Постанова № 35971137, 11.12.2013, Луганський окружний адміністративний суд

9.3

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 грудня 2013 року Справа № 812/10042/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Пляшкової К.О.,

при секретарі: Шибаєвій Т.В.,

за участю представників

позивача: Бухонкіна І.В. (довіреність № 03/5-703 від 28.12.2012),

відповідача: Ковальової Н.М. (довіреність № 15-22/17 від 02.01.2013),

Колеснікової С.Б. (довіреність № 15-22/18 від 02.01.2013),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державного підприємства «Луганськвугілля» до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

02 грудня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов державного підприємства «Луганськвугілля» до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії.

У судовому засіданні 09 грудня 2013 року позивачем подано уточнений адміністративний позов (а.с.72-75), у якому заявлено такі позовні вимоги:

- зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області повернути стягувачу наказ господарського суду Луганської області, виданий 12.08.2013 по справі № 913/989/13, без виконання;

- зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області зняти обмеження щодо платежів за платіжними дорученнями державного підприємства «Луганськвугілля» по всім рахункам державного підприємства «Луганськвугілля», відкритим у Головному управлінні Державної казначейської служби України у Луганській області.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що на адресу відповідача надійшла заява про здійснення безспірного списання коштів з рахунків боржника - ДП «Луганськвугілля», згідно наказу про примусове виконання рішення господарського суду Луганської області, виданого 12.08.2013 по справі № 913/989/13. Зазначений виконавчий документ прийнято відповідачем до виконання, що призвело до обмеження платежів за платіжними дорученнями ДП «Луганськвугілля» по ранках, відкритих у відповідача.

Позивач з посиланнями на ст.4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» зазначає, що наказ господарського суду Луганської області не знаходився на виконанні у виконавчій службі, що унеможливлює його прийняття на виконання відповідачем.

Крім того, з посиланням на норми Бюджетного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників», постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 № 153 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для часткового покриття витрат вугледобувних підприємств, що включаються до собівартості готової продукції», зазначає, що у даному випадку відбулося накладення арешту на кошти, які відкриті у відповідача, саме на державні кошти, які мають цільове призначення, оскільки такі рахунки відкрито на виконання ряду законів, постанов, розпоряджень. Таким чином, кошти, що надходять на відкриті рахунки Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області (далі - ГУДКСУ у Луганській області), є бюджетними та мають цільове призначення.

На підставі вищевикладеного позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в уточненій позовній заяві.

Представники відповідача вирішення уточнених позовних вимог залишили на розсуд суду, подали письмові пояснення на уточнений адміністративний позов (а.с.77-78), у яких зазначили таке.

При виконанні рішень суду органи Казначейства керуються Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845. Оскільки виконавчі документи були оформлені у відповідності до чинного законодавства, то вони на підставі заяви стягувача - ТОВ «ТКП «Кримторг» були прийняті ГУДКСУ у Луганській області до виконання.

Разом з тим, на думку представників відповідача, існує колізія у чинному законодавстві, оскільки, з одного боку, у відповідності до п.3, п.24 Порядку № 845 ДП «Луганськвугілля» є одержувачем бюджетних коштів, знаходиться на казначейському обслуговуванні, а отже ГУДКСУ у Луганській області зобов'язано прийняти на виконання наказ господарського суду Луганської області, а з іншого боку, у відповідності до ст.3, ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», ДП «Луганськвугілля» не відноситься до державних органів та бюджетних установ (п.п.38 ст.2 Бюджетного кодексу України - одержувач бюджетних коштів - суб'єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету), а отже наказ господарського суду Луганської області мають виконувати органи примусового виконання, до яких ГУДКСУ у Луганській області не відноситься.

Представники відповідача у судовому засіданні надали пояснення, аналогічні викладеним у письмових поясненнях на уточнений адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов такого.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 09.09.2013 до ГУДКСУ у Луганській області від ТОВ «Торгівельно-комерційне підприємство «Кримторг» надійшли: заява про виконання рішення господарського суду Луганської області від 25.07.2013 у справі № 913/989/13 із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти; оригінал наказу господарського суду Луганської області від 12.08.2013; копія судового рішення від 25.07.2013 (а.с.44-49).

Також, стягувачем - ТОВ «ТКП «Кримторг» до відповідача було подано: копію договору про закупівлю № 02-01/1/205 від 22.06.2006, укладений між Міністерством вугільної промисловості України, ДП «Луганськвугілля» та ТОВ «ТКП «Кримторг»; копію рішення господарського суду Луганської області від 05.11.2007 по справі № 7/670 (а.с.56-60).

Згідно довідки про включення розпорядника бюджетних коштів (одержувача бюджетних коштів) до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів, одержувачів бюджетних коштів ДП «Луганськвугілля» є одержувачем бюджетних коштів та знаходиться на казначейському обслуговуванні в ГУДКСУ у Луганській області, що підтверджено договором про здійснення розрахунково-касового обслуговування від 15.12.2011 № 289 (а.с.61-65).

Відповідачем зазначені документи були прийняті до виконання у відповідності до вимог Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.

