Постанова № 3595598, 06.05.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.05.2009 № 26/2

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шипка В.В.

суддів: Борисенко І.В.

Євсікова О.О.

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ Страхова компанія "Кий Авіа Гарант"

на рішення Господарського суду м.Києва від 12.02.2009

у справі № 26/2 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом ЗАТ "Страхова компанія "Столиця"

до ЗАТ Страхова компанія "Кий Авіа Гарант"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення 23427,29 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача 23.427,29 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2009 у справі № 26/2 (далі – Рішення суду) позов задоволено, стягнути з Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Кий Авіа Гарант” (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 1; 04136, м. Київ, вул. Маршала Гречка, 10, код 30383799) на користь Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Столиця ” (04205, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 29–Б; 04210, м. Київ, пр-т Героїв Сталінграда, 6, корп. 3, код 32593598) 20.389 (двадцять тисяч триста вісімдесят дев‘ять) грн. 20 коп. основного боргу, 2.226 (дві тисячі двісті двадцять шість) грн. 06 коп. пені, 278 (двісті сімдесят вісім) грн. 3% - річних, 533 ( п’ятсот тридцять три ) грн. 15 коп. збитків від інфляції, 234 (двісті тридцять чотири) грн. 28 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Рішення суду скасувати повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Скаржник стверджує, що місцевим судом було порушено норми процесуального права, а саме справу розглянуто судом за відсутності відповідача, що згідно 3 п. ч. 3 ст. 104 ГПК України є у будь-якому випадку підставою для скасування рішення суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2009 задоволено клопотання апелянта про відновлення пропущеного процесуального строку, відновлено апелянту пропущений строк подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2009 у справі № 26/2, прийнято до розгляду апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Кий Авіа Гарант” і порушено апеляційне провадження у справі № 26/2, розгляд апеляційної скарги призначено на 21.04.2009.

У судовому засіданні, розпочатому 21.04.2009, оголошувалась перерва до 06.05.2009.

Представник скаржника у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів скаржника, просив суд відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржувану Ухвалу суду як таку, що прийнята з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як підтверджено матеріалами справи, 18.02.2008 між Закритим акціонерним товариством “Страхова компанія “Столиця” (позивачем) та Закритим акціонерним товариством “Страхова компанія “Кий Авіа Гарант” (відповідачем) був укладений договір № ФП-022 про загальні умови факультативного перестрахування та ретроцесії.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору предметом договору є загальні умови перестрахування (ретроцесії) ризиків, взаємно переданих (прийнятих) сторонами на факультативній (необов‘язковій) основі по договорам факультативного перестрахування (ретроцесії), а також права й обов‘язки сторін, що беруть участь у перестрахуванні (ретроцесії).

Ризик (страховий ризик) - визначена подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності і випадковості настання.

Передача ризику в перестрахування – страхування одним страховиком ризику виконання частини своїх обов‘язків перед страхувальником в іншого страховика на визначених договором факультативного перестрахування (ретроцесії), ковер-нотом (конкретний договір перестрахування) умовах.

Між Закритим акціонерним товариством “Столиця ” (позивачем) та громадянином Романом Олександром Олександровичем 13.03.2008 був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № Т - 000549/Ф, на підставі якого був застрахований автомобіль „HONDA ACCORD TYPE S” д.н. АН 3024 СА.

Страхова сума згідно з вказаним договором страхування складає 160.074,41 грн.

Пунктом 1.2 договору перестрахування № ФП –022 від 18.02.2008 передбачено, що на підставі цього договору сторони укладають конкретні договори перестрахування (ковер-нот), які є невід‘ємною частиною цього договору, окремо по кожному ризику (об‘єкту страхування).

Між позивачем та відповідачем 14.03.2008 укладений ковер-нот № КАГ-000015.

На підставі вказаного ковер-ноту відповідач прийняв у перестрахування ризик пошкодження чи знищення транспортного засобу (автомобіля „HONDA ACCORD TYPE S” д.н. АН 3024 СА ), внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, протиправних дій третіх осіб, інших випадкових подій та незаконного заволодіння транспортним засобом.

Відповідальність перестраховика (відповідача) згідно з ковер-нотом № КАГ-000015 від 14.03.2008 складає 18,79 % від страхової суми.

До Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Столиця” (позивача) 07.04.2008 із заявою № 304 про виплату страхового відшкодування звернувся страхувальник за договором добровільного страхування наземного транспорту № Т-000549/Ф від 13.03.2008 Роман Олександр Олександрович.

Підставою для звернення останнього до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування стала дорожньо-транспортна пригода, яка трапилась 05.04.2008 о 21 год. 05 хв. на вул. І. Мазепи в м. Києві.

Внаслідок ДТП були завдані механічні пошкодження застрахованому позивачем автомобілю “HONDA ACCORD TYPE S” д.н. АН 3024 СА.

