Постанова № 35958493, 12.11.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2013 року м. Київ 810/5498/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства торгівельно-виробничої фірми «Галант»

до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції

Головного управління Міндоходів у Київській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство торгівельно-виробнича фірма «Галант» з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.09.2013 № 0005242201/574 і від 27.09.2013 № 0005252201/575.

В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеними повідомленнями-рішеннями податковим органом покладено дані Акта перевірки про заниження позивачем податку на прибуток і податку на додану вартість за результатами взаємовідносин з ТОВ «Інфініті центр» і ТОВ «ДМС Голд», оскільки, на думку посадових осіб податкового органу, товари і послуги контрагентами фактично не поставлялись і не надавались.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки Акта перевірки є безпідставними і не обґрунтованими, оскільки відносини з ТОВ «Інфініті Центр» і ТОВ «ДМС Голд» мали реальний характер - товар поставлений, послуги надані у повному обсязі і оплачені позивачем. Як стверджує позивач, реальність господарських операцій з даними контрагентами підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 14.10.2013 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 05.11.2013.

У судове засідання 05.11.2013 представники сторін не з'явились. Від відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю представника податкового органу з'явитись у судове засідання.

На підставі пункту 2 частини першої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд відклав розгляд справи на 12.11.2013 про що, сторони були належним чином повідомлені під розписку, яка наявна в матеріалах справи.

12.11.2013 від позивача до суду надійшло клопотання, в якому позивач просив суд здійснювати розгляд справи у порядку письмового провадження.

Представники відповідач у судове засідання не з'явились. Від відповідача до суду заперечень на позовну заяву, будь-яких клопотань або заяв не надходило.

Згідно з частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, між позивачем і ПП «Інфініті Центр» укладено договір поставки від 30.07.2012 № 256, предметом якого була поставка технічного оснащення для виробництва готової продукції.

Також між позивачем і ТОВ «ДМС Голд» укладено договір надання послуг автоперевезення від 30.07.2012 № 180, предметом якого була доставка вантажу.

За результатами виконання даних договорів складено податкові накладні і Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та товарно-транспортні накладні.

Суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаного товару і послуг включені позивачем до складу податкового кредиту відповідних періодів. Крім того, суми сплачених коштів за придбані послуги і вартість товару віднесено позивачем до складу витрат відповідних періодів.

Посадовою особою Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області проведено документальну виїзну позапланову перевірку ПП ТВФ «Галант» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Інфініті Центр» за період з 01.07.2012 по 31.12.2012, за результатами якої складено Акт від 09.09.2013 № 739/10-02-022-01/20605165/24 (далі - Акт перевірки).

Як вбачається з Акта перевірки за наслідками її проведення податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем: пункту 138.2, пункту 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового Кодексу України - занижено податок на прибуток в сумі 77412,00 грн.; абзацу 1, абзацу 2 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України - занижено податок на додану вартість у сумі 74001,00 грн.

Вказаних висновків податковий орган дійшов у зв'язку з наступним.

В Акті перевірки відповідачем зазначено, що за період з 01.07.2012 по 31.12.2012 ПП ТВФ «Галант» задекларовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у сумі 3571741,00 грн.

Крім того, за період з 01.07.2012 по 31.12.2012 ПП ТВФ «Галант» згідно податкових декларацій з податку на додану вартість задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 587386,00 грн.

Згідно з поясненнями ПП ТВФ «Галант» і наданих документів встановлено, що придбаний товар у ПП «Інфініті Центр» використано підприємством для власних потреб як технічне оснащення для виробництва готової продукції.

При цьому, Білоцерківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області отримано від ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві Акт від 21.06.2013 № 154/22-40/37354591 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Інфінінті Центр» (ЄДРПОУ 37354591) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за серпень-листопад 2012, січень-квітень 2013».

Відповідно до вказаного Акта перевірки, встановлено, що ТОВ «Інфініті Центр» не знаходиться за податковою адресою. Стан платника « 8» до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

В ході проведення перевірки встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Інфініті Центр» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу. Перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту. А також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Відносно господарських відносин позивача з ТОВ "ДМС Голд" відповідачем в Акті перевірки зазначено.

Між ПП ТВФ «Галант» укладено договір з ТОВ «ДМС Голд» надання послуг автоперевезення від 30.07.2012 № 180.

