Постанова № 35966031, 27.11.2013, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2013 рокум. Ужгород№ 807/1474/13-а

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І.

при секретарі судового засідання - Шмідзен І.Ю. .

за участю представників

позивача: Попович А.А. (довіреність від 15.01.2013 року)

відповідача: Буря О.О. (довіреність від 05.08.2013 року № 343/8/07-01-10)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс "Закарпаття" до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень частково, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 27 листопада 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови. Постанова в повному обсязі складена 4 грудня 2013 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс "Закарпаття" (далі - позивач, ТОВ "Комплекс "Закарпаття") звернулось до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою (а.с.3-13) до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області (далі - ДПІ у м. Ужгороді), якою просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у м. Ужгороді від 17.04.2013 року за № 000462201 (про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 33029,08 грн.) та 17.04.2013 року за № 000472201 (про збільшення суми грошового зобов'язання по ПДВ у розмір 29006,20 грн.).

Ухвалою суду від 12 листопада 2013 року (протокольно, журнал судового засідання від 12.11.2013 року, а.с.200-202) замінено відповідача у справі (ДПІ у м. Ужгороді) на правонаступників: Державну податкову інспекцію у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Ужгороді ГУ Міндоходів).

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що висновки перевірки про допущені ТОВ "Комплекс "Закарпаття" порушення вимог податкового законодавства щодо заниження доходу та завищення витрат та завищення податкового кредиту, які слугували підставою для прийняття ДПІ у м. Ужгороді оскаржених податкових повідомлень - рішень, не ґрунтуються на фактичних обставинах здійснення підприємством господарської діяльності та неправильному застосуванні податковим органом положень законодавства.

В судовому засіданні 18.09.2013 року суду надано заяву представника позивача про зменшення позовних вимог (а.с.134-136), якою просить скасувати оскаржені податкові повідомлення - рішення, а саме: за № 000462201 (про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 33029,08 грн.) в частині суми 19075,39 грн. (з яких, основний платіж - 15259,52 грн., штрафні санкції - 3815,87 грн.) та за № 000472201 (про збільшення суми грошового зобов'язання по ПДВ у розмір 29006,20 грн.) в цілому.

В судовому засіданні 21.11.2013 року суду надано клопотання представника позивача (а.с.206), якою уточнено позовні вимоги (в зв'язку з допущеною помилкою в заяві про зменшення позовних вимог) та якою просить скасувати оскаржені податкові повідомлення - рішення за № 000462201 (про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 33029,08 грн.) в частині суми 25576,25 грн. (з яких, основний платіж - 25362,00 грн., штрафні санкції - 214,25 грн.) та за № 000472201 (про збільшення суми грошового зобов'язання по ПДВ у розмір 29006,20 грн.) в частині суми 19075,39 грн. (з яких, основний платіж - 15259,52 грн., штрафні санкції - 3815,87 грн.).

В судовому засіданні представник позивача підтримала уточнений позов, просить суд задовольнити його, визнавши протиправними та скасувавши податкові повідомлення - рішення ДПІ у м. Ужгороді від 17.04.2013 року за № 000462201 (в частині суми 25576,25 грн.) та за № 000472201 (в частині суми 19075,39 грн.) з підстав, що наведені в позовній заяві та додаткових обґрунтуваннях до адміністративного позову (а.с.139-145).

Відповідач надав суду заперечення проти позову (лист ДПІ у м. Ужгороді від 03.06.2013 року, а.с.107-115), яким проти уточненого позову заперечив та просить суд відмовити в його задоволенні, оскільки перевіркою виявлені порушення вимог діючих на час виникнення спірних правовідносин Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України, зокрема, перевіркою встановлено заниження валового доходу та завищення валових витрат та завищення податкового кредиту, на підставі висновків перевірки ДПІ у м. Ужгороді прийнято податкові повідомлення - рішення, якими визначено зобов'язання по податкам та такі відповідають вимогам діючого податкового законодавства, в зв'язку з чим рішення податкового органу є законними, прийнятими за наслідками виявлених порушень закону та відсутні підстави для їх скасування.

В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечувала та просила суд відмовити в його задоволенні повністю, однак, в судове засідання 27.11.2013 року представник відповідача не з'явився, та згідно ч. 4 ст. 128 КАС України, розгляд справи проведено за відсутності представника відповідача, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення уточненого адміністративного позову, виходячи з наступного:

Проведеною ДПІ у м. Ужгороді позаплановою виїзною перевіркою ТОВ "Комплекс "Закарпаття" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року (акт ДПІ у м. Ужгороді від 08.04.2013 року за № 1025/22-01/33331628, а.с.16-58) встановлено наступні порушення:

1. п.1.32 ст. 1, п. 5.1, пп.5.2.1, п.5.2, пп.5.3.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.14.1.27, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті донараховано податку на прибуток 28022,91 грн.;

2. пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.185.3 ст.185, п.198.1, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті донараховано податку на додану вартість на загальну суму 23484,16 грн.

