Постанова № 35961906, 10.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 року Справа № 10/Б-711 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Коробенка Г.П.розглянувши касаційну скаргуЧортківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській областіна постанову та ухвалуЛьвівського апеляційного господарського суду від 30.09.2013 року господарського суду Тернопільської області від 25.06.2013 року у справі господарського суду № 10/Б-711 Тернопільської областіза заявою АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Тернопільської обласної філії АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк"до Державного підприємства "Ягільницький кінний завод"про визнання банкрутомліквідаторОкряк А.В.в судовому засіданні взяли участь представники :

Чортківської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Тернопільській області: не з'явилися,АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Тернопільської обласної філії АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк": не з'явилися.Державного підприємства "Ягільницький кінний завод":ліквідатор Окряк А.В., арбітражний керуючий.В С Т А Н О В И В :

у провадженні господарського суду Тернопільської області знаходиться справа №10/Б-711 про визнання банкрутом Державного підприємства "Ягільницький кінний завод" (далі - боржника) порушена за заявою Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Тернопільської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк" (далі - ініціюючий кредитор) ухвалою суду від 23.01.2006 року за загальною процедурою, передбаченою статтями 7, 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній на момент порушення провадження у справі) (далі - Закону).

Справа перебуває на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою господарського суду від 18.08.2011 року строком на 12 місяців, який ухвалою суду від 10.09.2012 року продовжено на 6 місяців - до 10.03.2013 року. Також зазначеною постановою призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Окряка А.В., якого зобов'язано здійснити офіційну публікацію оголошення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури та покладено обов'язки, передбачені статтею 25 Закону (в зазначеній редакції).

21.02.2013 року, як вбачається з відтиску штампа вхідної кореспонденції господарського суду Тернопільської області (вх. №5689), ДПІ у Чортківському районі Тернопільської області звернулася до господарського суду зі заявою №554/10/10-014 від 20.02.2013 року про визнання поточним кредитором боржника з грошовими вимогами на суму 750 827, 44 грн., з яких 115 005 грн. по податку на прибуток, 10 646, 94 грн. по земельному податку, 16 604, 94 грн. по податку з власників наземних транспортних засобів, 2 210 грн. по частині прибутку (доходу) господарських організацій, 320 772, 04 грн. по податку на додану вартість, 1 998, 60 грн. по збору за забруднення навколишнього природного середовища та 283 589, 92 грн. по податку на доходи фізичних осіб (том 18, а.с. 1 - 164).

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 25.06.2013 року (суддя Андрусик Н.О.) заяву ДПІ у Чортківському районі Тернопільської області №554/10/10-014 від 20.02.2013 року про визнання поточних кредиторських вимог до боржника на суму 750 827, 44 грн. задоволено частково, визнано грошові вимоги ДПІ у Чортківському районі Тернопільської області до боржника на суму 739 607, 44 грн. та включено їх до реєстру вимог кредиторів до четвертої черги задоволення, в решті заявлених вимог відмовлено (том 18, а.с. 174 - 177). Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що грошові вимоги податкового органу на суму 739 607, 44 грн. підтверджені належними та допустимими доказами, тому підлягають визнанню та включенню до реєстру, при цьому, нарахування податковим органом суми штрафних санкцій та пені за податковими зобов'язаннями боржника в розмірі 11 220 грн. після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів ухвалою суду від 23.01.2006 року суперечить приписам статей 1, 12, 23 Закону (в зазначеній редакції).

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, податкова інспекція звернулася до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила замінити ДПІ у Чортківському районі Тернопільської області Державної податкової служби її правонаступником - Чортківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Тернопільській області, скасувати ухвалу суду першої інстанції від 25.06.2013 року в частині відмови у визнанні та включенні до реєстру вимог кредиторів боржника грошових вимог податкового органу на суму 11 220 грн. та прийняти нове рішення, яким заяву податкової інспекції про визнання поточним кредитором боржника задовольнити в повному обсязі та визнати її кредитором боржника з грошовими вимогами на суму 750 827, 44 грн., мотивуючи тим, що мораторій на задоволення вимог кредиторів не зупиняє виконання боржником зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після його введення, тому не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 31.07.2013 року замінено ДПІ у Чортківському районі Тернопільської області Державної податкової служби її правонаступником - Чортківською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Тернопільській області, прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її до розгляду (том 18, а.с. 185).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.09.2013 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Мирутенко О.Л., суддів: Данко Л.С., Кравчук Н.М.) у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовлено, ухвалу господарського суду Тернопільської області від 25.06.2013 року у справі №10/Б-711 залишено без змін з тих же підстав (том 18, а.с. 213 - 215).

