Постанова № 35970845, 05.12.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2013 р. Справа № 914/3787/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Гриців В.М.

розглянув апеляційну скаргу військової частини А3817 за № 1880 від 08.11.2013 р.

на рішення господарського суду Львівської області від 29.10.2013р.

у справі № 914/3787/13

за позовом публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Львівської філії ПАТ "Укртелеком" , м.Львів

до відповідача військової частини А-3817,м.Львів про стягнення 3 497,07 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Матвієнко С.М.,

від відповідача - Солтис Р.Р.

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено.

Рішенням господарського суду Львівської області від 29.10.2013р. у справі №914/3787/13 (суддя Король М.Р.) позов задоволено та стягнуто з військової частини А-3817 на користь публічного акціонерного товариства „Укртелеком" (надалі - ПАТ «Укртелеком») в особі Львівської філії ПАТ „Укртелеком" 3379,25 грн. основної заборгованості, 85,10 грн. пені, 2,23 грн. інфляційних втрат, 30,49 грн. 3% річних та 1720,5 грн. судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що позивач належним чином надавав послуги за договором оренди від 28.09.2011р. №1168107-494.153, надав суду докази належного виконання свого обов'язку щодо надсилання відповідачу рахунків та актів наданих послуг. Відповідач натомість не надав доказів погашення заборгованості, у зв'язку з чим позовні вимоги, звернені до відповідача, є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Дане рішення оскаржив відповідач, оскільки вважає, що при його прийнятті суд порушив норми процесуального права, неповно з'ясував фактичні обставини, що мають значення у даній справі та надав неналежну оцінку доказам у справі, у зв'язку з чим просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Зокрема вважає, що суд допустив порушення норм процесуального права, що полягали у розгляді справи за відсутності сторони, не повідомленої належним чином про місце засідання суду та в прийнятті рішення про права і обов'язки осіб, що не були залучені до справи, оскільки оскаржуване рішення прийнято судом без залучення відповідача. Крім цього, військова частина, як суб'єкт господарської діяльності, на думку скаржника, за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису, а в разі їх недостатності - відповідальність несе Міністерство оборони України. Відповідачу, незважаючи на його численні звернення, коштів для погашення заборгованості не виділялось.

Не погоджуючись із апеляційною скаргою, ПАТ «Укртелеком» подало до суду відзив на апеляційну скаргу від 21.11.2013р. №1750-8108-5, в якому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. У відзиві позивач зазначив, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, крім того, повідомив, що 14.11.2013р. апелянт погасив свій борг згідно рішення суду в повному обсязі (а.с. 90).

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

28.09.2011р. між ПАТ „Укртелеком" в особі Львівської філії ПАТ „Укртелеком" (орендодавець) та військовою частиною А-3817 (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна №1168107-494.153 (надалі - договір), відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування технологічне приміщення, розташоване в м.Самборі на другому поверсі двоповерхового будинку №1 по проспекту Конюшкевича, загальною площею 1 м.кв. для розміщення обладнання орендаря (а.с. 11-17). Згідно п.12.1. даного договору, його укладено на період з 28.09.2011р. до 27.09.2012р.

Відповідно до акту передачі-приймання майна від 28.09.2011р. (а.с. 18), орендар передав, а орендодавець прийняв визначене в договорі приміщення в користування.

Як вбачається з додаткових угод №1 від 28.09.2012р. (а.с. 21) та №2 від 01.03.2013р. (а.с. 22), сторони двічі вносили зміни до договору щодо терміну його дії та визначили його, відповідно, з 28.09.2012р. до 27.09.2013р. та згодом - з 01.03.2013р. до 31.12.2013р.

В період з 01.01.2013р. до 30.09.2013р. позивач надав відповідачу послуги за договором на загальну суму 4473,39 грн., у зв'язку з чим, керуючись умовами п.3.5 договору, надсилав йому для підписання акти виконаних робіт (а.с. 44-51) та рахунки на сплату наданих послуг (а.с. 36-43), що підтверджується відповідними списками рекомендованих відправлень (а.с. 52-60).

