Постанова № 35955554, 19.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6586/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представника позивача представника відповідачаБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Гусак О.О. Куракіна Ю.В. Перепелюка О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Сістем Україна» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 серпня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Сістем Україна» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2013 року ТОВ «М-Сістем Україна» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.12.2012 № 0006412250 та № 0006402250.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 серпня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.11.2012 співробітниками Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «М-Сістем Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Ясь» за період з 01.06.2012 по 30.06.2012.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 22.1 ст. 22, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємства, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 697 200 грн.; пп.16.1.2, п. 16.1 ст. 16, п. 22.1 ст. 22, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що полягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 664 000 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 30.11.2012 № 600/22-511/37724868 на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.12.2012 № 0006412250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на загальну суму 996 000 грн. (за основним платежем 664 000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 332 000 грн.); № 0006402250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 045 800 грн. (за основним платежем 697 200 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 348 600 грн.).

За наслідками адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги без задоволення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи на думку суду не підтверджують факту виконання обумовлених договорами робіт (надання послуг), не дають змоги встановити види та обсяг наданих послуг та ідентифікувати, що замовлені у ТОВ «Ясь» послуги були використані позивачем при взаємовідносинах із контрагентами-покупцями у подальшій господарській діяльності.

З таким висновком суду колегія суддів не може погодитися, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов'язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України, який вступив в силу з 01.01.2011.

Пункт 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначає вичерпний перелік обставин для здійснення документальної позапланової перевірки.

Так, відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

З аналізу наведених правових норм випливає, що можливість для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України виникає виключно за наявності двох умов: 1) виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства: 2) ненадання платником пояснень та їх документального підтвердження на запит податкового органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених ст.ст. 77 та 78 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.11.2012 позивачем було отримано запит відповідача № 12239/10/22-508 про надання пояснень з документальним підтвердженням взаємовідносин з ТОВ «Ясь» за період з 01.06.2012 по 30.06.2012 (а.с.12).

Законодавчо встановлений строк для надання позивачем відповіді на вказаний запит податкового органу спливав 30.11.2012.

На цей запит позивачем було надано необхідну інформацію та документи (вих. № 139-11/12 від 27.11.2012), а саме: накази, договори, акт приймання-передачі послуг, податкова накладна, оборотно-сальдові відомості та ін.), які були одержані відповідачем 28.11.2012 та в подальшому використані в процесі здійснення перевірки (стор. 4 Акту перевірки).

Оскільки, Акт перевірки не містить чіткої інформації на який обов'язковий письмовий запит позивачем не надано пояснення та їх документальне підтвердження, а інших запитів по взаємовідносинах з вказаним вище контрагентом позивачем отримано не було, колегія суддів дійшла висновку, що призначення та проведення податкової перевірки з вказаної підстави є неправомірним.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем надані документи не в повному обсязі. Однак, які саме документи не були надані позивачем не зазначено. Натомість, наданих документів виявилося достатньо відповідачу для проведення перевірки та оформлення Акту перевірки.

Що стосується порушень виявлених в ході проведення перевірки, колегія суддів зважає на наступне.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів встановлено, що між позивачем та ТОВ «Ясь» було укладено договір про надання послуг від 01.03.2012 № ТП 010312/1 (а.с.56-59), відповідно до якого виконавець приймає на себе зобов'язання за рахунок власних та/або залучених спеціалістів надавати, а Замовник (позивач) належним чином оплатити послуги з технічної підтримки працездатності програмних продуктів, продаж яких здійснюється Замовником (позивачем), згідно переліку, що визначається в Додатку до даного договору та є його невід'ємною частиною.

Згідно п. 2.1 Договору, вартість послуг визначається із розрахунку 120 грн. в т.ч. ПДВ за одиницю програмного продукту за один календарний місяць. Загальна вартість послуг за звітний період визначається як сума вартості послуг помножена на кількість продукції та помножена на кількість місяців звітного періоду. Загальна вартість послуг за цим Договором визначається як сума вартості послуг наданих у період строку дії цього Договору. Під звітним періодом розуміється період надання послуг стосовно окремого програмного продукту. Оплата вартості послуг здійснюється Замовником шляхом безготівкового переказу коштів на банківській рахунок Виконавця протягом 3 банківських днів з дати підписання сторонами Акту приймання-передачі послуг за звітний період.

