Постанова № 35956981, 10.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2013 р. Справа№ 910/17409/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Алданової С.О.

Кондес Л.О.

при секретарі Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача не з'явились

від відповідача не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Національна

акціонерна страхова компанія «Оранта»

на рішення

господарського суду міста Києва

від 10.10.2013р. (суддя Головатюк Л.Д.)

у справі №910/17409/13

за позовом Приватного акціонерного товариства

«Страхова компанія «Українська страхова група»

(далі - ПрАТ «СК «Українська страхова група»)

до Відкритого акціонерного товариства Національна

акціонерна страхова компанія «Оранта»

(далі - ВАТ НАСК «Оранта»)

про відшкодування шкоди в порядку регресу 73 299,96 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.10.2013р. у справі №910/17409/13 позов ПрАТ «СК «Українська страхова група» задоволено частково, стягнуто з ВАТ НАСК «Оранта» на користь позивача суму страхового відшкодування в розмірі 66 356,52 грн. та судовий збір в розмірі 1 557,57 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись із згаданим рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким частково відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що судом першої інстанції при прийнятті оскарженого рішення не враховано ліміту відповідальності відповідача і як наслідок неправомірно стягнуто з ВАТ НАСК «Оранта» 16 866,52 грн. тощо.

Представник апелянта в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи його повідомлено належним чином (відповідне повідомлення наявне в матеріалах справи - а.с.124), про неявку та її причини суд не повідомив, клопотань про відкладення справи не надіслав, відтак апеляційний суд вважав за необхідне справу розглянути в його відсутності.

Представник позивача в судове засідання також не з'явився, надіслав заяву, в якій проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив в її задоволенні відмовити, оскаржене рішення залишити без змін, а також справу розглянути за його відсутності.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню за таких обставин.

Так, ПрАТ «СК «Українська страхова група» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ВАТ НАСК «Оранта» про стягнення 73 299,96 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що позивачем виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого при дорожньо-транспортній пригоді (далі - ДТП) автомобіля, винним в якій визнано водія іншого автомобіля. Таким чином, в силу приписів ст.27 Закону України «Про страхування» та ст.ст.993, 1191 ЦК України позивач отримав у межах виплаченого відшкодування право зворотної вимоги до відповідальної за збитки особи, якою є відповідач як страховик цивільної відповідальності винної у ДТП особи. Спір виник внаслідок того, що позивачем виконано свій обов'язок щодо виплати страхового відшкодування, а відповідач ухиляється від виконання обов'язку по здійсненню регресної виплати тощо.

Суд першої інстанції, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, відтак прийняв рішення про часткове їх задоволення.

Так, задовольняючи позов частково, місцевий суд вважав, що сума основного боргу підлягає зменшенню на суму франшизи та становить 66 356,52 грн., відтак до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток тільки в межах згаданої суми тощо.

Як встановлено матеріалами справи, 06.08.2012р. відбулась ДТП за участю транспортного засобу «Пежо», державний реєстраційний №ВК4649ВС, під керуванням водія Дмитрука Андрія Юрійовича (далі - Дмитрук А.Ю.) та транспортного засобу «ЗАЗ», державний реєстраційний №ВК1612АК, під керуванням водія Єпішина Сергія Леонідовича (далі - Єпішин С.Л.), внаслідок чого було пошкоджено транспортний засіб «Пежо».

Транспортний засіб «Пежо», державний реєстраційний №ВК4649ВС, застраховано в ПрАТ «СК «Українська страхова група» на підставі договору страхування №28-0107-12-00641 від 13.04.2012р (далі - Договір страхування).

Предметом Договору страхування є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, розпорядженням та користуванням згаданим транспортним засобом на випадок настання страхових подій, а саме: ДТП; незаконне заволодіння; протиправні дії третіх осіб; інші випадкові події (пожежа, вибух або самозаймання транспортного засобу, стихійне лихо чи природні явища і т.п.).

Відповідно до ст.354 ГК України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Таким чином, за укладеним договором одна сторона за договором зобов'язалася за винагороду (страховий внесок), котра сплачується іншою стороною, відшкодувати їй збитки, завдані застрахованому транспортному засобові в результаті настання визначеного договором страхового випадку.

07.08.2012р. страхувальник за Договором страхування звернувся до ПрАТ «СК «Українська страхова група» з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування й надав усі необхідні документи.

