Ухвала суду № 35961316, 03.12.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 р.Справа № 816/4988/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.10.2013р. по справі № 816/4988/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький завод дорожніх машин" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Кременчуцький завод дорожніх машин», звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.07.2013 року № 0004942202/111 та № 0004952202/12.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.10.2013 року по справі № 816/4988/13-а вимоги позивача були задоволені.

Не погоджуючись з постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.10.2013 року по справі № 816/4988/13-а відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Справа розглядається в порядку письмового провадження у відповідності до ч. 4 ст. 196, п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності та заслухавши суддю-доповідача колегія суддів встановила, що підставою прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень був акт перевірки позивача працівниками відповідача 17.07.2013 року № 342/16-03-22-02-12/05762565, в якому зроблені висновки про порушення податкового законодавства, а саме: п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 26 909,00 грн., в т.ч. за 2-й квартал 2012 року на суму 26 909,00 грн., а також п.п. 198.3, п. п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п.п. 201.1, п.п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на загальну суму 40 460,00 грн., в т. ч. за лютий 2012 року у сумі 3 413,00 грн., за березень 2012 року у сумі 5 498,00 грн., за липень 2012 року у сумі 31 549,00 грн.

Порушення, на думку податкового органу, полягають в тому, що ПАТ «Кременчуцький завод дорожніх машин» здійснив лише видимість придбання товарів у ПП «Троник», ТОВ «Химтрейд», ТОВ ВКФ «Промислове обладнання», ТОВ «Детальсервіс» (постачальників), які в дійсності ними не реалізовувались, а лише полягали у документальному оформленні первинних документів з метою ухилення від сплати податків, куплений позивачем товар у вказаних контрагентів не куплявся та не перевозився, оскільки придбання товару по ланцюгу постачання не було підтверджено відповідними перевірками і діяльність позивача спрямована на надання податкової вигоди третім особам, а укладені договори не мають на меті настання реальних наслідків.

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать про те, що ПАТ «Кременчуцький завод дорожніх машин» у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 05762565 та перебуває на обліку в якості платника податків в Кременчуцькій ОДПІ і є платником податку на додану вартість з 05.05.2000 року (а.с. 12).

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, основними видами діяльності позивача за КВЕД є: виробництво інших машин і устаткування спеціального призначення, н.в.і.у. (28.99); виробництво автотранспортних засобів (29.10); дошкільна освіта (85.10), Функціонування театральних і концертних залів (90.4); вантажний автомобільний транспорт (49.41); постачання інших готових страв (56.29) (а.с. 13).

Кременчуцькою ОДПІ в період з 04.07.2013 року по 10.07.2013 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПАТ «Кредмаш» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 342/16-03-22-02-12/05762565 від 17.07.2013 року, в якому вказано на наступні порушення позивачем вимог: - п.п. 138.1, 138.2, 138.4, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 26 909,00 грн.; - п.п. 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198, п.п. 201.1,п.п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 40 460,00 грн.

18.07.2013 року ПАТ «Кременчуцький завод дорожніх машин» було подано до Кременчуцької ОДПІ заперечення щодо означеного акту перевірки, за результатами розгляду якого висновки акту залишено без змін в силу його відповідності податковому законодавству та встановленим у ході перевірки фактам.

На підставі зазначеного акту Кременчуцькою ОДПІ були винесені податкові повідомлення-рішення № 0004942202/111 від 30.07.2013 року, яким ПАТ «Кредмаш» донараховано податок на прибуток в сумі 26 909,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 13 454,50 грн.; № 0004952202/112 від 30.07.2013 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 40 460,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові ) санкції в сумі 20 230,00 грн.

Відповідно до п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України, кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.2. статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п. 138.8 ст. 138 Кодексу, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Вказуючи на порушення вищезазначених положень Податкового кодексу України, Кременчуцька ОДПІ фактично стверджує про те, що платник неправомірно включив до складу валових витрат суму, начебто понесених ПАТ «Кредмаш» витрат у зв'язку з придбанням у своїх контрагентів товарів по фактично неіснуючим фінансово-господарським операціям, які були незаконно відображені в бухгалтерському та податковому обліках підприємства (стверджує про безтоварність відповідних операцій).

