Рішення № 35962471, 10.12.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/103/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2013 Справа № 908/3787/13

за позовом Концерну «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі» Ленінського району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2-А)

до Приватного підприємства «Нізам» (69068, м. Запоріжжя, вул. Кругова, 156)

про стягнення суми

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін та учасників судового процесу:

від позивача : Грінь А.А. - довіреність № 4090/27 від 18.06.2013 р.

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Концерн «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі» Ленінського району звернувся в господарський суд із позовом про стягнення з Приватного підприємства «Нізам» вартості безпідставно набутої теплової енергії в розмірі 7655,45 грн.

В обґрунтування позову вказано на те, що основним предметом діяльності Концерну «МТМ» є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву, житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій і її збут. На виконання своєї мети Концерн «МТМ» здійснював постачання теплової енергії відповідачу в приміщення, яке відповідач займає відповідно до договору купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності від 09.10.2006 р. Система опалення у будинку є централізованою. Відповідачем договір з позивачем на надання послуг з теплопостачання укладений не був. За період з жовтня 2010р. по вересень 2011 р. та з жовтня 2012 р. по квітень 2013 р. позивач відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 7655,45 грн. Однак відповідач спожиту теплову енергію не оплатив, у зв'язку з чим, станом на 01.11.2013 р. за ним рахується заборгованість в сумі 7655,45 грн. Також, позивач зазначає, що відповідачу були надіслані акти приймання-передачі теплової енергії згідно особового рахунку № 102369 за період з жовтня 2010 р. по вересень 2011 р. та з жовтня 2012 р. по квітень 2013 р. Крім того, позивач звертався до відповідача з вимогою оплатити теплову енергію в перебіг семи днів, згідно ст. 530 ЦК України (лист № 3782-ю від 29.10.2013 р.). Позивач наголошує, що у зв'язку з тим, що теплова енергія була отримана відповідачем безпідставно (без наявності договору) та повернення її в натурі не є можливим, то відповідач, відповідно до ч. 2 ст. 1213 ЦК України, повинен відшкодувати її вартість. Посилаючись на вищевикладене та приписи статей 387, 530, 1212, 1213 ЦК України, п. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 19 Закону України „Про теплопостачання", позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду від 19.11.2013 р. порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 10.12.2013 р.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Присутній у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. При цьому, надав Довідку згідно якої, станом на 10.12.2013 р. заборгованість ПП «Нізам» не сплачена і складає суму 7655,45 грн.

Відповідач - вимоги суду, викладені в ухвалі від 19.11.2013 р. щодо надання письмового відзиву та витребуваних документів не надав, свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки не повідомив.

Відповідно до підпункту 3.9.1 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В даному випадку, ухвала господарського суду від 19.11.2013 р. про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду на 10.12.2013 р. була направлена судом на адресу відповідача: 69068, м. Запоріжжя, вул. Кругова, 156, яка співпадає з місцезнаходженням відповідача, визначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (Витяг з ЄДР станом на 09.12.2013р., наявний у матеріалах справи). Тобто, про час та місце слухання даної судової справи відповідач був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документи не надані.

Оскільки про час та місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі його представника за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 10.12.2013 р. прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 09.10.2006 р. між Управлінням у справах приватизації Запорізької міської ради (Органом приватизації) та Приватним підприємством «Нізам» було укладено договір № 218 купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності (надалі - Договір), предметом якого стала передача права власності на комунальне майно м. Запоріжжя, яке на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно Серія ЯЯЯ № 720393 від 12.05.2006 р. є власністю територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради та перебуває на балансі КП «ВРЕЖО №13», шляхом приватизації способом викупу на підставі рішення Запорізької міської ради від 17.03.2006 р. № 10 та відповідно до наказу Органу приватизації від 31.07.2006 р. №701.

Відповідно до п. 1.2 Договору об'єктом приватизації є нежитлове приміщення №103 напівпідвалу (літера А-5), загальною площею 191,3 м2, яке розташоване за адресою: 69032, м. Запоріжжя, вул. Портова, 2.

Таким чином відповідач придбав приміщення у власність.

Згідно умов Договору (п. 5.6.1) відповідач був зобов'язаний укласти (переукласти) договори на комунальне обслуговування об'єкта приватизації з відповідними службами.

Однак договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді між Концерном «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі» Ленінського району (позивачем у справі) та відповідачем у спірний період (жовтень 2010 р. - квітень 2013 р.) укладений не був.

В позовній заяві зазначено, що в період з жовтня 2010р. по вересень 2011р. та з жовтня 2012 р. по квітень 2013 р. позивач відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 7655,45 грн., що підтверджується Актами приймання-передачі теплової енергії: від 31.10.2010 р. на суму 62,63 грн., від 30.11.2010 р. на суму 62,63 грн., від 31.12.2010 р. на суму 62,63 грн., від 31.01.2011 р. на суму 70,97 грн., від 28.02.2011 р. на суму 70,97 грн., від 31.03.2011 р. на суму 70,97 грн., від 30.04.2011 р. на суму 70,97 грн., від 31.05.2011 р. на суму 70,97 грн., від 30.06.2011 р. на суму 70,97 грн., від 31.07.2011р. на суму 70,97 грн., від 31.08.2011 р. на суму 70,97 грн., від 30.09.2011 р. на суму 70,97грн., від 31.10.2012 р. на суму 84,2097 грн., від 30.11.2012 р. на суму 979,91 грн., від 31.12.2012 р. на суму 1651,69 грн., від 31.01.2013 р. на суму 1536,96 грн., від 28.02.2013 р. на суму 1239,92 грн., від 31.03.2013 р. на суму 1299,14 грн., від 30.04.2013р. на суму 37,01 грн.

