Ухвала суду № 35973092, 07.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2013 р.Справа № 820/6583/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2013р. по справі № 820/6583/13-а

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Солоненське"

до Управління Державної казначейської служби України в Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Сільськогосподарське виробничого кооперативу агрофірма "Солоненське" звернулося до суду з позовом до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, Управління Державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, у якому просило: стягнути помилково сплачені суми адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця інвалідів в 2012 р. у розмірі 57040, 20 грн.

Постановою Харківського обласного адміністративного суду від 14 серпня 2013 р. задоволено позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог КАС України та не відповідність висновків суду обставинам справи.

У судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 197 КАС України, справа розглядається в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в Харківському обласному відділенні фонду соціального захисту інвалідів, як підприємство, яке в своїй діяльності використовує найману працю.

Позивачем були надані звіти до о Харківського МЦЗ за формою статистичної звітності №3-ПН, згідно яких позивач надавав інформацію про наявність вільних робочих місць на підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування (а.с.10-21).

28 січня 2013 року за № 1298 позивачем подано до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт форми № 10-ПІ, яким визначено суму адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місяця у розмірі 57017,40 грн.

У зв'язку з несплатою самостійно визначеної суми санкцій, Фондом з урахуванням положень постанови КМУ від 31 січня 2007 року № 70 нарахована пеня у розмірі 22, 80 грн. та подано адміністративний позов про стягнення з підприємства позивача суми у розмірі 57040, 20 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем помилково сплачені вищезазначені кошти, а тому вони підлягають поверненню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судовим розглядом встановлено, що позивач звертався до Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області, Управління Державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова, Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів з проханням повернути помилково сплачені кошти у розмірі 57040, 20 грн. У задоволенні повернення коштів було відмовлено.

Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджено наказом Державного казначейства України від 10 грудня 2002 р. № 226 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2002 р. за № 1000/7288.

Пунктом 5 цього Порядку встановлено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання надається до органу Державного казначейства України за формою, передбаченою відповідними спільними нормативно-правовими актами Державного казначейства України та органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи, за підписом керівника установи або його заступників відповідно до їх компетенції з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування (П. І. Б.) платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ або реєстраційного номера облікової картки платника податків з ДРФО, або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), суми платежу, що підлягає поверненню, дати та номера розрахункового документа, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України», забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України», для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що на підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю покладено обов'язок по перше: виділити та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, по друге: надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, по третє: якщо середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, сплатити відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Судовим розглядом встановлено, що позивачем було сплачено кошти у розмірі 57040, 20 грн., згідно копії платіжного доручення № 192 від 20 травня 2013 р. (а.с. 9).

Колегія суддів зазначає, що у зв'язку з тим, що позивачем не були порушенні вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та були створені робочі місця для інвалідів та подані звіти про наявність таких робочих місць, сплата адміністративно - господарських санкцій була помилковою, у зв'язку з чим зазначені кошти підлягають поверненню.

Доводи апелянта, стосовно того, що позивачем самостійно було сплачено адміністративно - господарські санкції, у зв'язку зі зверненням Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до суду з позовом про стягнення зазначених санкцій, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки апелянтом зазначене не підтверджено належними доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2013р. по справі № 820/6583/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Курило Л.В. Русанова В.Б.