Ухвала суду № 35962161, 27.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" листопада 2013 р. м. Київ К-27886/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю секретаря Гончарук І.Ю.

представників: прокуратури Чубенка В.В.

відповідача Шевченко М.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватної фірми «Пальма 94» на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2010 у справі №2а-634/10/2070 за позовом Приватної фірми «Пальма 94» до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова, за участю прокуратури Дзержинського району міста Харкова про визнання протиправним, скасування податкового-повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити певні дії

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників учасників судового процесу, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2010, позовні вимоги Приватної фірми «Пальма 94» (далі-ПФ «Пальма 94», позивач) до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова (далі-ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, відповідач) задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.05.2009 №0000371600/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3820299,00грн. В частині вимог щодо зобов'язання ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова надати висновок про повернення ПФ «Пальма 94» суми бюджетного відшкодування, яка була заявлена у податковій декларації за І квартал 2009 року, шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок позивача, у задоволенні відмовлено з огляду на невідповідність обраного способу захисту порушеного права.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2010 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2010 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ПФ «Пальма 94» 20.08.2010 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 21.08.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2010 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом норм матеріального права, зокрема, п.п.1.7, 1.8 ст. 1, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі-Закон України №168/97-ВР).

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, на підставі акту №2634/16-00/22647021 від

15.05.2009, складеного за результатом проведеної ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова документальної невиїзну перевірки ПФ «Пальма 94» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за І квартал 2009 року, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.05.2009 №0000371600/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3820299,00грн.

Підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.п.7.7.1, п.п.7.7.2, п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України №168/97-ВР. При цьому, відповідач виходив з того, що недекларування позивачем за відповідні періоди, що беруть участь у розрахунку бюджетного відшкодування, сум від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування в податкових деклараціях з податку на додану вартість в наступних податкових періодах, є відображення позивачем рішення у податкових деклараціях, які були подані за наслідками звітного періоду, в якому виникло право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України №168/97-ВР, про зарахування належної повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що норми Закону України №168/97-ВР не обмежували права платника податку заявити до повернення суми бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду.

Суд апеляційної інстанції з таким висновком не погодився та скасовуючи рішення суду першої інстанції вказав на те, що недекларування позивачем за відповідні періоди, що беруть участь у розрахунку бюджетного відшкодування, сум від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування в податкових деклараціях з податку на додану вартість в наступних податкових періодах, є відображення позивачем рішення у податкових деклараціях, які були подані за наслідками звітного періоду, в якому виникло право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України №168/97-ВР, про зарахування належної повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції залишено поза увагою, що відповідно до положень п.п. «а» п.п.7.7.7 п.7.7 ст. 7 Закону України №168/97-ВР у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Проте, факту заниження позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування податковим органом не встановлено, що свідчить про помилковість застосування податковим органом до спірних правовідносин положень п.п. «а» п.п.7.7.7 п.7.7 ст. 7 Закону України №168/97-ВР .

Згідно з п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст.7 Закону України №168/97-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 вказаного Закону визначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи із системного аналізу наведених норм можна дійти висновку, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яку він фактично сплатив постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді. При цьому, Закон України №168/97-ВР не обмежує термін «попередній період» лише тим періодом, який безпосередньо передує звітному періоду. А тому будь-який період, який передує звітному, є попереднім по відношенню до звітного періоду.

Враховуючи вищезазначене, а також, що факт сплати податку та правомірність формування податкового кредиту податковим органом не заперечується, правильним є рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасовано або змінено помилково.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231, та ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Приватної фірми «Пальма 94» задовольнити.

Скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2010, залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2010.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв