Рішення № 35957421, 05.12.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 7/96/13-14/60/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2013 Справа № 908/3742/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інкорт, ЛТД» (юридична адреса - 69123 м. Запоріжжя, вул. Сапожнікова, 8-А; поштова адреса - 69084 м. Запоріжжя, вул. М. Краснова, 7)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Стелсі» (адреса - 69035 м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 7 МПС-398)

про стягнення 121 898,48 грн.

Суддя Сушко Л.М.

З участю уповноважених представників:

від позивача: Ясир А.І., довіреність №1 від 02.07.2012р.

від відповідача: не з'явився

Суть спору:

15 листопада 2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інкорт, ЛТД» (далі за текстом ТОВ «Фірма «Інкорт, ЛТД») подано до суду позовну заяву до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Стелсі» (далі за текстом ТОВ «Фірма «Стелсі») про стягнення 121 898,48 грн.

Автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області для розгляду справи визначено головуючого суддю: Кутіщеву-Арнет Н.С.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.11.2013р. порушено провадження у справі №908/3742/13, розгляд справи призначено в судовому засіданні 05.12.2013р., при цьому витребувано від сторін документи, необхідні для вирішення спору.

Враховуючи хворобу судді-доповідача у справі Кутіщевої-Арнет Н.С., системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено повторний автоматичний розподіл справи для розгляду між суддями та справу призначено до розгляду головуючому судді: Сушко Л.М.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.12.2013р. суддею Л.М. Сушко справу №908/3742/13 прийнято до провадження, розгляд справи призначено в судовому засіданні 05.12.2013р., при цьому витребувано від сторін документи, необхідні для вирішення спору.

В судовому засіданні 05.12.2013р. справу розглянуто, за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що на підставі Договору купівлі-продажу № 2660/13 від 23.08.2013р., укладеного між ТОВ Фірма «Інкорт, ЛТД» та ТОВ «Фірма «Стелсі», Позивачем поставлено Відповідачеві товар на загальну суму 148 800,00 грн., чим повністю виконано зобов'язання за договором. Доставка товару оформлена відповідними товарно-транспортними накладними. Проте, на дату подання позовної заяви Відповідач здійснив лише часткову оплату по Договору у зв'язку з чим у Відповідача перед Позивачем утворилася заборгованість з основного боргу в розмірі 118800,00 грн. Також, зазначив, що відповідно до діючого законодавства України та умов Договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань Відповідач повинен сплатити пеню, три процента річних та збитки від інфляції.

З урахуванням зазначених обставин, Позивач просить стягнути з ТОВ «Фірма «Стелсі» на користь ТОВ «Фірма «Інкорт, ЛТД» 118800,00 грн. основного боргу, 2095,67 грн. пені, 475,20 грн. інфляційних збитків, 527,61 грн. три процента річних, а також покласти на Відповідача судові витрати.

В судовому засіданні 05.12.2013р. представник Позивача надав Акт звірки взаємних розрахунків станом на 30.11.13р., підписаний сторонами та скріплений печатками, відповідно до якого Відповідачем 15.11.2013р. та 19.11.2013р. сплачено основний борг в загальній сумі 20 000,00 грн. Посилаючись на вказані обставини, Позивач просить стягнути з ТОВ «Стелсі» на користь ТОВ «Фірма «Інкорт, ЛТД» 98 800,00 грн. основного боргу, 2095,67 грн. пені, 475,20 грн. інфляційних збитків за жовтень 2013 року, 527,61 грн. три процента річних та 2 637,71 грн. судового збору. При цьому Позивач уточнив, що інфляційні збитки нараховані за жовтень 2013р., а в позовній заяві помилково зазначено - листопад 2013р.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судове засідання 05.12.2013р. за викликом суду не з'явився, правом надати відзив на позов не скористався.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р., особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвала про порушення провадження у справі від 15.11.2013р. була направлена за адресою відповідача, вказаною у позовній заяві, яка відповідає місцезнаходженню Відповідача відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Про отримання Відповідачем 22.11.2013р зазначеної ухвали суду свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 24). Таким чином, Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду господарським судом та про час і місце проведення судового засідання.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав ї охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Крім того, відповідно до статті 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя зобов'язує сторони виконати певні дії, витребовує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору та вчиняє інші дії спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Відповідачем вимоги ухвали суду не виконано, не надано письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог, а також не надано доказів які б підтверджували поважність та винятковість причин пропуску судових засідань.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

За клопотанням представника Позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.

Судом у відповідності з вимогами статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд Запорізької області встановив наступне.

23.08.2013р. між ТОВ «Фірма «Інкорт, ЛТД» - Продавець та ТОВ «Фірма «Стелсі» - Покупець укладено Договір №2660/13 (далі по тексту - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору, Продавець зобов'язався поставити, а Покупець прийняти та оплатити Товар по накладним, в яких зазначається номенклатура, кількість, ціна Товару. Накладні є невід'ємною частиною Договору.

В п. 2.4. Договору зазначено, що фактом, що підтверджує прийняття партії Товару, є відмітка уповноваженої особи в накладній (підпис та печатка).

