Ухвала суду № 35961357, 05.12.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2013 р.Справа № 820/8748/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2013р. по справі № 820/8748/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавнича група "Основа" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавнича група "Основа", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0000290222 від 21.05.2013 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2013р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавнича група "Основа" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківської області про скасування податкового повідомлення-рішення було задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківської області №0000290222 від 21.05.2013 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавнича група "Основа" (61001, м. Харків, вул. Плаханівська, 66, код ЄДРПОУ 32031428) сплачений судовий збір в сумі 114 (сто чотирнадцять) грн. 71 коп.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2013р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на незаконність та на порушення норм процесуального права.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Видавнича група "Основа" пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та перебуває на податкову обліку як платник податків та зборів в Основ'янській ОДПІ.

ТОВ "Видавнича група "Основа" користується пільгами з податку на додану вартість (код пільги 14010435 „ Операції з постачанням передплати переодичних видань друкованих засобів масових інформації та книжкової вітчизняного виробництва") у 1 кварталі 2012р сума пільги складає 1118896грн., у 2 кварталі 2012р. сума пільга складає 171236грн., згідно. п.п.197.1.25, п 197.1, ст. 197 Податкового кодексу України (далі- ПК України).

29.04.2013 року співробітниками Основ'янської ОДПІ проведено невиїзну документальну позапланову перевірку ТОВ "Видавнича група "Основа" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Будком-Алон», їх реальності та повноти відображення в обліку за період березень, квітень 2012 року, за наслідками якої складено Акт №2364/222/32031438 від 29.04.2013 року.

Під час перевірки було встановлено порушення ТОВ "Видавнича група "Основа" вимог діючого законодавства, а саме:

- Господарського кодексу України, п.2 ст. 215, ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ПП «Будком-Алон» на суму сформованого податкового кредиту у серпні 2012 р. у сумі 3609,35 грн.;

- в порушення п. 198.3, ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 3609,35 грн., у т.ч. за серпень 2012 року.

На підставі вищезазначеного акту, 21.05.2013 року Основ'янською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000290222, яким ТОВ "Видавнича група "Основа" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 4511, 25 грн., у т.ч. за основним платежем 3609 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 902,25 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що укладені позивачем правочини є дійсними, виконані сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не ким не оскаржені та у судовому порядку не визнані не дійсними, матеріалами справи підтверджено реальний характер спірних фінансово-господарських операцій та з того, що у позивача є в наявності передбачені чинним законодавством підстави для віднесення сум податку на додану вартість за цими операціями до складу податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки №2364/222/32031438 від 29.04.2013 року, підставами для висновку про завищення податкового кредиту став висновок податкового органу про те, що правочини укладені від імені ТОВ "Видавнича група "Основа" з ПП «Будком-Алон» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже має ознаки нікчемності.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 12.03.2012 року між ПП «Будком-Алон» (Підрядник) та ТОВ "Видавнича група "Основа" (Замовник) було укладено Договір №56 на виконання підрядних робіт по ремонту фасаду будівлі за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 66. Згідно із п.2.2. Договору вартість робіт погоджена Сторонами у Протоколі погодження договірної вартості та складає 440250 грн., у т.ч. ПДВ 73375 грн.

На виконання умов Договору, між Сторонами правочину було погоджено Дефектний акт (Додаток № 1 до Договору), Договірну вартість (Додаток № 2 до Договору), Протокол погодження договірної вартості (Додаток № 3 до Договору), Локальний кошторис (Додаток № 4 до Договору), Графік платежів (Додаток № 5 до Договору).

Також, 12.03.2012 року між ПП «Будком-Алон» (Підрядник) та ТОВ "Видавнича група "Основа" (Замовник) було укладено Договір №56/1 на виконання підрядних робіт по ремонту тротуару біля за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 66. Згідно із п.2.2. Договору вартість робіт погоджена Сторонами у Протоколі погодження договірної вартості та складає 220000 грн., у т.ч. ПДВ 36666,67 грн.

На виконання умов вказаного Договору, між Сторонами правочину було погоджено Дефектний акт (Додаток № 1 до Договору), Договірну вартість (Додаток № 2 до Договору), Протокол погодження договірної вартості (Додаток № 3 до Договору), Локальний кошторис (Додаток № 4 до Договору), Графік платежів (Додаток № 5 до Договору).

Місцезнаходженням ТОВ "Видавнича група "Основа" є саме: м. Харків, вул. Плеханівська, 66, що підтверджується реєстраційними документами ТОВ "Видавнича група "Основа".

На підтвердження факту реальності виконаних робіт (послуг) позивачем було долучено до матеріалів справи копії первинних документів, а саме:

- за договором №56 від 12.03.2012 року - Акти приймання виконаних будівельних робіт № №1, 2 за березень та квітень 2012 року відповідно та Відомості ресурсів до актів;

- за договором №56/1 від 12.03.2012 року - Акти приймання виконаних будівельних робіт № №1, 2 за квітень та травень 2012 року відповідно та Відомості ресурсів до актів.

