Постанова № 35961800, 11.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2013 року Справа № 920/661/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,суддівМачульського Г.М. (доповідач), Полянського А.Г.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Біо Лат"на постановуХарківського апеляційного господарського судувід24.09.2013р.у справі№920/661/13Господарського судуСумської областіза позовомКонотопського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Сумській областідоТовариства з обмеженою відповідальністю "Біо Лат"третя особаДубов'язівська сільська радапровідшкодування збитківза участю

- відповідача:Торута О.З. (довіреність від 16.07.2013р.)- прокурора:Гудименко Ю.В. (посвідчення № 014715), -В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Сумській області (далі - позивач), Конотопський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері (далі - прокурор) просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо Лат" (далі - відповідач) 78087,88 грн. збитків, заподіяних внаслідок порушення вимог законодавства про охорону атмосферного повітря. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач без спеціального дозволу здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 15.07.2013р. (суддя Котельницька В.Л.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.09.2013р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., судді Івакіна В.О., Россолов В.В.), позов задоволено повністю.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування і порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій були прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а доводи, викладені в касаційній скарзі, є необґрунтованими.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, з 20.03.2012р. по 09.04.2012р. Державною екологічною інспекцією в Сумській області було проведено планову перевірку дотримання природоохоронного законодавства в діяльності відповідача, за результатами якої позивач дійшов висновку, що відповідач здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без одержання дозволу на їх викиди в порушення вимог статей 10, 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

За наслідками проведеної перевірки державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища складено акт перевірки від 20.03.-09.04.2012р., протокол про адміністративне правопорушення від 22.03.2012р. стосовно посадової особи відповідача та винесено постанову від 22.03.2012р. про накладення адміністративного стягнення.

На момент здійснення перевірки відповідач мав укладений договір від 03.03.2011р. з ТОВ НВП "Екостандарт" на розробку інвентаризації викидів та документів, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Збитки, розраховані позивачем з посиланням на Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Мінприроди України від 10.12.2008р. №639 і зареєстрованої в Мін'юсті України 21.01.2009р. за №48/16064 (далі - Методика), і визначені у сумі 78087,88 грн.

Задовольняючи позов суди попередніх інстанцій виходили з того, що у період з 01.01.2009р. (введення в дію Методики) по 10.07.2012р. (дата отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря) відповідачем здійснювалися наднормативні, тобто без спеціального дозволу, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел, унаслідок чого державі заподіяно збитки.

Між тим такі висновки зроблені з порушеннями норм матеріального права виходячи з наступного.

Так, відповідно до встановлених судами обставин справи перевірка відповідача проводилась з 20.03.2012р. по 09.04.2012р. При цьому, судами не встановлено, що в акті перевірки вказаний період вчинення правопорушення відповідачем, тобто що в ньому вказано час роботи джерела викиду забруднюючої речовини в режимі наднормативного викиду.

Відповідно до п.1.4. Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008р. N464, акт перевірки - документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Розрахунок шкоди, як встановлено судом першої інстанції, здійснений у період з 01.01.2009р. - з часу введення в дію Методики, по 10.07.2012р.

Згідно приписів статей 47, 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд повинен з'ясувати усі обставини справи, що входять до предмету доказування в ній та мають значення для її розгляду, а відповідно до вимог статті 84 ч.1 п.3, статті 105 ч.2 п.7 цього кодексу судові рішення є законними і обґрунтованими тоді, коли всі обставини справи, що входять до предмету доказування в справі та мають значення для її розгляду, відображені, в судових рішеннях, а висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Разом з тим, пунктом 3.11 Методики передбачено, що час роботи джерела в режимі наднормативного викиду, встановлення якого необхідне для правильно розрахунку розміру збитків, визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу, однак відсутні правові підстави вважати, що відповідальність відповідача може охоплювати період із 01.01.2009р.

Так, як вбачається з даної Методики вона зареєстрована в Міністерстві юстиції України 21.01.2009р. за №48/16064, і згідно статті 3 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03.10.92 р. № 493/92 набрала чинності через десять днів після її державної реєстрації Міністерством юстиції України, тобто вона набрала чинності після 01.01.2009р. - дати, з якої на її підставі обраховано розмір збитків.

Таким чином розмір збитків, про стягнення яких подано позов на підставі цієї Методики, є не обґрунтованим.

Також із встановлених судами обставин справи не вбачається, що у наданих доказах містяться інші дані про час роботи джерела в режимі наднормативного викиду.

Оскільки судами порушено норми матеріального права, та не вбачається, що суди припустились таких порушень норм процесуального права, які з урахуванням повноважень встановлених процесуальним законом для судових інстанцій, унеможливили б встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, суд касаційної інстанції відповідно до вимог статті 1119 частини 1 пункту 3 Господарського процесуального кодексу України не вбачає правових підстав для направлення справи на новий розгляд, а вважає за можливе скасувавши судові рішення, прийняти нове.

Відповідно до приписів статті 11111 ч.2 п.11 Господарського процесуального кодексу України належить здійснити новий розподіл судових витрат на користь відповідача.

Згідно п.4.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повної або часткової відмови в позові судовий збір стягує з визначеного прокурором позивача за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.2, 11110 ч.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо Лат" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.09.2013р. та рішення Господарського суду Сумської області від 15.07.2013р. у справі №920/661/13 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в позові Конотопському міжрайонному прокурору з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Сумській області відмовити.

Стягнути з Державної екологічної інспекції у Сумській області на користь спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів: УДК у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ: 38004897, рахунок: 31211254700007, банк: ГУ ДКУ у м. Києві, код банку: 820019, код класифікації доходів бюджету: 22030004 "Судовий збір (Вищий господарський суд України, 070)" з символом звітності 254) 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судових витрат за розгляд позову.

Стягнути з Державної екологічної інспекції у Сумській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо Лат" 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) 50 коп. судових витрат за подання апеляційної та касаційної скарг.

Доручити Господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.М. Мачульський

А.Г. Полянський