Постанова № 35971118, 11.12.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/7770/13-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2013 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді Потоцької Н.В.

судді Левчук О.А.

судді Юхтенко Л.Р.

за участю секретаря Паровенко І.П.

сторін:

представника позивача (за довіреністю) Будилко Е.Д.

представника відповідача (за довіреністю) Круковської Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом виробничо - комерційної фірми «Агромарін» до Державної інспекції України з контролю за цінами про визнання протиправним та скасування рішення № 49 від 23.10.2013 р., -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулась виробничо - комерційна фірма «Агромарін» із позовом до Державної інспекції України з контролю за цінами, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної інспекції України з контролю за цінами від 23.10.2013 року № 49 про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення державної дисципліни цін у вигляді вилучення у ВКФ «Агромарін» в дохід державного бюджету необгрунтованої отриманої виручки 204155,99 грн. та штрафу в сумі 204155,99 грн.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач зазначив, що рішення Інспекції про застосування санкцій ґрунтується на помилковому, нічим не підтвердженому висновку, що підприємство в порушення Постанови КМУ від 17.10.2007 р. № 1222 «Про затвердження Порядку декларування зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари» в період з 01 жовтня 2012 р. по 01 жовтня 2013 р. реалізовувало молочні вироби за оптово-відпускними цінами, які збільшувались протягом місяця більш ніж на 1% без здійснення процедури декларування їх змін, внаслідок чого отримана необгрунтована виручка в сумі 204155,99 грн.

При цьому в Розрахунку суми необгрунтованої виручки, всупереч розпорядчим та первинним документам підприємства та положень законодавства, Інспекція порівнювала не «застосування цін» - ціна продажу зі «встановленою ціною» - затверджена ціна (за своєю суттю відповідає терміну «оптово-відпускна ціна на продовольчі товари»), а «оптово-відпускну ціну» (взяту виключно з даних комп'ютерного звіту підприємства, а не з первинних документів), із «економічно обґрунтованою ціною», яку визначив на свій розсуд, тобто не на підставі та у спосіб, передбачений законом.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав з підстав, викладених в адміністративному позові та наданих поясненнях та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти вказаного позову заперечував, в обґрунтування своєї правової позиції надав до суду письмові заперечення в яких зазначив, що вимоги позивача є безпідставними та незаконними, а тому не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Під час здійснення перевірки були проаналізовані оборотно-сальдові відомості по рахунку 361 позивача та звіт за клієнтами (с НДС) позивача.

На підставі зазначених документів встановлено, що позивачем, в порушення вимог пункту 2 Порядку декларування зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 № 1222, в період з 01.10.2012 по 01.10.2013 реалізовано молоко 1,5 та 2,5 відсотків жирності фасоване в поліетиленову плівку ємністю 0,5 л, 0,9 л, 1 л; сир кисломолочний 5 і 9 відсотків жирності ваговий і в пачках вагою 0,2 кг і 1 кг; сметану 15 і 20 відсотків жирності вагову і фасовану в поліетиленову плівку вагою 0,2 кг, 0,25 кг, 0,4 кг, 0,45 кг і 0,5 кг за оптово-відпускними цінами, які збільшувались протягом місяця більш ніж на 1 відсоток без здійснення процедури декларування їх змін, внаслідок чого отримана необгрунтована виручка в сумі 204155,99 грн.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши чинне законодавство, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про ціни і ціноутворення», Положення про Державну інспекцію України з контролю за цінами, згідно із п. 1.1 завдання 3 Плану роботи Сектору в Одеській області Держінспекції України на ІІІ квартал 2013 рок, виробничо - комерційну фірму «Агромарін» повідомлено про проведення з 19.09.2013 р. по 30.09.2013 року планової перевірки з питань дотримання діючого порядку формування, встановлення та застосування цін на виробництво та реалізацію молочної продукції. Вказане повідомлення отримане 16.09.2013 року (а/с. 190).

