Рішення № 3595453, 23.04.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.09 Справа№ 14/47

За позовом: Спільного українсько-італійського товариства з обмеженою відповідальністю “Манулі Україна ЛТД”, м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофуд”, с.Розвадів Миколаївського району Львівської області

про стягнення 24 303,85 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

При секретарі Хороз І.Б.

Представники:

від позивача: Гащак Б.В. –представник ( довіреність від 04.03.2009 р)

від відповідача: не з”явився

Зміст ст.ст.20, 22 ГПК України представникам сторін роз‘яснювався.Заяви про відвід судді від сторін не надходили.

Суть позову:

Розглядається справа за позовом Спільного українсько-італійського товариства з обмеженою відповідальністю “Манулі Україна ЛТД”, м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофуд”, с.Розвадів Миколаївського району Львівської області про стягнення 24303,85 грн заборгованості, в тому числі : 14760,00 грн боргу, 1512,23 грн. пені, 3 % річних в сумі 1025,34 грн, 7006,28 грн. інфляційних, а також відшкодування судових витрат по справі.

Ухвалою від 10.03.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 02.04.2009 року. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлено в даній ухвалі.

Позивач отримав ухвалу суд про порушення провадження у справі 01.04.2009 року, а відповідач –25.03.2009 року, що підтверджується наявними у справі поштовими повідомленнями за № 4103965 та № 4103981 про вручення рекомендованої поштової кореспонденції.

02.04.2009 року від відповідача в канцелярію суду поступила телеграма про відкладення розгляду справи, у зв”язку із неможливістю забезпечити в засідання явку повноважного представника.

В засідання 02.04.09 р відповідач явку повноважного представника не забезпечив; відзив, витребувані документи від відповідача до суду не поступали. Позивач забезпечив явку повноважного представника в засідання, однак витребуваних документів не надав. Ухвалою від 02.04.2009 року розгляд справи відкладено на 16.04.2009 року. В зазначеній ухвалі суд додатково витребовував від позивача подати обґрунтування підстав нарахування пені; пояснення ( докази) відносно договору, на п.4.1 якого йде посилання у позовній заяві; одночасно суд зобов”язував сторони виконати вимоги ухвали від 10.03.09 року.

В засідання 16.04.09 року сторони забезпечили явку повноважних представників. Представником позивача подано пояснення по справі, в якому повідомляється, що в тексті позовної заяви було допущено помилку, а саме –було здійснено посилання на договір, в той час як фактично між позивачем та відповідачем відбулась не договірна поставка. Тобто, договору між сторонами щодо поставки, через яку виник спір немає і посилання в тексті позовної заяви слід вважати помилковим.

Відповідач відзиву, витребуваних документів не подав.

В засіданні 16.04.09 р оголошено перерву до 23.04.2009 року до 12 год.30 хв, про що представники сторін повідомлені під розписку.

В продовжене судове засідання 23.04.2009 року відповідач не забезпечив явку повноважного представника . У відзиві ( без номера та дати) , який поступив в канцелярію суду в день судового засідання (23.04.09 р, вхідний реєстраційний номер 8319), відповідач підтверджує поставку 13.07.2006 року позивачем відповідачу товару (стретч-плівки LC 3 23 mkm 500 Autom у кількості 1480 кг загальною вартістю 17760,00 грн.; повідомляє, що товариство “Агрофуд” не заперечує про наявність у нього кредиторської заборгованості перед позивачем, однак заперечує проти задоволення вимог про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних. Відповідач стверджує, що господарські відносини між ним і позивачем відбулись без підписання угоди в письмовій формі ( домовленості були усними). Зокрема, домовленість про продаж товару в кредит до моменту пред”явлення вимоги про оплату. На виконання усної угоди відповідач оплатив 3000,00 грн. Заперечує твердження позивача про прострочку оплати поставленого товару, оскільки не може бути простроченням оплати продаж товару в кредит до моменту пред”явлення вимоги про оплату. Відповідач не вважає доказом, в розумінні ст.36 ГПК, рахунок-фактуру №ДО-0001743 від 11.07.2006 р ( документ не містить підпису уповноважених осіб; не вважає таким доказом і видаткову накладну № ДО-0001690 від 13.07.2006 р, стверджує, що навпроти прізвища Миханів С.М. стоїть підроблений підпис, а справжній підпис уповноваженої на отримання товару особи є на довіреності від 12.07.2006 року серії ЯМП № 721289. Зважаючи на вищевикладене відповідач не заперечує проти суми основного боргу –14760 грн, однак заперечує проти нарахування пені, 3 % річних та інфляційних , оскільки ( на його думку) немає підстав для їх застосування ( не було прострочення оплати за поставлений товар).