Розділом 4 Договору сторони узгодили, що ціна на Товар, що поставляється, зазначається в накладних. Продавець надає Покупцю право оплатити за відвантажений Товар згідно рахунку-фактури (передоплата).

Покупець повинен оплатити отриманий товар в строк не більше 7 календарних днів з моменту отримання Товару. Інші умови оплати - 14 днів.

Як свідчать видаткові накладні, що приєднані до матеріалів справи, №РЕ-0382709 від 04.09.2013р. на суму 37200,00 грн.; №РЕ-0382945 від 04.09.2013р. на суму 37200,00 грн.; №РЕ-0423795 від 27.09.2013р. на суму 37200,00 грн.; №РЕ-0423796 від 27.09.2013р. на суму 37200,00 грн. Позивачем на адресу Відповідача поставлено товар на загальну суму 148800,00 грн. (а.с.12,13)

Про прийняття Товару свідчать підпис уповноваженої особи ТОВ «Фірма «Стелсі» та печатка на зазначених накладних і на товарно-транспортних накладних №0382709 від 04.09.2013р., №0382945 від 04.09.2013р., №0423795 від 27.09.2013р. та №0423796 від 27.09.2013р. (а.с.14-15).

Відповідач, в порушення умов Договору, здійснив лише часткову оплату отриманого Товару.

Так, згідно реєстрів кредитових банківських документів ТОВ «Фірма «Стелсі» здійснено оплату ТОВ «Фірма «Інкорт, ЛТД» за поставлений по Договору товар: 15.10.2013р. на суму 10000,00 грн., 31.10.2013р. на суму 10000,00 грн., 11.11.2013р. на суму 10000,00 грн. (а.с.16-18), тобто на загальну суму 30 000,00 грн.

Таким чином, заборгованість ТОВ «Фірма «Стелсі» перед ТОВ «Фірма «Інкорт, ЛТД» за Договором станом на день подачі позовної заяви до суду становила 118 000,00 грн.

Однак, в судовому засіданні 05.12.2013р. представник Позивача надав Акт звірки взаємних розрахунків, підписаний сторонами та скріплений печатками, відповідно до якого Відповідачем 15.11.2013р. та 19.11.2013р. сплачено основний борг на загальну суму 20 000,00 грн. Таким чином, Позивач просить стягнути з ТОВ «Стелсі» на користь ТОВ «Фірма «Інкорт, ЛТД» основний борг в сумі 98 800,00 грн.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

За приписами п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ «Фірма «Стелсі» на користь ТОВ «Фірма «Інкорт, ЛТД» основного боргу в розмірі 20 000,00 грн. підлягають припиненню за відсутності предмета спору, оскільки сплачені після звернення Позивача до суду з позовною заявою.

Разом з тим, вимога Позивача про стягнення з Відповідача основного боргу в розмірі 98 800,00 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, Позивач, посилаючись на прострочення виконання Відповідачем грошового зобов'язання, просить стягнути з останнього 2095,67 грн. пені за період з 18.09.2013р. по 15.11.2013р., 527,61 грн. 3% річних за період з 18.09.2013р. по 15.11.2013р. та 475,20 грн. інфляційних втрат за жовтень 2013р.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами першою та четвертою ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею)є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно приписів ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.96р. №543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

Згідно з п. 5.1. Договору, у разі несвоєчасної оплати (у відповідності до п. 4.3. Договору) Покупець зобов'язаний сплатити на користь Продавця пеню в розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше розміру подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом за допомогою Бази даних «Законодавство» перевірено правильність нарахування пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат та встановлено, що Позивачем вірно розраховано заявлені до стягнення суми штрафних санкцій, відтак стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягає 2095,67 грн. пені за період з 18.09.2013р. по 15.11.2013р., 527,61 грн. 3% річних за період з 18.09.2013р. по 15.11.2013р. та 475,20 грн. інфляційних втрат за жовтень 2013р.

За приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, позивачем надано всі докази на підтвердження своїх вимог.

Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, відзив на позов не надав. Про визнання суми основного боргу Відповідачем свідчить підписаний сторонами і скріплений печатками Акт звірки взаємних розрахунків станом на 30.11.2013р.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Фірма «Інкорт, ЛТД» підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інкорт, ЛТД» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Стелсі» про стягнення 121 898,48 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Стелсі» (адреса - 69035 м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 7 МПС-398, код ЄДРПОУ 24513081) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інкорт, ЛТД» (юридична адреса - 69123 м. Запоріжжя, вул. Сапожнікова, 8-А; поштова адреса - 69084 м. Запоріжжя, вул. М. Краснова, 7, код ЄДРПОУ 19265965) 98 800 (дев'яносто вісім тисяч вісімсот) грн. 00 коп. основного боргу, 475 (чотириста сімдесят п'ять) грн. 20 коп. інфляційних втрат, 527 (п'ятсот двадцять сім) грн. 61 коп. 3% річних, 2 095 (дві тисячі дев'яносто п'ять) грн. 67 коп. пені, 2 637 (дві тисячі шістсот тридцять сім) грн. 71 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення суми основного боргу в розмірі 20 000,00 грн. провадження у справі припинити.

Суддя Л.М. Сушко

Рішення суду оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 10.12.2013р.