Рішення № 3596157, 05.05.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

За позовом Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова",

м. Дніпропетровськ

до Відкритого акціонерного товариства "Дніпровський машинобудівний завод",

м. Дніпроптеровськ

про стягнення 192 282,09 грн

Суддя Широбокова Л.П.

Представники:

від позивача - Кравченко Л.С., заст. нач.юр.відділу, дов.№157/900 від23.12.2008р.

від відповідача - Брез В.І., в.о.нач.юр.бюро, дов.№92/18 від 21.02.2008р.

СУТЬ СПОРУ:

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 21.04. до 28.04.2009р.

Позивач звернувся до господарського суду та просить стягнути з відповідача заборгованість за послуги з відпуску технічної води –69 542,88 грн, пеню –113 899,74 грн, інфляційні втрати –4 249,87 грн, 3% річних –1 112,46 грн, штраф у розмірі 5% - 3 477,14 грн, всього 192 282,09 грн, посилаючись на невиконання відповідачем зобов’язань за договором № 282 від 01.04.2005р.

28.04.2009р. позивач надав уточнену позовну заяву, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість –69 542,88 грн, пеню –11 380,73 грн, інфляційні втрати –4 249,87 грн, 3% річних – 1 112,46 грн, штраф у розмірі 7% - 4 868,00 грн, всього 91 153,94 грн, посилаючись на договір №282 від 01.04.2005р. Крім того, вказує, що він відноситься до підприємств державного сектору економіки та відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України має право на стягнення додаткового штрафу в розмірі 7% за прострочення оплати понад 30 днів.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач зазначає, що сума боргу ним сплачена в повному обсязі, з рештою позовних вимог погоджується частково та визнає розрахунок позивача щодо нарахування річних та інфляційних втрат. З нарахованою сумою пені не згоден, посилаючись на те, що позивачем розрахунок штрафних санкцій зроблено з порушенням умов договору, а також без врахування положень ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»та ст. 343 Господарського кодексу України, та вважає, що пеня повинна становити 7344,14 грн. Також заперечує проти нарахування позивачем 5% штрафу за відмову чи ухилення від оплати технічної води, та стверджує, що мало місце прострочення виконання зобов’язання, а не відмова від виконання.

Представник відповідача також заперечив проти вимог позивача щодо стягнення 7% штрафу, мотивуючи тим, що сторонами вибрано інший спосіб забезпечення виконання зобов’язання, а саме сплата пені.

За згодою представників сторін в судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Державним підприємством "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова"- постачальник (надалі –позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Дніпровський машино-будівний завод"–споживач (надалі –відповідач) було укладено договір №282 від 01.04.2005р. про надання послуг по водопостачанню та водовідведенню з протоколом узгодження розбіжностей строком до 31.12.2005р. Сторонами були укладені додаткові угоди до договору та специфікації, зокрема, строк дії договору продовжено до 31.12.2008р.

Згідно умов договору в спірний період березні-вересні 2008р. включно позивачем були надані відповідачу послуги по постачанню води на суму 70 351,64 грн, що підтверджується актами прийому-передачі за ці місяці, які підписані представниками та скріплені печатками обох сторін. Для здійснення оплати за надані послуги відповідачу були пред’явлені платіжні вимоги №813316 від 31.03.2008р., №813453 від 30.04.2008р., №813582 від 30.05.2008р., №813718 від 30.06.2008р., №815872 від 31.07.2008р., №814008 від 31.08.2009р., №814145 від 30.09.2008р.

Відповідно до п. 5.5. договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей) відповідач повинен був сплачувати вартість послуг щотижня протягом місяця. Відповідач за надані послуги розрахувався повністю, зокрема, спірну заборгованість 69 542,88 грн сплатив 28.04.2009р. згідно платіжного доручення №537, що підтверджено представником позивача в судовому засіданні. Оскільки заборгованість сплачена після звернення позивача з позовом, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню за відсутності предмету спору на час розгляду справи.

За умовами п. 6.2 договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей) за несвоєчасне виконання розрахунків за надані послуги відповідач повинен сплатити позивачу пеню у розмірі 1% за кожний день прострочення платежу, але не більше 100% загальної суми.

Як встановлено вище, відповідач виконав свої зобов’язання щодо оплати послуг з порушенням умов договору, та позивач просить стягнути з нього пеню в сумі 11 380,73 грн, виходячи з 0,1% за кожний день прострочення платежу.

Разом з тим, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою став-кою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Відповідно до частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договірні правовідносини між платниками і одержувачами гро-шових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошо-вих зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідаль-ність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з пунк-тами 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюєть-ся за згодою сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний (якщо він встановлений). З огляду на викладене, враховуючи встановлення Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" граничного розміру відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені (розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), за прострочку платежу за договором може бути стягнута лише сума неустойки, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Норми Господарського кодексу України є спеціальними нормами, що регулюють господарську діяльність, порівняно із загальними нормами Цивільного кодексу України, та в цьому випадку підлягають застосуванню саме названі норми Господарського кодексу України, а не положення ст.551 Цивільного кодексу України.

З врахуванням цього пеня за період прострочення платежу з 26.02. 2008р. по 15.12.2008р. з врахуванням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України становить 7444,36 грн та суд в цій частині погоджується з доводами відповідача. В решті вимоги про стягнення пені в сумі 3 936,37 грн задоволенню не підлягають з вище наведених підстав.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів. 3% річних за період прострочення платежів з 26.02.2008р. по 15.12.2008р. становлять 1 112,46 грн, інфляційні втрати з врахуванням індексу інфляції за березень-листопад 2008р. –4 249,87 грн та в цій частині суд погоджується з розрахунками позивача.

Вимоги позивача щодо стягнення 5% штрафу - 3 477,14 грн за відмову чи ухилення від виконання зобов’язань судом відхиляються, оскільки насправді мало місце прострочення боржника, а не відмова від виконання зобов’язання.

Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Сторони обрали інший вид забезпечення зобов’язання, а саме сплату неустойки у вигляді пені, розмір якої обумовили в договорі. Зважаючи на це, вимоги позивача щодо стягнення 7% - 4868,00 грн суд вважає безпідставними.

З огляду на викладене, з врахуванням встановлених обставин, вимоги позивача обґрунтовані, доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню частково, з відповідача підлягає стягненню пеня –7 444,36 грн, 3% річних –1 112,46 грн, інфляційні втрати – 4 249,87 грн. В решті позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі відносяться на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

В частині стягнення боргу 69 542,88 грн провадження у справі припинити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Дніпровський машинобудівний завод" –49055, м. Дніпропетровськ, вул. Будівельників, 34, код ЄДРПОУ 14313332 (р/р 2600401509010 у відділенні «Укрексімбанк», МФО 305675) на користь Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова"–49008, м. Дніпропетровськ, вул. Криворізька, 1, код ЗКПО 14308368 (р/р 26001132026114 ЗАТ КБ «Приватбанк»м. Дніпропетровськ, МФО 305299) інфляційні втрати –4 249,87 грн (чотири тисячі двісті сорок дев’ять грн 87 коп), пеню –7 444,36 грн (сім тисяч чотириста сорок чотири грн 36 коп), 3% річних –1 112, 46 грн (одну тисячу сто дванадцять грн 46 коп), витрати по сплаті держмита – 823,50 грн (вісімсот двадцять три грн 50 коп) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу – 50,50 грн (п’ятдесят грн 50 коп).

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дати його підписання та в цей термін може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.