Рішення № 35970443, 10.12.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2013 р. Справа № 909/1158/13 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Булки В.І., при секретарі судового засідання Бабенецькій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно-переробна компанія

"ЮМАС",

вул.Шарлая, 21 А, м. Коломия, Івано-Франківська область,78200,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімон",

вул.В.Стуса, 23, м.Івано-Франківськ, 76000,

про стягнення заборгованості згідно договору поставки товару №108/09 від 17.09.2012р. в сумі 60 511,92грн., з яких: 36 000,00грн. - основного боргу, 23 544,00грн. - пені та 967,92грн. - 3% річних,

за участю представників сторін:

від позивача: Іванчук Марія Василівна - юрисконсульт, (довіреність №2 від 02.01.13р.),

від відповідача: не з'явились,

встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Зерно-переробна компанія "ЮМАС" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімон" про стягнення заборгованості згідно договору поставки товару №108/09 від 17.09.2012р. в сумі 60 511,92грн., з яких: 36 000,00грн. - основного боргу, 23 544,00грн. - пені та 967,92грн. - 3% річних.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить суд позов задоволити, свої обґрунтування виклав у позовній заяві, вказуючи при цьому на:

- укладення між сторонами договору поставки товару №108/09 від 17.09.12, згідно умов якого, постачальник (позивач) виготовив, поставив та передав у власність покупцю (відповідачу) товар по видаткових накладних 52 596,2грн.;

- неналежне виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань, в частині здійснення розрахунків за отриманий товар, внаслідок чого, утворилась заборгованість в сумі 36 000,00грн.;

- звернення до відповідача з претензією (вх.№324 від 02.08.13), про погашення заборгованості в сумі 36 000,00грн., яка залишилась без належного реагування з боку відповідача;

- п. 6.2. Договору на підставі якого, відповідачу нараховано 27 544,00грн. - пені;

- ст.625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої відповідачу нараховано 967,92грн. - 3% річних;

- приписи ст.ст. 525, 526, 611, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не направив, вимоги суду, вказані в ухвалах від 08.10.13, 22.10.13, 05.11.13, 14.11.13, 03.12.13 не виконав, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Вказані вище ухвали суду направлялись відповідачу на адресу, зазначену у позовній заяві. Факт отримання відповідачем ухвал суду підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень №10291/13 від 14.10.13, №10837/13 від 25.10.13, №11850/13 від 11.11.13, №12379/13 від 21.11.13, №13343/13 від 09.12.12, які знаходяться в матеріалах справи. Будь-яких заперечень в спростування заявлених позовних вимог, відповідач суду не подав.

Згідно з пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" із змінами і доповненнями, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд прийшов до висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, враховуючи вимоги чинного законодавства та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Дослідженням обставин справи, судом встановлено факт поставки товару (борошна) та надання транспортно-експедиційних послуг на загальну суму 52 596,2грн., позивачем відповідачу, згідно видаткових накладних №109ГолЮМ104 від 17.09.12, №109ГолЮМ115 від 19.09.12, №109ГолЮМ168 від 26.09.12. Однак, відповідач частково провів оплату в розмірі 16 596,2грн.

Оскільки, позивач не довів перед судом поставку товару на підставі вказаного ним же договору поставки товару №108/09 від 17.09.12, як і не надав суду будь-яких доказів, в підтвердження того, що передача товару постачальником/позивачем у власність покупця/відповідача, за видатковими накладними, здійснювалась на підставі вказаного договору, то суд прийшов до висновку, що в даному спірному випадку, між сторонами існують правовідносини, що склалися на підставі укладеного у спрощений спосіб договору поставки.

Разом з тим, як вбачається з розрахунку позовних вимог, акту звіряння взаємних розрахунків за період з 17.09.12 по 23.10.13, підписаного та скріпленого печатками сторін, позивач просить суд, стягнути з відповідача заборгованість в сумі 36 000,00грн. Таким чином, факт існування у відповідача боргу за отриманий товар позивачем доведено перед судом.

Матеріали справи містять претензію (вих.№324 від 02.08.13), з якою позивач звертався до відповідача про погашення заборгованості, за отриманий товар. Однак, дана вимога залишилась без належного реагування з боку відповідача.

В засіданні суду позивач просить суд стягнути з відповідача:

- пеню за прострочення терміну розрахунку за відвантажений товар в розмірі 23 544,00грн., що передбачено п.6.2 договору поставки товару №108/09 від 17.09.12;

- 967,92грн. - 3% річних за порушення грошового зобов'язання (ст.625 Цивільного кодексу України).

