Рішення № 3595751, 29.04.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/77

29.04.09

За позовом Державного підприємства «Донецька залізниця»

До Приватного підприємства «ВТБ Лізинг Україна»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Відкрите акціонерне товариство «Лізингова компанія «Укртранслізинг»

Про стягнення 1042188 грн.

Суддя Кролевець О.А.

Представники :

Від позивача: Латиш С.В. (довіреність №71-01/2498 від 11.07.2008)

Від відповідача: Жукова О.А. (довіреність №3/2009 від 08.01.2009)

Від 3-ої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача пені за договором №Д//Т-071376/НЮ від 19.06.2007 в розмірі 1042188,00 грн.

Вимоги позивача мотивовані наступним. Між позивачем та третьою особою був укладений договір фінансового сублізингу, за яким ВАТ «Укртранслізинг»взяло на себе зобов’язання передати позивачеві в тимчасове платне володіння і користування предмет лізингу: електропоїзди постійного струму ЕПЛ 2Т у кількості 2 одиниць, отримані раніше від власника майна –відповідача по справі. Для виконання договору сублізингу між позивачем, відповідачем та третьою особою було укладено Угоду про порядок взаємодії від 19.06.2007, відповідно до умов якої відповідач та третя особа виступили відносно позивача як солідарні кредитори. Згідно з Графіком передачі предмету лізингу (в новій редакції) третя особа була зобов’язана передати позивачеві предмет лізингу у кількості 2 одиниці у грудні 2007р. Позивач стверджує, що в порушення взятих на себе зобов’язань третя особа передала одну одиницю електропоїзду з простроченням на 60 днів. Оскільки власником майна (предмету лізингу) є відповідач по справі і прострочення поставки предмету лізингу відбулось саме з його вини, тому позивач просить суд стягнути пеню за прострочення строків передачі предмета лізингу саме з відповідача.

Відповідач проти позовних вимог заперечує повністю з підстав, викладених у відзиві на позов. Зокрема, відповідач стверджує, що Угода про порядок взаємодії від 19.06.2007 не врегульовує відносини між позивачем та відповідачем, а посилання позивача на вину відповідача у простроченні третьою особою поставки предмета лізингу є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, оскільки згідно з договором фінансового лізингу, укладеним між відповідачем та третьою особою, строки передачі предмету лізингу були визначені на березень 2008р. і цих строків відповідач не порушував.

Третя особа письмових пояснень по суті не надала, свого представника в судове засідання не направила.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.06.2007 між ВАТ «Лізингова компанія «Укртранслізинг»(сублізингододавець, 3-тя особа) та ДП «Донецька залізниця»(сублізингоодержувач, позивач) був укладений договір фінансового сублізингу №59-Д/Т-071376/НЮ (далі за текстом –Договір сублізингу).

Відповідно до розділу 1 Договору сублізингу предметом лізингу є нові електропоїзди постійного струму серії ЕПЛ2Т, які не були в експлуатації та виготовлені згідно ТУ У 35.2-05763797-024-2002, згідно зі специфікацією, яка є невід'ємною частиною Договору (Додаток №1), відповідно до встановлених Сублізингоодержувачем технічних вимог, визначених Додатком №2, і які були отримані раніше від лізингодавця за договором фінансового лізингу №40-ФЛ від 14.06.2007.

Лізингодавцем за Договором сублізингу є власник предмета лізингу –ПП «ВТБ Лізинг Україна»(відповідач по справі). Виробником предмету лізингу є ВАТ «ХК «Луганськтепловоз», який відповідає за якість і комплектність предмету лізингу, несе гарантійні зобов’язання (п.1.3 Договору).

Відповідно до п.2.1 Договору сублізингу сублізингодавець передає сублізингоодержувачу Предмет лізингу в тимчасове платне володіння і користування (далі –сублізинг) на умовах, визначених цим Договором сублізингу. Кількість, виробник товару, модель та термін поставки предмета лізингу в сублізинг визначаються Додатком №3 до Договору сублізингу (п.2.2).

