Постанова № 35961947, 12.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2013 року Справа № 911/2004/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Грека Б.М., Палія В.В.

за участю представників сторін: позивача -

відповідача -

третіх осіб -

розглянувши касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" та Селянського (фермерського) господарства "Василько" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 жовтня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" та Селянського (фермерського) господарства "Василько", за участю: третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Селянського (фермерського) господарства "Василько" - Приватне підприємство "Агросинтез-плюс"; третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" про стягнення суми боргу,

встановив:

Позивач звернувся до господарського суду м.Києва з позовом до відповідачів про стягнення солідарно з відповідачів 1000 грн. пені на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК070410/7 від 07.04.2010 року, угоди №15-11/12-54 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги) від 15.11.2012 року та на підставі договору поруки №21-12/2012-1 від 21.12.2012 року; 743,36 грн. пені на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК070410/7 від 07.04.2010 року, угоди №15-11/12-54 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги) від 15.11.2012 року; 21090,84 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК070410/7 від 07.04.2010 року, угоди №15-11/12-54 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги) від 15.11.2012 року; а також позивач просив суд пропорційно стягнути з відповідачів адвокатські витрати в розмірі 2000 грн., нарахованих згідно договору №28-1/13 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 28.01.2013 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.07.2013 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні селянського (фермерського) господарства "Василько" - Приватне підприємство "Агросинтез-плюс".

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.07.2013 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез".

Рішенням господарського суду Київської області від 12 серпня 2013 року (суддя Щоткін О.В.) позов задоволений повністю та стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача 1000 грн. пені. Стягнуто з селянського (фермерського) господарства "Василько" на користь позивача 21090,84 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 743,36 грн. пені, 1912,42 грн. адвокатських витрат та 1645,15 грн. судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" на користь позивача 87,58 грн. адвокатських витрат та 75,35 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21 жовтня 2013 року рішення суду скасоване частково. Викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції: Позов задовольнити частково. Стягнути з селянського (фермерського) господарства "Василько" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" на користь позивача 1000 грн. пені. Стягнути з селянського (фермерського) господарства "Василько" на користь позивача 21090,84 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 743,36 грн. пені, 1645,15 грн. судового збору за подання позовної заяви. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" на користь позивача 75,35 грн. судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на користь селянського (фермерського) господарства "Василько" 75,35 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати вказану постанову апеляційного господарського суду, посилаючись на те, що вона прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та залишити без змін рішення місцевого господарського суду про повне задоволення позовних вимог позивача.

У касаційній скарзі, поданій до суду селянським (фермерським) господарством "Василько", відповідач просить скасувати вказану постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що вона прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про відмову позивачеві в задоволенні його позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" підлягає частковому задоволенню, в задоволенні касаційної скарги селянського (фермерського) господарства "Василько" необхідно відмовити, з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 7 квітня 2010 року між ТзОВ "Корпорація "Агросинтез" (постачальник) та СФГ "Василько" (покупець) був укладений договір поставки на умовах товарного кредиту №ТК070410/7, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця насіннєвий матеріал (товар) та хімічні засоби захисту рослин, а покупець зобов'язується прийняти товар, сплатити проценти за користування товарним кредитом та ціну товару на умовах та в порядку, передбаченому цим договором.

У зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням СФГ "Василько" взятих на себе грошових зобов'язань щодо оплати вартості отриманого ним товару, згідно укладеного договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК070410/7, 21.11.2011 року ТзОВ "Корпорація "Агросинтез" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з СФГ "Василько" суми заборгованості та штрафних санкцій, нарахованих за період з 08.04.2010 року по 21.11.2011 року за цим договором.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 28.02.2012 року по справі №5009/336/12, яке вступило в законну силу, позов ТзОВ "Корпорація "Агросинтез" задоволений частково. Стягнуто з СФГ "Василько" на користь ТзОВ "Корпорація "Агросинтез" 11983,43 грн. основного боргу, 2031,43 грн. пені, 5800 грн. штрафу, 1030,79 грн. інфляційних втрат, 47836,99 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, судовий збір. В іншій частині позову відмовлено (а.с.26).

На виконання вказаного рішення суду був виданий відповідний наказ від 13.03.2012 року.