Згідно поданого позивачем розрахунку (а.с. 9), станом на момент подання позовної заяви відповідач лише частково здійснив оплату за договором в сумі 1094,15 грн. Таким чином, відповідач заборгував за оренду нерухомого майна 3379,25 грн., що стало підставою для звернення ПАТ „Укртелеком" з позовом до суду.

Судова колегія, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваного рішення - відсутні, з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно п.3.1. договору, орендна плата встановлюється орендодавцем за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх нормативних актів і відповідно до фіксованого розміру місячної орендної плати становить 475,00 грн. з ПДВ (20%) за 1 м.кв. технологічних приміщень.

Орендодавець станом на останній календарний день розрахункового місяця складає акт про надані послуги та не пізніше 17 числа місяця, наступного за розрахунковим, разом з рахунком та накладною надає його орендарю. Орендар протягом двох робочих днів з дати отримання підписує та повертає орендодавцю перший примірник акта про надані послуги (п.3.5 договору).

Згідно п.3.6. договору, орендна плата перераховується орендарем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця не пізніше 27 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 17 числа місяця, наступного за розрахунковим, та надаються орендарю разом з актом про надані послуги та податковою накладною. Орендар відшкодовує витрати не електроенергію на підставі окремого розрахунку орендодавця (п.3.5 договору).

Пунктом 6.1.3 договору встановлено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. За ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, орендоване приміщення було передане відповідачу відповідно до умов договору та встановлено технічне обладнання (а.с. 19-20). Позивач належно виконував свій обов'язок щодо надання в оренду приміщень та надсилання відповідачу рахунків та актів наданих послуг (а.с. 36-60). Докази повернення відповідачем приміщення в матеріалах справи відсутні. Станом на час розгляду справи в місцевому господарському суді, відповідач не погасив існуючу заборгованість в сумі 3379,25 грн., у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що позовна вимога в частині стягнення основного боргу підлягає до задоволення у повному обсязі.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що в разі наявності заборгованості по орендній платі чи іншим витратам за договором за попередній місяць станом на 27 число поточного місяця, орендарю нараховується пеня від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 28 числа поточного місяця до дати погашення заборгованості.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Перевіривши правильність нарахування пені, 3%річних та інфляційних втрат, колегія суддів дійшла висновку про правомірність задоволення судом першої інстанції позовних вимог в цій частині.

Судом не приймаються до уваги аргументи скаржника про неповідомлення сторін про час та місце судового засідання, оскільки такі спростовуються повідомленнями про вручення ухвали суду від 08.10.2013р. всім учасникам судового процесу (а.с. 3-5).

Стосовно тверджень скаржника про те, що він не мав можливості оплатити наданих послуг у зв'язку із відсутністю коштів, та про те, що за його зобов'язаннями повинно було б відповідати Міністерство оборони України, то колегія суддів вважає їх помилковими та такими, що не звільняють відповідача від обов'язку виконати умови договору.

Договір оренди від 28.09.2011р. №1168107-494.153 укладався між двома сторонами - ПАТ „Укртелеком" в особі Львівської філії ПАТ „Укртелеком" та військовою частиною А-3817. Відповідно до положень п.п. 3.6, 6.1.3 договору обов'язок по своєчасній та повній сплаті орендної плати покладений на орендаря (військову частину А-3817). Слід зазначити, що відповідач 14.11.2013р. погасив суму боргу згідно оскаржуваного рішення (а.с. 88, 90).

Частиною 1 ст. 626, ст.ст. 627, 629 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія, прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою суду від 18.11.2013р. скаржника зобов'язано до судового засідання 05.12.2013р. подати суду докази сплати судового збору.

Відповідно до п.3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7, якщо строк, на який судом було відстрочено сплату судового збору, закінчився, а таку сплату не здійснено, господарський суд з врахуванням конкретних обставин справи може, зокрема, стягнути несплачену суму судового збору при прийнятті судового рішення.

Зважаючи на вказане, судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, слід покласти на скаржника.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 29.10.2013р. у справі №914/3787/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу військової частини А3817 - без задоволення.

Стягнути з військової частини А3817 (81400, м.Самбір, Львівська обл., ідентифікаційний код 22994231) у доход Державного бюджету України 860,25 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Місцевому господарському суду видати наказ на виконання даної постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складений 11.12.2013р.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Гриців В.М.