Ухвала суду № 35958583, 10.07.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2013 р.

справа № 2а-0870/3667/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Туркіної Л.П. FONT>P>

суддів: Шлай А.В. Проценко О.А.

за участю секретаря судового засідання: Кязимовій Д.В.

fs59">розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову : Запорізького окружного адміністративного суду від 21.07.2011 р.

у справі № 2а-0870/3667/11

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"

до: Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про: скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство “Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь” (далі – ВАТ “Запоріжсталь”) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі – СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі, СДПІ), в якій просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 10 травня 2011 року №0000180801.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.07.2011 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення – рішення від 10 травня 2011 року №0000180801.

Рішення суду обґрунтовано посиланнями на норми ст. ст. 184,185, 188, 189, 201 ПК України, які регулюють порядок визначення податкових зобов’язань з податку на додану вартість, а також тим, що податковий кредит ВАТ «Запоріжсталь» визначено на підставі документів первинного бухгалтерського обліку та податкових накладних, які складено та видано відповідно до вимог діючого законодавства України.

При цьому, суд зазначив, що факт здійснення господарських операцій та реальної поставки товарів на ВАТ “Запоріжсталь” визнається відповідачем та позивачем, отже згідно ст. 72 КАС України не потребує доказування. Одночасно з цим позивачем надано належне документальне підтвердження здійснення операцій з поставки товарів та оплати сум ПДВ в ціні товару (договори, накладні, податкові накладні, платіжні доручення та ін.).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.07.2011 р. скасувати. Прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

Відповідач зазначає, що судом не враховано тієї обставини, що за результатом автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та сум податкового кредиту в розрізі контрагентів та іншої податкової інформації по ланцюгу постачання товарів від ТОВ “Лідер-МТ”, ТОВ “Сплав-Метал Трейд”, ПП “Кібар”, ТОВ “Буд Ворк”, ТОВ “Електропостачсбут”, ТОВ “Прогрес - Ойл” було виявлено підприємства з ознаками фіктивності.

Посилаючись на норми ст. ст. 14, 198, 201 Податкового кодексу, відповідач вказує, що передумовою віднесення сум до податкового кредиту, від’ємного значення, бюджетного відшкодування є обов’язок декларування контрагентами своїх податкових зобов’язань за правилом першої події, що у даній справі позивачем не доведено.

Відповідач також вказує, що позивачем порушено норми п.15 підрозділу 2 р.ХХ Податкового кодексу та п.198.4, п.199.1 ст.199 Податкового кодексу, внаслідок чого завищено від’ємне значення ПДВ за березень 2011 року в сумі 914044 грн.

Так, відповідач вважає, що позивач не мав права на віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених за операціями з придбання послуг залізничного перевезення металобрухту, операції з придбання якого не є об’єктом оподаткування згідно п.15 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, у яких просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.

Від Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів надійшло клопотання про процесуальну заміну відповідача, у якому податковий орган посилається на правонаступництво у спірних правовідносинах.

Клопотання задоволено судом.

У судовому засіданні представники відповідача доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі, підтримали. Просили апеляційну скаргу задовольнити. Представники позивача підтримали доводи, викладені у запереченнях на апеляційну скаргу.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено, що податковим повідомленням-рішенням СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі від 10 травня 2011 року №0000180801 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України ВАТ “Запоріжсталь” зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1871185,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн.

Предметом позову є скасування названого податкового повідомлення – рішення.

Стосовно фактичних обставин, встановлених судом першої інстанції, спір між сторонами відсутній.