У відповідності до постанови ВДВС Токмацького РУЮ Запорізької області від 14.01.2013 року закінчено виконавче провадження по справі №5009/336/12 по виконанню наказу місцевого господарського суду від 13.03.2012 року, у зв'язку з повним його виконанням - 9 січня 2013 року.

Тобто, зобов'язання СФГ "Василько" перед ТзОВ "Корпорація "Агросинтез" згідно укладеного договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК070410/7 від 07.04.2010 року належним чином та у повному обсязі було виконано боржником тільки 9 січня 2013 року.

Відповідно до ст.115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно ч.2 ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про те, що вказаним рішенням господарського суду Запорізької області від 28.02.2012 року по справі №5009/336/12 був встановлений факт існування правовідносин між ТзОВ "Корпорація "Агросинтез" та СФГ "Василько" на підставі укладеного між цими сторонами договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК070410/7 від 07.04.2010 року, що виразилось у поставці та отриманні СФГ "Василько" товару, а також підтверджений факт порушення ним грошових зобов'язань, пов'язаних з неналежним виконанням умов вказаного договору.

Зазначеним рішенням господарського суду Запорізької області від 28.02.2012 року по справі №5009/336/12 були встановлені преюдиціальні факти щодо існування у вказаному договорі поставки умов щодо можливості та порядку нарахування пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами за прострочення виконання СФГ "Василько" своїх зобов'язань.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення солідарно з відповідачів донарахованого розміру пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами за час існування невиконаного зобов'язання (з моменту подачі позову до господарського суду Запорізької області і до моменту погашення заборгованості в повному обсязі).

Як правильно було встановлено судом апеляційної інстанції при розгляді справи, 20 жовтня 2012 року між ТзОВ "Корпорація "Агросинтез" та ПП "Агросинтез-плюс" було укладено договір уступки вимоги (цесії) № 201012/3, відповідно до умов якого до ПП "Агросинтез-плюс" перейшло право вимоги за договором ТК/070410/7 від 07.04.2010 року.

Предметом вказаного договору є стягнення заборгованості в розмірі 71146,82 грн. за рішенням господарського суду Запорізької області №5009/336/12 від 28.02.2012 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання, незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно п. 8.2.3 укладеного договору поставки на умовах товарного кредиту ТК/070410/7 від 07.04.2010 року, за прострочення (порушення) строків виконання грошових зобов'язань покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,05% від простроченої суми грошового зобов'язання за кожен день прострочення, а у разі, якщо прострочення складає понад 30 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від вартості договору за кожен факт порушення терміну платежу.

Пунктом 8.5 цього договору передбачено, що згідно ч.3 ст. ст. 692, 694, 536 ЦК України сторони домовились, що у разі прострочення сплати будь-якого платежу покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Тому, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про наявність підстав вважати, що у ТзОВ "Корпорація "Агросинтез" виникло право вимоги щодо нарахування пені в сумі 1743,36 грн. та 21090,84 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, згідно укладеного договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК070410/7 за період з 21.01.2012 року (наступного дня після звернення з позовом до господарського суду Запорізької області) по 08.01.2013 року (дати повного та фактичного погашення заборгованості за договором поставки).

Відповідно до ч. 4 ст. 631 ЦК України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно п. 9.1 договору поставки, останній набуває чинності з моменту його підписання та діє протягом року з моменту його укладання. Закінчення строку дії договору не звільняє покупця від виконання тих грошових зобов'язань, які залишились невиконаними ним.

Пунктом 8.6 договору поставки передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором здійснюється до моменту їх виконання, а строк позовної давності по цих вимогах складає три роки.

Таким чином, при укладенні договору, сторони передбачили відповідальність за неналежне виконання грошових зобов'язань, шляхом нарахування штрафних санкцій, до моменту повного виконання боржником основних грошових зобов'язань.

Частиною 1 ст.612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи той факт, що право на нарахування штрафних санкцій передбачено сторонами умовами укладеного договору та визначено до моменту виконання грошового зобов'язання, яке, як встановлено судом, було виконано боржником 09.01.2013 року, судова колегія вважає правомірним висновок апеляційного господарського суду про те, що позивачем вірно визначений період нарахування неустойки та відсотків за користування чужими грошовими коштами з часу звернення з позовом до господарського суду Запорізької області до моменту виконання даного судового рішення.