З огляду на викладене, відповідач дійшов висновку про те, що підприємством занижено податок на прибуток за 2 квартал 2012 року в сумі 26 909,00 грн.

З приводу зменшення позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість податковий орган вказував на порушення таких норм.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.4 ст. 198 Кодексу, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках із зазначенням обов'язкових реквізитів.

Згідно до 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна, відповідно до абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Зважаючи на вищевказані норми Податкового кодексу України, посилаючись на те, що ПАТ «Кредмаш» фактично не здійснювало придбання товару у ПП «Троник», ТОВ «Химтрейд», ТОВ ВКФ «Промислове обладнання», ТОВ «Детальсервіс» (постачальників), оскільки, на думку контролюючого органу, такі товари фактично контрагентами позивача не надавались в силу фіктивного характеру діяльності, а оподатковані господарські операції полягали лише у їх документальному оформленні, відповідач стверджував про завищення платником суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 40 460,00 грн.

Колегія суддів вважає помилковими висновки податкового органу про порушення позивачем вказаних норм чинного законодавства, на підставі наступного.

У ході перевірки Кременчуцькою ОДПІ встановлено укладення у перевіряємому періоді між ПАТ «Кредмаш» (Покупець) та ТОВ ВКФ «Промислове обладнання» (Постачальник) ПП «Троник» (Постачальник), ТОВ «Детальсервіс» (Постачальник), ТОВ «Химтрейд» (Постачальник) договорів № 07-06/09-2011 від 06.09.2011 року (т. 1, а.с. 55-60), №10 від 16.05.2011 року (т. 1, а.с. 124-128), № 47/26 від 22.05.2012 року (т. 1, а.с. 158), № 11/1109/70 від 09.12.2011 року (т. 1, а.с. 170-172) відповідно. За умовами означених договорів, Постачальник зобов'язується здійснити поставку товару Покупцю згідно специфікацій, які є невід'ємними частинами договорів, а Покупець - прийняти та здійснити оплату за поставлений товар.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження дійсності укладення та реального виконання даних угод ПАТ «Кременчуцький завод дорожніх машин» надано податкові декларації, податкові накладні, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, платіжні доручення, видаткові накладні, прибуткові ордери. Із зазначених первинних документів можливо встановити вид товару, його кількість та ціну . На підтвердження транспортування та отримання товару позивача надано реєстри виданих доручень на отримання товару посадовими особами ПАТ «Кредмаш», копії посвідчень про відрядження, подорожні листи, товарно-транспортні накладні, сертифікати якості, рахунки про надання транспортних послуг, вантажні декларації. На підтвердження зберігання купленого товару, зокрема електрообладнання, гофротари, клейних матеріалів надано картки складського обліку (т. 1, а.с. 55-246).

Придбаний товар у ПП «Троник», ТОВ «Химтрейд», ТОВ ВКФ «Промислове обладнання», ТОВ «Детальсервіс» був використаний позивачем у власній господарській діяльності для виготовлення машин, що є основним видом діяльності ПАТ «Кредмаш» згідно реєстраційних документів. Зазначене підтверджено картками складського обліку та звітами про реалізацію готової продукції, розшифровками статей матеріальних витрат, заказами, лімітними картками (т. 3. а.с. 66-92, 100-142).

Під час дослідження зазначених документів колегією суддів не встановлено жодних порушень щодо їх оформлення, крім того належне оформлення первинних документів бухгалтерського обліку, на підставі яких сформовано спірні суми та не заперечувалось і самим податковим органом. Відтак, в силу приписів норм Податкового кодексу України, наявність належним чином оформлених первинних документів надає позивачу право на формування податкового кредиту у відповідному звітному періоді та підтверджує реальність валових витрат.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання податкового органу як на підставу донарахування спірних сум на відсутність доказів поставки за ланцюгом постачання куплених позивачем товарно-матеріальних цінностей, оскільки в спростування вказаного в матералах справи наявні копії відповідних договорів поставки та товарно-транспортні накладні (т. 3, а.с. 93-99).

