Рішення № 35956926, 10.12.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2013 р.Справа № 922/4559/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Кріциній В.Е.

розглянувши справу

за позовом Заступника прокурора Київського району міста Харкова, м. Харків за участю Прокурора міста Харкова в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків до ФОП ОСОБА_1, м. Харків про та за зустрічним позовом до про стягнення 4930,04грн. ФОП ОСОБА_1, м. Харків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків визнання недійсним договору оренди за участю представників:

позивача (за первісним позовом) - Зучек Є.Н., дов. № 182 від 08.11.2013р.

відповідача (за первісним позовом) - ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_3

прокурор - Овчарова А.О., посв. № 013755 від 06.12.2012р.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі позивача з позовом про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі у сумі 4465,06грн., а також пені та штрафу в сумі 464,98грн. Свої вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором оренди № 4815-Н від 28.12.2010р., внаслідок чого виникла заборгованість, яка до цього часу не сплачена.

18.11.2013 року за вх. № 42519 від ФОП ОСОБА_1 через канцелярію суду надійшла зустрічна позовна заява до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, у якій він просить суд визнати недійсним договір оренди № 4815-Н, укладений 28.12.2010р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та СПД ФО ОСОБА_1 Свої вимоги позивач за зустрічним позовом обґрунтовує тим, що відповідно до умов спірного договору, орендодавець (Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області) повинен був передати орендарю (СПД ФО ОСОБА_1) в строкове платне користування частину нежитлового приміщення коридору на четвертому поверсі 7-ми поверхового учбового корпусу загальною площею 3,0кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, що перебуває на балансі Харківського державного технічного університету будівництва та архітектури, яке надається з метою розміщення торгівельних автоматів, що відпускають продовольчі товари (кава). Однак після підписання акту приймання-передачі орендованого майна, позивачем за зустрічним позовом було встановлено відсутність у переданому нежитловому приміщенні точки електроспоживання, що робить неможливим використання орендованого приміщення за призначенням. Це, на думку позивача за зустрічним позовом, є підставою для визнання спірного договору недійсним на підставі ст. 229 ЦК України, оскільки при укладанні спірного договору він помилявся стосовно властивостей приміщення, переданого в оренду.

Ухвалою господарського суду Харківської області від "19" листопада 2013 р. прийнято зустрічний позов ФОП ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків про визнання недійсним договору оренди № 4815-Н від 28.12.2010р. для спільного розгляду з первісним позовом.

В судовому засіданні прокурор підтримав заявлений позов, просить суд його задовольнити. Проти зустрічного позову відповідача заперечує, просить відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у відзиві на зустрічний позов (вх. № 45651 від 09.12.2013р.).

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов прокурора в повному обсязі, просить суд його задовольнити. Проти зустрічного позову відповідача заперечує, просить відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у відзиві на зустрічний позов (вх. № 45821 від 10.12.2013р.).

Відповідач в судовому засіданні та відзиві на позов проти вимог прокурора заперечує в повному обсязі посилаючись на те, що після укладення спірного договору оренди та передачі майна ним встановлено, що передана в оренду частина нежитлового приміщення не обладнана точкою електроживлення, що робить неможливим використання предмету договору згідно з цільовим призначенням - розміщення торгівельних автоматів, а навмисне зволікання орендодавця розірвати спірний договір у добровільному порядку призвело до безпідставного нарахування орендної плати. Окрім того відповідач підтримав заявлений зустрічний позов про визнання недійсним договору оренди № 4815-Н, просить суд його задовольнити.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, суд встановив наступне.

28.12.2010р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (позивач, Орендодавець) та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 (відповідач, Орендар) укладено договір оренди № 4815-Н (надалі - Договір).

За умовами укладеного Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: частини нежитлового приміщення коридору на четвертому поверсі 7-ми поверхового учбового корпусу (інв.№ 10300005001) (далі - Майно), загальною площею 3,0 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, що перебуває на балансі Харківського державного технічного університету будівництва та архітектури № 2071174 (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на "25" травня 2010р. і становить 17800,00грн. без урахування ПДВ (п. 1.1. Договору).

За умовами Договору Майно передається в оренду з метою розміщення торгівельних автоматів, що відпускають продовольчі товари (кава) (п.1.2. Договору). Стан Майна на момент укладання договору (потребує/не потребує поточного або капітального ремонту) визначається в акті приймання-передачі за узгодженим висновком Балансоутримувача та Орендаря (п.1.3. Договору).

Відповідно до розділу 3 Договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку), з урахуванням результатів конкурсу на право оренди державного Майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - серпень 2010р.- 1600,00 грн. (згідно Додатку № 2). Орендна плата за перший місяць оренди - грудень 2010р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за вересень-грудень 2010р. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу щомісячно, до 12 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до вимог діючої Методики, у співвідношенні:

- безпосередньо до державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами - у розмірі 50 %;

- на рахунок, визначений Балансоутримувачем - у розмірі 50 %.

Пунктом 10.1. Договору визначено, що цей Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 28.12.2010р. до 28.11.2013р.

