Рішення № 3595744, 27.04.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

27.04.2009

Справа №2-18/1323-2009

За позовом – Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Судака», м. Судак (вул. Механізаторів, 8, м. Судак, 98000)

До відповідача – Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго», м. Сімферополь (вул. Гайдара, 3-А, м. Сімферополь, 95026) в особі Феодосійської філії Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго», м. Феодосія (вул. Гарнаєва, 67-А, м. Феодосія, 98100)

Про визнання договору укладеним.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – не з’явився.

Від відповідача – Дикий В.П. – головний інженер, дов. від 27.04.2009 року.

СУТЬ СПОРУ: Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Судака», м. Судак (далі - позивач) звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго», м. Сімферополь в особі Феодосійської філії Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго», м. Феодосія (далі - відповідач), в якій просить суд визнати договір заключним у редакції позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Постановою Кабінету міністрів України № 630 від 21.07.2005 року було затверджено типовий договір на надання послуг водопостачання та водовідведення. Для приведення взаємовідносин позивача та абонентів у відповідність до законодавства, позивачем було розроблено та направлено відповідачу Договір на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків до міської каналізації № 01/09 від 16.01.2009р.. Відповідач не погодився з умовами даного Договору та направив позивачу протокол розбіжностей, але позивач вважає, що положення протоколу розбіжностей не відповідає діючому законодавству України і просить суд визнати договір укладеним у редакції позивача

Представник позивача у судове засідання двічі не з’явився, надіслав на адресу суду заяви про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю забезпечити явку свого представника у судове засідання.

Суд відмовляє у задоволенні останнього клопотання.

Відповідач у письмовому відзиві на позов проти позовних вимог позивача заперечує.

Слухання справи відкладалося у порядку, передбаченому статтею 77 ГПК України.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд -

В С Т А Н О В И В:

Згідно статті 19 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, зокрема, з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням.

На позивача та відповідача розповсюджується стаття 19 вказаного Закону.

Постановою Кабінету міністрів України № 630 від 21.07.2005 року було затверджено типовий договір на надання послуг водопостачання та водовідведення.

Як вбачається з матеріалів справи, Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Судака» розробило та направило на адресу Феодосійської філії Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення №01/09, для його підписання та повернення.

Загальний порядок укладання господарських договорів встановлений статтею 181 Господарського кодексу України.

Так, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками, а також у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою із сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами, оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму у 20-денний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у 20-денний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом 20 днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Відповідачем було повернуто позивачу один екземпляр підписаного договору з протоколом розбіжностей до договору. У протоколі розбіжностей відповідач не погодився по п’ятнадцяти пунктам договору про надання послуг з постачання води.

Вивчивши матеріали справи та норми діючого законодавства України, суд прийшов до висновку, що предмет позову по даній справі, який був обраний позивачем, не відповідає передбаченим законом способам захисту прав та законних інтересів суб’єктів господарювання, при цьому суд виходить з наступного.

Виходячи із змісту ст. 16 Цивільного Кодексу України, цей Кодекс не передбачає такого способу захисту цивільних прав та інтересів, як визнання договору укладеним, і такий спосіб не встановлений будь-яким законом України.

Суд вважає та звертає увагу позивача на те, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб’єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов’язку зобов’язаною стороною.

Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб’єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв’язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

По суті, така позовна вимога носить декларативний характер, оскільки в майбутньому не може бути виконана шляхом державно-примусової діяльності, яка (діяльність) не може відбутись шляхом спонукання особи визнати певні обставини або не вчинювати певних дій, що фактично лежить в площині її особистого волевиявлення.

В даній ситуації способом захисту могло б бути зобов’язання відповідача укласти договір на певних умовах за наявності передбачених законом обставин і за умови вчинення позивачем певних дій (зокрема, направлення відповідачу проекту договору, який позивач пропонує укласти на новий строк).

В разі якщо позивач вважає, що договір є укладеним, то це є юридичний факт, який підлягає встановленню за умови наявності спорів, які ініціюються у зв’язку з невизнанням відповідачем цього факту, наприклад, при розрахунках по умовам такого договору.

Визнання договору укладеним, по суті, є встановленням юридичного факту.

Отже, такий спосіб захисту цивільного права не передбачено законом, при тому що в господарському процесі справи розглядаються виключно у позовному провадженні.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач не вірно обрав спосіб захисту свого порушеного права.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 - пункт 3 - викладається правова позиція, згідно з якою, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способом захисту прав, суд повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду.

В зв’язку з чим суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

При цьому суд звертає увагу позивача на те, що він не позбавлений права звернуться з належним позовом до суду про зобов’язання відповідача укласти той чи інший господарський договір.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України суд відносить на позивача.

Відповідно до статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” із позовних заяв немайнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлена ставка держмита у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Позивач платіжним дорученням № 277 від 06.03.2009 року перерахував державне мито у розмірі 102,00 грн., у той час, як повинен був сплатити 85,00 грн.

За вказаних обставин, зайве сплачене державне мито у розмірі 17,00 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету.

27.04.2009 р. у судовому засіданні за згодою відповідача було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 29.04.2009 року.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 Господарського Процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. У позові відмовити.

2. Повернути Кримському республіканському підприємству «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Судака», м. Судак (вул. Механізаторів, 8, м. Судак, 98000; код ЄДПРОУ 03332470, р/р 26002261829051 в КРУ «Приватбанк» м. Сімферополь, МФО 384436) з Державного бюджету України (р/р 31115095700002, МФО 824026 ОКПО 34740405 ГУ ДКУ в Автономній Республіці Крим м. Сімферополь код платежу 22090200) зайве сплачене державне мито перераховане платіжним дорученням № 277 від 06.03.2009 року у розмірі 17 грн. 00 коп.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Осоченко І.К.