На оплату відпущеної теплової енергії відповідачу були виставлені відповідні рахунки.

Однак, відповідач оплату спожитої теплової енергії не здійснив.

У зв'язку з цим позивач звернувся до відповідача з Вимогою (вих. № 3782-ю від 29.10.2013 р.) протягом семи днів сплатити заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 7655,45 грн.

Зазначена Вимога була залишена відповідачем без задоволення.

Позовна вимога про стягнення з Приватного підприємства «Нізам» вартості безпідставно набутої теплової енергії в розмірі 7655,45 грн., стала предметом судового розгляду у даній справі.

Відповідно до Пункту 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 р. № 630, послуги надаються споживачеві згідно з договором, який оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Виходячи зі змісту Закону України «Про теплопостачання» (ст. 2 Закону), він регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності.

Теплогенеруюча організація - суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію; Теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії (ст. 1 Закону України «Про теплопостачання», надалі - Закону). Таким є позивач у справі.

Відповідно до Закону України «Про природні монополії» Концерн «Міські теплові мережі відноситься до суб'єктів природної монополії.

Основним предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, розподіл теплової енергії для підігріву житла і побутових потреб населення, підприємств, організацій і її збут.

Як монополіст такої природної монополії, відповідно до ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», Концерн не може відмовити у наданні послуг з постачання теплової енергії за наявності технічної можливості.

Відповідно до Законів України «Про теплопостачання» та Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою КМУ від 03.10.2007 № 1198 теплова енергія може споживатись лише на підставі договору.

Статтею 24 Закону визначено, що одним з основних обов'язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

У статті 179 Господарського кодексу України закріплено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язковим для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

У спірний період (жовтень 2010 р. - квітень 2013 р.) споживач свого обов'зяку щодо укладення договору не виконав; відповідачем договору купівлі-продажу теплової енергії з Концерном «МТМ» укладено не було.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послуги, виконати роботу, сплатити гроші тощо), а кредитор вправі вимагати виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, виходячи зі змісту якої цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно долучених до матеріалів справи актів приймання-передачі теплової енергії у період з жовтня 2010р. по вересень 2011р. та з жовтня 2012 р. по квітень 2013 р. позивач відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 7655,45 грн.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

29.10.2013 року позивачем на адресу відповідача направлено лист щодо погашення суми заборгованості у сумі 7655,45 грн. у семиденний строк. До вимоги було додано акти приймання - передачі теплової енергії за період з жовтня 2010р. по вересень 2011р. та з жовтня 2012 р. по квітень 2013 р.

Відповідач надіслані йому акти не підписав, спожиту без договору теплову енергію не оплатив, направлену на його адресу Вимогу про сплату, залишив без задоволення.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження того, що відповідачу послуги з централізованого теплопостачання позивачем не надавались або що відповідач ці послуги не отримував.

Слід зазначити, що пунктами 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затв. постановою КМУ № 630 від 21.07.2005 р. передбачено, що споживач може відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Однак відповідач цією можливістю не скористався, відключення від мереж централізованого опалення згідно з визначеним законодавчими актами України порядком, не здійснив.

Також, слід відзначити, що властивості теплової енергії зводяться до наступного:

1) теплову енергію неможливо накопичувати у значній кількості і зберігати;

2) процес виробництва теплової енергії, як правило, неперервний і невід'ємно пов'язаний як з її транспортуванням, так і з споживанням;

3) теплова енергія при передачі споживається і не може бути повернена.

Статтею 387 Цивільного Кодексу України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка безпідставно, без відповідної правової підстави, володіє цим майном.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути це майно потерпілому.

Згідно ч. 2 ст. 1213 ЦК України, у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Аналізуючи наведені вище норми права, суд дійшов висновку, що бездоговірне споживання відповідачем теплової енергії за рахунок централізованого опалення є порушенням вимог чинного законодавства з боку відповідача (Споживача), а тому вартість теплової енергії, безпідставно отриманої відповідачем підлягає стягненню як вартість безпідставно набутого майна, відповідно до положень ст.ст. 1212, 1213 ЦК України.

Таким чином, враховуючи порушення відповідачем вимог чинного законодавства щодо відсутності факту укладення з теплопостачальною організацією відповідного договору у спірний період та оплати вартості отриманої теплової енергії, а також вищезазначені приписи норм чинного законодавства України, з урахуванням викладеного, суд констатує правомірність заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача вартості безпідставно набутої теплової енергії в сумі 7655,45 грн.

Позов задовольняється у повному обсязі.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати судового збору в розмірі 1720,50 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Нізам» (69068, м. Запоріжжя, вул. Кругова, 156, код ЄДР 25484849, р/рахунки в установах банку не відомі) на користь Концерну «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі Ленінського району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69065, м.Запоріжжя, вул. Щаслива, 2-А, код ЄДР 32121458, п/р зі спеціальним режимом використання № 26030301001951 в Філії Запорізького обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957) суму 7655 (сім тисяч шістсот п'ятдесят п'ять) грн. 45 коп. вартості безпідставно набутої теплової енергії та суму 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 12.12.2013р.

Суддя М.В. Мірошниченко