Рішення № 35956853, 12.12.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2013 Справа №917/2051/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКП "Укрпромтехнологія", вул. Конституційна, 15, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50015

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Феррострой", вул.Будівельників,16, м.Комсомольськ, Полтавська область, 39800

про стягнення 1 328 651,04 грн.

Суддя Плотницька Н.Б.

Представники сторін:

від позивача: Романенко П.В., дов. б/н від 07.08.2013

від відповідача: Прищепа Л.М., дов. №1967 від 07.10.2013

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 85 ГПК України.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення заборгованості за договором №631 від 09.11.2012 в розмірі 1 328 651,04 грн., з яких: 1 223 320,30 грн. - основний борг, 84 4444,28 грн. - пеня та 20 886,46 грн. - 3% річних.

Від позивача через канцелярію суду надійшла заява про зменшення позовних вимог (вх.№16662 від 21.11.2013). Суд приймає дану заяву до розгляду. Представник позивача виклав зміст позовних вимог та наполягає на їх задоволенні (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог). В судове засідання 12.12.2013 представник позивача надав докази про належний обсяг повноважень особи, що підписала спірний договір з боку позивача.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечує, з підстав викладених у відзиві, крім того, не погоджується з заявою позивача про зменшення позовних вимог. Також відповідачем подано клопотання про зменшення розміру неустойки. В судове засідання 12.12.2013 представник відповідача надав докази про часткову сплату заборгованості в сумі 20 000 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору у даному засіданні за наявними у справі матеріалами відповідно до вимог статті 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

09.11.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Феррострой" (надалі - Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПКП "Укрпромтехнологія" (надалі - Позивач) було укладено договір субпідряду №631 (надалі - Договір).

Відповідно до умов даного договору Відповідач доручає, а Позивач зобов'язується провести виконання робіт по об'єкту ВАТ "Полтавський ГОК", а саме - реконструкція технологічної секції №3 зі встановленням мельниць більшого діаметру. Крім того сторони в Договорі узгодили наступне:

- договірна ціна робіт, що доручена для виконання Позивачу, є орієнтовною і складає 2 400 000 грн. (п.1.2 Договору);

- підставою для розрахунків Договору є узгоджена сторонами кошторисна документація та розрахунок договірної ціни (п. 1.4 Договору);

- оплата виконаних робіт проводиться на розрахунковий рахунок Позивача відповідно до виставлених ним рахунків протягом 30-ти банківських днів з моменту підписання актів виконаних робіт (пп. 3.5 Договору);

- при порушенні Відповідачем строків оплати за виконані роботи по Договору він виплачує Позивачу пеню в розмірі 0,3% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ (п. 9.3 Договору).

На виконання умов Договору Позивачем були надані, а Відповідачем отримані роботи, про що було складено та підписано акти приймання виконаних підрядних робіт №1248/2-01 від 25.12.2012 на суму 801 190,80 грн., №1248/2-02 від 25.12.2012 на суму 538 808,40 грн., №1 від 29.04.2013 на суму 234 352,78 грн., а всього на суму 1 574 351,98 грн.

Всупереч умов Договору Відповідачем було частково погашено заборгованість, про що свідчать платіжні доручення №740 від 06.02.2013 на суму 100 000,00 грн., №855 від 12.02.2013 на суму 100 000,00 грн. та №1492 від 20.03.2013 на суму 200 000,00 грн., а всього на суму 400 000,00 грн. Решту заборгованості за виконані будівельні роботи Відповідачем оплачено не було, що не заперечується представником Відповідача.

Зважаючи на викладене, Позивач звернувся до суду з вимогою (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 18.11.2013) стягнути з Відповідача основну заборгованість у сумі 1 174 351,98 грн., пеню за прострочення виконання зобов'язання в сумі 80 862,22 грн. та 3% річних у сумі 19 980,89 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти позову, мотивом своїх заперечень вказує, що Договір між сторонами був підписаний від Відповідача Кисловим Олександром Андрійовичем, який не мав права підпису договорів, а отже підписаний ним Договір субпідряду №631 від 09.11.2012 є нікчемним з огляду на положення статей 203 та 215 ЦК України. Крім того, Відповідач у відзиві вказує, що за домовленістю сторін Відповідачем було проведено часткову оплату за Договором на суму 400 000,00 грн.

Уважно вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Відповідно до статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Крім того, згідно із статтею 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В статті 193 ГК України зазначається, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Матеріали справи свідчать про те, що між Позивачем та Відповідачем у справі зобов'язання виникли з договору субпідряду.

