Ухвала суду № 35958081, 05.12.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2013 року Справа № 29348/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді - Мікули О.І.,

суддів - Качмара В.Я., Курильця А.Р.,

з участю секретаря судового засідання - Рак Х.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова (правонаступник - Державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова Головного Управління Міндоходів у Львівській області) на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРТА СВ" до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про скасування податкового повідомлення - рішення, -

в с т а н о в и в :

12 березня 2010 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕРТА СВ" звернулось в суд з позовом до відповідача - Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0004281521/3 від 22 лютого 2010 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2010 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова №0004281521/3 від 22 лютого 2010 року.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що чинним законодавством не передбачено можливість для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит. Тобто, якщо на дату виникнення права на податковий кредит (в тому числі і окремих сум податку), платник таким правом не скористався, вважається, що ним прийнято рішення не формувати податковий кредит з використанням зазначених сум податку. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необгрунтовними, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, а тому суд вважає можливе проведення розгляду справи в його відсутності за наявними в справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з наступних підстав.

Свідоцтвом А00 №839202 про державну реєстрацію юридичної особи стверджується, що ТОВ "БЕРТА СВ" зареєстроване виконавчим комітетом Львівської міської ради як юридична особа 20 січня 2004 року, ідентифікаційний код 32800996 (а.с.40). 21 січня 2004 року ТОВ "БЕРТА СВ" зареєстроване платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №17853946 (а.с.41). На момент виникнення спірних правовідносин ТОВ "БЕРТА СВ" перебувало на податковому обліку у ДПІ в Галицькому районі м. Львова.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «БЕРТА СВ» та ЗАТ «Агроконтракт» і ПП «Галпродсервіс» здійснювалися господарські операції, які були оформлені податковими накладними, а саме: податковими накладними ЗАТ «Агроконтракт» №6872 від 31 жовтня 2008 року на суму 320,36 грн., ПП «Галпродсервіс» №1128000002 від 28 листопада 2008 року на суму 6559,74 грн. і ЗАТ «Агроконтракт» №8012 від 31 грудня 2008 року на суму 1944,78 грн.

Господарські операції між позивачем та ЗАТ «Агроконтракт» і ПП «Галпродсервіс» відбувалися у жовтні-грудні 2008 року, податкові накладні отримано у червні 2009 року (а.с.50, 53), тобто вказані податкові накладні було отримано не в тих податкових періодах, в яких ці накладні були виписані.

07 серпня 2009 року ДПІ в Галицькому районі м. Львова проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку ТОВ «БЕРТА СВ», якою встановлено порушення п.п.7.2.3 п.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 1470,81 грн. та відповідно занижено податкове зобов'язання, яке підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1470,81 грн.

За результатами перевірки складено Акт №1659/15-2/32800996 (а.с.8-11), на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення №0004281521/3 від 22 лютого 2010 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 544 (одна тисяча п'ятсот сорок чотири) грн. 35 коп., в т.ч. 1470, 81 грн. основного платежу і 73, 54 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.7).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що дії позивача щодо включення до податкового кредиту витрат, пов'язаних зі сплатою ПДВ у червні 2009 року (у періоді, коли було отримано податкові накладні) є правомірними. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі помилкових висновків ДПІ в Галицькому районі м.Львова про порушення ТОВ "БЕРТА СВ" податкового законодавства. Відповідач не довів правомірності прийнятих ним рішень та не надав доказів на обґрунтування власних заперечень.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 вказаного Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

П.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи, колегія суддів дійшла висновку, що у разі коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, у яких фактично відбулися господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Право платника на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації реально понесених ними витрат, пов'язаних з отриманням прибутку, у зв'язку з чим обумовлюється необхідністю підтвердження належними документами факту понесення таких витрат.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 26 березня 2012 року (справа № 21-268а11), а відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення - рішення №0004281521/3 прийнято неправомірно.

Ч.2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, ДПІ в Галицькому районі м.Львова належними та допустимими доказами не підтверджено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів прийшла до переконання про те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного Управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2010 року у справі № 2а-2268/10/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.І. Мікула

Судді В.Я. Качмар

А.Р. Курилець

Повний текст ухвали виготовлений 09.12.2013 року.