Рішення № 35966110, 09.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18316/13 09.12.13

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»ДоПублічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»Провідшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 6 030,00 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача: Ніколенко О.А. - дов. № 13/2044 від 22.07.2013 р.;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передано позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 6 030,00 грн., в результаті настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 05.09.2012 р. в селі Піщанка Новомосковського району Дніпропетровської області по вул. Річна, 50 о 19 год. 15 хв. за участю транспортних засобів «Рено Кенго», державний номер АА 4432 СХ, який належить Сідорову Віталію Констянтиновичу, під керуванням Новікова Віталія Костянтиновича та транспортного засобу «ГАЗ 2705 ЗНГ», державний номер АЕ 5514 АО, який належить Хамко Олегу Миколайовичу, під керуванням Передерія Андрія Володимировича.

Ухвалою суду від 23.09.2013 р. порушено провадження у справі № 910/18316/13 та призначено її розгляд на 28.10.2013 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

Через відділ діловодства суду 28.10.2013 р. від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, які залучені до матеріалів справи

Представник позивача у судовому засіданні 28.10.2013 р. подав суду на виконання вимог ухвали суду оригінали документів, копії яких додано до позовної для огляду, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про призначене судове засіданння був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 26.09.2013 р., яке підтверджує отримання відповідачем 30.09.2013 р. ухвали про порушення провадження у справі, про причини неявки не повідомив, вимог ухвали суду не виконав.

Ухвалою суду від 28.10.2013 р. відкладено розгляд справи до 06.11.2013 р., беручи до уваги нез'явлення представника відповідача у призначене судове засідання, не виконання ним вимог ухвали суду та для витребування у позивача додаткових доказів у справі.

У судовому засіданні 06.11.2013 р. представник позивача заявив письмове клопотання про витребування у МТСБУ інформацію по полісу, який діяв на час настання страхового випадку 05.09.2012 р. на автомобіль марки «ГАЗ 2705 ЗНГ», державний номер АЕ 5514 АО. Відповідальність Передерія А.В. була застрахована в ПАТ «СК «Універсальна» (поліс АВ 7712115), просив задовольнити дане клопотання.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд міста Києва дійшов висновку про недостатність поданих позивачем документів для прийняття рішення у даній справі, у зв'язку з чим визнав за потрібне витребувати необхідні докази.

Відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується, обставини, що перешкоджають його наданню, підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація та обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суду своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 01.11.2013 р., яке підтверджує отримання відповідачем 04.11.2013 р. ухвали про відкладення розгляду справи, про причини неявки не повідомив, вимог ухвали суду не виконав.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, неподання витребуваних доказів.

Враховуючи наведене, господарський суд з метою з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору у даній справі, визнав за доцільне задовольнити клопотання представника позивача щодо направлення запиту до МТСБУ, а також беручи до уваги повторне нез'явлення представника відповідача у призначене судове засідання, не виконання ним вимог ухвали суду, для витребування у позивача додаткових доказів у справі, та для витребування у ПАТ "ВТБ Банк" інформації, то суд відклав розгляд даної справи до 20.11.2013 р.

У судовому засіданні 20.11.2013 р. господарським судом було встановлено, що відповіді від МТСБУ та від ПАТ «ВТБ Банк» наразі не надійшли, у зв'язку з чим представник позивача просив відкласти розгляд справи та продовжити строк вирішення спору.

Представник відповідача повторно у судове засідання не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, вимог ухвали суду не виконав.

Ухвалою суду від 20.11.2013 р. відкладено розгляд справи до 09.12.2013 р., беручи до уваги повторне нез'явлення відповідача у призначене засідання , не виконання ним вимог ухвали суду та для повторного витребування у позивача додаткових доказів у справі.