Після отримання заяви від ТОВ «ТКП «Кримторг» про виконання рішення суду ГУДКСУ у Луганській області припинило проведення платежів за всіма кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету та економічної класифікації видатків бюджету, крім захищених видатків визначених Бюджетним кодексом України, про що повідомило ДП «Луганськвугілля» листами від 12.09.2013 та від 23.09.2013 (а.с.50, 53).

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених позовних вимог та оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України «Про виконавче провадження».

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення) (ст.1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» (далі - державні виконавці).

Інші органи, установи, організації і посадові особи провадять окремі виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у тому числі відповідно до статті 5 цього Закону, на вимогу чи за дорученням державного виконавця (ч.4 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно ч.2 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

З вищевикладеного вбачається, що за загальним правилом примусове виконання рішення суду здійснюється державними виконавцями. Тільки в окремих випадках, прямо визначених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються іншими органами , установами, організаціями. Зокрема, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, виконують рішення про стягнення коштів з державних органів, бюджетів або бюджетних установ.

Статтею 2 Бюджетного кодексу України визначено основні терміни, що вживаються у цьому Кодексі:

- бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими (п.12 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу України);

- одержувач бюджетних коштів - суб'єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету (п.38 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу України).

Згідно статуту ДП «Луганськвугілля», зареєстроване на державній власності згідно з наказом Мінпаливенерго України від 13.02.2003 № 82 та належить до сфери управління - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, створеного відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010 № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», згідно з наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 01.04.2011 № 39 «Про затвердження переліків державних підприємств, установ, організації та об'єднань, що належать до сфери управління Міненерговугілля, та господарських товариств, щодо яких Міненерговугілля здійснює управління корпоративними правами держави».

З довідки від 11.11.2013 № 05-07/1 вбачається, що ДП «Луганськвугілля» включено до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів як одержувача бюджетних коштів з 12.04.2011 з присвоєнням йому код 02687 (а.с.61).

З огляду на вищевикладене, судом встановлено, що ДП «Луганськвугілля» не підпадає під визначення таких понять, як «державний орган», «бюджетна установа».

З урахуванням того, що ДП «Луганськвугілля» не є державним органом та бюджетною установою, суд приходить до висновку, що у даному випадку виконання рішення господарського суду Луганської області про стягнення з ДП «Луганськвугілля» коштів на користь ТОВ «ТКП «Кримторг» має виконуватись органами державної виконавчої служби, а не органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок № 845).

Відповідно до п.п.1 п.9 Порядку № 845 орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли виконавчий документ, зокрема, не підлягає виконанню органом Казначейства.

Таким чином, встановивши, що наказ господарського суду Луганської області 12.08.2013 у справі № 913/989/13 не підлягає виконанню ГУДКСУ у Луганській області, відповідач мав повернути цей виконавчий документ стягувачу - ТОВ «ТКП «Кримторг».

Посилання представників відповідача на існування колізії у чинному законодавстві стосовно того, хто саме має виконувати рішення суду, суд вважає необґрунтованими та до уваги не приймає, оскільки, як вбачається з постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників затверджено на виконання ч.2 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження».

З огляду на вищевикладене, судом встановлено, що ГУДКСУ у Луганській області, отримавши наказ господарського суду Луганської області про стягнення коштів з ДП «Луганськвугілля», насамперед, мало з'ясувати чи належить виконувати зазначений виконавчий документ саме органам Казначейства відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, судом встановлено, що позовна вимога щодо зобов'язання ГУДКСУ у Луганській області повернути стягувачу наказ господарського суду Луганської області, виданий 12.08.2013 по справі № 913/989/13, без виконання є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Позовна вимога щодо зобов'язання відповідача зняти обмеження щодо платежів за платіжними дорученнями позивача по всім рахункам ДП «Луганськвугілля», відкритим у ГУДКСУ у Луганській області є похідною від вимоги щодо повернення виконавчого документа без виконання, оскільки повернення виконавчого документа обумовлює й зняття всіх обмежень по рахунках боржника, а відтак також підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст.88-94 КАС України суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у зв'язку з тим, що рішення постановлено на користь позивача.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 11 грудня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 13 грудня 2013 року, про що згідно вимог ч.4 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст.2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Уточнений адміністративний позов державного підприємства «Луганськвугілля» до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.

Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області повернути стягувачу наказ господарського суду Луганської області, виданий 12.08.2013 по справі № 913/989/13, без виконання.

Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області зняти обмеження щодо платежів за платіжними дорученнями державного підприємства «Луганськвугілля» по всім рахункам державного підприємства «Луганськвугілля», відкритим у Головному управлінні Державної казначейської служби України у Луганській області.

Стягнути з Державного бюджету на користь державного підприємства «Луганськвугілля» (91055, м. Луганськ, вул. Лермонтова, 1-в, ідентифікаційний код 32473323) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 68,82 грн. (шістдесят вісім гривень вісімдесят дві копійки).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 13 грудня 2013 року.

Суддя К.О. Пляшкова