Частина перша статті 837 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 838 ЦК України передбачено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.

У відповідності до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належними чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини другої статті 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до статті 610 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Отже, відповідно до договору судбідряду від 09.11.2013 №631 та діючого законодавства, з Відповідача підлягає стягненню сума основної заборгованості 1 174 351,98 грн.

Відповідно до статті 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За розрахунком Позивача, перевіреним судом, з Відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 80 862,22 грн. Відповідачем заявлено клопотання про зменшення неустойки у зв'язку із скрутним фінансовим становищем підприємства.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Після вивчення обставин суд відхиляє клопотання Відповідача про зменшення неустойки, оскільки Позивачем дану неустойку нараховано відповідно до умов Договору та вимог чинного законодавства. Крім того, розмір неустойки є незначним порівняно з розміром основної заборгованості.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем у зв'язку з невиконанням зобов'язання по оплаті за виконані підрядні роботи нараховано Відповідачу 3% річних у сумі 19 980,89 грн., які підлягають стягненню в судовому порядку.

Що стосується заперечень Відповідача проти позову з посиланням на нікчемність договору судбідряду від 09.11.2013 №631 через підписання його неуповноваженою на те особою, суд не бере їх до уваги, зважаючи на таке.

Відповідно до статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. За статтею 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Згідно положень статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

В матеріалах справи наявна додаткова угода №1 від 14.01.2013 до Договору №631 від 09.11.2012, в якій сторони доповнили предмет договору новими видами робіт та збільшили ціну договору. Пункт 3 даної додаткової угоди передбачає, що всі інші умови Договору є діючими у попередній редакції, а сторони підтверджують відносно них свої зобов'язання. Дану додаткову угоду зі сторони Відповідача було підписано Котаком Віктором Івановичем, який, відповідно до доказів, наданих Відповідачем, мав право підпису.

Отже, суд вважає, що Договір субпідряду №631 від 09.11.2012 з урахуванням додаткової угоди №1 від 14.01.2013, з огляду на діюче законодавство, на час розгляду справи є дійсним та породжує права та обов'язки для сторін з моменту його укладення.

Також слід зауважити, що відповідно до акту звіряння взаєморозрахунків між Позивачем та Відповідачем від 31.10.2013, підписаного заступником головного бухгалтера Позивача та головним бухгалтером Відповідача, заборгованість останнього складає 1 174 351,98 грн., тобто на момент розгляду справи така заборгованість фактично визнана Відповідачем.

Беручи до уваги той факт, що Відповідачем після порушення провадження по справі було частково погашено заборгованість, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Відповідачем після порушення провадження у справі було сплачено 20 000 грн. основного боргу, що підтверджується платіжними дорученнями (копії в матеріалах справи).

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 ГПК України).

Частиною 1 статті 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно частини другої цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Згідно положень статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Отже, Позивачем доведено, а Відповідачем не спростовано, існування заборгованості на загальну суму 1 255 195,09 грн., яка підлягає стягненню. Провадження в частині стягнення 20 000 грн. основного боргу підлягає припиненню

Статтею 49 ГПК України встановлено правила розподілу судових витрат за результатами вирішення спору, відповідно до яких у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

В разі якщо зазначені дії є наслідком дій відповідача (погашення боргу після звернення позивача з позовом до суду), то припиняючи провадження у справі, згідно з положеннями частини третьої статті 80 ГПК України суд має вирішити питання про розподіл судових витрат між сторонами (покладення таких на позивача або на відповідача у справі).

Звернення позивача до суду обумовлено порушеннями умов договору саме з боку відповідача, припинення існування спору по стягненню частини основного боргу відбулось через погашення його відповідачем вже після порушення провадження у справі за поданим позовом.

Зважаючи на викладене, суд покладає витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам та в частині припинення провадження на загальну суму 25 503,90 грн. на Відповідача.

Керуючись статтями 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. У частині стягнення основного боргу в розмірі 20 000,00 грн. провадження у справі припинити.

2. Позовні вимоги задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Феррострой" (вул.Будівельників,16, м.Комсомольськ, Полтавська область, 39800, код 35107305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКП "Укрпромтехнологія" (вул. Конституційна, 15, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50015 код 34488965) 1 154 351,98 грн. основного боргу, 80 862,22 грн. пені, 19 980,89 грн. 3% річних та 25503,90 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 12.12.2013.

Суддя Плотницька Н.Б.