Рішення № 35956797, 09.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21590/13 09.12.13

Суддя Отрош І.М., розглянувши справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго"доПублічного акціонерного товариства "Укргеолбудм" простягнення 50738 грн. 55 коп.Представники: від позивача: Кучкова Ю.В.- представник за довіреністю № 91/2012/06/13-1 від 13.06.2013від відповідача: не з'явились.ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08.11.2013 до Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Київенерго" з вимогами до Публічного акціонерного товариства "Укргеолбудм" про стягнення заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 14.12.2004 № 340553 у розмірі 50738 грн. 55 коп., в тому числі 46551 грн. 07 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію, 3361 грн. 41 коп. пені та 826 грн. 07 коп. 3 % річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 14.12.2004 № 340553 не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість за використану теплову енергію за період з 01.03.2013 по 01.10.2013, а саме за березень 2013 року у розмірі 46551 грн. 07 коп., крім того у зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором позивачем нараховано 3 % річних у розмірі 826 грн. 07 коп. та пеню у розмірі 3361 грн. 41 коп. за період з 01.04.2013 до 01.10.2013.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.11.2013 порушено провадження у справі № 910/21590/13 та справу призначено до розгляду на 25.11.2013.

25.11.2013 до відділу діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшли документи на виконання вимог суду, а також від представника відповідача надійшли докази сплати основної суми боргу.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.11.2013 розгляд справи відкладено на 09.12.2013, у зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання та неподанням сторонами витребуваних доказів.

Представник відповідача у судове засідання 09.12.2013 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У судове засідання 09.12.2013 з'явився представник позивача надав додаткові докази, які судом були долучені до матеріалів справи, та надав пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 09.12.2013 була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази та матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

14.12.2004 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (енергопостачальна компанія за договором) та Закритим акціонерним товариством «Укргеолбудм» (абонент за договором) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 340553 (далі - договір).

Відповідно до cтатуту Публічного акціонерного товариства «Київенерго», затвердженого загальними зборами акціонерів Акціонерної енергопостачальної організації «Київенерго» (протокол № 2/2013 від 22.04.2013), Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» перейменована у Публічне акціонерне товариство «Київенерго» у відповідності до вимог та положень Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI.

Згідно з пунктом 1.2. статуту Публічного акціонерного товариства "Укргеолбудм", затвердженого загальними зборами акціонерів ЗАТ «Укргеолбудм» (протокол № б/н від 10.05.2011), Публічне акціонерне товариство "Укргеолбудм" є новим найменуванням Закритого акціонерного товариства «Укргеолбудм», ідентифікаційний код 32962944, відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства».

Положеннями розділу 8 договору встановлено строк дії договору, а саме даний договір набуває чинності з дня його підписання, та діє до 31.12.2004. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Відповідно до пункту 1.1. договору предметом договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах передбачених даним договором.

У відповідності до положень пункту 2.1. договору сторони зобов'язались при виконанні умов договору, а також при вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Згідно з пунктом 2.2.1 договору енергопостачальна організація зобов'язалась постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року в кількості та в обсягах згідно з додатком 1 до договору.

Відповідно до пункту 2.3.1 договору абонент зобов'язався додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Порядок розрахунків сторони погодили в додатку № 4 до договору, відповідно до умов якого абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України «Про заставу», як засіб гарантії сплати споживаємої теплової енергії.

Абонентам, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел «Енергопостачальної організації» та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою абонентом тепловою енергією сплачується ним самостійно, не пізніше 15 числа наступного за розрахунковим.

