Постанова № 35961878, 12.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2013 року Справа № 910/9194/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Грека Б.М., Палія В.В.

за участю представників: позивача -

відповідача -

розглянувши касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення господарського суду м.Києва від 17 липня 2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30 жовтня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення 1599636,13 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до господарського суду м.Києва з позовом до відповідача про стягнення 1496637,31 грн. заборгованості, з яких 1457020,53 грн. становить сума основного боргу, 6602,80 грн. 3% річних, 33 013,98 грн. пені, нарахованих відповідачеві у зв'язку з порушенням ним строків оплати за поставлений за укладеним між сторонами у справі договором №14/7362/12 на транспортування природного газу трубопроводами від 26.12.2012 року природний газ.

Заявою від 14.06.2013 року, поданою до суду, позивач збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача 1 538 931,05 грн. суму основного боргу, 50 587,57 грн. пені та 10117,51 грн. 3% річних (а.с.81).

Рішенням господарського суду м.Києва від 17 липня 2013 року (суддя Шаптала Є.Ю.) позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 1538931,05 грн., 3% річних в сумі 10117,51 грн., пеню в сумі 25293,79 грн., судовий збір. В решті частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30 жовтня 2013 року рішення суду залишене без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями господарських судів попередніх судових інстанцій, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просить їх скасувати в частині стягнення суми основного боргу, пені, 3% річних, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про відмову позивачеві в задоволенні його позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями господарських судів попередніх судових інстанцій, Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" просить їх скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог позивача, в стягненні яких йому було відмовлено.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, а оскаржувані судові рішення слід залишити без змін, з наступних підстав.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Дослідивши належним чином всі наявні в матеріалах справи документи, господарські суди попередніх судових інстанцій правильно встановили той факт, що відповідач в порушення умов укладеного договору свої зобов'язання по оплаті вартості послуг з транспортування газу наданих йому позивачем не виконав, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 1 538 931, 05 грн., що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Тому, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, правильно стягнув з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 1538 931, 05 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вважає, що місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, вірно застосував норми матеріального права і обгрунтовано визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 10117,51 грн.

У відповідності до ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

На підставі п.7.3 укладеного договору, у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 цього договору щодо порядку проведення розрахунків, замовник зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Разом з тим, стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Взявши до уваги майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, враховуючи статус відповідача, який як державне підприємство є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правильно визнав зазначені обставини винятковими та прийшов до обгрунтованого висновку за необхідне зменшити розмір стягнення з відповідача на користь позивача пені до 25 293,79 грн., відмовивши в решті частині позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми пені.

За вказаних обставин, суд вважає, що оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції, як прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підлягають залишенню без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду м.Києва від 17 липня 2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30 жовтня 2013 року залишити без змін, а касаційні скарги - без задоволення.

Головуючий, суддя В.І. Дерепа

Судді Б.М. Грек

В.В. Палій