На підставі акту від 08.04.2013 року за № 1025/22-01/33331628, 17 квітня 2013 року ДПІ у м. Ужгороді прийнято податкові повідомлення - рішення:

1. податкове повідомлення - рішення за № 000462201 (а.с.14, про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 33029,08 грн., в тому числі: за основним платежем - 28022,91 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5006,17 грн.);

2. податкове повідомлення - рішення за № 000472201 (а.с.15, про збільшення суми грошового зобов'язання по ПДВ у розмірі 29006,20 грн., в тому числі: за основним платежем - 23484,16 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5522,04 грн.).

Податкові повідомлення - рішення в адміністративному порядку не оскаржено та ТОВ "Комплекс "Закарпаття" звернулось до суду з позовом, яким просить (в уточненому (зміненому) предметі позову) визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у м. Ужгороді від 17.04.2013 року за № 000462201 (в частині суми 25576,25 грн.) та від 17.04.2013 року за № 000472201 (в частині суми 19075,39 грн.) в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

1. Стосовно збільшення ТОВ "Комплекс "Закарпаття" суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 33029,08 грн., згідно податкового повідомлення - рішення від 17.04.2013 року за № 000462201, в мажах вимог уточненого позову про оскарження його частково (в сумі 25576,25 грн.), суд констатує наступне:

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом від 08.04.2013 року за № 1025/22-01/33331628, підставою для визначення зобов'язання по податку на прибуток є висновок акту перевірки про заниження валового доходу та завищення валових витрат по наступних операціях ТОВ "Комплекс - Закарпаття":

- за період 3 кв. 2010 року - 1 кв. 2011 року позивачем від ТОВ "ІГ "Інеко" отримано інформаційно - технічних, консультаційних та юридичних послуг в загальній сумі 14000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 1332,32 грн.), у складі валових витрат відображено 12666,68 грн. на підставі актів здачі - приймання наданих послуг (а.с.90-94), у відповідності договору укладеного між ними договору від 11.01.2010 року № 3-01/10;

- за період 1 кв. 2010 року - 1 квартал 2011 року позивачем включено до валових витрат послуги, надані ПП ОСОБА_1 послуги по технічному обслуговуванню ТОВ "Комплекс "Закарпаття" у сумі 46200,00 грн. (без ПДВ) на підставі акті виконаних робіт, у відповідності до договору від 01.03.2010 року № 01/03/104

- у 1 кв. 2011 року позивачем отримано від ВАТ ГТК "Інтурист - Закарпаття" послуги у сумі 8400,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 1400,00 грн.), включено до складу валових витрат 7000,00 грн., на підставі акту від 31.03.2011 року;

- включено до складу валових витрат по отриманню послуг з оренди (що формують собівартість при відсутності доходу) на загальну суму 28383,34 грн.;

- за 4 кв. 2012 року встановлено завищення валових витрат у сумі 41247,74 грн. по укладених ТОВ "Комплекс "Закарпаття" договорах з ВАТ ГТК "Інтурист - Закарпаття", зокрема, по надання транспортних послуг від 01.11.2012 року № 3-П/1, про надання комунальних послуг (газопостачання та обслуговування котельні) від 01.11.2012 року № 3-П/4, про надання послуг з охорони орендованого примішення від 01.11.2012 року № 3-П/5, які включені до складу валових витрат на підставі актів виконаних робіт по договорам з ВАТ ГТК "Інтурист - Закарпаття" на загальну суму 41247,74 грн.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року за № 334/94 - ВР (втратив чинність з 01.01.2013 року, в редакції Закону чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон 334) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених ст. 5 цього Закону, та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст. ст. 8, 9 цього Закону.

