Рішення № 35970768, 05.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/352/13 05.12.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"до Публічного акціонерного товариства "Київенерго"про стягнення 30 877,14 грн.Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Чеботарьова І.Г. (дов. № 14-352 від 16.03.2013 року)від відповідача Святюк С.П. (дов. № 91/2013/01/17-1 від 17.01.2013 року)

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 05 грудня 2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення 30 877,14 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.01.2013 року за зазначеним вище позовом порушено провадження у справі № 910/352/13.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2013 року позовні вимоги задоволені частково.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2013 року у справі № 910/352/13 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2013 року без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.07.2013 року у справі № 910/352/13 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2013 року та рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2013 року скасовано, справу передано до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.

За результатами повторного автоматичного розподілу справ, проведеного згідно Розпорядження № 04-1/416 від 23.07.2013 року справу передано для розгляду судді Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2013 року справу прийнято до провадження судді Шаптала Є.Ю., розгляд справи призначено на 14.08.2013 року.

За розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 14.08.2013 року, справу № 910/352/13 передано для розгляду судді Літвіновій М.Є. у зв'язку з перебуванням судді Шаптала Є.Ю. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2013 року справу прийнято до провадження судді Літвінової М.Є., розгляд справи призначено на 27.09.2013 року.

За розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 30.08.2013 року справу передано для розгляду судді Шаптала Є.Ю. у зв'язку з поверненням з лікарняного.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2013 року суддя Шаптала Є.Ю. прийняв справу № 910/352/13 до свого провадження, розгляд справи призначено на 27.09.2013 року

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 27.09.2013 року справу № 910/352/13 призначено на повторний автоматичний розподіл у зв'язку з обранням судді Шаптали Є.Ю. на посаду судді Київського апеляційного господарського суду.

26.09.2013 року в результаті повторного автоматичного розподілу справ у Господарському суді міста Києва справу передано судді Стасюку С.В. для розгляду спору по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2013 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/352/13 до свого провадження, розгляд справи призначено на 22.10.2013 року.

У судовому засіданні 22.10.2013 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.10.2013 року також надав усні пояснення по суті спору, в яких проти позову заперечив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2013 року розгляд справи було відкладено на 12.11.2013 року, у зв'язку з необхідністю подання додаткових доказів у справі.

У судовому засіданні 12.11.2013 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.11.2013 року також надав усні пояснення по суті спору, в яких проти позову заперечив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2013 року розгляд справи було відкладено на 26.11.2013 року, у зв'язку з необхідністю подання додаткових доказів у справі.

У судовому засіданні 26.11.2013 року представник позивача надав документи на часткове виконання вимог ухвали суду та клопотання про продовження строків розгляду спору.

Представник відповідача у судовому засіданні також надав клопотання про продовження строків розгляду спору.

Розглянувши подане сторонами 26.11.2013 року клопотання про продовження строків розгляду спору, суд приходить до висновку про його задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2013 року продовжено строк розгляду спору у даній справі на п'ятнадцять днів, розгляд справи було відкладено на 05.12.2013 року.

04.12.2013 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи по справі.

У судовому засіданні 05.12.2013 року представник позивача підтримала позовні вимогу у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 05.12.2013 року надав усні пояснення по справі, в яких заперечив проти задоволення позову.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

30.09.2011 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (покупець) було укладено договір №14/2282/11 на купівлю-продаж природного газу для ТЕЦ-6 ПАТ "Київенерго" (надалі по тексту - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ, для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору.

Відповідно до пункту 1.2. Договору, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами та використовується теплогенеруючими підприємствами на власні потреби.

Згідно з пунктом 2.1. Договору, продавець передає покупцеві для ТЕЦ-6 Київенерго з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року газ в обсязі до 202 525 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів.

Пунктом 2.1.1. Договору сторони погодили, що обсяги газу, що планується передати за цим Договором, можуть змінюватися сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку.