ПАТ «Кременчуцький завод дорожніх машин» надано всі необхідні первинні документи бухгалтерського обліку, чим підтверджено реальність господарських операцій, що слугували основою для формування податкового кредиту та валових витрат у відповідних звітних періодах.

З урахуванням зазначеного, ПАТ «Кременчуцький завод дорожніх машин» спірні податковий кредит та валові витрати сформовані за господарськими операціями, фактичне виконання яких підтверджено доказами; товари, в ціні яких ПАТ «Кредмаш» сплачені суми податку на додану вартість, використані в господарській діяльності позивача і отримані від контрагентів , що зареєстровані на дату вчинення господарських операцій платником податку на додану вартість в порядку, визначеному чинним законодавством.

Документи, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з придбання товару у ПП «Троник», ТОВ «Химтрейд», ТОВ ВКФ «Промислове обладнання», ТОВ «Детальсервіс», подальше використання в господарській діяльності позивача, оформлені у відповідності до вимог Податкового кодексу України , Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Таким чином, колегія суддів зазначає, що твердження податкового органу про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту та безпідставне формування валових витрат за відповідний звітний період необґрунтоване, оскільки вони ґрунтуються лише на суб'єктивних доводах відповідача.

Колегія суддів зауважує, що ПАТ «Кредмаш» не може нести відповідальність за можливе порушення податкового та валютного законодавства його контрагентами. Висновки податкового органу щодо фіктивності та сумнівності контрагентів ПП «Троник», ТОВ «Химтрейд», ТОВ ВКФ «Промислове обладнання», ТОВ «Детальсервіс», одиниць ланцюгів постачання у його взаємовідносинах, ніяким чином не можуть стосуватись позивача та впливати на його податкові зобов'язання.

Посилання Кременчуцької ОДПІ на неможливість ТОВ «Детальсервіс» виконання своїх договірних зобов'язань в силу відсутності останнього за його місцезнаходженням, про що складено довідку від 27.07.2012 року № 367/07/07-006, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вказане мало місце, зокрема, після проведення оподаткованих господарських операцій, реальність яких відповідачем поставлено під сумнів. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази про внесення до ЄДР відповідних записів щодо місцезнаходження вказаного суб'єкта господарювання.

Як припущення колегією суддів розцінюється посилання податкового органу на відсутність у контрагентів позивача основних фондів, виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів, що виключає, як на думку відповідача, можливість виконання ним своїх договірних зобов'язань. Жодною нормою закону не встановлено залежність права платника податку на формування свої податкових зобов'язань від наявності у його контрагента трудових та інших ресурсів для виконань своїх договірних зобов'язань, оскільки він має нічим не обмежене право укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

Непідтвердженими належними доказами колегія суддів вважає посилання Кременчуцької ОДПІ на те, що діяльність контрагентів позивача спрямована на надання податкової вигоди третім особам, а укладення останнім договорів не спричиняє настання реальних правових наслідків.

Висновки про сумнівність контрагентів по ланцюгу постачання не можуть бути беззаперечним доказом безтоварності оподаткованих позивачем операцій, за рахунок яких сформовано спірний податковий кредит та валові витрати.

Таким чином, на підставі зазначеного вище, колегія суддів не знаходить у діях платника податків (позивача) порушень тих норм закону, на які посилається відповідач, і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач виконав усі передбачені законом умови набуття права на податковий кредит та має його документальне підтвердження, сформував суми валових витрат на реально придбані товари.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і доказів в їх обґрунтування відповідачем не надано.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.10.2013р. по справі № 816/4988/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Філатов Ю.М.Судді(підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Тацій Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Філатов Ю.М.