Рішення № 35954367, 04.12.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2013 р. Справа № 909/1153/13 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Калашник В. О.

при секретарі судового засідання Кричовський Р. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства страхова компанія "Галицька",

вул,Василіянок, буд 22,м.Івано-Франківськ,76000

до відповідача: Підприємець ОСОБА_1

АДРЕСА_1

про визнання договору оренди нежитлового приміщення недійсним

за участю представників сторін:

Від позивача: Кудін О.С. - юрисконсульт, (довіреність №15/2013 від 12.07.13 )

Від позивача: Мислюк В.І. - комерційний директор товариства, ( довіреність від 01.02.2012 р. за № 05/2012, паспорт серія НОМЕР_2 виданий Івано-Франківським МВ УМВС України в Івано-Франківській області 03.12.1999 р.);

Від відповідача : ОСОБА_4 - представник , (довіреність №3921 від 12.10.13)

05.11.2013, в судовому засіданні оголошена перерва до 10 год 30 хв., 26.11.2013.

В судовому засіданні 26.11.2013 оголошена перерва до 11 год, 04.12.2013.

Встановив:

Позивач, Приватне акціонерне товариство страхова компанія "Галицька" звернувся до господарського суду з позовною заявою про визнання недійсним договору №4 оренди нежитлового приміщення укладеного 20.03.13 між Позивачем та Підприємцем ОСОБА_1, із застосування реституції з моменту його укладення.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 07.10.13 порушено провадження у даній справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.10.13 о 10год.

До розгляду справи по суті , Відповідачем , ФОП ОСОБА_1 подано зустрічний позов в порядку ст. 22, 60 ГПК України про стягнення з ПАТ страхова компанія "Галицька" заборгованості по орендній платі, яка виникла внаслідок неналежного виконання договору №4 оренди нежитлового приміщення від 20.03.13 в сумі 81400грн., з яких: 2400грн сума основного боргу, 79000грн. штрафних санкцій за несплату орендної плати.

Оскільки, зустрічний позов взаємопов"язаний з первісним позовом, суд вважає за можливе розглянути його спільно з первісним позовом.

В процесі розгляду справи Відповідач, ФОП ОСОБА_1 збільшив розмір позовних вимог по зустрічному позову, про що подав відповідну заяву в порядку ст. 22 ГПК України.

В заяві про збільшення позовних вимог просить суд стягнути з ПАТ страхова компанія "Галицька" кошти в сумі 82200 грн. з яких 3200 грн. заборгованості по орендній платі та 79000 грн. штрафних санкцій.

Суд прийняв до розгляду вказану заяву.

Враховуючи правила ст.22 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких позивач, до прийняття рішення по справі, має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог, суд розглянув спір відповідно до збільшених позовних вимог враховуючи, що ця дія не суперечить нормам чинного законодавства та не порушує чиї- небудь права та охоронювані законом інтереси.

Як вбачається із позовних заяв та встановлено в судовому засіданні, 20 березня 2013 між Підприємцем ОСОБА_1 та ПАТ страхова компанія "Галицька" був укладений договір №4 оренди нежитлового приміщення.

За умовами вказаного договору, Відповідач, Підприємець ОСОБА_1 передав у строкове платне користування торгову площу в торговому центрі "Калина", що знаходиться в АДРЕСА_2, площею 10 кв.м.

Орендна плата визначена договором і складає на момент його укладення 80грн. за 1 кв.м., або 800 грн. в місяць.

Відповідно до п.7.1 Договору, договір укладений на термін з 20 березня до 19 березня 2016.

Позивач вважає, що оспорюваний договір був укладений строком на три роки, а тому, відповідно до положень ст. 793 та 794 ЦК України підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Оскільки , договір не був нотаріально посвідчений та не пройшов державну реєстрацію, то відповідно до ст. 215 ЦК України він є недійсним.

Статтею 216 ЦК України передбачені правові наслідки недійсності правочину. Відповідно до наведеної норми закону, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Таким чином , основним наслідком недійсності правочину за вказаними вище нормами закону, є двостороння реституція.

З врахуванням викладених обставин , Позивач в позовній заяві просить суд визнати недійсним договір №4 оренди нежитлового приміщення та застосувати реституцію з моменту його укладення і повернути Позивачу сплачену орендну плату на підстав платіжних доручень 561 від 04.04.2013 на суму 309,67грн; №776 від 08.05.2013 на суму 1600грн.; №970 від 04.06.2013 на суму 800грн.; №1184 від 03.07.2013 на суму 800грн, всього на суму 3509,67грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просить суд позов задовольнити повністю.

