Постанова № 35954467, 10.12.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2013 року Справа № 904/6292/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Тищик І.В. (доповідач)

суддів - Білецька Л.М., Верхогляд Т.А.

при секретарі - Мацекос І.М.

за участю представників

позивача Шапко І.Б.

відповідача не з'явився

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Хліб" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2013 року у справі № 904/6292/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю комерційно-виробничої фірми "Рома", м. Первомайський, Харківська область

до публічного акціонерного товариства "Хліб", смт. Ювілейне, Дніпропетровська область

про стягнення 44 813,40 грн. заборгованості за договором поставки,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2013 року позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього заборгованості у розмірі 44 813,40 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором поставки товару №100712 від 10.07.2012р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2013 року у справі № 904/6292/13 (суддя Назаренко Н.Г.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Вмотивовуючи рішення, суд послався на те, що відповідачем не виконані зобов'язання з своєчасної та повної оплати вартості отриманого товару; факт наявності заборгованості підтверджується матеріалами справи.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду. При цьому скаржник посилається порушення судом норм матеріального права, недоведеність факту відвантаження товару, вади в оформленні видаткової та товарно-транспортної накладної.

У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні представник позивача зазначив, що вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню і просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як убачається з матеріалів справи, 10.07.2012р. між ТОВ комерційно - виробничою фірмою "Рома" (Постачальник) та ПАТ "Хліб" (Покупець) було укладено договір поставки № 100712, відповідно до якого позивач зобов'язався поставити муку першого сорту в асортименті, кількості та ціною згідно специфікацій до договору, а відповідач зобов'язався прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору.

Сторонами узгоджені всі істотні умови договору, у тому числі, порядок поставки, приймання та оплати товару, ціну та умови розрахунків.

Позивачем на виконання вимог договору поставки та специфікації №1 від 10.07.2013р. було поставлено покупцю муку вагову першого сорту на загальну суму 74813,40 грн., що підтверджується

рахунком-фактурою №Р-000001835 від 12.09.2012р, видатковою накладною №Р-000003433 від 12.09.2012 року; товарно-транспортною накладною №Р-00001762 від 12.09.2012р.

В порушення зобов'язань за договором оплату отриманого товару відповідачем здійснено частково у розмірі 30 000 грн., сума боргу склала 44 813,40 грн. Несплата відповідачем заборгованості стала підставою звернення позивача до господарського суду.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 5.2 договору сторонами встановлений порядок розрахунків, відповідно до якого на протязі (семи) банківських днів з моменту фактичної поставки товару Покупець здійснює оплату в розмірі 100% від вартості товару при наявності оригіналу рахунку оплату вартості товару, підписаного повноважним представником та скріпленого відтиском печатки. Після здійснення даного платежу, обов'язок Покупця відносно оплати вартості товару, поставленого Постачальником і фактично прийнятого Покупцем, вважається виконаним повністю та відповідним чином.

Факт наявності заборгованості за отриманий товар підтверджений матеріалами справи, доказів погашення зазначеної заборгованості відповідачем не надано.

Колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що видаткові та транспортні документи не оформлені сторонами належним чином, однак, наступними після отримання товару конклюдентними діями, в тому числі, частковою оплатою товару з посиланням на реквізити спірного рахунку-фактури (отримання якого відповідач заперечує), відповідач підтвердив факт отримання товару за спірним відвантаженням.

За вказаних обставин висновок господарського суду щодо стягнення суми основного боргу є обґрунтованим.

За викладених обставин підстав для скасування оспорюваного рішення не вбачається.

Доводи наведені в апеляційній скарзі, не приймаються до уваги колегією суддів.

Доводи апеляційної скарги скаржника зводяться до переоцінки ним доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду справи, і незгода з висновками суду з оцінки фактичних обставин у справі, а також помилкового тлумачення скаржником апеляційної скарги норм процесуального права, які не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.

З огляду на відповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування оскаржуваного рішення являються необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Хліб" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2013 року у справі № 904/6292/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий І.В. Тищик

Судді Л.М.Білецька

Т.А.Верхогляд