Через відділ діловодства суду 25.11.2013 р. від МТСБУ та 05.12.2013 р. від ПАТ «ВТБ Банк» надійшли відповіді на судові запити, які залучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 09.12.2013 р. представник позивача повторно підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача повторно у судове засідання не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, вимог ухвали суду не виконав.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

У судовому засіданні 09.12.2013 р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.09.2012 р. приблизно о 19:15 год. на вулиці Річна 50 в селі Піщанка Новомосковського району Дніпропетровської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Рено Кенго», державний номер АА 4432 СХ, під керуванням Новікова Віталія Костянтиновича, який належить Сідорову Віталію Констянтиновичу (власник) та транспортного засобу «ГАЗ 2705 ЗНГ», державний номер АЕ 5514 АО, який належить Хамко Олегу Миколайовичу (власник), під керуванням Передерія Андрія Володимировича.

Передерій А.В, керуючи транспортним засобом «ГАЗ 2705 ЗНГ», державний номер АЕ 5514 АО, рухаючись заднім ходом, не звернувся за допомогою до інших осіб, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем «Рено Кенго», державний номер АА 4432 СХ, чим порушив п. 10.9 Правил дорожнього руху України, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Про наведене свідчить довідка ДАІ № 9066116 від 05.09.2012 р. та постанова Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05.09.2012 року в адміністративній справі № 436/8037/12 №3/436/1908/12, відповідно до якої Передрія А.В. визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та було піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05.11.2013 року в адміністративній справі № 436/8037/12 №3/436/1908/12, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

Вищезазначеною постановою визнано винним Передерія А.В. у вчинені правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Рено Кенго», державний номер АА 4432 СХ, під керуванням Новікова В.К.

Відносини, пов'язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування» (надалі - Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 - IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

В статті 16 Закону України «Про страхування» визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Між ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» (страховик) та Новіковим Віталієм Костянтиновичем (вигодонабувач) було укладено договір страхування автотранспорту Сертифікат Номер полісу 06/0655260/0405/12 від 30.08.2012 р., у відповідності до умов якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, а саме - автомобілем марки «Рено Кенго», державний номер АA 4432 СХ.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обов'язковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється суб'єктами оціночної діяльності.

06.09.2012 р. було складено акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість) «Рено Кенго», державний номер АA4432СХ.

На виконання вищезазначених норм чинного законодавства, позивач з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Рено Кенго», реєстраційний номер АА4432СХ, замовив у ЧП Данильченко В.П. проведення автотоварознавчого дослідження.

У відповідності до звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди, завданої власнику КТЗ № 14/09/12/3 від 14.09.2012 р., який складений спеціалістом Нечипорук О.О. (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача серії МФ № 4486 від 22.07.2006 р., видане Фондом державного майна України; свідоцтво про підвищення кваліфікації оцінювача МФ № 7240-ПК від 17.05 2012 р.) відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092, зі змінами від 04.08.2009 р. №1335/5/16740, Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМ України від 10.09.2003 року № 1440 та інших використаних джерел, вартість відповідного ремонту, автомобіля марки «Рено Кенго», реєстраційний номер АА 4432 СХ, складає 7 790,92 грн.

24.09.2012 р. було надано ЧП Данильченко В.П. ремонтну калькуляцію системи AUDATEX № 14/09/12/3, згідно з якою визначено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Рено Кенго», державний номер АА4432СХ, становить 10 949,41 грн.

На підставі повідомлення страхувальника про настання страхового випадку та заяви про виплату страхового відшкодування, ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» було здійснено розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт № 0401/06/5729/S/85927 від 25.10.2012 р., у відповідності до якого позивачем було визначено заявлену подію страховим випадком та встановлено, що сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті, становить 7 030,00 грн.

Статтею 29 Закону України «Про страхування» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Позивач повідомив суду, що він свої зобов'язання перед страхувальником за договором страхування автотранспорту Сертифікат Номер полісу 06/0655260/0405/12 від 30.08.2012 р. виконав належним чином, перерахувавши згідно з платіжним дорученням № 0055027 від 05.11.2012 р. 7 030,00 грн. страхового відшкодування Новікову В.К..

Враховуючи те, що у постанові Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05.11.2012 року в адміністративній справі № 436/8037/12 №3/436/1908/12 встановлено, що з вини Передерія А.В., який керував автомобілем «ГАЗ 2705 ЗНГ», державний номер АЕ 5514АО, сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої відбулося зіткнення з автомобілем марки «Рено Кенго», державний номер АА4432СХ, він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Рено Кенго», державний номер АА4432СХ.