Підставою для висновків відповідача про завищення позивачем від’ємного значення ПДВ за лютий 2011 року стало те, що ВАТ “Запоріжсталь”до складу податкового кредиту включено суму податку на додану вартість (далі – ПДВ) за операціями з придбання металобрухту, сплаву алюмінію вторинного, феросиліцію, мастильних матеріалів, кислоти, деревини на загальну суму 957 140,72 грн., постачальники яких виступають транзитерами із залученням вигодоформуючих підприємств, що не задекларували податкові зобов’язання, не знаходяться за місцем реєстрації, встановлені розбіжності по ТОВ “Лідер-МТ” на суму ПДВ 205719,77 грн., ТОВ “Сплав-Метал Трейд” на суму ПДВ 376208,00 грн., ПП “Кібар” на суму ПДВ 175580,50 грн., ТОВ “Буд Ворк” на суму ПДВ 13782,96 грн., ТОВ “Електропостачсбут” на суму ПДВ 132287,40 грн., ТОВ “Прогрес - Ойл” на суму ПДВ 53562,09 грн.

Матеріалами справи підтверджено та податковим органом не спростовується факт здійснення господарських операцій з постачання зазначених вище товарів та сировини та їх вірного документального оформлення.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовано нормами Податкового кодексу.

Відповідно до ст.185, ст.188-189, ст.198, 201 ПКУ, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту Покупця./P>

Підпунктом 198.3 ст. 198 ПКУ визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 даного кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п.198.2 ст.198 ПКУ вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 ПКУ податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності до приписів п. 201.1, п. 201.4., п. 201.10, ст. 201 ПКУ платник податку зобов'язаний виписати податкову накладну у двох екземплярах та надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені за законом певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Підпунктом 201.8 ПКУT> передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 183 цього кодексу. Реєстрація особи платником податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, передбачених ст.184 ПКУ.

Як вбачається із змісту акту перевірки, СДПІ по роботі з ВІIП у м. Запоріжжі при проведенні перевірки не встановила факту використання придбаних товарів у неоподатковуваних операціях. Перевіркою також не було виявлено фактів відсутності належно оформлених податкових накладних або факту «безтоварності» операцій з поставки товарів.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі ні за актом перевірки, ні в ході судових засідань, не заперечила та не спростувала того факту, що ТОВ “Лідер-МТ”, ТОВ “Сплав-Метал Трейд”, ПП “Кібар”, ТОВ “Буд Ворк”, ТОВ “Електропостачсбут”, ТОВ “Прогрес - Ойл” є належно зареєстрованими юридичними особами на території України, які у встановленому порядку зареєстровані платниками ПДВ, що підтверджується виданими відповідними податковими органами свідоцтвами. Дані особи належно відображають у податковому обліку (у складі податкових зобов’язань) операції з продажу товарів ВАТ «Запоріжсталь» і подають податкову звітність, яка належно приймається податковими органами, та не є фіктивними фірмами.

Отже, податковий орган безпідставно пов’язує право ВАТ “Запоріжсталь” на формування податкового кредиту, від’ємного значення ПДВ з діями третіх осіб, які є в ланцюгах постачання товарів, що в подальшому купуються ВАТ “Запоріжсталь” у належних платників податків.

Враховуючи зазначене вище, слід погодитись з висновком суду першої інстанції стосовно того, що ВАТ «Запоріжсталь» при визначенні показників податкового кредиту та від’ємного значення з ПДВ за лютий 2011 року діяло відповідно до вимог чинного законодавства України.

Під час перевірки також встановлено, що ВАТ «Запоріжсталь» ( Покупець) уклало договори на поставку металобрухту з ПП «КВВМПУ» (31338726) №20/2011/165 від 01.02.2011р. та ТОВ «Лідер - MT» №20/ 2011/207 від 01.02.2011р.

Відповідно вказаних Договорів Постачальник зобов’язується поставити та передати у власність, а Покупець - прийняти та сплатити метали чорні вторинні, поставка продукції виконується залізничним транспортом на умовах DDP - ст. Запоріжжя-Ліве, Придніпровською залізниці («Інкотермс-2000») з врахуванням вимог Статуту залізничного транспорту, правил перевезення вантажів. Транспортні витрати з відвантаження продукту проводяться за рахунок Постачальника.

Крім того, ВАТ «Запоріжсталь», надалі «Довіритель», уклало договір-доручення з ПП «КВВМПУ» (31338726) №20/2011/282 від 01.02.2011р. та ТОВ «Лідер - МТ» (36380607) №20/2011/281 від 01.02.2011р.