Наказом Державної інспекції України з контролю за цінами № 151-13 від 24.09.2013 р. «Про проведення планової перевірки», визначено про проведення планової перевірки у період з 27.09.2013 р. по 08.10.2013 р. з питань дотримання діючого порядку формування, встановлення та застосування цін на виробництво та реалізацію молочної продукції. (а/с. 191).

02.10.2013 року Сектором у Одеській області Державної інспекції України з контролю за цінами (структурний підрозділ апарату Державної інспекції України з контролю за цінами, надалі Інспекція або відповідач) було розпочато проведення планової перевірки на підставі Посвідчення №84 від 24.09.2013 року з терміном його дії з 27.09.2013 року по 08.10.2013 року.

Наказом Державної інспекції України з контролю за цінами № 170-13 від 03.10.2013 р. «Про проведення планової перевірки», продовжено планову перевірку на період з 08.10.2013 р. по 17.10.2013 р. (а/с. 192).

За результатами перевірки складений Акт №082 від 17.10.2013 року, який надісланий на адресу ВКФ «Агромарін» 17.10.2013 р.(а/с. 183-186).

28.10.2013 року ВКФ «Агромарін» подані заперечення на акт № 082.

23.10.2013 року Державною інспекцією України з контролю за цінами прийнято Рішення №49 про застосування адміністративно - господарських санкцій за порушення державної дисципліни цін, яким до ВКФ «Агромарін» застосовані адміністративно-господарські санкції за порушення державної дисципліни цін у вигляді вилучення необгрунтовано одержаної виручки в розмірі 204155,99 грн. та накладено штраф в сумі 204155,99 грн., всього: 408311,98 грн.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 14.08.2013 № 965, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.08.2013 за № 1461/23993, затверджено уніфіковану форму акта перевірки дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін (далі - уніфікована форма акта).

Уніфікована форма акта передбачає, що перевірка дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін здійснюється, зокрема, на підставі оборотно-сальдових відомостей (підпункт 3.11 пункту 3 розділу «питання, що підлягають перевірці») та документів бухгалтерської та статистичної звітності (підпункт 3.11 пункту 3 розділу «питання, що підлягають перевірці»).

Відповідно до частини 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

З урахуванням цього, під час здійснення перевірки були проаналізовані оборотно-сальдові відомості по рахунку 361 позивача та звіт за клієнтами (с НДС) позивача та встановлено, що позивачем в порушення вимог пункту 2 Порядку декларування зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 № 1222, в період з 01.10.2012 по 01.10.2013 реалізовано молоко 1,5 та 2,5 відсотків жирності фасоване в поліетиленову плівку ємністю 0,5 л, 0,9 л, 1 л; сир кисломолочний 5 і 9 відсотків жирності ваговий і в пачках вагою 0,2 кг і 1 кг; сметану 15 і 20 відсотків жирності вагову і фасовану в поліетиленову плівку вагою 0,2 кг, 0,25 кг, 0,4 кг, 0,45 кг і 0,5 кг за оптово-відпускними цінами, які збільшувались протягом місяця більш ніж на 1 відсоток без здійснення процедури декларування їх змін, внаслідок чого отримана необгрунтована виручка в сумі 204155,99. Зазначені обставини підтверджується наступним.

Згідно до п.2 ч.1 ст. 13 Закону «Про ціни та ціноутворення», державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом запровадження процедури декларування зміни ціни та/або реєстрації ціни.

Відповідно до пункту 12 додатка до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 № 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)» Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації регулюють (встановлюють) оптово-відпускні ціни на борошно пшеничне вищого, першого і другого сорту, борошно житнє обдирне, яловичину, свинину, м'ясо птиці, ковбасні вироби варені, молоко, сир, сметану, масло вершкове, яйця курячі, цукор, олію соняшникову шляхом декларування їх зміни.

Відповідно до пункту 1 розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 16.10.2008 № 837/А-2008 «Про запровадження регулювання оптово-відпускних цін на продовольчі товари шляхом декларування їх зміни» запроваджено регулювання оптово-відпускних цін, зокрема, на молоко коров'яче питне (пастеризоване, фасоване у плівку), сир кисломолочний з вмістом жиру до 9 відсотків, сметану з вмістом жиру до 20 відсотків.

