Рішення № 35954400, 10.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22457/13 10.12.13

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська

страхова група»

До Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА»

Про стягнення 7 001,47 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Кулик А.М. - по дов. № 0113-70 від 20.03.2013

Від відповідача Губенко І.В. - по дов. № 2 від 01.01.2013

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА» 7 001,47 грн. виплаченого страхового відшкодування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0107-12-01720 від 12.09.2012 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування автомобіля марки Mazda, державний номер АА 9006 ВО, а тому позивачем відповідно до положень статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки ГАЗ, державний номер СВ 0603 ВР під керуванням Статнікова Д.Я., яким скоєно ДТП, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АВ/3077547), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2013 порушено провадження у справі № 910/22457/13 та призначено її до розгляду на 10.12.2013.

Позивач в судовому засіданні 10.12.2013 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 10.12.2013 проти позову заперечував повністю з підстав, викладених у відзиві.

Відповідач у поданому 10.12.2013 до відділу діловодства суду зазначає, що поданий позивачем рахунок-фактура № 0003362 від 10.01.2013 не може вважатися належним та допустимим документом, який визначає законний порядок визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу. Зазначений рахунок не є встановленням вартості матеріального збитку, оскільки цей документ є лише розцінками окремо взятого суб'єкта господарювання, а саме - ТОВ «АвтоІнтернешнл Метрополіс». Згідно зі ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна. Отже, з урахуванням викладеного відповідач вважає, що належним та допустимим доказом розміру матеріального збитку може бути лише висновок, звіт або інший документ, складений уповноваженою особою з урахуванням положень Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

В судовому засіданні 10.12.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

З довідки УДАІ КУ МВС України в м. Києві № 9133911 та постанови Оболонського районного суду м. Києва від 25.01.2013 у справі № 3/756/201/13 вбачається, що Лисенко Ю.М., керуючи автомобілем ГАЗ, державний номер СВ 0603ВР по пр. Героїв Сталінграда, не врахував дорожню обстановку, не витримав безпечну дистанцію, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем Mazda, державний номер АА 9006 ВО під керуванням Статнікова Д.П., що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 25.01.2013 у справі № 3/756/201/13 Лисенко Ю.М. визнано винним за вчинене правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення в розмірі 340,00 грн.

Автомобіль марки Mazda, державний номер АА 9006 ВО застрахований Пишною Л.Г. (страхувальник) у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (страховик) на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0107-12-01720 від 12.09.2012.

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно п. 3 статті 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Внаслідок вказаної ДТП пошкоджено автомобіль марки Mazda, державний номер АА 9006 ВО та його власнику заподіяно матеріальну шкоду у розмірі 7 001,47 грн., визначену на підставі рахунку-фактури № 0003362 від 10.01.2013 виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоінтернешнл Метрополіс», до якого звернувся страхувальник пошкодженого автомобіля - Пишна Л.Г.

Позивачем було складено страховий акт № ДККА-23123 від 18.01.2013 згідно якого подію визнано страховою та вирішено виплатити страхове відшкодування в розмірі 7 001,47 грн.

23.01.2013 кошти в розмірі 7 001,47 грн. були перераховані позивачем безпосередньо Товариству з обмеженою відповідальністю «Автоінтернешнл Метрополіс» згідно платіжного доручення № 960 від 23.01.2013.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 3 150,00 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб ГАЗ, державний номер СВ 0603 ВР, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю Mazda, державний номер АА 9006 ВО, належить ПАТ «Ніжинський хлібозавод» та знаходився під керуванням Лисенка Ю.М.

Цивільна відповідальність транспортного засобу марки ГАЗ, державний номер СВ 0603 ВР, застрахована ПАТ «Ніжинський хлібозавод» у Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА» згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/3077547 (діючий на 25.01.2013).

Відповідно до умов договору (полісу) АВ/3077547 страховик зобов'язався відшкодовувати шкоду заподіяну страхувальником життю здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, а саме автомобіля марки ГАЗ, державний номер СВ 0603 ВР.

Зокрема, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну визначено в розмірі 50 000,00 грн. та встановлено розмір франшизи в сумі 0,00 грн.

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право регресу до винної у ДТП особи, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ГАЗ, державний номер СВ 0603 ВР, застрахована у відповідача згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/3077547, то відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вищевказаним водієм власнику автотранспортного засобу покладається на відповідача.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем марки ГАЗ, державний номер СВ 0603 ВР, встановлена у судовому порядку.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно ст. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Оскільки, умовами полісу АВ/3077547 розмір франшизи не встановлено, страхове відшкодування не підлягає зменшенню.

Позивачем було надіслано відповідачу регресну вимогу № 18099 від 11.03.2013 на виплату страхового відшкодування в порядку регресу, в якій просив перерахувати на його рахунок відшкодування в розмірі 7 001,47 грн. Дана вимога отримана відповідачем 15.03.2013, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення відправлення.

Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Відповідач суми страхового відшкодування не виплатив.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Розглядаючи спір по суті, суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу Mazda, державний номер АА 9006 ВО було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди зазначеного автомобіля, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають задоволенню в розмірі 7 001,47 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом не приймаються доводи відповідача що викладені у відзиві, оскільки Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не визначено конкретного виду документу, який повинен складатись та підтверджувати розмір шкоди. Також не передбачено підстави для невідшкодування шкоди в залежності від виду документу, який складено при визначені розміру шкоди. Реальним підтвердженням суми страхового відшкодування в розмірі 7 001,47 грн. є платіжне доручення № 960 від 23.01.2013.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА» (м. Київ, вул. Володимирська, 5-Б, код ЄДРПОУ 35893575) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (м. Київ, вул. І.Федорова, 32-А, код ЄДРПОУ 30859524) суму страхового відшкодування в розмірі 7 001 (сім тисяч одну) грн. 47 коп., 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 12.12.2013.

Суддя В.В.Сівакова