Таким чином, вказані зобов'язання є такими, що залишились невиконаними боржником, оскільки закінчення строку дії договору не звільняє СФГ "Василько" від виконання ним свого обов'язку за укладеним договором, в тому числі і щодо стягнення штрафних санкцій, як це передбачено п.9.1 цього договору.

Частиною 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч.1 ст.513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, відповідно до ст.516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 515 ЦК України).

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, 15 листопада 2012 року між TзOB "Корпорація "Агросинтез" та TзOB "Компанія "Ніко-Тайс" було укладено Угоду №15-11/12-54 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги), згідно умов якої первісний кредитор (ТзОВ "Корпорація Агросинтез") відступає новому кредитору (ТзОВ "Компанія "Ніко-Тайс") право вимоги виконання селянським (фермерським) господарством "Василько" зобов'язання щодо сплати розміру пені та відсотків за користування чужими грошовими коштами, набутих ТзОВ "Корпорація "Агросинтез" на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК070410/7 від 07.04.2010 року, у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням СФГ "Василько" грошового зобов'язання за цим договором.

На виконання умов даної Угоди, ТзОВ "Корпорація "Агросинтез" повідомленням №167/12 від 20.10.2012 року належним чином повідомило СФГ "Василько" про зміну кредитора у зобов'язані.

У відповідності до умов укладеної Угоди №15-11/12-54 від 15.11.2012 року про заміну кредитора у зобов'язані, позивач набув право вимагати від селянського (фермерського) господарства "Василько" сплати грошової суми в розмірі, визначеному п.2.1 цієї Угоди, замість ТзОВ "Корпорація "Агросинтез".

Також, як правильно було встановлено апеляційним господарським судом під час розгляду даної справи, з метою забезпечення виконання зобов'язань за Угодою №15-11/12-54 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги) від 15.11.2012 року, 21 грудня 2012 року між ТзОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (кредитор) та ТзОВ "ПК "Трейдсервісгруп" (поручитель) було укладено договір поруки №21-12-2012-1, згідно умов якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку селянським (фермерським) господарством "Василько" щодо виконання ним грошового зобов'язання по сплаті пені в сумі 1000 грн., у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання за укладеним договором поставки.

Пунктом 4.1 зазначеного договору поруки передбачено, що у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися з вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Згідно ч.ч.1,3 ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст.543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Виходячи з викладеного, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції в цій частині, правомірно дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача щодо стягнення солідарно з відповідачів 1000,00 грн. пені на підставі укладеного договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК070410/7 від 07.04.2010 року, угоди №15-11/12-54 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги) від 15.11.2012 року та на підставі договору поруки №21-12/2012-1 від 21.12.2012 року, а також про стягнення 743,36 грн. пені на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК070410/7 від 07.04.2010 року, угоди №15-11/12-54 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги) від 15.11.2012 року; 21090,84 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК070410/7 від 07.04.2010 року та Угоди №15-11/12-54 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги) від 15.11.2012 року.

Поряд з цим, перевіряючи законність і обгрунтованість прийнятого місцевим господарським судом рішення в частині стягнення з відповідачів солідарно 2000 грн. адвокатських витрат та прийшовши до висновку в мотивувальній частині постанови про те, що зазначена вимога є необгрунтованою, недоведеною та такою, що не підлягає задоволенню, у зв'язку з чим рішення суду в цій частині підлягає скасуванню, апеляційний господарський суд в резолютивній частині постанови не прийняв рішення щодо вказаних вимог, що визнати правильним не можна.

Тому, оскаржувана постанова апеляційного господарського суду в частині вирішення вимог щодо стягнення з відповідачів солідарно 2000 грн. адвокатських витрат підлягає скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

Касаційною інстанцією перевірені обставини справи і їх відповідність наведеним апеляційним господарським судом нормам матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 жовтня 2013 року в частині вирішення питання про стягнення адвокатських витрат скасувати, частково задовольнивши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" .

Справу в цій частині направити до Київського апеляційного господарського суду на новий розгляд в іншому складі суду. В решті частині постанову залишити без змін.

Касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Василько" залишити без задоволення.

Головуючий, суддя В. І. Дерепа

Судді Б.М. Грек

В.В. Палій