Позивач позовні вимоги , з підстав зазначених в позовній заяві підтримав. В порядку ст.22 ГПК України заяв не подавав.

Відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні, за згодою представника позивача, оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи,заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

13 липня 2006 року на бездоговірній основі Спільне українсько-італійське товариство з обмеженою відповідальністю “Манулі Україна ЛТД” (позивач) поставило Товариству з обмеженою відповідальністю “Агрофуд” ( відповідач) стретч-плівку LC 3 23 mkm 500 Autom ( далі –товар) у кількості 1480 кг загальною вартістю 17760,00 грн .

До поставки товару, 11 липня 2006 року позивач виписав відповідачу Рахунок-фактуру № ДО-0001743 на суму 17760,00 грн. за 1480,00 кг стретч-плівки в якій зазначено : умова оплати –кредит, строк кредиту 20 днів, умова поставки- доставка. В рахунку-фактурі № ДО-0001743 застерігається , що товар видаватиметься при наявності доручення. Рахунок фактура містить дані про прізвища директора ТОВ “Манулі Україна ЛТД”, головного бухгалтера, особи, яка підготувала рахунок-фактуру, однак підписи цих осіб відсутні ( в справі знаходиться копія рахунку-фактури, виготовлена відповідно до оригіналу документу, засвідчена підписом головного бухгалтера товариства).

Відповідач уповноважив на отримання товару Миханів Софію Мартинівну, якій видав довіреність серія ЯМП № 721289. Довіреність містить підпис керівника підприємства, підпис особи яку уповноважено відповідачем на отримання товару від позивача ( тобто, Миханів С.М.), довіреність завірена печаткою ТзОВ “Агрофуд”.

13 липня 2006 року позивачем оформлено видаткову накладну №ДО-0001690 від 13 липня 2006 року на відпуск товару ТОВ “Агрофуд” У видатковій накладній зазначено: рахунок-фактуру СФ ДО-0001743 (11.07.06 р); умову оплати –кредит, умову поставки –доставка товару (стретч-плівки LC 23 mkm 500) в кількості 1480,00 кг на загальну суму 17760,00 грн.

Накладна від постачальника, СУІ ТОВ “Манулі Україна ЛТД” , не підписана керівником підприємства, а особою, яка відвантажила товар, Округіною О.А, завірена печаткою ТОВ “Манулі Україна ЛТД”.

Видаткова накладна містить запис , що товар отримала Миханів С.М. по довіреності ЯМП № 721289 від 12.07.06 р. та підпис , який, як вбачається, не є ідентичним з підписом Миханів Софії Михайлівни на довіреності ЯМП № 721289 від 12.07.06 р, що підписана керівником ТОВ “Агрофуд”, і згідно якої Миханів С.М. було уповноважено на отримання від позивача зазначеного вище товару.

У видатковій накладній міститься також запис про оплату товару не пізніше 02.08.06 р.

Відповідач не заперечує отримання ним зазначеного товару та наявність заборгованості в сумі 14760,00 грн.

Отримання відповідачем рахунку-фактури №ДО-0001743 від 11.07.2006 р підтверджується зазначенням вказаного рахунку як призначення платежу при оплатах: “ за стретч-плівку згідно рахунку-фактури № ДО-0001743 від 11.07.2006 р”.

Позивач, оскільки в рахунку-фактурі зазначено строк кредиту 20 днів, вважає, що відповідач прострочив оплату отриманого товару станом на 02.08.2006 року, а тому є підставним застосування до нього встановлених законодавством штрафних санкцій. Керуючись ст.232 ГК України, ст.549 ЦК України, ст.1 ЗУ “Про відповідальність за неналежне виконання грошових зобов”язань” від 22 листопада 1996 року № 543/96-ВР, позивач нарахував відповідачу за період з 03.08.2006 р по 02.02.2007 р ( 6 місяців) пеню в сумі 1 512,23 грн.

Посилання на п.4.1 Договору у позовній заяві просить вважати помилковим, оскільки договір між сторонами щодо поставки, через яку виник спір відсутній і таке посилання в тексті позовної заяви просить вважати помилковим ( пояснення по справі , подане представником позивача в судовому засіданні 16.04.09 р).

Посилаючись на ст.625 ЦК України, за період з серпня 2006 р по жовтень 2008 року (включно) позивачем нараховано відповідачу 7 006,28 грн інфляційних , а за період з 03.08.2006 року по 21.11.2008 року 3 % річних в сумі 1025,34 грн ( вимоги про стягнення інфляційних та 3 % річних у зазначених сумах заявлено у даному позові).

17.12.2008 року позивач надіслав відповідачу вимогу від 15.12.2008 року про сплату заборгованості в сумі 24303,85 грн ( в тому числі : 17760,00 грн. основного боргу; 1512,23 грн. пені; 7006,28 грн. інфляційних за період серпня 2006 р по жовтень 2008 року та 3 % річних в сумі 1025,34 грн за період з 03.08.2006 р по 21.11.2008 року. Стверджує, що станом на день подання позовної заяви до суду відповідач не відреагував належним чином на зазначену вимогу.

При прийнятті рішення у справі суд виходив з наступного.

У відповідності до ст.509 ЦК України ( ст.173 ГК України) зобов”язанням є правовідношення , в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.

У відповідності до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов”язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов”язки.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов”язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов”язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно ст.175 ГК України майнові зобов”язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частиною 1 ст.181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, зокрема, шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

13.07.2006 року позивач поставив відповідачу товару на суму 17760,00 грн

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача, товар відповідач прийняв, претензій не пред”являв, однак оплату за отриманий товар провів частково, що підтверджується копіями виписок банку. Зазначене не заперечує і відповідач у відзиві на позовну заяву.

Вищезазначені дії свідчать про виникнення між сторонами спору правовідносин щодо купівлі-продажу товару .

Згідно зі ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом. У відповідності до вимог ст.526 ЦК України ( ст.193 ГК України) –зобов”язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов”язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов”язання ( неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов”язку не встановлений або визначений моментом пред”явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов”язок у семиденний строк від дня пред”явлення вимоги, якщо обов”язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач стверджує, що строк кредиту по оплаті вказаної в рахунку-фактурі №ДО-0001743 від 11.04.2006 року вартості отриманого товару становить 20 днів. Із врахуванням зазначеного в рахунку-фактурі, у зв”язку із неоплатою відповідачем товару після закінчення строку кредиту, має місце зі сторони відповідача прострочення оплати поставленого товару, що є підставою для застосування встановлених законодавством штрафних санкцій.

Відповідно до ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов”язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов”язано його початок.

Із зазначеного у рахунку-фактурі, що строк кредиту 20 днів не вбачається початок перебігу цього строку, тобто, після якої відповідної календарної дати чи настання події.

Окрім того, рахунок-фактура №ДО-0001743 не містить підпису керівника ТОВ “Манулі Україна ЛТД” ( як зазначено вище в даному документі відсутні підписи як директора товариства Ломбардіні С., так відсутні і підписи головного бухгалтера Тум соєва Л.О, та особи яка підготувала рахунок-фактуру Мельник Р.О.).

Видаткова накладна №ДО-0001690 від 13.07.2006 року, в якій іде посилання на зазначений рахунок-фактуру, підписана зі сторони позивача лише особою, яка відвантажила товар, а зі сторони відповідача особою, підпис якої не відповідає підпису МиханівС.М., уповноваженої відповідачем на отримання товару згідно довіреності серії ЯМП № 712289 від 12.07.06.

Слід зауважити, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які відповідно до ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо –безпосередньо після її закінчення.

Первинні документи –це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах.

Згідно з п.2.12 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку керівником підприємства затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов”язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна

При цьому суд відзначає, що за змістом цивільного законодавства та звичайних правил ділового обороту щодо порядку укладення угод, оформлення та використання документів суворої звітності одна сторона господарської операції має перевіряти уповноваженість представника другої сторони, правильність оформлення ним документації тощо, а відтак –має нести усі ризики стосовно недотримання цього. З огляду на це, сторона, яка відпускає цінності, зацікавлена і зобов”язана перевірити відповідність та правильність заповнення первинних документів. За змістом Закону України 1999 року “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” підтвердження здійснення господарської операції відбувається на підставі первинних документів, які містять в собі відомості про господарську операцію ( в тому числі і про осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції).