Вартість предмета лізингу згідно з п.3.1 Договору сублізингу становить 63400000,00 грн. з ПДВ.

Строк фінансового сублізингу складає 120 місяців (лізингових періодів) з моменту підписання Акту приймання-передачі по кожній одиниці предмета лізингу (п.4.1).

Порядок передачі предмета лізингу визначений сторонами в розділі 5 Договору сублізингу. Так, сублізингоодержувач набуває право користування предметом лізингу на умовах Договору сублізингу з моменту підписання уповноваженими представниками сторін Акта приймання-передачі предмета лізингу в сублізинг (Додаток №5 до Договору). Передача предмета лізингу здійснюється відповідно до Графіку, узгодженого сублізингодавцем та Сублізингоодержувачем на умовах DDP станція: Ясинувата Донецької залізниці (код станції 48000), (Інкотермс-2000). Передача предмета лізингу здійснюється сублізингодавцем відповідно до Графіка передачі (Додаток №3 до Договору сублізингу) на умовах, що додатково погоджуються сторонами (п.5.2).

Судом встановлено, що в рамках Договору фінансового сублізингу між позивачем та третьою особою були складені та підписані Додаток №1 (Специфікація), Додаток №2 (Технічні вимоги до майна, що передається у сублізинг), Додаток №3 (Графік передачі майна у сублізинг у 2007 році), Додаток №4 (Базовий графік №1 та №2 сплати лізингових платежів).

Згідно з Графіком передачі майна у сублізинг у 2007 році третя особа була зобов’язана поставити предмет лізингу на користь позивача у вересні та листопаді 2007 року (по одному електропоїзду в кожному з місяців).

05.11.2007 між третьою особою та позивачем була укладена додаткова угода №3 –Д/Т-071376/НЮ-д-3, згідно з якою сторони домовились про те, що Додатки №3, №4 до Договору сублізингу втрачають чинність (оскільки сторони склали вказані Додатки у новій редакції), а по тексту Договору сублізингу всі посилання на Додатки №3 та №4 вважати посиланнями на Додатки №3а та №4а відповідно. Так, згідно з Додатком №3а (Графік передачі майна у сублізинг у 2007 році) третя особа зобов’язалась поставити позивачеві предмет лізингу у кількості 2 одиниць в грудні 2007р.

Однак, як вбачається з наявного в матеріалах справи Акту приймання-передачі майна в сублізинг від 29.02.2008, третя особа передала предмет лізингу в кількості 1 одиниці з технічною документацією до нього на користь позивача лише 29 лютого 2008 року, тобто з простроченням строків, визначених у Графіку (Додаток №3а).

Згідно з п.9.4 Договору сублізингу за несвоєчасну передачу предмета лізингу, передбаченого Графіком, сублізингодавець сплачує сублізингоодержувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на дату виникнення простроченої заборгованості, у відсотках від суми невиконаних зобов’язань за кожний день прострочення виконання зобов’язань.

Звертаючись до суду з позовом, позивач стверджує, що прострочення поставки відбулось з вини ПП «ВТБ «Лізинг Україна», яке є власником предмета лізингу, і тому на підставі Угоди про порядок взаємодії від 19.06.2007 та п. 9.4 Договору сублізингу з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 1042188,00 грн.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог ДП «Донецька залізниця», заявлених до відповідача по справі, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду), купівлю-продаж та положення про договір поставки.

Згідно зі ст.765 ЦК України наймодавець зобов’язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором: вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою; відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про фінансовий лізинг»сублізинг –це вид піднайму предмета лізингу, у відповідності з яким лізингоодержувач за договором лізингу передає третім особам (лізингоодержувачам за договором сублізингу) у користування за плату на погоджений строк відповідно до умов Договору сублізингу предмет лізингу, отриманий раніше від лізингодавця за договором лізингу.

Згідно зі ст.14 ЦК України цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язком для неї.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що Договір фінансового сублізингу №59-Д/Т-071376/НЮ від 19.06.2007 був укладений на підставі та у відповідності до умов Договору фінансового лізингу №40-ФЛ від 14.06.2007.