На виконання умов договору, ПП «Будком-Алон» було виписано на адресу позивача податкові накладні:

- за договором №56 від 12.03.2012 року на загальну суму 400225 грн., у т.ч.: №113 від 23.03.2012 року на загальну суму 150000 грн., у т.ч. ПДВ 25000 грн.; №51 від 14.03.2012 року на загальну суму 150000 грн., у т.ч. ПДВ 25000 грн.; №43 від 06.04.2012 року на загальну суму 20250 грн., у т.ч. ПДВ 3375 грн.; №52 від 09.04.2012 року на загальну суму 20000 грн., у т.ч. ПДВ 3333,33 грн.; №63 від 10.04.2012 року на загальну суму 35000 грн., у т.ч. ПДВ 5833,33 грн.; №77 від 11.04.2012 року на загальну суму 30000 грн., у т.ч. ПДВ 5000 грн.; №78 від 11.04.2012 року на загальну суму 35000 грн., у т.ч. ПДВ 5833,33 грн.;

- за договором №56/1 від 12.03.2012 року на загальну суму 220 000 грн., у т.ч.: №7 від 03.04.2012 року на загальну суму 30000 грн., у т.ч. ПДВ 5000 грн.; №32 від 05.04.2012 року на загальну суму 50000 грн., у т.ч. ПДВ 8333,33 грн.; №33 від 05.04.2012 року на загальну суму 50000 грн., у т.ч. ПДВ 8333,33 грн.; №149 від 20.04.2012 року на загальну суму 40000 грн., у т.ч. ПДВ 6666,67 грн.; №154 від 20.04.2012 року на загальну суму 50000 грн., у т.ч. ПДВ 8333,33 грн.

Доказів того, що отримані від контрагента - ПП «Будком-Алон» послуги не використовувався позивачем у власній господарській діяльності ні акт перевірки, ні матеріали даної адміністративної справи на містять.

Суд апеляційної інстанції оцінивши наявні в справі докази, відмітив, що матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірними правочинами. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за переліченим вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції робиться висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Так, наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, контрагентами на адресу позивача були виписані податкові накладні, що відповідали вимогам п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та не оспорюються відповідачем.

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем була включена до податкового кредиту відповідного періоду, вищезазначені податкові накладні відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, дані відповідають додаткам до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій з податку на додану вартість.

Колегія суддів зазначає, що ані в суді першої інстанції ані в суді апеляційної інстанції, Відповідачем не було доведено правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення рішення. Доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем послуг (робіт) у свого контрагента відповідач не подав.

З огляду на викладене, суд першої інстанції та з чим погоджується суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про безпідставність висновку відповідача стосовно порушення позивачем вимог Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року.

Податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

Фахівець Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби в акті підтверджує надання первинних документів, але стверджує, що не встановлено підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій.

Неможливість проведення зустрічної звірки податківцями у контрагента позивача не є доказом факту нереальності постачання товару.

Підприємством правомірно відображено в податковій звітності правові взаємовідносини з ПП "Будком-Алон".

Разом з цим колегія судів зазначає, що в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Тобто позивач не може нести наслідків невиконання постачальником їх зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Так, відповідачем ані в суді першої інстанції так ані в суді апеляційної інстанції не було доведено наявності між позивачем та контрагентом позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Так, угоди між позивачем та вказаним контрагентом за період перевірки були укладені у відповідності до норм чинного законодавства та є такими, що відповідають всім вимогам, що встановлюються до даного виду договорів доки зворотне не буде доведено в суді. Тому підстав для висновків щодо нікчемності або недійсності договору не було.

Чинне законодавство України встановлює принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За таких обставин суд апеляційної інстанції, так як і суд першої інстанції не може погодитися з висновком податкового органу, викладеним у акті перевірки відносно нікчемності укладених правочинів позивачем , оскільки в силу статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або, якщо він не визнаний судом недійсним. Будь-яких рішень суду, щодо визнання недійними правочинів, податковим органом не зазначено.

Цивільне право говорить, що зміст правочину становлять права та обов'язки про набуття, зміну або припинення яких учасники правочину домовилися.

В акті перевірки також стверджується про порушення публічного порядку з посиланням на ст. 228 Цивільного кодексу України, згідно з якою «правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним».

Однак суд апеляційної інстанції, як і суд першої інстанції, зазначає, що у вищезазначеному акті перевірки не міститься жодних фактів та не наведено, в чому саме полягає спрямованість укладених угод на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, тобто посилання на зазначену норму Цивільного кодексу України було зроблено перевіряючими безпідставно.

Додатково суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції взяв до уваги той факт, що згідно з змістом суджень відповідача, котрі викладені в акті висновок суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій спірних правочинів вмотивований виключно посиланням на проведенні заходи податкової інспекції на обліку в якій знаходиться контрагент позивача. Однак в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нереальність укладеного суб'єктом господарювання правочину не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочинів вимогам закону.

Відповідачем до суду не надано жодних доказів, що укладені між позивачем та контрагентом у спірних правовідносинах договори в судовому порядку оспорювались, є такими, що набули законної сили, рішення судів з приводу визнання вказаних договорів недійсними.

Колегія судів зазначає, що матеріалами справи було підтверджено реальний характер спірних фінансово-господарських операцій.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки матеріалами справи було підтверджено реальний характер спірних фінансово-господарських операцій та встановлено відсутність підстав для зменшення позивачу суми податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2013р. по справі № 820/8748/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Чалий І.С.Судді Зеленський В.В. П'янова Я.В.