Як вбачається з видаткової накладної, вона не містить підпису керівника ТОВ “Манулі Україна ЛТД” , а лише підпис особи, яка уповноважена відвантажити товар ( Округіної О.А.). Однак , належних доказів в підтвердження наявних у цієї особи повноважень на встановлення від імені постачальника ( тобто від імені юр.особи СУІ ТОВ “Манулі Україна ЛТД”) чи погодження з відповідачем властивих для купівлі-продажу істотних умов, як умови продажу, строків здійснення оплати, позивач суду не подав ( а як відзначено , видаткова накладна керівником ТОВ “Манулі Україна ЛТД” не підписана). Не наділена такими повноваженнями і особа, на ім.”я якої відповідачем ( ТОВ “Агрофуд”) виписано довіреність серії ЯМП № 721289, оскільки цим документом, який підписаний керівником товариства, Миханів Софії Мартинівні довірено лише отримати товар від відповідача.

Позивачем подано до справи копію податкової накладної від 13.07.06 року. Однак, в розумінні норм Закону України “Про податок на додану вартість”, Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, тощо –податкова накладна, податкова декларація не є первинним документом, а є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, який застосовується в податковому обліку як підстава для відображення в книгах обліку, продажу, придбання товарів (робіт, послуг) податкових зобов”язань продавця та, відповідно, податкового кредиту у покупця.

У податковій накладній від 13.07.08 р умовою продажу вказано не видаткову накладну, а рахунок-фактуру №ДО-0001743 від 11.07.06 р , який не може вважатись належним і допустимим доказом погодження юридичними особами ( сторонами по справі) строків оплати товару, в силу обставин, які вже вказані вище в рішенні.

17 грудня 2008 року позивач надіслав відповідачу вимогу про сплату заборгованості.

Відповідно до положень ч.2 ст.530 ЦК України відповідач повинен був виконати зобов”язання по оплаті отриманого товару у семиденний строк від дня пред”явлення вимоги. В семиденний термін від дня пред”явлення зазначеної вимоги відповідач не здійснив повного розрахунку з позивачем за отриманий товар, борг становить 14760,00 грн.

Відповідно до ст..625 ЦК України за весь час протермінування оплати позивач вправі нараховувати інфляційні та 3 % річних..

Однак, у даному випадку розрахунки інфляційних та 3 % річних позивач провів за періоди, які передували зверненню до відповідача з вимогою про здійснення оплати.

З врахуванням положень ч.2 ст.530 ЦК України, дати надіслання вимоги відповідачу, розрахунків інфляційних та 3 % річних позивач не проводив і вимог про стягнення таких нарахувань у даній справі не заявляв. В порядку ст..22 ГПК України заяв, клопотань до суду не подавав.

Щодо вимоги про стягнення пені. Як визнає сам позивач між ним і відповідачем мали місце бездоговірні відносини по поставці товару.. Відтак, враховуючи положення ст.549 ЦК, на яку посилається сам позивач, підстави для нарахування пені, а відповідно для задоволення вимоги про її стягнення відсутні.

Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов”язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином. .

Згідно із ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов”язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доводи позивача щодо вимоги про стягнення основного боргу не спростував, борг визнає, в цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення.

Вимога про стягнення пені заявлена позивачем безпідставно, задоволенню не підлягає..

Позивачем не доведено ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог про стягнення інфляційних та 3 % річних, тому у задоволенні цих вимог слід відмовити.

Позивачу підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача 147,60 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі наведеного, керуючись ст..ст.1, 2, 32,33,34,36, 43,49,.75,82,84,85,116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофуд” ( Львівська область, с.Розвадів, вул..Сагайдачного,72, код ЄДРПОУ 30061167) на користь Спільного українсько-італійського товариства з обмеженою відповідальністю “Манулі-Україна ЛТД” ( м.Київ, Майдан Незалежності,2, код ЄДРПОУ 24929232) 14760,00 грн. основного боргу, 147,60 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3..Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

4. В решті вимог –відмовити.

Суддя