 25.08.2009 (а.с.8).

Згідно наданого позивачем обґрунтованого розрахунку суми заборгованості за ТОВ "КП "Вікор" на момент звернення з позовом числиться податковий борг у сумі 352 940,46 грн., у тому числі:по податку на прибуток у розмірі 18 817,94 грн. (18 781,94 грн. - пеня; 36,00 грн. - декларація №1300007832 від 11 лютого 2013 р.); по податку на додану вартість у розмірі 327 870,52 грн. (7 841,67 грн. - пеня; 3 322,65 грн. - декларація №9085659942 від 21 січня 2013 р.; 9,00 грн. - декларація №13000116520 від 20 лютого 2013 р.; 316 697,20 грн. - податкове повідомлення - рішення від 31 січня 2013 р. №0000192301; 6252 грн. - декларація №9022824676 з врахуванням переплати).

Задовлольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач

не дотримався всіх умов по процедурі погашення податкового боргу в примусовому порядку, у ДПІ в м. Полтаві не було законних підстав звертатися до суду з вимогами про надання дозволу на погашення податкового боргу ТОВ "КП "Вікор" за рахунок майна цього платника податків, яке перебуває у податковій заставі на суму 6279, 20 грн.

Колегія судів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилом пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України встановлено, що нарахування пені розпочинається у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 59.3 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Судовим розглядом встановлено, що 10 січня 2013 р. позивачем складено податкову вимогу форми «Ю» № 123, яка надіслана відповідачу (а.с. 9).

Відповідно до пункту 59.5. статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу (пункт 88.1 статті 88 Податкового кодексу України).

У зв'язку з несплатою відповідачем податкового боргу в добровільному порядку, податковим керуючим було складено акт опису майна від 05 лютого 2013 р. №12 (а.с.20), який зареєстрований у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 07 лютого 2013 р., що підтверджується наявною матеріалах справи копією витягу (а.с.21).

Відповідно до підпунктів 20.1.18 та 20.1.28 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини; застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

В силу пункту 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пункту 95.3 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Стягнення податкового боргу шляхом продажу майна такого платника податків може здійснюватись лише у разі недостатності коштів, які перебувають у його власності.

З аналізу наведених норм суд приходить до висновку про те, що стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок майна, що належить такому платнику податків, здійснюється органом державної податкової служби виключно на підставі рішення суду, яке передує процедурі продажу майна такого платника, включеного до податкової застави.

21 березня 2013 р. позивач звернувся до суду з позовом до Полтавського окружного адміністративного суду з поданням до ТОВ "КП "Вікор" щодо стягнення податкового боргу в сумі 346 679,26 грн., в тому числі з податку на прибуток у розмірі 18 790,74 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 327 888,52 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду по справі №816/1355/13-а від 28 березня 2013 р, яка набрала законної сили 12.04.2013, позов задоволено. Стягнуто з розрахункових рахунків ТОВ "КП "Вікор" (код ЄДРПОУ 36601041) на користь Державного бюджету України кошти за податковим боргом:з податку на прибуток в сумі 18 790,74 грн.; з податку на додану вартість в сумі 327 888,52 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом були направлені інкасові доручення (розпорядження) до банківських установ про стягнення із рахунків відповідача сум заборгованості за судовим рішенням у розмірі 327 870,52 грн. та 18 790,74 грн., але повернутих банківськими установами з відміткою про відсутність коштів на рахунку клієнта (а.с. 47-52).

Як вбачається з постанови Полтавського окружного адміністративного суду №816/1355/13-а від 28 березня 2013 р. позивачем заявлялася до стягнення сума боргу ТОВ "КП "Вікор" у розмірі 346 679,26 грн., з яких 18 790,74 грн. - борг з податку на прибуток та 327 888,52 грн. - борг з податку на додану вартість.

Судовим розглядом встановлено, що сума податкового боргу на погашення, якого позивач просить надати дозвіл за рахунок майна, яке перебуває у податковій заставі, становить 352 940,46 грн., яка складається із заборгованості по податку на прибуток - 18 817,94 грн. та податку на додану вартість - 352 940,46 грн.

В інкасових дорученнях, що надсилалися до установ банку на виконання постанови суду по справі №816/1355/13-а від 28 березня 2013 р., до стягнення ДПІ у м. Полтаві виставлялася лише сума заборгованості позивача у розмірі 346661,26 грн. (327 870,52 + 18 790,74).

Судовим розглядом встановлено, що позивачем здійснені заходи по стягненню коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків на загальну суму податкового боргу у розмірі 346 661,26 грн., який виник внаслідок несплати відповідачем податкового боргу з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Колегія суддів зазначає, що позивачем у суді першої та апеляційної інстанції не надано відомостей щодо наявності судових рішень щодо стягнення з розрахункових рахунків ТОВ "КП "Вікор" коштів за податковим боргом із податку на прибуток у сумі 27, 20 грн. та податку на додану вартість у сумі 6 252 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.07.2013р. по справі № 816/3824/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Курило Л.В. Русанова В.Б.