Відповідно до договору Довіритель доручає, а Повірений зобов’язується від імені та за рахунок Довірителя організувати перевезення та доставку лому та відходів чорних металів залізничним транспортом у назначене місце та в обсягах згідно з Доповненнями (Специфікаціями).

Договором доручення визначено, що Повірений самостійно здійснює фінансові розрахунки з перевізником за виконані ним послуги по перевезенню продукції з відшкодуванням Довірителем вартості послуг перевезення продукції в розмірі фактичної провізної плати по доставці продукції залізничним транспортом від станції відвантаження до станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці на підставі провізних документів перевізника.

До перевірки ВАТ «Запоріжсталь» надано:

- по договору №20/2011/165 від 01.02.2011р.: рахунок №КВ-0000756 від 28.02.2011р., податкову накладну №328 від 28.02.2011р. на суму податку на додану вартість 876 125,00 грн. Згідно наданих залізничних накладних перевізником є ДП «Придніпровька залізниця» (01073828).

- по договору №20/2011/207 від 01.02.2011р.: рахунок №280205 від 28.02.2011р., податкову накладну №280205 від 28.02.2011р. на суму податку на додану вартість 37 919,20грр. Згідно наданих залізничних накладних перевізником є ДП «Придніпровька залізниця» (01073828).

За висновками податкового органу, послуги з перевезення металобрухту фактично надані ДП “Придніпровська залізниця”. Оскільки продавці товарів не є постачальниками послуг по перевезенню вантажів, то в них відсутнє право на видачу податкових накладних на підставі залізничних накладних в межах договорів доручення.

Податкова також вважає, що в зв'язку з тим, що залізничні послуги надавались для перевезення вантажу, придбаного за операціями з продажу металобрухту, які не є об'єктом оподаткування згідно з п.15 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, ПП «КВВМПУ» та ТОВ «Лідер МТ» , із врахуванням положень п. 198.4 ст. 198 та п. 199.1 ст. 199 ПКУ, не мали права на віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по операціях з придбання вищевказаних послуг з перевезення.

У акті перевірки також зазначено, що видані в межах договорів доручення податкові накладні №328 від 28.02.11р., №280205 від 28.02.11р. є неналежно оформленими.

З вказаними висновками не можна погодитись, виходячи з такого.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Факт здійснення господарських операцій та реального надання послуг, визнається відповідачем та позивачем, отже згідно ст. 72 КАС України не потребує доказуванню. Окрім того, позивачем надано належні письмові докази даних обставин (договори, акти прийому-передачі послуг, податкові накладні та інше).

Пунктом 15 підрозділу 2 розділу XX ПКУ визначено, що тимчасово, до 1 січня 2014 року, операції з постачання відходів і брухту чорних і кольорових металів звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

При цьому, згідно п.185.1 ст.185 ПКУ операції з поставки товарів і операції з поставки послуг є різними об’єктами оподаткування. Отже, посилання податкового органу на те, що за вказаними перехідними положеннями від оподаткування було також звільнено операції з організації перевезення металобрухту, є безпідставними.

Згідно з п. 198.4 ст. 198 Кодексу, якщо платник податку придбавав (виготовляв) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Як свідчать матеріали справи, послуги з організації перевезення та саме перевезення вантажу (металобрухту) мали на меті та забезпечили ВАТ «Запоріжсталь» можливість здійснення власної господарської діяльності по виготовленню металопрокату, що відповідачем не спростовується, Таким чином, відсутні підстави для неврахування позивачем у складі податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у зв’язку з придбанням названих послуг .

Оскільки послуги з організації перевезення вантажу отримано саме за договорами доручення, слід дійти висновку, що доводи відповідача стосовно видачі податкових накладних неналежними особами, слід визнати помилковими.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються викладеним вище.

Таким чином, рішення суду першої інстанції не суперечить чинному законодавству та фактичним обставинам справи, що згідно до ст.200 КАС є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін, апеляційної скарги – без задоволення.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206

Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.07.2011 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: А.В. Шлай

Суддя: О.А. Проценко