Рішення № 3595481, 27.04.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/103

27.04.09

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Август-Україна»

До

Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента АГРО»

Про

стягнення 4 530 961,88 грн. (2420786,38 грн. боргу за поставлений товар, 1587551,70 грн. компенсації знецінення гривні по відношенню до долара США, 97814,02 грн. - 3 % річних, 424809,78 грн. - інфляційних) згідно договору поставки № 64-П від 19.06.2007 року.

Суддя Кондратова І.Д.

В судових засіданнях приймали участь представники сторін:

Від позивача Ковальчук В.Д.- представник за довіреністю № 95 від 15.09.08 р.;

Від відповідача не з’явився

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Август-Україна»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента АГРО»про стягнення 4 530 961,88 грн. (2420786,38 грн. боргу за поставлений товар, 1587551,70 грн. компенсації знецінення гривні по відношенню до долара США, 97814,02 грн. - 3 % річних, 424809,78 грн. - інфляційних) згідно договору поставки № 64-П від 19.06.2007 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2009 р. порушено провадження у справі № 37/103, розгляд справи було призначено на 13.04.2009 року о 10-45.

Представник відповідача 13.04.2009 р. в судове засідання не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/103 від 12.03.2009 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 37/103 від 13.04.2009 року розгляд справи на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено до 27.04.2009 року на 16-00.

Представник позивача в судовому засіданні 27.04.2009 року зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 27.04.2009 року не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/103 від 13.04.2009 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені довідкою, наданою позивачем, про включення Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента АГРО»до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Враховуючи те, що відповідач відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подав, справа № 37/103 у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України розглядається за наявними в ній матеріалами, за відсутності представника відповідача.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 27.04.2009 року за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19 червня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Август Україна»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро»(покупець) було укладено договір поставки № 64-П (надалі –договір), відповідно до умов якого (п. 1.1 договору) постачальник зобов’язувався передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов’язувався прийняти товар та оплати його ціну.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки.

У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Август Україна» було поставлено відповідачу продукцію вартістю 2508840,00 грн. грн., що підтверджується видатковими накладними № 633 від 14.08.2007 року, № 643 від 21.08.2007 року, № 681 від 04.09.2007 року та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали досліджені судом у судовому засіданні. Факт отримання відповідачем продукції за накладними підтверджується підписом повноважної особи відповідача, який скріплений печаткою юридичної особи відповідача.

Відповідно до п. 3 додаткової угоди № 1 договору сторони погодили наступний порядок розрахунків : 20 % суми –у формі попередньої оплати за 10 днів до моменту отоварення, 80 % суми –до 15 листопада 2007 року.

За твердженням позивача, відповідач покладені на нього зобов’язання щодо оплати поставленого товару по договору не виконав, в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 2420786,38 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Август Україна»доказів вбачається, що позивач виконав свої зобов’язання в повному обсязі, покладені на нього договором. Відповідачем не подано будь-яких доказів на спростування обставин, які повідомлені позивачем.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості отриманого товару (п. 3 додатку № 1 до договору), проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору за отриманий товар повністю не розрахувався.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позов в частині стягнення боргу в розмірі 2420786,38 грн. визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Частинами 1 та 2 статті 632 Цивільного кодексу України, встановлено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

У відповідності до п. 2.2 договору сторони дійшли згоди, що у випадку знецінення гривні по відношенню до долара США на момент оплати більше ніж на 3 % покупець зобов’язується компенсувати таке знецінення шляхом сплати відповідної суми в гривні з черговим платежем за договором. Курс долара США до гривні на день підписання становить 505,00 грн. за 100 доларів США.

В умовах ринкової економіки ціна в договорі визначається попитом і пропозицією, конкуренцією та іншими економічними чинниками. Тому при укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, за яких він буде виконуватись, зокрема враховувати тенденції зростання (падіння) цін на ринку товарів та послуг тощо. При укладенні договору сторони погодили, що ціна товару змінюється у випадку знецінення гривні по відношенню до долара США на момент оплати більше ніж на 3 %.

На день прийняття рішення поданій справі, офіційний курс долара США становить 7,70 грн. за 100 доларів, тобто по відношенню до долара гривня знецінилась на 65,58 % (505,00 грн.Х100/770,00), в зв’язку з чим у відповідності до п. 2.2 договору статті 632 Цивільного кодексу України суд відзначає, що позовні вимоги щодо стягнення 1587551,70 грн. –компенсації знецінення гривні по відношенню до долара США підлягають задоволенню.

Позивач посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь інфляційні витрати в розмірі 424809,78 грн. за період з січня 2008 року по грудень 2008 року та 3 % річних в розмірі 97814,02 грн. за період прострочення з 16.11.2007 року по 01.02.2009 року.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати.

В свою чергу, відповідно до обґрунтовано розрахунку суду, розмір 3 % річних за заявлений позивачем період становить 88624,38 грн. та інфляційних витрат –539835,36 грн.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованості

Сума боргу (грн.)

Середній індекс інфляції за період?

Інфляційне збільшення суми боргу?

Сума боргу з врахуванням індексу інфляції?

01.01.2008 - 31.12.2008

2420786.38

1.223

539835.36

2960621.74

Таким чином, сума боргу з урахуванням індексу інфляції складає 2960621.74 грн.

Розрахунок процентів

Сума боргу (грн)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір процентів річних

Загальна сума процентів

2508840

16.11.2007 - 24.12.2007

39

3 %

8042.04

2420786.38

25.12.2007 - 01.02.2009

405

3 %

80582.34

Таким чином, загальна сума процентів за договором складає 88624,38 грн.

Проте, частиною 1 п. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право: виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Тобто, виходячи зі змісту зазначеної вище норми права, суд може реалізувати своє право лише при наявності двох умов одночасно, а саме, коли це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів та, коли про це є відповідне клопотання.

Враховуючи те, що суд не може виходити за межі позовних без відповідного клопотання позивача, а дії відповідача є порушенням вимог чинного законодавства, що є підставою для стягнення суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі, а саме у сумі 424809,78 грн. відповідно.

В свою чергу, враховуючи те, що позивач при визначенні розміру 3 % річних допустився арифметичної помилки, перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню в розмірі 88624,38 грн. відповідно до обґрунтованого розрахунку суду. В стягненні 9189,64 грн. суд відмовляє.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро»(03038, м. Київ, Голосіївський район, вул. Ямська, будинок, 28-А код 25591321) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Август Україна»(юридична адреса 03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 1 корп. 2, фактична адреса 03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 1, офіс 108, код 32304169) 2420786,38 грн. основного боргу, 1587551,70 грн. компенсації знецінення гривні по відношенню до долара, 88624,38 грн. - 3 % річних, 424809,78 грн. –інфляційні витрати, 25448,28 грн. витрат по сплаті державного мита, 117,76 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В стягненні 3 % річних в розмірі 9189,64 грн. відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя

І.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 05.05.2009 року