Відповідно до пункту 2 Порядку декларування зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 № 1222, декларуванню підлягають зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари, зазначені у пункті 1 цього Порядку, у разі, коли такі ціни збільшуються протягом місяця більш як на 1 відсоток.

Відповідно до пункту 9 Порядку декларування зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 № 1222, оптово-відпускні ціни на продовольчі товари вважаються задекларованими на день набрання чинності розпорядженням (рішенням) уповноваженого органу щодо здійснення повноважень, наданих абзацом тридцять восьмим пункту 12 додатка до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 № 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)».

Отже, ціни на продовольчі товари, які застосовує позивач при розрахунках є задекларованими станом на листопад 2008 року (опублікування розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 16.10.2008 № 837/А-2008 «Про запровадження регулювання оптово-відпускних цін на продовольчі товари шляхом декларування їх зміни» в газеті «Одеські вісті»).

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з такого.

Основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організації контролю за їх дотриманням на території України визначаються Законом України «Про ціни і ціноутворення»від 03.12.1990 № 507-ХІІ (далі Закон № 507-ХІІ).

Згідно із приписами статті 8 Закону № 507-ХІІ, державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів та іншими методами, введеними Кабінетом Міністрів України.

Положенням статті 4 Закону № 507-ХІІ передбачено, що Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення в республіці державної політики цін; визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджується відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій; визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).

Постановою Кабінетом Міністрів України від 17.10.2007 року № 1222 затверджено Порядок декларування зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари (далі - Порядок № 1222) та водночас зобов'язано Державну інспекцію з контролю за цінами забезпечити контроль за додержанням державної дисципліни цін під час реалізації продовольчих товарів.

Даний Порядок визначає механізм декларування суб'єктами господарювання зміни оптово-відпускних цін на борошно пшеничне вищого, першого і другого сорту, борошно житнє обдирне, яловичину, свинину, м'ясо птиці (тушка), ковбасні вироби варені, крім вищого сорту, молоко коров'яче питне з вмістом жиру до 2,5 відсотка, сир кисломолочний з вмістом жиру до 9 відсотків, сметану з вмістом жиру до 20 відсотків, масло вершкове з вмістом жиру до 72,5 відсотка, яйця курячі, цукор-пісок, олію соняшникову.

Положенням пункту 2 Порядку № 1222, про порушення якого позивачем зазначено в акті перевірки, передбачено, що декларуванню підлягають зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари, зазначені у пункті 1 цього Порядку, у разі, коли такі ціни збільшуються протягом місяця більш як на 1 відсоток.

Відповідно до пункту 2 розділу 1 Порядку формування цін на продовольчі товари, щодо яких запроваджено державне регулювання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2008 року № 373 оптово-відпускна ціна - фактична ціна, що застосовується у розрахунках за товари, які поставляються (реалізуються) суб'єктами господарювання з метою їх використання у підприємницькій діяльності, з урахуванням податку на додану вартість і транспортних витрат.

Отже, за змістом наведених норм декларуванню підлягають зміни фактичних цін, що застосовуються у розрахунках за товари, у разі, коли такі ціни збільшуються протягом місяця більш як на 1 відсоток.

Колегією суддів, було досліджено наявні в матеріалах справи Накази «Про ціну на продукцію..» та додатки до них за період серпень 2012 року - серпень 2013 року (а/с. 40-65), з яких вбачається, що ВКФ «Агромарін» кожного місяця на підставі вказаних розпорядчих документів збільшувало базову ціну реалізації (оптово-відпускну ціну), але не більш ніж 1 відсотку на місяць.

При цьому, суд критично ставиться до зазначеного, оскільки, ще наприкінці літа постановою від 06.08.2008 р. №709 КМУ, вніс зміни до Порядку декларування зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари. Порядок, прийнятий для обмеження інфляційних процесів, передбачав нестандартні методи дії на ціни: декларуванню підлягають зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари, якщо ціни зростають протягом місяця більш як на 1%.