У пункті 3.1. Договору зазначено, що продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ. Кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу покупця та відповідно до вимог наказу Мінпаливенерго від 15.07.2010 року №288 "Про затвердження Методики визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення в разі, якщо суб'єкти господарювання здійснюють постачання теплової енергії різним категоріям споживачів".

Відповідно до пункту 5.1. Договору, ціна на природний газ та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ.

Згідно з пунктом 5.2. Договору, ціна за 1 000 куб. м. природного газу становить 3 023,50 грн. без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та податку на додану вартість. До сплати за 1 000 куб. м. природного газу - 3 023,50 грн., крім того цільова надбавка - 2% та ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 3 700,76 грн. До ціни газу додається тариф на послуги з транспортування природного газу, який становить 285 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 342,00 грн. Всього до оплати за природний газ та послуги з його транспортування - 3 368,97 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 4 042,76 грн.

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 30 відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів поставки природного газу за 5 днів до початку здійснення поставки. Решта 70% вартості планових обсягів поставки природного газу сплачується покупцем протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У пункті 6.3. договору зазначено, що в платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначити номер договору, дату його підписання та призначення платежу, без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.

У разі порушення покупцем умов пункту 6.1. цього Договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пені, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (пункт 7.3. Договору).

Відповідно до пункту 11.1. Договору, він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

Додатковою угодою №1 від 30.09.2011 року сторони внесли зміни до пункту 5.2. Договору, виклавши його в наступній редакції: "Ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 3 382,00 грн. без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3 382,00 грн., крім того цільова надбавка - 2% та ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 4 139,57 грн. До ціни газу додається тариф на послуги з транспортування природного газу, який становить 302,30 грн., крім того ПДВ - 20% - 60,46 грн., всього з ПДВ - 362,76 грн.

У разі поставки газу на газоспоживачі об'єкти покупця, які безпосередньо підключені до магістральних або промислових трубопроводів нафто- газовидобувних підприємств, тариф на послуги з транспортування 1000 куб. м. газу цими трубопроводами встановлюється в розмірі 262,25 грн., крім того ПДВ - 20% - 52,45 грн., разом з ПДВ - 314,70 грн.".

Додатковою угодою №2 від 11.10.2011 року сторони внесли зміни до пункту 5.2. Договору, виклавши його в наступній редакції: "Ціна за 1 000 куб. м. природного газу становить 3 382,00 грн. без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та податку на додану вартість. До сплати за 1 000 куб. м. природного газу - 3 382,00 грн., крім того цільова надбавка - 2% та ПДВ - 0%, всього з цільовою надбавкою та ПДВ - 3 449,64 грн. До ціни газу додається тариф на послуги з транспортування природного газу, який становить 302,30 грн., крім того ПДВ - 20% - 60,46 грн., всього з ПДВ - 362,76 грн.

У разі поставки газу на газоспоживачі об'єкти покупця, які безпосередньо підключені до магістральних або промислових трубопроводів нафто- газовидобувних підприємств, тариф на послуги з транспортування 1 000 куб. м. газу цими трубопроводами встановлюється в розмірі 262,25 грн., крім того ПДВ - 20% - 52,45 грн., разом з ПДВ - 314,70 грн.".

На виконання умов Договору позивач поставив протягом жовтня-грудня 2011 року, а відповідач прийняв природний газ обсягом 46 223, 435 тис. куб. м. на загальну суму 177 560 178,87 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме від 31.10.2011 року на суму 35 384 760,10 грн., від 31.10.2011 року на суму 8 731 220,61 грн., від 30.11.2011 року на суму 66 414 672,87 грн., від 31.12.2011 року на суму 67 029 525,30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення умов Договору, оплату за природний газ за грудень 2011 року здійснив не вчасно, а саме в частині сплати 3 826 178,88 грн. За твердженням позивача, вказані кошти надійшли на рахунок позивача лише 26.01.2012 року, а не 14.01.2012 року, що підтверджується випискою з банківської установи.