Пунктом 5 додатку 4 до договору передбачено, що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту № 1 за адресою: вул. Жилянська, 63, розрахункова група, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірних оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст спірного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до норм частини 6 та частини 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно зі статею 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Як встановлено судом, за період з 16.03.2013 по 01.10.2013 абонент в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманої теплової енергії, у зв'язку з чим станом на 01.10.2013 в останнього виникла заборгованість перед постачальником за спожиту теплову енергію за березень 2013 року у розмірі 46551 грн. 07 коп., що підтверджується доданими до позовної заяви обліковими картками, звітами про добові параметри теплопостачання за 21.02.2013-28.03.2013 за договором № 34-0553 та довідкою про надходження коштів за спожиту теплоенергію за період з березня 2013 року по вересень 2013 року за номером особового рахунку: 340553, належним чином завірені копії яких долучені до матеріалів справи, та тарифами на теплову енергію, що діяли в спірний період.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 46551 грн. 07 коп., суд вважає його обґрунтованим та документально підтвердженим.

25.11.2013 до відділу діловодства Господарського суду м. Києва від представника відповідача надійшли докази сплати основної суми боргу, а саме оригінал платіжного доручення № 420 від 11.11.2013 на суму 46551 грн. 07 коп. з призначенням платежу: оплата за теплову енергію згідно рах. № 340553/2013-08/111 від 12.08.2013.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно з частиною 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Розглянувши докази, надані позивачем про сплату заборгованості, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку щодо припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 46551 грн. 07 коп.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3% річних у розмірі 826 грн. 07 коп. та пеню у розмірі 3361 грн. 41 коп. за період з 01.04.2013 до 01.10.2013.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною третьою статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Згідно з пунктом 5 додатку 4 до договору абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) електропостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5 % за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

З урахуванням положень пункту 4 додатку 4 до договору, відповідач зобов'язаний здійснити остаточний розрахунок за спожиті послуги не пізніше 15 числа місяця наступного за розрахунковим, а з 16 числа місяця наступного за розрахунковим починається прострочення платежу щодо оплати послуг. Проте, позивач нараховує пеню та 3 % річних за період з 01.04.2013 до 01.10.2013.

Суд встановив, що наданий позивачем арифметичний розрахунок пені є неправильним, оскільки здійснений з урахування норм Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», проте відповідальність за несвоєчасне внесення плати за надані комунальні послуги та нарахування пені має здійснюватись відповідно до положень Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", а приписи Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" до таких правовідносин не застосовуються. Крім того, позивачем неправильно визначено момент виникнення у відповідача зобов'язання з оплати отриманих послуг, момент виникнення у позивача права на нарахування пені та період нарахування пені.

Суд наводить власний розрахунок пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань відповідно до норм частини 3 статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" на положень пункту 4 додатку 4 до договору:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір пені за кожний день простроченняСума пені за період прострочення46551.0716.04.2013 - 01.10.20131690.5 %39335.65З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором, позивач має право на стягнення з відповідача пені у розмірі 39335 грн. 65 коп., проте суд дійшов висновку про стягнення з відповідача пені у розмірі 3361 грн. 41 коп. за розрахунком позивача, оскільки суд позбавлений можливості виходу за межі позовних вимог за відсутності про це клопотання заінтересованої сторони (пункт 2 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд встановив, що наданий позивачем арифметичний розрахунок 3 % річних є неправильним, оскільки позивачем неправильно визначено момент виникнення у відповідача зобов'язання з оплати отриманих послуг, момент виникнення у позивача права на нарахування 3 % та період нарахування 3 %:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів46551.0716.04.2013 - 01.10.20131693 %646.61З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 646 грн. 61 коп.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору (частина 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України).

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 та ч. 2 ст. 49, ст. 75, п. 1-1 ч. 1, ч. 2 ст. 80, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укргеолбудм" (01135, м. Київ, Шевченківський район, вул. Павлівська, буд. 29, ідентифікаційний код 32962944) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) три проценти річних у розмірі 646 (шістсот сорок шість) грн. 61 коп., пеню у розмірі 3361 (три тисячі триста шістдесят один) грн. 41 коп. та 1714 (одна тисяча сімсот чотирнадцять) грн. 41 коп. судового збору.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укргеолбудм" заборгованості за спожиту теплову енергію за березень 2013 року у розмірі 46551 грн. 07 коп. згідно з договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 14.12.2004 № 340553.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 12.12.2013

Суддя І.М. Отрош