Відтепер якщо товар, який підлягає державному регулюванню, продає виробник, він повинен задекларувати оптово-відпускну ціну.

Наказом від 13.08.2008 р. №341 (далі - наказ №341), зареєстрованим у Мін'юсті 20.08.2008 р. за №767, Мінекономіки затвердило декларацію про оптову ціну на продовольчі товари, щодо яких запроваджено державне регулювання, та Інструкцію щодо її заповнення та застосування.

Вимоги Інструкції поширюються на суб'єктів господарювання - юридичних осіб незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності та фізичних осіб - підприємців, які виробляють та реалізують продовольчі товари, крім хлібобулочних виробів, щодо цін на які запроваджено державне регулювання.

Копія декларації передається покупцю. При цьому на ній продавець повинен зазначити первинні документи для проведення господарських операцій з відпуску товару (товарно-транспортну накладну, накладну на відпуск товару тощо) та назву покупця, який купив цей товар із виробленої партії.

Якщо оптовий покупець продає товар наступному покупцю, він повинен зняти ксерокопію декларації і зазначити, кому він продає товар із цієї партії. І так до кінцевого роздрібного покупця.

Виробник складає декларацію окремо на кожну партію товару за формою, затвердженою наказом №341, в одному примірнику, який залишається у нього.

Декларація (копія декларації) зберігається суб'єктом господарювання протягом трьох років разом з первинним документом для проведення господарських операцій з відпуску товару та надається на вимогу органів державного контролю за цінами під час перевірки додержання державної дисципліни цін, а також за письмовими запитами цих органів.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає дії позивача неправомірними, оскільки ВКФ «Агромарін» не надано суду «Декларацію про оптову ціну на продовольчі товари», а отже не можливо встановити первинну ціну від якої іде обрахування подальшого збільшення ціни та розміру такого обрахування.

Крім того, слід зазначити, що ціна - це грошовий вираз вартості, кількості грошей, що сплачується або отримується за одиницю товару або послуги. Одночасно ціна відображає споживчі властивості (корисність) товару, купівельну спроможність грошової одиниці, ступінь рідкісності товару, силу конкуренції, державного контролю, економічну поведінку ринкових суб'єктів та інші суб'єктивні моменти.

Ціна на будь який товар складається з окремих елементів. Основними з них є собівартість і прибуток. Їх наявність в ціні є обов'язковою. Крім того, до складу ціни можуть входити акцизний збір, податок на додану вартість, націнки постачальницько-збутових організацій, торгівельні надбавки або знижки.

Ціноутворення - це процес обґрунтування, затвердження та перегляду цін і тарифів, визначення їх рівня, співвідношення та структура.

Також слід зазначити, що оптово - відпускна ціна - фактична ціна, що застосовується у розрахунках за товари, які поставляються (реалізуються) суб'єктами господарювання з метою їх використання у підприємницькій діяльності, з урахуванням податку на додану вартість і транспортних витрат (Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку формування цін на продовольчі товари, щодо яких запроваджено державне регулювання» від 17 квітня 2008 р. N 373).

Тоді як, при укладанні контракту передбачувану в ньому оптову ціну на товар з наперед зумовленими якісними характеристиками називають базовою. Вона стає фактичною ціною за поставлений товар тоді, коли передбачені в контракті умови обопільно виконані продавцем і покупцем. В іншому разі базова ціна використовується як вихідна в переговорах між сторонами при визначенні фактичної ціни товару відповідно до змінених споживчих властивостей його.

З урахуванням цього, колегія суддів вважає, що позивачем у спірних правовідносинах допущена цінова дискримінація, а саме: встановлення виробником різних цін на продукцію за умови однакових витрат виробництва і якості продукції.

На практиці монополісти з метою збільшення свого прибутку досить широко використовують цінову дискримінацію. Це принцип ціноутворення, коли однорідний товар (послуга) продається різним категоріям споживачів (покупців) за різними ринковими цінами. Розрізняють три види цінової дискримінації.