ПП ТВФ «Галант» надано до перевірки товарно-транспортні накладні від 31.07.2012 3 149, від 14.08.2012 № 156, від 28.08.2012 № 175, акти виконаних робіт на транспортні перевезення від 31.07.2012 № 43, від 14.08.2012 № 566, від 28.08.2012 № 571, податкові накладні від 31.07.2012 № 60, від 14.08.2012 № 184, від 28.08.2012 № 189.

Листом від 20.06.2013 № 172/77/22.2-20 ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві надіслано Акт перевірки від 19.06.2013 № 125/22-20/34981576 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ДМС Голд» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинах з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за податкові періоди з 01.11.2010 по 19.06.2013».

Відповідно до вказаного Акта, ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві встановлено, що ТОВ «ДМС Голд» не знаходиться за юридичною адресою.

Відповідно до висновку експерта сектору з техніко-криміналістичного забезпечення роботи Білоцерківського МВ від 03.06.2013 № 438 підписи документів, що свідчать про реєстрацію і діяльність ТОВ «ДМС Голд», які надано для експертизи, виконані не директором ТОВ «ДМС Голд» ОСОБА_1, а іншою особою.

За результатами розгляду матеріалів перевірки, відповідач зазначив (сторінка 17 Акта перевірки): «Враховуючи висновки актів ДПІ у Шевченківському районі м. Києва» (Акт перевірки ПП «Інфініті Центр» від 21.06.2013 № 154/22-40/37354591 і від 19.06.2013 № 125/22-20/34981576) і враховуючи те, що адреси, зазначені в первинних документах, виписаних даними контрагентами на користь ПП ТВФ «Галант» не відповідають дійсності, враховуючи висновки експертизи підписів, первинні документи вважаються недійсними і відсутніми».

З огляду на викладене, відповідач дійшов висновку, що оскільки документи, виписані ТОВ «ДМС Голд» вважаються недійсними, то і факт транспортування матеріалів від ПП «Інфініті Центр» до ПП ТВФ «Галант» вважається відсутнім.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.09.2013 № 0005252201/575, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 116118,00 грн., з них 77412,00 грн. за основним платежем і 38706,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями і податкове повідомлення-рішення від 27.09.2013 № 0005242201/574, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 111002,00 грн., з них 74001,00 грн. за основним платежем і 37001,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Оскільки на думку позивача спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статтей 11 і 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

З огляду на те, що відповідач донарахував податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств і податку на додану вартість виходячи з висновку про відсутність фактів надання послуг ТОВ «ДМС Голд» і поставки товарів ТОВ «Інфініті Центр» судом досліджено дане питання і встановлено наступне.

Як вбачається з позовної заяви позивач зазначив, що підприємством придбавалось у ТОВ «Інфініті Центр» деталі технічного оснащення верстатів з метою здійснення основного виду діяльності - виробництва готової продукції.

На підтвердження здійснення господарських операцій між ПП ТВФ «Галант» і ТОВ «Інфініті Центр» позивачем надано суду копії:

- податкових накладних;

- накладних;

- рахунків-фактур;

- виписки з банківських рахунків;

- реєстри виданих та отриманих податкових накладних.

На підтвердження здійснення господарських операцій між ПП ТВФ «Галант» і ТОВ «ДМС Голд» позивачем надано суду копії:

- товарно-транспортних накладних;

- актів здачі-приймання робіт (надання послуг);

- виписок з банківських рахунків.

Тобто, позивачем надано суду первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання послуг і товарів у контрагентів та докази на підтвердження оплати даних товарів і послуг.

Всі ці документи, як вбачається зі змісту Акта перевірки (сторінки 9-12) також досліджувались податковим органом, що відображено у табличному вигляді в Акті перевірки.

При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, хоча і вивчав їх, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Пов'язуючи господарську діяльність позивача з придбаними у ТОВ «Інфініті Центр» товарами слід зазначити, що відповідно до наявної в матеріалах справи копії Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА № 712727 основними видами діяльності ПП ТВФ «Галант» є виробництво інших гумових виробів, виробництво інших виробів з паперу та картону, виробництво радіаторів і котлів центрального опалення, виробництво інструментів, виробництво духових шаф, печей і пічних пальників, неспеціалізована оптова торгівля.

Крім того, позивач надав суду копії накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, згідно з якими придбані у ТОВ «Інфініті Центр» товари передано працівникам підприємства для потреб виробництва.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, жодних податкових правопорушень у діях позивача відповідачем не виявлено.

