Рішення № 35970953, 02.12.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2013 р.Справа № 922/4497/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Дородіної І.А.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ до Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз", м. Харків про стягнення 20017,11 грн. за участю представників сторін:

позивача - Ященко Р.Ю., довіреність № 14-51 від 22.03.2013 року;

відповідача - Зубрич Д.О., довіреність № 06/17 від 03.01.2013 року;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" суму пені у розмірі 7577,48 грн., суму інфляційних у розмірі 10969,89 грн. та 3% річних у розмірі 1469,74 грн. Позовні вимоги позивач обгрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору № 14/306/11 купівлі-продажу природного газу від 21.01.2011 року. Витрати по сплаті судового збору у сумі 1720,50 грн. позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29 жовтня 2013 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/4497/13 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 26 листопада 2013 року.

25 листопада 2013 року від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив із запереченнями проти позову (вх. № 43516), який розглянутий та долучений судом до матеріалів справи.

26 листопада 2013 року у судовому засіданні оголошена перерва до 02 грудня 2013 року.

02 грудня 2013 року від відповідача надійшли додаткові документи по справі (вх. № 44668), які долучені до матеріалів справи.

Після перерви у судовому засіданні розгляд справи було продовжено.

У судовому засіданні 02 грудня 2013 року представник позивача підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог, з урахуванням відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до вимог ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників сторін, судом встановлено наступне.

31 січня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Харківміськгаз" (покупець) був укладений договір № 14/306/11 купівлі-продажу природного газу.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві, товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договір укладається на розсуд сторін.

Відповідно до п. 1. 1. Договору, в редакції Додаткової угоди № 8 від 31.01.2012 року до Договору, Продавець зобов'язується передати Покупцеві у 2011 році та у січні- лютому 2012 року імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі та на умовах цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується Покупцем виключно для власних потреб об'єктів, які знаходяться на балансі Покупця. Використання газу Покупцем для інших потреб не є предметом цього договору."

Згідно до п. 2.1 Договору, викладеного у Додатковій угоді № 8, Продавець передає Покупцеві у 2011 році природний газ у обсязі 214,934 тис. куб. м. та у період з 01 січня 2012 року по 29 лютого 2012 року 138,200 тис. куб. м, в тому числі по місяцях 2012 року:

- січень 2012 року - 73000 куб. м.,

- лютий 2012 року - 65200 кум. м.

Відповідно до п.3.1. Договору, Продавець передає Покупцю газ на газорозподільних станціях (ГРС).Обсяги газу, що передаються, визначаються згідно з наказом Мінпаливенерго України від 27.12.05 року № 618 "Про затвердження Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання".

Пунктом 3.3 Договору передбачено, Покупець до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки газу надає Продавцю належним чином оформлену заявку, яку після затвердження продавцем до 25 числа місяця, що передує звітному, надає філії "Об'єднане диспетчерське управління" ДК "Укртрансгаз" для включення її до планового розподілу газу на відповідний місяць поставки. Плановий обсяг поставки вважається попередньо підтвердженим Продавцем з моменту включення заявки до планового розподілу газу оператора ОДУ на відповідний місяць поставки.

Відповідно до п. 3.2. Договору, приймання-передача газу протягом місяця здійснюється рівномірно з допустимим відхиленням добових обсягів від середньодобового не більше як 5,0 відсотків.

Згідно з п. 3.5 Договору, кількість газу, поставленого Покупцю, закріплюються щомісячними актами приймання - передачі газу, які підписуються Продавцем і Покупцем.

На виконання умов Договору позивач поставив протягом січня - вересня 2011 року та лютого 2012 року, а відповідач прийняв природний газ обсягом 276,936 тис. куб. метрів на загальну суму 889288,03 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2011 року на суму 185176,24 грн., від 28.02.2011 року за лютий на суму 188047,45 грн., від 31.03.2011 року за березень на суму 172202,75 грн., від 30.04.2011 року за квітень на суму 89320,61 грн. від 31.05.2011 року за травень на суму 7037,69 грн., від 30.06.2011 року за червень на суму 2829,07 грн., від 31.07.2011 року за липень на суму 2130,17 грн., від 31.08.2011 року за серпень на суму 1887,84 грн., від 30.09.2011 року за вересень на суму 3502,28 грн., від 29.02.2012 року за лютий на суму 237153,93 грн. Таким чином позивачем передано відповідачу природного газу на загальну суму 889288,03 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та наданих доказів, відповідач свої зобов'язання виконав, але з простроченням строків передбачених договором.

Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Однак, в порушення умов договору відповідач не здійснив оплату за спожитий природний газ своєчасно, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Розглядаючи питання щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 7577,48 грн., даючи правову оцінку вказаній вимозі, суд виходить з наступного.

Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Водночас ч. 6 ст. 232 ГК України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Також цією ж статтею передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, п. 7.2 Договору сторони визначили, що у разі невиконання покупцем п. 6.1 договору, останній у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення платежу.

Відповідно до п. 10.6 Договору, сторони домовились, що строк позовної давності по цьому договору та по стягненню неустойки встановлюється тривалістю у 3 роки.

В позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 7577,48 грн. Нарахування здійснені за наступні періоди:

- за зобов'язаннями січня 2011 року за період з 15.02.11 року по 16.03.11 року пеню в сумі 2359,09 грн., відповідно до акту приймання - передачі природного газу від 31.01.2011 року за січень;

- за зобов'язаннями лютого 2011 року за період з 15.03.11 року по 29.03.11 року пеню в сумі 1197,84 грн., відповідно до акту приймання - передачі природного газу від 28.02.2011 року за лютий;

- за зобов'язаннями березня 2011 року за період з 15.04.11 року по 22.04.11 року пеню у сумі 585,02 грн., відповідно до акту приймання передачі природного газу від 31.03.2011 року за березень;

- за зобов'язаннями квітня 2011 року за період з 15.05.11 року по 06.07.11 року пеню у сумі 2010,33 грн., відповідно до акту приймання - передачі природного газу від 30.04.2011 року;

- за зобов'язаннями травня 2011 року за період з 15.06.11 по 06.07.11 року пеню у сумі 65,75 грн., відповідно до акту приймання - передачі природного газу від 31.05.2011 року за травень;

- за зобов'язання червня 2011 року за період з 15.07.11 року по 27.07.11 року пеню у сумі 15, 62 грн., відповідно до акту приймання - передачі природного газу від 30.06.2011 року за червень;

- за зобов'язаннями липня 2011 року за період з 15.08.11 року по 01.09.11 року пеню у сумі 16,28 грн., відповідно до акту приймання - передачі природного газу від 31.07.2011 року за липень;

- за зобов'язаннями серпня 2011 року за період з 15.09.11 року по 30.09.11 року пеню у сумі 12,83 грн., відповідно до акту приймання - передачі природного газу від 31.08.2011 року за серпень;

- за зобов'язаннями вересня 2011 року за період з 15.10.11 року по 31.10.11 року пеню у сумі 25,28 грн., відповідно до акту приймання - передачі природного газу від 30.09.2011 року за вересень;

- за зобов'язаннями лютого 2012 року за період з 15.03.12 року по 27.03.12 року пеню у сумі 1289,44 грн., відповідно до акту приймання - передачі природного газу від 29.02.2012 року за лютий.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача пені в сумі 7577,48 грн. суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 09.01.13 року по справі № 922/092/13 порушено провадження у справі про банкрутство Публічного АТ "Харківміськгаз".

Пунктом 1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в новій редакції) визначено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Оскільки справа про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" була порушена до набрання чинності нової редакції вказаного Закону, то в даному випадку слід застосовувати положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції чинній на момент порушення справи про банкрутство.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на момент порушення справи про банкрутство) мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Частиною 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто, вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому, неустойка (штраф, пеня) за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони закону, безвідносно до часу її виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на не нараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржнику, щодо якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство. (Дана позиція підтверджується Постановою Верховного Суду України від 12 березня 2013 року № 29/5005/16170/2011).

Виходячи із змісту Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.

Таким чином, враховуючи наведені вище положення законодавства, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 7577,48 грн. за неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань, які нараховані під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1469,74 грн. та інфляційних втрат у розмірі 10969,89 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В інформаційному листі від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським суд України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30). В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції - це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України. Відповідні індекси щомісячно розраховуються і публікуються в офіційних виданнях ЗМІ, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр".

З матеріалів справи вбачається, що при здійсненні позивачем розрахунку інфляційних витрат, позивач здійснив розрахунок без урахування періодів, коли індекс інфляції складав менше одиниці, тобто коли була дефляція. При нарахуванні позивачем інфляційних витрат період нарахувань неправомірно був скороченим з метою штучного завищення розміру інфляційних втрат. За розрахунком суду, з врахуванням дефляційних процесів, розмір інфляційних втрат складає 9657,60 грн. При цьому, суд враховує індекс інфляції за кожний місяць періоду прострочення платежу, в тому числі і від'ємний (дефляцію).

Таким чином, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 9657,60 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню, а частині стягнення 1312,29 грн. інфляційних втрат, слід відмовити.

Як свідчать матеріали справи, період нарахування позивачем 3% річних та розрахунок визначений вірно, згідно вимог діючого законодавства, що дає підстави суду задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 1469,74 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 216, 217, 230, 232, 233 Господарського кодексу України, ст. 526, ч.1 ст.530, 549, 610, 611, 625 ЦК України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" (61004, м.Харків, вул. Жовтневої революції, 57/59, код ЄДРПОУ 03359552) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України" ( 01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, р/р № 26002301921 в ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 300465, код ЄДРПОУ 20077720) суму 3% річних у розмірі 1469,74 грн., інфляційних втрат у розмірі 9657,60 грн., судового збору у розмірі 956,41 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В задоволенні стягнення суми пені у розмірі 7577,48 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1312,29 грн. - відмовити.

Повне рішення складено 05.12.2013 р.

Суддя Суслова В.В.

справа № 922/4497/13