З огляду на те, що ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» на підставі договору страхування автотранспорту Сертифікат Номер полісу 06/0655260/0405/12 від 30.08.2012 р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася по вулиці Річна 50, с. Піщанка, Новомосковського району, Дніпропетровської області, виплачено страхове відшкодування Сідорову С.В. - власнику автомобіля «Рено Кенго», державний номер АА4432СХ, позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме, до страхової організації, якою здійснено обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу «ГАЗ 2705 ЗНГ», державний номер АЕ5514АО, водій якого винний у скоєнні ДТП, - ПАТ «Страхова компанія «Універсальна».

За таких обставин на розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» про стягнення шкоди у розмірі 6 030,00 грн., завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 05.09.2012 р. приблизно о 19:15 год. по вулиці Річна 50, с. Піщанка, Новомосковського району, Дніпропетровської області, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Рено Кенго», державний номер АА 4432 СХ, під керуванням Новікова В.К., який належить Сідорову В.К. (власник) та транспортного засобу «ГАЗ 2705 ЗНГ», державний номер АЕ 5514 АО, який належить Хамко О.М., під керуванням Передерія А.В.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обов'язкових видів страхування, що здійснюються в Україні.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 36.4 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» встановлено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що незалежно від джерела виникнення права позов щодо відшкодування збитків подається до особи, відповідальної за завдані збитки, проте враховуючи те, що цивільна відповідальність винної особи застрахована, позов може бути заявлений також і до юридичної особи, яка застрахувала відповідальність власника транспортного засобу «ГАЗ 2705 ЗНГ», державний номер АЕ5514АО, зокрема до відповідача у даній справі - Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (дана правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ від 05.12.2006 року № 54/53-06).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Відповідно до ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно з п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика (страхова сума) - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

У відповідності до п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до ч. 16 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування не може перевищувати прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно з ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В п. 35.1. ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

У відповідності до п.п. 36.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.

Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Перебіг позовної давності щодо вимог страховика про відшкодування збитків у порядку регресу починається з моменту виконання страховиком свого зобов'язання за договором добровільного страхування (постанова Вищого господарського суду України № 58/168 від 27.03.12 р.).

У відповідності до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного по відношенню до транспортного засобу «ГАЗ 2705 ЗНГ», державний номер АЕ5514АО, страхувальником за даним договором є Хамко О.М.

Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/7712115 встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) - 100 000,00 грн. та франшиза - 510 грн.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції від 14.08.11 р., договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах:

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу);

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації будь-якого транспортного засобу або одного з транспортних засобів, зазначених у договорі, особою, вказаною в договорі страхування (договір II типу);

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі (договір III типу).

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

При цьому варто відзначити, що обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до сторони з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично призводить до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечить положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 року у справі № 43/308-10).

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши всі надані сторонами докази, документи та пояснення в їх сукупності, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд м. Києві дійшов висновку про обґрунтованість вимог ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» щодо стягнення 6 030,00 грн. суми страхового відшкодування у зв'язку з несплатою відповідачем суми матеріальної шкоди в порядку регресу, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 05.09.2012 р. приблизно о 19:15 год. по вулиці Річна 50, с. Піщанка, Новомосковського району, Дніпропетровської області, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Рено Кенго», державний номер АА 4432 СХ, під керуванням Новікова Віталія Костянтиновича, який належить Сідорову Віталію Констянтиновичу (власник) та транспортного засобу «ГАЗ 2705 ЗНГ», державний номер АЕ 5514 АО, який належить Хамко Олегу Миколайовичу (власник), під керуванням Передерія Андрія Володимировича.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 979, 993, 1166, 1187, 1188, 1191, 1198 Цивільного кодексу України; 352, 354 Господарського кодексу України, 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (вул. Б.Хмельницького, 48-А, м. Київ, 01030, ідентифікаційний код 20113829) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (просп. Повітрофлотський, 25, м. Київ, 03049, ідентифікаційний код 23510137) 6 030 (шість тисяч тридцять) грн. 00 коп. страхового відшкодування в порядку регресу та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат на сплату судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 12.12.13 р.

Суддя Гавриловська І.О.