Акт перевірки не містить посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Інфініті Центр» і ТОВ «ДМС Голд» були скасовані, визнані недійсними за рішенням суду та анульовані, як на дату укладання чи виконання договорів, так і на дату складання податкових накладних.

А відтак, судом не встановлено дефектів у юридичному статусі контрагентів позивача, отже, на момент здійснення господарських операцій та видачі податкових накладних, контрагенти позивача були платниками податку на додану вартість, які зареєстровані відповідно до положень статті 183 Податкового Кодексу України.

У силу положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Крім цього, за змістом положень Податкового кодексу України, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування витрат.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

До складу витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання було визначено позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту за рахунок сум податку, сплачених контрагентам у складі вартості придбаних послуг та товарів, а також віднесення до складу витрат, витрати на їх придбання.

Водночас, відповідач не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем розрахунку податкового кредиту та витрат за первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Суд звертає увагу, що відповідно до Акта перевірки відповідач дійшов висновку про відсутність факту здійснення господарських відносин між позивачем і ТОВ «Інфініті Центр» та ТОВ ДМС Голд» на підставі розгляду матеріалів інших перевірок про неможливість провести зустрічну звірку цих контрагентів, які проведені іншими податковими органами. Проте, самі по собі вказані Акти є носіями певної інформації, яка є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора - інспектора і висновки викладені у них не мають доказової сили у даному спорі за відсутності доведення факту нереальності господарської операції.

Факт придбання позивачем товарів і послуг підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача, а право на включення до витрат і податкового кредиту коштів і суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаного товару і послуг, посвідчується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів і України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, відповідно до якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи: розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, і одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається із Акта перевірки посадовими особами податкового органу були досліджені первинні бухгалтерські документи позивача, складені за наслідком проведення господарських операцій із ТОВ «Інфініті Центр» і ТОВ «ДМС Голд». Разом з цим, як встановлено судом, висновки відповідача про відсутність здійснення господарських операцій зроблені лише на підставі Актів інших перевірок, в яких податковий орган посилаючись на відсутність підприємств за юридичною і податковою адресами встановив безтоварність господарських відносин.

Проте, суд звертає увагу, що відсутність підприємства за юридичною адресою або податковою адресою не є визначальною ознакою безтоварності господарських відносин, оскільки чинним законодавством не пов'язано умову здійснення підприємницької діяльності лише за юридичною або податковою адресою.

При цьому, суд, розглядаючи вказану справу враховує положення листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 відповідно до якого у разі якщо зібраних у справі доказів буде достатньо для підтвердження доводів податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення господарської операції, у відповідному позові платника податків щодо неправомірності визначених йому грошових зобов'язань необхідно відмовити. Водночас відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на висновок експерта про те, що підписи від імені директора ТОВ «ДМС Голд» ОСОБА_1 в установчих документах виконані іншою особою, оскільки, по-перше, відповідачем не було надано суду даного висновку для вивчення його як доказ у справі.

По-друге, висновок експерта стосується підписів від імені ОСОБА_1 в установчих документах ТОВ «ДМС Голд», проте, не досліджено підписи від імені даної особи здійснені в первинних бухгалтерських документах.

По-третє, вказаний документ в силу приписів кримінального - процесуального законодавства України є лише одним із засобів доказування в кримінальній справі, а наявність порушеної кримінальної справи, до моменту прийняття судом вироку не засвідчує наявність або відсутність в діях особи складу злочину. Слід зазначити, що результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінальної справи є не доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом. Зокрема, аналогічна правова позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.08.2012 № К-39842/10.

Відповідачем також не надано суду доказів наявності вироку суду щодо неправомірних дій посадових осіб ПП ТВФ «Галант», ТОВ «Інфініті Центр» і ТОВ «ДМС Голд».

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, всупереч вимогам даної норми не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Суд при розгляді даної справи враховує також і ту обставину, що представники відповідача у судові засідання не з'являлись, заперечень на адміністративний позов не надали, як і документи, які були витребувані ухвалою суду від 14.10.2013.

Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення від 27.09.2013 № 0005252201/575 і від 27.09.2013 № 0005242201/574 є протиправними і підлягають скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно зі статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані. Оскільки позивач вимог про відшкодування судових витрат не заявляв, судові витрати стягненню на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 27.09.2013 № 0005252201/575 і від 27.09.2013 3 0005242201/574.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.