Рішення № 3596863, 16.04.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

16.04.2009

Справа №2-2/1546-2009

За позовом: Приватного підприємства «ВЕТА» (м.Євпаторія, пр.Перемоги,8, кв.45).

до відповідача: Дочірнього підприємства «Чорноморнафтогазсервіс» ДАТ «Чорноморнафтогаз» (96400, смт.Чорноморське, вул.Паркова, 5).

про стягнення 1 957,00грн.

Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Від позивача : Борецька - предст, довіреність у справі.

Від відповідача : не з’явився.

Суть спору:

Позивач звернувся у Господарський суд АРК із позовом до відповідача про стягнення 1957,00грн, з яких 769,00грн інфляційні, 132,00грн річні та 1 056,00грн пеня.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір підряду № 01-06-08 від 01.06.2008 р. Внаслідок порушення договірних зобов’язань у відповідача перед позивачем склалася заборгованість, яка за рішенням ГС АРК від 22.9.2008р була стягнута з відповідача, також з відповідача було стягнено 149,00грн пені та 19,00грн річних. Але сума, яка була стягнена з відповідача, ДП «Чорноморнафтогазсервіс» ДАТ «Чорноморнафтогаз» не погашена, що стало підставою для звернення позивача із позовною заявою до суду.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, хоча про час там місце розгляду справи був повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією із повідомленням.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір підряду № 01-06-08 від 01.06.2008 р. Внаслідок порушення договірних зобов’язань у відповідача перед позивачем склалася заборгованість у розмірі 8 068,00грн, що стало підставою для звернення позивача з позовом до Господарського суду АР Крим про стягнення з відповідача – ДП «Чорноморнафтогазсервіс» ДАТ «Чорноморнафтогаз» 8 236,00грн., у тому числі 8 068,00грн. заборгованості, 149,00грн пені та 19,00грн річних. Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.9.2008р. у справі №2-28/9151-2008 позов задоволений.

Листом №42/319/1 від 07.10.2008 року ДП «Черноморнефтегазсервіс» ДАТ «Чорноморнафтогаз» звернулося до позивача з проханням не направляти вимоги про примусового виконання рішення господарського суду АР Крим від 25.09.2008 року в державну виконавчу службу і гарантуванням погашення заборгованості в течії січня-лютого 2009 року і гарантією погашення всіх штрафних санкцій на дату фактичної оплати заборгованості (основного боргу).

З матеріалів справи убачається, що оплата за рішенням господарського суду АР Крим від 22.09.2008 року у справі №2-28/9151-2008 за період з від 22.09.2008р. по 15.02.2009р. ДП «Черноморнефтегазсервіс» ДАТ «Чорноморнафтогаз» не проводилася.

15 лютого 2009 року підписаний Акт звірки взаємних розрахунків за станом на 15.02.2009р. між Приватним підприємством «Вета» і ДП «Черноморнефтегазсервіс» ДАТ «Чорноморнафтогаз» за період з 01.06.2008р. по 15.02.2009р. з якого слідує, що заборгованість ДП «Черноморнефтегазсервіс» ДАТ «Чорноморнафтогаз» складає 8 236,00грн.

Позивачем заявлена вимога про стягнення 1 056,00грн пені за період з 01.8.2008р по 15.02.2009р, яка підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Як вже зазначалося, зобов'язання повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору і вимогам ЦК України. (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Ст. 546 ЦК України визначає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Але сторони за договором підряду № 01-06-08 від 01.06.2008 р передбачили, що за порушення строків оплати замовник сплачує підряднику пеню у розмірі 0,25%, нараховану на суму простроченого платежу за кожен день прострочення, до повного виконання зобов’язань за даним договором. Сторони прийшли до угоди збільшити тривалість позовної давності до трьох років про стягнення пені за договором. (п. 4.3. договору),що відповідає вимогам ст..259 ЦК України.

Отже, у частині|частці| стягнення 1 056,00грн. пені позов обґрунтований та підлягає задоволенню, оскільки розрахунок пені позивачем здійснений правильно, відповідно до умов договору підряду № 01-06-08 від 01.06.2008 р та не перевищує передбаченого Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” максимального розміру пені (подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), а тому вона підлягає стягненню з відповідача.