Станом на день подання позовної заяви до господарського суду заборгованість за основним зобов'язанням у відповідача перед позивачем за договором постачання природного газу відсутня.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 19 444,52 грн. пені, 3 764, 96 грн. три проценти річних з простроченої суми, 7 652,36 грн. інфляційних втрат.

Відповідач у своєму відзиві на позов просить відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що порушення строків оплати за газ відбулося не з вини відповідача, оскільки розрахунки за природний газ на вироблення теплової енергії здійснювалися відповідно до особливого алгоритму проведення розрахунків, який регулюється державою, своєчасність проведення розрахунків за договором купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 року № 14/2282/11, напряму залежить від своєчасності та повноти виділення з державного бюджету субвенцій, відповідно до статті 20 Закону України "Про теплопостачання", на погашення різниці в тарифах на теплову енергію, внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифами, що затвердженні НКРЕ, а також, вказуючи на те, що за відсутності факту користування або утримання відповідачем належних до сплати позивачеві коштів неправомірно застосовувати положення статті 625 Цивільного кодексу України, а позивач не довів наявність такого користування або утримання.

Також Публічне акціонерне товариство "Київенерго" вказує на те, що відповідач не може самостійно впливати на своєчасність розрахунків за природний газ, а вина відповідача у прострочені платежів за газ повністю відсутня, а отже відсутній і склад правопорушення. За твердженням відповідача, мова йде про загальнодержавну проблему компенсації різниці в тарифах за рахунок бюджетних коштів, що позбавляє підприємства, які виробляють, транспортують та постачають теплову енергію будь-якої можливості розрахуватися за природний газ з газопостачальними підприємствами.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено договір №14/2282/11 на купівлю-продаж природного газу для ТЕЦ-6 ПАТ "Київенерго", відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність покупцеві у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ, для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а відповідач зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору.

Згідно з частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частин 1, 2 7 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Спір у даній справі виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині здійснення своєчасної оплати за поставлений позивачем природний газ.

Судом встановлено та підтверджено сторонами, що станом на день звернення до суду з даним позовом до заборгованість за основним зобов'язанням у відповідача перед позивачем за договором від 30.09.2011 року №14/2282/11 на купівлю-продаж природного газу для ТЕЦ-6 ПАТ "Київенерго" відсутня.

Приймаючи до уваги вказівки, що містяться в постанові Вищого господарського суду від 15.07.2013 року у справі № 910/352/13, які є обов'язковими для суду першої інстанції і відповідно для сторін під час нового розгляду справи, судом було встановлено наступне.

Відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності, врегульовані Законом України "Про теплопостачання".

Статтею 8 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що державна підтримка у сфері теплопостачання надається відповідно до обсягів коштів, передбачених Законом про Державний бюджет України та місцевими бюджетами на відповідний рік, а також коштів на проведення науково-дослідних робіт з удосконалення систем теплопостачання та енергозбереження.

Стаття 20 Закону України "Про теплопостачання" встановлює загальні засади формування тарифів на теплову енергію, згідно з якою тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

Тарифи повинні враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері теплопостачання.

У разі, якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізми компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством.

Положеннями статті 34 Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік" установлено, що перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На виконання Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", Кабінетом міністрів України була прийнята постанова Кабінету міністрів України від 11.05.2011 року № 502 "Про затвердження порядку та умов надання у 2011 році субвенцій з державного бюджету місцевим на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або органами державної влади чи місцевого самоврядування".

Зважаючи на особливості здійснення господарської діяльності у сфері постачання та реалізації енергоносіїв, відповідач не може самостійно впливати на своєчасність розрахунків за природний газ, а вина Публічного акціонерного товариства "Київенерго" у простроченні платежів за газ відсутня, що в свою чергу свідчить про відсутність складу правопорушення та у відповідності до приписів статті 218 Господарського кодексу України та статті 617 Цивільного кодексу України позбавляє позивача права застосовувати до відповідача штрафні санкції.