Згідно п.4.1 ст.4 Закону 334, валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п. 5. 1 ст. 5 Закону 334, валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для її подальшого використання у власній господарській діяльності.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. У розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону 334, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Аналогічна норма передбачена положеннями Податкового кодексу України (діє з 01.01.2011 року, далі - ПК України), згідно пп. 14.1.36 п.14.1 ст. 14 якого - господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності (згідно приписів ст. 3 ГК України, п. 1.32 ст. 1 Закону334 та пп.14.1.36 ) є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої. (При цьому, сформульоване в ГК України визначення господарської діяльності є загальним і має застосовуватися в усіх випадках, а визначення, наведене в Законі 334 та в ПК України, - лише у сфері дії цього Закону з урахуванням загального визначення). Виходячи з наведеного, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Підпунктом 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону 334 встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі, витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно преамбули Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996 - XIV (з наступними змінами та доповненнями, далі - Закон 996) - цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Статтею 9 Закону України 996 встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського і та податкового обліку, та згідно даної норми - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 ст. 3 Закону 996 встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовує грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року за № 88 затверджено Положення про документальне і забезпечення записів у бухгалтерському обліку (зареєстроване в Мінюсті України 05.06.1995 року за №168/704, з наступними змінами та доповненнями, далі - Положення), та згідно п. 1.2 Положення - господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" містить виключний перелік витрат, які не включаються до складу валових витрат. Зокрема, норма п.5.3.1. п.5.3 ст.1 вказаного Закону визначає, що не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерей, участь в азартних іграх; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Аналогічні за змістом положення наведені Податковим кодексом України (діє з 01.01.2011 року, далі - ПК України), зокрема, згідно ст. 134 ПК України, у цьому розділі (розділ III "Податок на прибуток підприємств" ПК України) об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі с. ст. 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст. ст. 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст. 152 цього Кодексу.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу (п.44.2 ст.44 ПК України).

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів, збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового кодексу України (п. 138.2 ст.138 ПК України).

З аналізу вищенаведених норм податкового законодавства та укладених договорів випливає, що витрати на технічне обслуговування готелю, витрати на технічне обслуговування та поточний ремонт автономної газової котельні, виконання сантехнічних та електромонтажних робіт, щодення цілодобова охорона об'єкту включаються до складу валових витрат.

Стосовно включення до складу валових витрат по отриманню інформаційно - технічних, консультаційних та юридичних послуг від ТОВ "ІГ "Інеко" (загальній сумі 14000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 1332,32 грн.), у складі валових витрат відображено 12666,68 грн.) та отриманню послуги від ВАТ ГТК "Інтурист - Закарпаття" (у сумі 8400,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 1400,00 грн.), включено до складу валових витрат 7000,00 грн.), суд констатує про правомірність висновку податкового органу про завищення валових витрат, оскільки наявні в матеріалах справи копії актів здачі - прийняття робіт є абсолютно ідентичними за всі вказані періоди (в незалежності від різних розмірів винагороди за вказані періоди згідно актів наданих послуг), при цьому, акти наданих послуг не розкривають зміст, обсяг та одиниці виміру господарських операцій, оскільки вказані роботи є однотипними, узагальнюючими та не підтверджені відповідним оформленням, не надають можливість встановлення інформації щодо виконаних робіт, чим порушено вимоги п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, тобто, з наданих актів не можливо встановити взаємозв'язок зазначених послуг з господарською діяльністю позивача., виходячи з чого вірним є висновок ДПІ у м. Ужгороді про те, що понесені ТОВ "Комплекс "Закарпаття" витрати в зв'язку з укладенням договору з ТОВ "ІГ "Інеко" не знайшли свого відображення у первинних документах, що не дозволяє кваліфікувати їх як витрати, що пов'язані з компенсацією вартості отриманих послуг для подальшого використання у власній господарській діяльності.

Виходячи з наведеного, перевіркою неправомірно зменшено валові витрати по витратам на технічне обслуговування та поточний ремонт автономної газової котельні, виконання сантехнічних та електромонтажних робіт, оплату охорони орендованого об'єкту та наданих транспортних послуг, оскільки такі призначені для використання у власній господарській діяльності та підтверджуються даними бухгалтерського обліку, при цьому, податковим органом підтверджено правомірність висновку про завищення витрат по операціях з надання послуг, укладених з ТОВ "ІГ "Інеко" та ВАТ ГТК "Інтурист - Закарпаття", в зв'язкуз чим слід визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Ужгороді від 17.04.2013 року № 0000462201 ( про визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 33029,08 грн.) частково - в частині суми 24457,24 грн. (в тому числі, за основним платежем - 22920,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 537,24 грн.).

2. Стосовно збільшення ТОВ "Комплекс "Закарпаття" суми грошового зобов'язання по ПДВ у розмірі 29006,20 грн., згідно податкового повідомлення - рішення від 17.04.2013 року за № 000472201, в мажах вимог уточненого позову про оскарження його частково (в сумі 19075,39 грн.), суд констатує наступне:

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом від 08.04.2013 року за № 1025/22-01/33331628, підставою для визначення зобов'язання по ПДВ є висновок акту перевірки про завищення податкового кредиту по ПДВ на загальну суму 17906,83 грн. по операціях, які відображені в розділі 3.1.2 "валові витрати/витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування" акту перевірки.

Відповідно до преамбули Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року за № 168/97 - ВР (втратив чинність з 01.01.2011 року, діючий та в редакції Закону чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон 168) - цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону 168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Тобто, Законом 168 передбачено сальдовий метод визначення податкових зобов'язань із цього податку. Цей метод передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку (разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку), так і витрат цього платника на сплату сум податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності.

Згідно п.1.6 ст. 1 Закону 168, податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Згідно п. 1.7 ст. 1, абзацу першого пп. 7.4.1 п. 7.4, абзацу третього пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 зазначеного Закону податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пунктом 1.4 ст. 1 Закону 168 встановлено, що поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону 168, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну (пп.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону 168), та згідно пп.7.2.6 п. 7.2 ст.7 Закону 168, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону 168 встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Аналогічна норма передбачена нормами ПК України, яким визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пп.1.14.181 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (абзац "а" п.198.1 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

При цьому, згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, акт 08.04.2013 року за № 1025/22-01/33331628 не містить жодного посилання на порушення ТОВ "Комплекс "Закарпаття" норм Закону України "Про податок на додану вартість" чи Податкового кодексу України стосовно формування ним податкового кредиту з ПДВ, що слугували підставою для збільшення податкових зобов'язань з ПДВ, та актом відповідні порушення податкового законодавства в провину не ставляться, а зазначено в акті про те, що зменшено податковий кредит в зв'язку з порушеннями, що відображені в розділі 3.1.2 "валові витрати/витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування" акту перевірки.

Матеріалами справи підтверджено правомірність віднесення до валових витрат витрат на технічне обслуговування та поточний ремонт автономної газової котельні, виконання сантехнічних та електромонтажних робіт, оплату охорони орендованого об'єкту та наданих транспортних послуг, оскільки такі призначені для використання у власній господарській діяльності та підтверджуються даними бухгалтерського обліку, тобто, реальність здійснення господарських операцій з отримання цих послуг, правомірність формування податкового кредиту з ПДВ на суми ПДВ, сплаченого у вартості отриманих послуг, так як віднесення до податкового кредиту сум проводилося ним на основі належним чином виписаних податкових накладних, при цьому, підтверджується завищення витрат по операціях з надання послуг, укладених з ТОВ "ІГ "Інеко" та ВАТ ГТК "Інтурист - Закарпаття" та, відповідно, неправомірності формування податкового кредиту по вказаним операціям, в зв'язку з чим слід визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Ужгороді від 17.04.2013 року № 0000472201 ( про визначення суми податкового зобов'язання по ПДВ у розмірі 33029,08 грн.) частково - в частині суми 16409,00 грн. (в тому числі, за основним платежем - 12927,21 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3481,79 грн.)

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не доведено збільшення грошових зобов'язань по податку на прибуток та по ПДВ у розмірах, що зазначені вище, вимоги позову щодо часткового скасування податкових повідомлень - рішень відповідають вимогам закону та встановленим в судовому засіданні обставникам справи, що підтверджені належними та допустимими доказами, в зв'язку з чим позов підлягає до задоволення частково.

У відповідності до ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою. Згідно ч. 3 ст. 94 КАС України та в зв'язку з відсутністю судових витрат відповідача, суд присуджує стягнути з державного (місцевого) бюджету України на користь ВАТ "АГ "Закарпатський сад" понесені судові витрати пропорційно до задоволених вимог позову, у сумі 408,66 грн. (згідно квитанції від 29.04.2013 року № ПН124, а.с.2).

Керуючись ст. ст. 2, 17, 55, 71, 86, 94, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс "Закарпаття" до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень частково - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Ужгороді від 17 квітня 2013 року № 0000462201 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 33029,08 грн. частково - в частині суми 24457,24 грн. (в тому числі, за основним платежем - 22920,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 537,24 грн.)

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Ужгороді від 17 квітня 2013 року № 0000472201 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 29006,20 грн. частково - в частині суми 16409,00 грн. (в тому числі, за основним платежем - 12927,21 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3481,79 грн.)

4. Відмовити в задоволенні інших вимог позову та в іншій частині податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді від 17 квітня 2013 року № 0000462201 та від 17 квітня 2013 року № 0000472201 - залишити без змін.

5. Стягнути з Державного (місцевого) бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс "Закарпаття" (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Кирила і Мефодія, 5 код 33331628) частину витрат зі сплати судового збору у сумі 408,66 грн.

6. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст.186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).

Суддя С.І. Рейті