Згідно з умовами Договору фінансового лізингу №40-ФЛ від 14.06.2007, який був укладений між відповідачем (лізингодавець) та третьою особою (лізингоодержувач), з додатками до нього, відповідач зобов'язався передати третій особі в строкове платне володіння та користування два електропоїзди постійного струму ЕПЛ2Т загальною вартістю 63400000,00 грн. Згідно з Графіком передачі майна (Додаток №3) передача майна повинна була відбутися у вересні та листопаді 2007р. (по одній одиниці майна), однак вже 14.10.2007 сторонами за договором №40-ФЛ було укладено додаткову угоду №1.2, згідно з якою був затверджений новий графік передачі майна (Додаток №3а), відповідно до якого відповідач був зобов’язаний поставити на користь третьої особи предмет лізингу по одній одиниці в грудні 2007р. та березні 2008р. Факт передачі майна в лізинг підтверджується актами приймання-передачі майна в лізинг від 28.12.2007 та 29.02.2008 та не заперечується представником відповідача в судовому засіданні.

Зазначена обставина підтверджує, що відповідач зобов’язання за договором фінансового лізингу №40-ФЛ від 14.06.2007 в частині графіку передачі майна виконав належним чином і вчасно.

Відповідно до Угоди про порядок взаємодії по виконанню договору сублізингу №59-Д/Т-071376/НЮ від 19.06.2007 (далі –Угода), яку було укладено між відповідачем (лізингодавець), третьою особою (сублізингодавець) та позивачем (сублізингоодержувач), сторони визначили наступний порядок виконання Договору сублізингу: відповідач та третя особа виступають відносно позивача як солідарні кредитори в розумінні ст.541 Цивільного кодексу України, проте право безпосередньої вимоги до позивача може виникнути у відповідача тільки з моменту припинення договору фінансового лізингу №40-ФЛ від 14.06.2007, укладеного між відповідачем та третьою особою.

Будь-яких посилань на те, що у лізингодавця (відповідача) є солідарні обов’язки перед сублізингоодержувачем (позивачем) за договором сублізингу №59-Д/Т-071376/НЮ від 19.06.2007, зазначена Угода не містить.

Статтею 193 Господарського кодексу України (далі –ГК України) суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Господарськими санкціями згідно зі ст.217 ГК України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Штрафними санкціями згідно зі ст.230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що твердження позивача щодо наявності у лізингодавця відповідальності за неналежне виконання зобов’язання в частині графіку передачі предмета лізингу з боку сублізингодавця є необґрунтованими та не заслуговують уваги, оскільки судом встановлено, що відповідачем зобов’язання за договором фінансового лізингу №40-ФЛ щодо строків передачі предмета лізингу на користь третьої особи були виконані вчасно та належним чином.

Крім того, як вже зазначалось вище, пунктом 9.4 Договору сублізингу встановлена відповідальність за несвоєчасну передачу предмета лізингу лише для сублізингодавця, а тому посилання позивача на п.9.4 Договору сублізингу як на обґрунтування своїх позовних вимог не заслуговує уваги.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи до уваги, що позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги про стягнення пені з відповідача, а саме не доведено вини відповідача, тому позовні вимоги ДП «Донецька залізниця»не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.49 ГПК України у разі відмови в задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача. Недоплачене позивачем при подачі позову державне мито в розмірі 88 коп. підлягає стягненню в дохід державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця»(83001, м. Донецьк, вул. Артема,68, код 01074957, р/р 2600901517249 в Укрексімбанк м.Донецьк, МФО 334817), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, в доход Державного бюджету України (код економічної класифікації: 22090200, символ звітності 095, р/р 31110095700011, Одержувач: УДК у Шевченківському районі міста Києва, ідентифікаційний код 26077968, Банк одержувача: ГУДКУ у м.Києві МФО 820019) 88 (вісімдесят вісім) копійок державного мита.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.А.Кролевець