Не погоджуючись з винесеною постановою, Чортківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Тернопільській області (далі - скаржник) звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 30.09.2013 року та ухвалу суду першої інстанції від 25.06.2013 року в частині відмови у визнанні та включенні до реєстру вимог кредиторів боржника грошових вимог податкового органу на суму 11 220 грн. та прийняти нове рішення, яким заяву податкової інспекції про визнання поточним кредитором боржника задовольнити в повному обсязі, визнати її кредитором боржника з грошовими вимогами на суму 750 827, 44 грн., аргументуючи порушенням судами норм матеріального права, зокрема, статей 1, 12, 23, 25 Закону (в зазначеній редакції). Скаржник зазначив про те, що нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших видів економічних санкцій з усіх видів заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється згідно зі статтею 23 Закону (в зазначеній редакції) лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 30.09.2013 року та ухвалу суду першої інстанції від 25.06.2013 року в частині розгляду грошових вимог скаржника на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши ліквідатора боржника, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України та чинного цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 1 Закону (в зазначеній редакції), кредитор - це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Поточні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство. Мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частинами 4 статті 12 Закону (в зазначеній редакції) передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до частини 1 статті 23 Закону (в зазначеній редакції), з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вважається таким, що настав; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Отже, норма частини 4 статті 14 Закону (в зазначеній редакції) визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховуються штрафи і пені, та цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів і жодним чином не пов'язаний з поняттям мораторію. За змістом зазначеної норми боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію ухвалою суду про порушення провадження у справі про банкрутство, але штраф та пеня за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються за винятком випадків, встановлених спеціальними нормами законодавства.

Відтак, під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів штрафні санкції не нараховуються за зобов'язаннями боржника перед конкурсними кредиторами, що виникли до моменту порушення справи про банкрутство, а також за зобов'язаннями перед поточними кредиторами, що виникли після порушення справи про банкрутство. Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладених у Постановах №12/079 від 18.12.2012 року у справі №5/34-09 та №13/011 від 12.03.2013 року у справі №29/5005/16170/2011.

Відповідно до частини 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до поданого ДПІ у Чортківському районі Тернопільської області розрахунку, після порушення провадження у справі про банкрутство у боржника виникла заборгованість перед податковим органом, яка станом на 20.02.2013 року складала 750 827, 44 грн., з яких 115 005 грн. по податку на прибуток, 10 646, 94 грн. по земельному податку, 16 604, 94 грн. по податку з власників наземних транспортних засобів, 2 210 грн. по частині прибутку (доходу) господарських організацій, 320 772, 04 грн. по податку на додану вартість, 1 998, 60 грн. по збору за забруднення навколишнього природного середовища та 283 589, 92 грн. по податку на доходи фізичних осіб (том 18, а.с. 1 - 164).

Розглядаючи заяву податкової інспекції про визнання поточним кредитором боржника, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для її часткового задоволення, визнання та включення до реєстру вимог кредиторів заборгованості боржника зі сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) на суму 739 607, 44 грн., як такої, що підтверджена належними та допустимими доказами у справі, а саме документами податкової звітності та довідкою про результати позапланової перевірки №363/17/00855925 від 03.08.2011 року (том 18, а.с. 6 - 11, 14 - 33, 37 - 38, 48 - 60, 63 - 100, 106 - 107, 112 - 116, 118 - 132).

Відмовляючи у визнанні поточних грошових вимог податкової інспекції на суму 11 220 грн., з яких 2 550 грн. штрафних санкцій з податку на прибуток підприємств (податкове повідомлення рішення №0005841500/0 від 11.12.2009 року); 170 грн. штрафних санкцій по земельному податку (податкове повідомлення рішення №0001841500/0 від 23.03.2009 року); 2 210 грн. штрафних санкцій, нарахованих по платежу: частина прибутку (доходу) господарських організацій (податкові повідомлення-рішення №0005861500/0 від 14.12.2009 року, №0001421500/0 від 16.08.2010 року); 4 250 грн. штрафних санкцій по податку на додану вартість (податкові повідомлення-рішення №0000271600/0 від 07.05.2010 року, №0000381600/0 від 10.06.2010 року, №0000521600/0 від 20.07.2010 року, №0000741600/0 від 14.10.2010 року, №0000821600/0 від 19.11.2010 року, №0000951600/0 від 20.10.2009 року), 2 040 грн. штрафних санкцій зі збору за забруднення навколишнього середовища, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ухвалою суду від 23.01.2006 року введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, та протягом його дії, виходячи з частини 4 статті 12 Закону (в зазначеній редакції), нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не допускається.

Апеляційний суд, переглядаючи справу в повному обсязі, погодився з такими висновками суду першої та не знайшов правових підстав для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції від 25.06.2013 року в частині оскарження результату розгляду грошових вимог податкового органу.

Колегія суддів касаційного суду погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, а доводи скаржника про те, що заявлені у справу про банкрутство грошові вимоги податкового органу є поточними за своєю правовою природою, у зв'язку з чим на них не поширюється дія мораторію згідно статті 12 Закону (в зазначеній редакції) щодо застосування штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання боржником податкових зобов'язань, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такими, що не узгоджуються з висновкам Верховного Суду України згідно Постанов №12/079 від 18.12.2012 року у справі №5/34-09 та №13/011 від 12.03.2013 року у справі №29/5005/16170/2011, які є обов'язковими для застосування в судовій практиці відповідно до статті 111-28 ГПК України.

Отже, доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, є необґрунтованими та не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій згідно оскаржуваних судових рішень.

З огляду на таке, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Львівського апеляційного господарського суду від 30.09.2013 року та ухвала господарського суду Тернопільської області від 25.06.2013 року у справі №10/Б-711 прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права та не вбачає правових підстав для їх зміни чи скасування.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Чортківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.09.2013 року та ухвалу господарського суду Тернопільської області від 25.06.2013 року у справі №10/Б-711 залишити без змін.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

Г.П. Коробенко