Також позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення 769,00грн інфляційних та 132,00грн річних за період з 01.8.2008р по 15.02.2009р, які не підлягають задоволенню за наступними підставами:

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГП України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обґрунтовуючи позов, позивач посилається на ст..625 Цивільного кодексу України.

Дійсно, у силу ч.2 ст..625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не передбачений договором або законом лише у разі прострочення виконання грошового зобов'язання.

Вимоги закону повинні виконуватися.

Таким чином, момент настання виконання зобов’язання по сплаті суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми залежить від наявності вимоги кредитора, тобто направлення (вручення) боржникові вимоги кредитора.

Згідно п. 2 ст. 530 ЦК України зобов'язання, термін виконання яких визначений моментом пред'явлення вимоги, боржник зобов'язаний виконати в семиденний термін з дня пред'явлення вимоги.

Проте, позивачем не представлено доказів, що така вимога направлена (вручена) відповідачу.

Крім цього сам позивач підтверджує, що вимоги про стягнення інфляційних та річних в письмовій формі їм не надавалися.

Таким чином, підстав для виконання відповідачем зобов'язання по сплаті суми встановленого індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми на даний момент не має.

Згідно ст. 129 Конституції України сторона вільна в наданні суду доказів і в доведенні перед судом їх переконливості, а також закріплений принцип змагальності сторін і їх рівності перед законом та судом.

Відповідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу і її норми є нормами прямої дії.

З викладеного виходить, що суд не повинен знаходити в інтересах однієї з зацікавлених у результаті справи сторін докази, і має право розглянути справу за представленими матеріалами, в яких відсутні докази пред'явлення вказаної вимоги.

Більш того, знаходження судом в інтересах зацікавленої сторони доказів буде порушенням Конституції України.

Про необхідність дотримання принципу диспозитивності сторін також вказується у постанові Верховного Суду України від 20.05.2002р, № 02/132, а згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя” вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.

Оскільки відповідні докази не надані до прийняття рішення, немає підстав їх залучити до справи після прийняття рішення.

При цьому суд вважає за необхідне відзначити, що позовні вимоги не є вимогою, що відноситься до обов'язкового права. Так, позовна вимога передбачена процесуальним законодавством (ст. 54 ГПК України), заява з такою вимогою подається до суду і розглядається в порядку, визначеному процесуальним законодавством. Окрім цього, в даному випадку вимога є позовною, і є вимогою про стягнення заявленої суми, тобто вимога про примусовий характер її виконання у разі її задоволення, виконується в процесі виконавчого провадження.

Окрім цього, виконання вимоги за цивільними зобов'язаннями залежить від визначених ст. 530 ЦК України термінів.

Проте, подача позову не може впливати на такі терміни, оскільки на момент подачі позову, позов вже повинен бути обґрунтований.

Таким чином, позовна вимога не може розглядатися як вимога, що відноситься до обов'язкового права Цивільного Кодексу України.

Відповідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином, згідно до вимог цього кодексу.

Дана думка суду співпадає з думкою Севастопольського апеляційного суду, висловленою в постановах від 23.12.2004р. по справі № 2-17/9032-04 і від 23.12.2005р. по справі №2-17/12582-2005.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги позивача про стягнення 769,0грн інфляційних та 132,00грн річних задоволенню не підлягають.

Витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відносяться на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

За згодою представників сторін в судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене та підписане 21.4.2009р.

Керуючись ст.ст. 49,75,82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства “Чорноморнафтогазсервіс” ержавного акціонерного товариства “Чорноморнафтогаз” (96400, смт.Чорноморське, вул.Паркова, 5, р/р 26008301324834 у філії “КЦО ПИБ” м.Сімферополя, МФО 324430, ЗКПО 32173773) на користь Приватного підприємства “Вєта”(97400, м.Євпаторія, пр.Победи, 8, к. 45, р/р 26001443365011 у Кримському РУ ПриватБанку, МФО 384436, ЗКПО 19010018) 1 056,00грн пені 55грн04коп державного мита, 63грн.67коп витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3. У частині стягнення 769,00грн інфляційних та 132,00грн річних відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Толпиго В.І.