24.09.2012р. ПрАТ «СК «Українська страхова група» на підставі рахунку-фактури №АУ-0000996 від 05.09.2012р., рахунку-фактури №АУ-0001005 від 05.09.2012р. було складено страховий акт та розрахунок суми страхового відшкодування до нього.

На підставі вищезгаданих документів ПрАТ «СК «Українська страхова група» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 66 866,52 грн., що підтверджується платіжним дорученням №11932 від 26.09.2012 року.

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (ст.993 ЦК України).

Аналогічні положення містять й приписи ст.27 Закону України «Про страхування», згідно якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом ( ч.1 ст.1191 ЦК України).

Положеннями ст.1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом згаданих норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Згідно довідки ВДАІ в м. Рівне ДТП відбулась внаслідок порушення Єпішиним C.JI. Правил дорожнього руху України, а згідно постанови Рівненського міського суду від 13.09.2012р. Єпішина C.JI. за вчинення ДТП визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Таким чином, саме Єпішин C.JI. є особою, відповідальною за заподіяний транспортному засобу «Пежо», державний реєстраційний №ВК4649ВС, в результаті ДТП збиток.

У відповідності до ст.22.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в чинній на момент ДТП редакції, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

З огляду на наведене, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Такою особою, в даному випадку, є Єпішин C.JI. Якщо цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, останній стає відповідальною особою, адже внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик в межах страхової суми несе відповідальність за завдану застрахованою ним особою шкоду, тобто бере на себе всю відповідальність за свого страхувальника, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, оскільки застрахував такий страховий ризик, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

Цивільно-правова відповідальність Єпішина C.JI., як власника транспортного засобу «ЗАЗ», державний реєстраційний №ВК1612АК, на дату ДТП була застрахована у ВАТ НАСК «Оранта» згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/5456990. Відповідно до інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ №7/2-28/27145 від 03.10.2013р. за цим полісом ліміт відповідальності за заподіяну майну шкоду становить 50 000,00 грн., франшиза - 510,00 грн.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції посилався на ст.12.1 приписи Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно яких страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. В зв'язку з цим суд дійшов висновку, що заявлена позивачем до стягнення сума основного боргу підлягає зменшенню на суму франшизи та становить 66 356,52 грн.

Однак, такий висновок місцевого суду є хибним, оскільки страхове відшкодування зменшується не тільки на суму франшизи, але й не повинно перевищувати ліміту відповідальності страховика на підставі ст.22.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Як вище згадувалось, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/5456990 становить 50 000,00 грн.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що доводи апелянта про безпідставне неврахування місцевим судом ліміту відповідальності відповідача й як наслідок неправомірне стягнення з ВАТ НАСК «Оранта» 16 866,52 грн., заслуговують на увагу, адже узгоджуються з приписами чинного законодавства тощо. В зв'язку з цим, стягненню з відповідача підлягала сума страхованого відшкодування в розмірі 49 490,00 грн. (50 000,00 - 510 = 49 490,00).

Тому рішення суду першої інстанції є незаконним й таким, що підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову на суму 49 490,00 грн.

З огляду на задоволення апеляційної скарги, витрати зі сплати судового збору на підставі ст.49 ГПК України за подання позову покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, а за розгляд апеляційної скарги - на позивача.

Керуючись ст.ст.99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 10.10.2013р. у справі №910/17409/13 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

«1. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (02081, м. Київ, Дарницький район, вул. Здолбунівська, буд.7, літ. «Д»; ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, Солом'янський район, вул. Федорова Івана, буд. 32-А; ідентифікаційний код 30859524) суму страхового відшкодування в розмірі 49 490 (сорок дев'ять тисяч чотириста дев'яносто) грн. 00 коп. та судовий збір в розмірі 1 273 (одна тисяча двісті сімдесят три) грн. 34 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.».

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, Солом'янський район, вул. Федорова Івана, буд. 32-А; ідентифікаційний код 30859524) на користь Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (02081, м. Київ, Дарницький район, вул. Здолбунівська, буд.7, літ. «Д»; ідентифікаційний код 00034186) 860 (вісімсот шістдесят) грн. 25 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №910/17409/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді С.О. Алданова

Л.О. Кондес