Представник позивача зазначає, що станом на сьогоднішній день заборгованість відповідача згідно договору поставки товару №108/09 від 17.09.2012р. становить 60 511,92грн., з яких: 36 000,00грн. - основного боргу, 23 544,00грн. - пені та 967,92грн. - 3% річних.

Беручи до уваги викладене вище суд вважає за правильне позов задоволити частково та виходить з наступних підстав.

В силу ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму (ст.655 Цивільного кодексу України).

Таким чином, видаткові накладні, за якими позивач поставив, а відповідач отримав товар, є підставою виникнення у відповідача обов'язку здійснити розрахунки за отриманий товар.

Термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко встановлений спеціальною нормою права ст. 692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Оскільки, інший строк оплати товару у видаткових накладних сторонами не встановлений, то відповідач мав провести розрахунок з позивачем після отримання товару. Така ж правова позиція викладена у Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Враховуючи той факт, що відповідач не виконав належним чином, свої зобов'язання, в частині здійснення розрахунків за отриманий товар в сумі 36 000,00грн., то вимога позивача підлягає до задоволення в повному обсязі. Більше того, наявність заборгованості за отриманий товар в сумі 36 000,00грн., визначено самим відповідачем у підписаному акті звірки взаєморозрахунків (станом на 23.10.13), копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Причому, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та три проценти річних є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися.

Господарським судом встановлено факт прострочення грошового зобов'язання відповідачем та здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку 3 % річних (за встановленим позивачем періоду), що становлять 967,92грн. Згідно з арифметичним розрахунком, проведеним судом за допомогою ІПС «Законодавство», з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних в розмірі 898,78грн. З огляду на викладене вище, позовні вимоги в частині 3% річних в сумі 69,14грн. задоволенню не підлягають.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача 23 544,00грн. пені на підставі п.6.2 договору поставки товару №108/09 від 17.09.12 суд зазначає наступне.

Враховуючи те, що позивач не надав суду доказів, що підставою спірної поставки товару був договір поставки товару №108/09 від 17.09.12, як і не довів суду та не надав в підтвердження будь-яких доказів згоди сторін для застосування відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені, а відповідно до правил визначених Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" - пеня, встановлюється за згодою сторін, то суд прийшов до висновку, про відмову в задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 23 544,00грн. - пені.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відповідач в судові засідання жодного разу не з'явився, будь-яких заперечень проти позову чи доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.

Таким чином, на основі вище вказаного, обґрунтованими є позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 36 000,00грн. основного боргу, 3% річних в розмірі 898,78грн. та наявність підстав для задоволення позову в цій частині. В частині стягнення з відповідача 23 544,00грн. - пені та 69,14грн. - 3% річних - відмовити.

Враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст.509,525,526,625,655,610,611,692,712 Цивільного кодексу України, cт.ст.173,193 Господарського кодексу України, ст.ст.33,43,49,75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

задоволити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно-переробна компанія "ЮМАС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімон" про стягнення заборгованості згідно договору поставки товару №108/09 від 17.09.2012р. в сумі 60 511,92грн., з яких: 36 000,00грн. - основного боргу, 23 544,00грн. - пені та 967,92грн. - 3% річних.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімон", вул.В.Стуса, 23, м.Івано-Франківськ (інд. код 205443509159) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно-переробна компанія "ЮМАС", вул.Шарлая, 21 А, м. Коломия, Івано-Франківська область (р/р 2600800019531 відділення АТ "Укрексімбанк" м.Івано-Франківськ, МФО 336688) 36 000,00грн. (тридцять шість тисяч грн. 00коп.) основного боргу, 898,78грн. - 3% річних (вісімсот дев'яносто вісім грн. 78коп.).

Видати наказ.

В частині стягнення з відповідача 23 544,00грн. пені та 69,14грн. 3% річних - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімон", вул.В.Стуса, 23, м.Івано-Франківськ (інд. код 205443509159) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно-переробна компанія "ЮМАС", вул.Шарлая, 21 А, м. Коломия, Івано-Франківська область (р/р 2600800019531 відділення АТ "Укрексімбанк" м.Івано-Франківськ, МФО 336688) 1 049,16грн. (одну тисячу сорок дев'ять грн. 16коп.) судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.12.13.

Суддя Булка В.І.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

Помічник судді Гандера М.В. 13.12.13