На підтвердження виконання договірних зобов'язань ТОВ «Ясь» надало узгоджений з ТОВ «М-Сістем Україна» акт приймання-передачі послуг за звітний період на суму 3 320 000 грн., ПДВ 664 000 грн. (а.с.60), суми по якому були включені до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування по податку на прибуток підприємства.

В свою чергу, ТОВ «Ясь» було виписану податкову накладну від 30.06.2012 № 3 на суму ПДВ 664 000 грн. (а.с.61), яку позивачем віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту з 01.06.2012 по 30.06.2012, позивачем було надано передбачені діючим законодавством документи, в тому числі податкову накладну, складену у відповідності до п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Крім того, позивачем було надано переліки програмного забезпечення, яке розповсюджується ним до 31.12.2013 (а.с.119-127).

Аналізуючи норми діючого податкового зобов'язання колегія суддів зауважує, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку відповідно до п. 36.5 статті 36 Податкового кодексу України несе платник податків, а тому зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Отже, за наявності всіх документів, що підтверджують здійснення господарських операцій, до яких належать договір про надання послуг, податкова накладна, акт приймання-передачі послуг, позивач набув право на формування податкового кредиту, а також право на валові витрати при підрахунку прибутку підприємства.

Таким чином, враховуючи наявність належним чином оформлених первинних документів, реальність господарських операцій, пов'язаних з господарською діяльністю позивача колегія суддів вважає безпідставним та необґрунтованим висновок Акту перевірки в частині порушення позивачем вимог п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 22.1 ст. 22, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, а тому винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення № 0006402250 від 17.12.2012 є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 28 лютого 2013 року по адміністративній справі № К/9991/64506/12.

Що стосується висновків акту перевірки в частині порушення позивачем вимог пп.16.1.2, п. 16.1 ст. 16, п. 22.1 ст. 22, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та законності винесеного з цих підстав податкового повідомлення-рішення від 17.12.2012 № 0006412250, колегія суддів зважає на наступне.

В Акті перевірки відповідач посилається на акт Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби від 19.10.2012 № 823/22-5/36854385 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ясь» щодо підтвердження господарських взаємовідносин із контрагентом-постчальником ТОВ «Монті Сервіс» та контрагентом-покупцем ТОВ «М-Сістем Україна» за червень 2012 року. При придбанні та продажу товарів (послуг)» встановлено, що у ТОВ «Ясь» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям, фінансово-господарська діяльність ТОВ «Ясь» здійснюється поза межами правового поля, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Ясь» та контрагентами не містять реального здійснення господарських операцій та є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований ст. 198 та ст. 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. а) п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, з аналізу діючого законодавства слід зробити висновок, що нормами Податкового кодексу України право платника податку на відшкодування ПДВ не поставлене в залежність від встановлення періоду виникнення податкових зобов'язань по всьому ланцюгу постачання, а також від наявності документального підтвердження сплати податку на додану вартість контрагентами у ланцюгу постачання товару.

Зважаючи на реальність здійснення господарських операцій за договором про надання послуг від 01.03.2012 № ТП 010312/1, укладеним між ТОВ «М-Сістем Україна» та ТОВ «Ясь» та правомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість в період з 01.06.2012 по 30.06.2012 на основі податкової накладної, виданої контрагентом - ТОВ «Ясь», яке на момент укладення договору та видачі податкової накладної було зареєстроване платником податку на додану вартість, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність донарахування позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням від 17.12.2012 № 0006412250.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року по адміністративній справі № К/9991/63911/12.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.12.2012 № 0006412250 та № 0006402250 підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її скасування з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Сістем Україна» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 серпня 2013 року - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 серпня 2013 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Сістем Україна» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби від 17.12.2012 № 0006412250 та № 0006402250.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст постанови складено та підписано - 21.11.2013

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.