На виконання умов договору страхування № Т - 000549/Ф від 13.03.2008 на підставі заяви страхувальника № 304 від 07.04.2008 про виплату страхового відшкодування, звіту №16/04/08 про оцінку вартості майнової шкоди, заподіяної ушкодженням транспортного засобу від 24.04.2008 та страхового акту № Т-549/Ф від 05.05.2008 позивач виплатив власнику застрахованого автомобіля (“HONDA ACCORD TYPE S” д.н. АН 3024 СА) Роману Олександру Олександровичу страхове відшкодування в розмірі 108.010,91 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 1037 від 08.05.2008 на суму 5.000 грн., № 1059 від 12.05.2008 на суму 10.000 грн., № 1070 від 13.05.2008 на суму 6.000 грн., № 1075 від 14.05.2008 на суму 5.900 грн., № 1080 від 15.05.2008 на суму 6.485, 95 грн., № 1119 від 19.05.2008 на суму 55.000 грн., № 1121 від 20.05.2008 на суму 19.624, 96 грн.

Виплата страхового відшкодування страхувальнику згідно з розрахунком позивача була здійснена наступним чином:

160.074,41 грн. (страхова сума) х 0,0% ( франшиза ) = 0,00 грн.

108.010,91 грн. (вартість відновлювального ремонту згідно зі звітом про оцінку майнової шкоди № 16/04/08) - 0,0 грн. (франшиза) = 108.010,91 грн. (сума страхового відшкодування).

На підставі рахунку-фактури № СФ-16/4/08 від 24.04.2008 ЗАТ СК “Столиця” сплатила ТОВ “Експерт-центр ТАНДЕМ” вартість автотоварознавчої експертизи в розмірі 500 грн. (платіжне доручення № 1066 від 13.05.2008).

Відповідно до п. 4.5 договору перестрахування № ФП-022 від 18.02.2008 перестраховик (відповідач) несе повну відповідальність перед перестрахувальником (позивачем) щодо прийнятої в перестрахування частини ризику. При цьому розмір страхового відшкодування, що підлягає оплаті пере страховиком, пропорційний його частині в загальній сумі страхового відшкодування.

Під відповідальністю перестраховика розуміється обов‘язок перестраховика виплатити страхове відшкодування в частині, обумовленій конкретним договором перестрахування, при настанні страхового випадку по оригінальному договору страхування. Такий обов‘язок поширюється на всі страхові випадки по оригінальному договору страхування, що відбулися в період дії пов‘язаного з ним конкретного договору перестрахування (п. 4.1 договору).

Пунктом 3.4.2 вказаного договору передбачено, що перестраховик (відповідач) зобов‘язується приймати пропорційну участь у межах своєї частини відповідальності або відповідно до прийнятих на себе зобов‘язань по конкретних договорах непропорційного перестрахування в оплаті усіх витрат, понесених перестрахувальником (позивачем) в результаті розслідування і визначення розміру збитку.

Таким чином згідно з умовами договору перестрахування № ФП-022 від 18.02.2008 частка страхового відшкодування Закритого акціонерного товариства “Страхової компанії “Кий Авіа Гарант” (відповідача) складає 20.389, 20 грн. (108.010,91 сума страхового відшкодування + 500 грн. вартість автотоварознавчої експертизи х 18,79% відповідальність перестраховика).

Пунктом 7.1 договору перестрахування № ФП-022 від 18.02.2008 передбачено, що при настанні страхового випадку, передбаченого оригінальним договором страхування і конкретним договором перестрахування, перестраховик виплачує перестрахувальнику (або за дорученням перестрахувальника страхувальнику (вигодонабувачу) частину страхового відшкодування, що відповідає його частині (обсягу) відповідальності по конкретному договору перестрахування, протягом 10 (десяти) банківських днів (у разі касового збитку - протягом 5 (п‘яти) банківських днів після одержання від перестрахувальника комплект документів із переліку, передбаченого даним договором (якщо такий перелік документів, передбачений оригінальним договором страхування).

Колегією суддів встановлено, що 13.05.2008 позивач направив на адресу відповідача пакет документів, передбачений п. 7.1 договору перестрахування № ФП-022 від 18.02.2008 та розрахунок для сплати частки страхового відшкодування в розмірі 20.389,20 грн. (лист № 500 від 13.05.2008).

Листом № 450 від 16.05.2008 відповідач відмовив позивачу у виплаті своєї частки страхового відшкодування в зв‘язку з тим, що має сумніви, що даний випадок є страховим та дійсної вартості відновлювального ремонту.

Позивач 21.05.2008 р. направив на адресу відповідача з метою підтвердження факту ремонту застрахованого транспортного засобу “HONDA ACCORD TYPE S” д.н. АН 3024 СА копії документів, а саме: акт виконаних робіт № КН-0275034 від 22.04.2008, рахунок-фактура № ХН-025782 від 11.04.2008, рахунок-фактура № ХН-025783 від 11.04.2008, рахунок-фактура № ХН-025784 від 11.04.2008 та звіт незалежного експерта про вартість майнової шкоди, заподіяної ушкодженням транспортного засобу № 16/04/08 від 24.04.2008 (лист № 552 від 21.05.2008).