Як вбачається з матеріалів справи, об'єкт оренди був переданий відповідачу на підставі Акту приймання-передачі орендованого майна, підписаного з боку позивача, відповідача та Балансоутримувача.

В подальшому, відповідач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про розірвання договору оренди № 4815-Н від 28.12.2010р. Рішенням господарського суду Харківської області від 21.04.2011р. по справі № 5023/1530/11, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.06.2011р., позовні вимоги задоволено, договір оренди № 4815-Н від 28.12.2010р. розірвано. Рішення суду набрало законної сили 16.06.2011р.

Відповідно до наказу начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області № 243011 від 16.11.2012р., виданого на підставі рішення господарського суду Харківської області від 21.04.2011р. та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 16.06.2011р. по справі № 5023/1530/11, договір оренди № 4815-Н від 28.12.2010р. припинено з 16.06.2011р.

Однак, як зазначає прокурор в позовній заяві, обов'язку щодо своєчасної сплати орендної плати відповідач не виконав, внаслідок чого станом на 24.10.2013р. за період з лютого 2011 року по червень 2011р. заборгованість по орендній платі склала 4465,06грн., що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що Орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Згідно ч.1 ст. 19 зазначеного Закону, Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вказані обставини суд дійшов висновку, що відповідач порушив умови укладеного з позивачем Договору та вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За таких підстав, суд вважає вимоги прокурора про стягнення 4465,06грн. заборгованості по орендній платі обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафними санкціями, відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 3.7. Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає стягненню до державного бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". За таких підстав позовні вимоги в частині стягнення 124,38грн. пені обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Окрім того, відповідно до п. 3.8. Договору, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості.

Позивачем наданий обґрунтований розрахунок штрафу в розмірі 7% від суми заборгованості. За таких підстав суд вважає вимогу про стягнення 340,60грн. штрафу обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Щодо зустрічного позову ФОП ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області про визнання недійсним договору оренди № 4815-Н від 28.12.2010р., суд дійшов висновку, що позовні вимоги за зустрічним позовом не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Зазначені норми кореспондуються з приписами ст.180 Господарського кодексу України.

За приписами ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1);

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2);

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3);

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5);

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.6).

Дослідивши істотні умови та положення оскаржуваного правочину, суд констатує, що в укладеному між сторонами Договорі відсутні дефекти форми та змісту правочину, в договорі зафіксовано узгодження сторонами всіх істотних умов даної категорії правочинів, сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, договір відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Щодо посилань відповідача (позивача за зустрічним позовом) на те, що він помилявся стосовно властивостей орендованого майна, які унеможливлюють його використання за цільовим призначенням, що є підставою для визнання Договору недійсним на підставі ст. 229 Цивільного кодексу України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно п.1.3. Договору стан, Майна на момент укладання договору (потребує/не потребує поточного або капітального ремонту) визначається в акті приймання-передачі за узгодженим висновком Балансоутримувача та Орендаря.

На виконання договору оренди № 4815-Н від 28.12.2010р. було складено та підписано Акт приймання-передачі, в якому стан Майна визначений, як такий, що «не потребує поточного та капітального ремонту», при цьому стан цього Майна визначається згідно висновків Балансоутримувача, про що зазначено в Акті, який підписано з боку Орендаря без зауважень.

На підставі викладеного суд вважає, що Орендодавець (Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області) не несе відповідальність за дії Балансоутримувача щодо не надання послуг, в даному випадку доступу до мережі електропостачання, які в свою чергу повинні відшкодовуватись Орендарем, що передбачено пунктом 5.13. Договору. Тобто, з боку Орендодавця виконано умови Договору в повному обсязі, питання щодо надання послуг, у т.ч. з електроживлення безпосередньо стосується взаємовідносин між Балансоутримувачем та Орендарем. До того ж згідно з положеннями п. 6.4. Договору Орендареві було надано право за згодою Орендодавця, Балансоутримувача та уповноваженого органу управління проводити заміну, реконструкцію, розширення, технічне переозброєння, поліпшення та ремонт орендованого майна, яким він не скористався.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для визнання недійсним договору оренди № 4815-Н, укладеного 28.12.2010р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та СПД ФО ОСОБА_1, у зв'язку з чим відмовляє у задоволенні зустрічного позову в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд вважає необхідним витрати по сплаті судового збору за первісним позовом у сумі 1720,50грн. покласти на відповідача за первісним позовом; витрати по сплаті судового збору за подання зустрічного позову залишити за позивачем за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 193, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 611, 612, 627, 629, 638 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження - м.Харків; адреса: 61055, АДРЕСА_1; ідент.код НОМЕР_2) на користь державного бюджету (на р/р 31115093700009 в УДКСУ в Московському районі м.Харкова, код ЄДРПОУ 37999701, МФО 851011) 4465,06грн. заборгованості по орендній платі, 124,38грн. пені та 340,60грн. штрафу.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження - м.Харків; адреса: 61055, АДРЕСА_1; ідент.код НОМЕР_2) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 1720,50грн. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

В задоволенні зустрічного позову ФОП ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області про визнання недійсним договору оренди № 4815-Н від 28.12.2010р. відмовити.

Повне рішення складено 11.12.2013 р.

Суддя Присяжнюк О.О.