Постанова № 35971452, 09.12.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 грудня 2013 року 810/6178/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.05.2013 № 0001881702,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) з адміністративним позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.05.2013 № 0001881702.

Ухвалами суду від 19.11.2013 було відкрито провадження закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду до 03.12.2013.

3 грудня 2013 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 09.12.2013.

9 грудня 2013 року від представників уповноважених сторін надійшли до суду заяви №18900 та №18919 про розгляд справу без їх участі.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін та у порядку письмового провадження.

Дослідивши обставини справи та наявні у справі докази, суд встановив наступне.

14 травня 2013 року відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.03.2013, за результатами якої складено Акт перевірки №416/17-2/НОМЕР_2 (надалі - Акт перевірки від 14.05.2013).

Згідно з Актом перевірки від 14.05.2013 позивач оподаткування доходів, одержаних від господарської діяльності з 01.01.2011 по 31.03.2013, здійснювала на загальній системі оподаткування. Валовий дохід з 01.01.2011 по 31.12.2012 при роботі на загальній системі оподаткування формувався за рахунок коштів, отриманих від продажу товарів за готівковий розрахунок із застосовуванням реєстраторів розрахунковий операцій.

Згідно з поданими позивачем до Броварської ОДПІ звітами про використання РРО за період з 01.02.2011 по 31.01.2012 встановлено, що загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів, що підлягають оподаткування згідно з розділом 5 Податкового кодексу України склала 302239,00 грн. сукупного доходу, тобто перевищила 300000 грн. (без врахування податку на додану вартість).

Відповідно до вимог ст. 20, ст. 73, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, з метою встановлення достовірності даних податкової звітності, отримання письмових пояснень та їх документальних підтверджень Броварською ОДПІ на адресу позивача було надіслано запит від 29.03.2013 №3121/10/17-116.

Позивач зазначає в позові, що ним до контролюючого органу були надані письмові пояснення від 15.04.213 №15/04-1, якими податковий орган було повідомлено про наявність помилки у звіті про використання РРО за червень 2011 року, зокрема, до даного звіту була внесена сума виручки за травень 2011 року в сумі 25742,53 грн., в той час як сума розрахунків за червень 2011 року склала 24989,55 грн., тобто менше на 752,98 грн., ніж зазначено у звіті про використання РРО.

На пояснення від 15.04.2013 посилається і відповідач, вказуючи, що даними поясненнями позивач підтвердила факт отримання готівкової виручки більше 300000 грн. Однак, суд звертає увагу, що вказані пояснення від 15.04.2013 ні відповідач, ні позивач до суду не подали.

За наслідками проведеної перевірки Броварською ОДПІ згідно із п. 54. 3 ст. 54 Податкового кодексу України, податковим повідомленням-рішенням від 30.05.2013 № 0001881702 позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ за основним платежем на суму 67162,26 грн. та за штрафними (фінансовим) санкціями на суму 16790,56 грн.

Позивач не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які складають предмет позову в даній справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку).

Згідно з ч. 10 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, за податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість, що виникли: з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року включно ставка податку становить 20 відсотків; з 1 січня 2014 року - 17 відсотків.

Пунктом 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Як слідує із матеріалів справи, позивач платником податку на доданутвартість в перевірємому періоді не була.

Згідно з п. 183.2 ст. 183, у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Відповідно до п. 183.10 ст. 183 Податкового кодексу України, будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Оскільки позивач, на порушення приписів п. 183.2 ст. 183 Податкового кодексу України з 01.02.2012, не зареєструвалась платником податку на додану вартість, то і у позивача не виникло право на віднесення сум до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

На підставі викладеного встановлено, що позивач занизила зобов'язання з податку на додану вартість за період з 01.02.2012 по 31.03.2013 на суму 67162 грн., що призвело до заниження різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 67162,26 грн.

Відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи наведене суд прийшов до висновку що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним, а відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки відповідачем клопотання про стягнення з позивача документально підтверджених судових витрат не подавалось, то судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Терлецька О.О.