Як свідчить довідка Відкритого акціонерного товариства Державний ощадний банк України, надана Публічним акціонерним товариством "Київенерго", відповідачу 13 жовтня 2009 року в філії - Головне управління по місту Києву та Київській області ВАТ "Державний ощадний банк України" відкрито поточний рахунок із спеціальним режимом використання згідно постанови Кабінету Міністрів України № 1082 від 03.12.2008 року № 26030309201 у гривні.

Відповідно до пунктів 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України "Питання удосконалення схем розрахунків за використану електроенергію та природний газ" від 03.12.2008 року № 1082 плата за теплову енергію від усіх категорій споживачів зараховується виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за використаний природний газ комунальними підприємствами теплоенергетики, тепловими електростанціями, теплоелектроцентралями, котельнями та іншими суб'єктами господарювання, які провадять діяльність, пов'язану з постачанням теплової енергії, крім підприємств, що належать до системи автономного та децентралізованого теплопостачання (далі - підприємства теплоенергетики). Визначено уповноваженими банками, які обслуговують поточні рахунки із спеціальним режимом використання підприємств теплоенергетики та їх відокремлених підрозділів, відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" та Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" (надалі по тексту - уповноважений банк).

Як визначено пунктом 1 Порядку відкриття поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за послуги з теплопостачання, та проведення розрахунків за спожитий природній газ суб'єкти господарювання, що провадять діяльність, пов'язану з постачанням теплової енергії та їх відокремлені підрозділи відкривають у десятиденний строк з дати набрання чинності цією постановою в установах ВАТ "Державний ощадний банк України" та Публічному акціонерному товариству акціонерний банк "Укргазбанк" поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за послуги з теплопостачання, в порядку, визначеному Національним банком.

Згідно з пунктом 3 вказаного Порядку базовий норматив відрахування коштів та норматив відрахування коштів, скоригований Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" з урахуванням розрахунків підприємств теплоенергетики за природний газ, спожитий у попередніх періодах, оформлюються як реєстр нормативів відрахування коштів, що надходять від усіх категорій споживачів теплової енергії на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, який подається щомісяця до 10 числа поточного місяця до Мінрегіону разом з документами, зазначеними у пункті 2 цього Порядку.

Положеннями пунктів 6, 7 Порядку визначено, що усі категорії споживачів теплової енергії сплачують вартість отриманих ними послуг з теплопостачання шляхом перерахування коштів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в установах уповноваженого банку. У разі коли в платіжному дорученні/касовому документі споживача теплової енергії реквізити рахунка одержувача коштів за теплову енергію не відповідають реквізитам спеціального рахунка, відкритого підприємством теплоенергетики або його відокремленим підрозділом в уповноваженому банку, установа, що приймає платіжний документ (установа банку, підприємство поштового зв'язку або орган Казначейства) повертає такий документ без виконання визначених у ньому вимог з надісланням відповідного повідомлення споживачеві.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні втрати за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені.

У відповідності до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Отже, обов'язковою умовою застосування до учасника господарських відносин господарсько-правової відповідальності є наявність у його діях вини.

Враховуючи те, що відповідач не міг самостійно впливати на своєчасність розрахунків за природний газ, з огляду на особливості здійснення господарської діяльності у сфері постачання та реалізації енергоносіїв та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб'єктами, що здійснюють господарську діяльність в енергетичній галузі, суд приходить до висновку про відсутність у діях Публічного акціонерного товариства "Київенерго" вини у простроченні платежів за газ, що згідно статті 218 Господарського кодексу України та статті 617 Цивільного кодексу України позбавляє позивача права застосовувати до відповідача штрафні санкції та здійснювати нараховування матеріальних втрат у вигляді інфляційної складової боргу та 3 три проценти річних.

З огляду на встановлені господарським судом обставини, які виключають наявність у Публічного акціонерного товариства "Київенерго" заборгованості перед позивачем, суд приходить до висновку про необґрунтованість позивних вимог.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За таких обставин, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 10.12.2013 року

Суддя С.В. Стасюк