Позивач 20.06.2008 направив відповідачу претензію № 640 з вимогою сплатити частку страхового відшкодування, згідно ковер-ноту № КАГ–000015 від 14.03.2007 по страховому випадку, що мав місце 05.04.2008 з автомобілем “HONDA ACCORD TYPE S” д.н. АН 3024 СА (страхувальник Роман О.О) в розмірі 20.389,20 грн. від суми страхового відшкодування, але відповідач у відповіді на зазначену претензію відмовив позивачу у виплати своєї частки страхового відшкодування в розмірі 20.389,20 грн. (лист № 567 від 03.07.2008).

Таким чином на день подання позивачем позовної заяви до місцевого суду, як і на час перегляду оскаржуваного рішення апеляційним судом, борг відповідача перед позивачем складає 20.389,20 грн. Доказів його сплати колегії суддів не надано.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 2.226,06 грн., 3% - річних в розмірі 278,88 грн. та збитки від інфляції в розмірі 533,15 грн.

Відповідно до п. 3.4.6 договору перестрахування № ФП-022 від 18.02.2008 перестраховик зобов‘язаний за вимогою сплатити перестрахувальнику пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов‘язань у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вищенаведені розрахунки пені, 3% річних та збитків від інфляції перевіренні колегією суддів та відповідають положенням законодавства.

Згідно ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

За таких обставин місцевий суд дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються відповідача.

Скаржник стверджує, що місцевим судом було порушено норми процесуального права, а саме справу розглянуто судом за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином, що згідно з п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України є у будь-якому випадку підставою для скасування рішення суду.

З цього приводу колегією суддів встановлено наступне.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2008 порушено провадження у справі № 26/2, розгляд справи призначено на 29.01.2009.

Вказана ухвала отримана відповідачем 26.12.2008, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за № 06708114 (а. с. 3).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2009 у зв’язку з нез’явленням в засідання суду повноважних представників відповідача та невиконанням останнім вимог ухвали суду про порушення провадження у справі розгляд справи було відкладено на 12.02.2009.

Як вбачається з відміток на звороті ухвал про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи, ці ухвали направлялись відповідачеві як за юридичною, так і за фактичною адресами.

Представники позивача в судовому засіданні 12.02.2009 позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в жодне судове засідання під час розгляду справи місцевим судом не з’явився, письмових пояснень чи заперечень по суті спору не надав, вимоги ухвал Господарського суду міста Києва від 16.12.2008 та від 29.01.2009 не виконав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені Витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 630324 від 17.12.2008 про внесення Товариства з обмеженою відповідальністю до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, наданим позивачем.

Колегія суддів враховує, що 29.01.2009 відповідач через канцелярію місцевого суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю забезпечити явку свого представника у судове засідання 12.02.2009.

В судове засідання 12.02.2009 відповідач не з’явився, однак докази, наявні в матеріалах справи, були достатніми для прийняття рішення у справі. Відомостей щодо оплати суми, заявленої до стягнення позивачем, місцевому суду (як в подальшому і апеляційному суду) станом на час прийняття рішення у справі не надано.

Статтею 28 ГПК України передбачено, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Колегія суддів вважає, що відповідач (ЗАТ „Страхова компанія „Кий Авіа Гарант”) під час розгляду справи в суді першої інстанції не скористався своїм правом бути присутнім при розгляді справи.

За висновком колегії суддів, причини неявки відповідача до суду обґрунтовано визнані місцевим судом неповажними. Відповідачем у справі є підприємство (ЗАТ „Страхова компанія „Кий Авіа Гарант”), а не конкретний представник, ГПК України передбачено ведення справи через представника, що дозволяє направити в судове засідання іншу уповноважену особу, в т.ч. і директора.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість рішення суду першої інстанції розглядати справу за відсутності представника відповідача.

Таким чином, Господарським судом міста Києва обґрунтовано відповідно до ст. 75 ГПК України прийнято рішення у справі 12.02.2009 за відсутності представника відповідача.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується а всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Нових доказів, які довели б помилковість висновків суду першої інстанції (в т. ч. доказів на підтвердження недотриманя позивачем договору перестрахування) відповідачем суду апеляційної інстанції не надано.

Всі інші доводи та заперечення сторін колегією суддів до уваги не беруться на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не мають значення для справи з урахуванням заявлених позовних вимог та визначених законодавством підстав для їх задоволення.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва у справі № 26/2 від 12.02.2009 прийняте з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для розгляду спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга відповідача, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, понесені скаржником при поданні апеляційної скарги зі сплати державного мита, не відшкодовуються та покладаються на апелянта.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 75, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Кий Авіа Гарант” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва у справі № 26/2 від 12.02.2009 – без змін.

2. Матеріали справи № 26/2 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя Шипко В.В.

Судді Борисенко І.В.

Євсіков О.О.