Цінова дискримінація першого виду, або абсолютна цінова дискримінація, існує тоді, коли кожному покупцеві (споживачеві) встановлюється індивідуальна ціна на рівні його готовності платити за товар (послугу), тобто найвищу із цін, за якою покупець погоджується на купівлю одиниці певного товару. Такий принцип ціноутворення дає можливість фірмі-монополістові отримувати додатковий прибуток.

Цінова дискримінація другого виду полягає у встановленні та застосуванні різного рівня ринкової ціни залежно від обсягів продажу товару. При збільшенні обсягів продажу споживачі погоджуються на купівлю певної одиниці товару за нижчою ціною, наступний (додатковий) обсяг продажу вони згодні придбати додаткову одиницю певного товару ще дешевше. Цей спосіб дискримінації, як і в попередньому випадку, дає змогу збільшити сукупний виторг і прибуток монополіста.

Цінова дискримінація третього виду запроваджується фірмою-монополістом тоді, коли на ринку можна виділити декілька окремих груп покупців (споживачів) з різною еластичністю попиту. Така цінова дискримінація також дає можливість збільшити прибуток монополіста.

Цінова політика в Україні спрямована на регулювання державою відносин обміну між суб'єктами господарювання з метою забезпечення еквівалентності у процесі реалізації суспільного продукту, дотримання необхідної паритетності цін між галузями та видами економічної діяльності, а також забезпечення стабільності оптових та роздрібних цін.

Отже, наслідки цінової дискримінації, це:

- підприємство яке проводить цінову дискримінацію, одержує більші прибутки, ніж той, хто її не здійснює;

- виробник, який здійснює цінову дискримінацію, одночасно з одержанням більших прибутків виробляє і продає більшу кількість продукції, ніж той, хто не займається нею.

Колегією суддів був досліджений наявний в матеріалах справи «Розрахунок суми необґрунтовано отриманої виручки, отриманої ВКФ «Агромарін» за період з 01.10.2012 по 01.10.2013 при оптовій реалізації молочних продуктів» (а/с. 15-29), який вказує на те, що позивач у спірних правовідносинах використовує цінову дискримінації. Так, з вказаного розрахунку, зокрема, вбачається, що у вересні 2012 року оптово - відпускна ціна на Молоко 2,5% жир 1л складала для:

- «Авіаремонтник» база відпочинку - 5, 90 грн.;

- СП «Белая Акація» - 6, 38 грн.;

- Військова частина 2524 - 6, 51 грн.;

- Дельта Вільмар СНГ - 6, 31 грн.;

- Іллічівський відділ освіти - 5, 94 грн.;

- Одеса СБУ санаторій - 6,00 грн.;

- Олімпія - сервіс ПП - 6, 45 грн.;

- Оптомаркет ПП - 5, 40 грн.;

- Сонячний санаторій - 6, 20 грн.;

така ж дискримінація має місце і по інших періодах.

Отже, ВКФ «Агромарін» відпускає одну й ту ж саму молочну продукцію у період вересень 2012 р. із ціною від 5,40 грн. до 6, 38 грн.

Відповідно до пункту 3 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 №1819 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, основним завданням Держцінінспекції є, зокрема, організація та здійснення відповідно до законодавства функцій з контролю та нагляду за дотриманням центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, суб'єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування цін (тарифів).

Статтею 2 Закону України "Про ціни і ціноутворення" встановлено, що цей закон поширюється на всі підприємства й організації незалежно від форм власності, підпорядкованості і методів організації праці та виробництва.

За змістом пунктів 5, 11 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі мають право приймати відповідно до законодавства рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів).

Згідно до ч. ч.7, 8 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», який визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), на підставі акта, який складено за результатами здійснення планового заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, протягом п'яти робочих днів з дня завершення заходу складається припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Відповідно до ч.1 ст.8 вказаного Закону орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: вимагати від суб'єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства; надавати (надсилати) суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків; накладати штрафні санкції та вживати заходи, передбачені законом.

Відповідно до частини 4 статті 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу.

Датою початку здійснення перевірки є 27.09.2013 р., ця дата визначена у посвідченні на проведення планової перевірки від 24.09.2013 №84.

Посвідчення від 24.09.2013 № 84 видане, як передбачено статтею 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», на підставі наказу відповідача від 24.09.2013 № 151-13 з терміном перевірки з 27.09.2013 по 08.10.2013 (8 робочих днів).

Згідно із наказом відповідача від 03.10.2013 № 170-13 термін дії посвідчення подовжено до 17.10.2013 (до 15 робочих днів).

Копії наказів відповідача від 24.09.2013 № 151-13 та від 03.10.2013 № 170-13 були направлені позивачу, що підтверджується матеріалами справи.

Отже, колегія суддів не вбачає порушення відповідачем порядку проведення перевірки, встановленого законодавством, оскільки, органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу. Таке повідомлення було отримано позивачем 16.09.2013 року, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» в останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю). У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

Акт № 082 перевірки дотримання перевірки дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін складений уповноваженими особами відповідача 17.10.2013 р. Позивач від підпису та отримання зазначеного Акта відмовився, зауваження до Акта станом на 17.10.2013 не надав. У зв'язку з чим, Акт № 082 був направлений позивачу поштовим зв'язком.

Отже, відповідач надав позивачу Акт № 082 перевірки дотримання перевірки дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін у строки встановлені Законом.

Колегія суддів критично ставиться до посилань представника позивача щодо розрахунку розміру необґрунтовано отриманої виручки, оскільки представник позивача в підтвердження своїх доводів надав лише письмовий розрахунок такої заборгованості. Тоді як, первинні документи, які б це підтверджували до суду не надані.

Крім того, представник позивача в підтвердження господарських взаємовідносин з контрагентами надав копію договору поставки № 3 від 02.01.2013 р., п. 3.2 якого визначено «Покупець здійснює оплату Постачальнику вартості поставки, грошовими коштами, за умови 100% предоплати на протязі одного дня від дати замовлення товару, у випадку відвантаження товару без його попередньої предоплати - на протязі трьох днів від дати отримання товару». В свою чергу, позивач стверджуючи про наявність заборгованості контрагентів не вказав, які дії він вчиняв по стягненню даної заборгованості.

Колегія суддів доходить висновку, що відповідач прийняв рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення державної дисципліни цін від 23.10.2013 № 49 відповідно до законодавства України, в межах наданих повноважень та у спосіб передбачений законодавством України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги і заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Виходячи з меж заявлених вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд, перевіривши дії відповідача на їх відповідність принципам, закріпленим у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та відповідно такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 6-8, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

В задоволенні адміністративного позову виробничо - комерційної фірми «Агромарін» до Державної інспекції України з контролю за цінами про визнання протиправним та скасування рішення № 49 від 23.10.2013 р. відмовити повністю.

Стягнути з виробничо - комерційної фірми «Агромарін» (код 13925644, 65031, м.Одеса, Новомосковська дорога, 23) решту суми судового збору у розмірі 4 129, 19 грн. та перерахувати на р/ р 31212206784005, одержувач ГУДКСУ в Одеській області, ЄДРПОУ 37607526, МФО 828011, банк ГУДКСУ в Одеській області, код класифікації доходів 22030001, призначення платежу: судовий збір, код 35118626, пункт 3.1

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Потоцька Н.В.

Суддя Левчук О.А.

Суддя Юхтенко Л.Р.

В задоволенні адміністративного позову виробничо - комерційної фірми «Агромарін» до Державної інспекції України з контролю за цінами про визнання протиправним та скасування рішення № 49 від 23.10.2013 р. відмовити повністю.

Стягнути з виробничо - комерційної фірми «Агромарін» (код 13925644, 65031, м.Одеса, Новомосковська дорога, 23) решту суми судового збору у розмірі 4 129, 19 грн. та перерахувати на р/ р 31212206784005, одержувач ГУДКСУ в Одеській області, ЄДРПОУ 37607526, МФО 828011, банк ГУДКСУ в Одеській області, код класифікації доходів 22030001, призначення платежу: судовий збір, код 35118626, пункт 3.1

11 грудня 2013 року.