Відповідач позовні вимоги не визнав , вважає їх безпідставними та необгрунтованими, однак письмового відзиву не подав.

Проте, Відповідачем, Підприємцем ОСОБА_1 подана суду зустрічна позовна заява в порядку ст. 60 ГПК України, в якій ним, зокрема надано правове обгрунтування щодо позовних вимог Позивача про визнання договору оренди недійсним та застосування реституції.

Представник відповідача в судовому засіданні вказав, що твердження позивача про те, що договір оренди нежитлового приміщення від 20.03.2013 укладений на 3 роки не відповідає дійсності.

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що орендодавець надає орендарю об"єкт оренди на термін з 20 березня 2013 до 19 березня 2016, тобто останнім днем дії договору вважається 18.03.2016 року.

Визначення та обчислення строків встановлено главою 18 ЦК України. З аналізу викладених у вказаній главі норм закону дає Відповідачу підстави вважати, що трирічний строк обчислюється з 20 березня 2013 та минає 20 березня 2016.

Однак, дія договору закінчується до 19.03.2016, тобто останнім днем дії договору є 18.03.2016.

Таким чином, оспорюваний договір не був укладений на 3 роки, а отже норми ст. 793, 794 ЦК України до вказаних правовідносин не можуть бути застосовані.

Крім цього, в зустрічній позовній заяві Відповідач виклав свої позовні вимоги, щодо стягнення з ПАТ страхова компанія "Галицька" заборгованість по орендній платі в сумі 3200грн, яка виникла в період серпень-листопад 2013, а також 79000 грн. штрафних санкцій за несвоєчасне внесення орендної плати.

Свої позовні вимоги він мотивує тим, що ПАТ страхова компанія "Галицька" не виконує договірних зобов"язань щодо сплати орендної плати.

Відповідно до п.2.1 Договору №4 оренди нежитлового приміщення від 20.03.2013, орендна плата визначена за домовленістю сторін і становить 80 грн. за один квадратний метр, що в місяць складає 800 грн.

Згідно із п.2.2 Договору, орендар зобов"язується сплачувати орендодавцю орендну плату в розмірі передбаченому в п.2.1 даного договору до 5 числа поточного місяця, шляхом перерахування її готівкою в касу орендодавця, або в безготівковому порядку на його поточний рахунок.

Однак, незважаючи на те, що ПАТ страхова компанія "Галицька" вважає договір оренди нікчемним, вона і надалі продовжувала користуватися орендованими приміщеннями впродовж серпня-листопада 2013, та не проводила сплату орендної плати, що призвело до утворення заборгованості в сумі 3200грн.

Крім цього, пунктом 6.2 Договору сторони обумовили, що за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує штраф в розмірі 500 грн. за кожен день протермінування.

Згідно розрахунків наведених у зустрічній позовній заяві, сума штрафу за несвоєчасне внесення орендної плати складає 79000грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості за зустрічним позовом, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог складає 82200грн.

Представник підприємця ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просить суд зустрічний позов задовольнити повністю. Крім основної суми заборгованості у зустрічній позовній заяві Відповідач просить суд стягнути з Позивача за первісним позовом судові витрати в сумі 3220,50 грн., з яких 1720, 50 грн. судовий збір та 1500 грн. сплачених за надання правової допомоги відповідно до Договору №30 від 11.10.2013.

Не погодившись із зустрічним позовом, Позивач за первісним позовом подав свої письмові заперечення №866 від 04.11.2013 , в яких вказав , що прострочення платежу за квітень 2013 на 33 дні відбулось не з вини орендаря, оскільки орендодавцем були невірно вказані реквізити за якими необхідно було перераховувати кошти, зокрема розрахунковий рахунок отримувача. Результатом цього стало повернення банком платежів за оренду приміщення і до моменту з"ясування дійсних реквізитів, не було можливості проводити оплату вартості оренди.

Крім цього, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов"язання у спосіб передбачений договором не відповідає положенням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", яким встановлено, що за вказане порушення сплачується пеня у розмірі який не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період за який сплачується пеня.

Отже, вимоги підприємця ОСОБА_1 щодо стягнення штрафу в розмірі 500 грн. за кожен день прострочення платежу не грунтуються на законі, а тому не можуть бути задоволені судом.

Щодо стягнення заборгованості по орендній платі, то в цій частині позов також не підлягає задоволенню, оскільки ПАТ страхова компанія "Галицька" у вказаний в позові період не здійснювала оренду приміщення. Крім цього, ставка орендної плати вказана в договорі обчислена без врахування експертної оцінки вартості орендованого приміщення, а вказана договірна умова є істотною для договорів даного виду.

Зважаючи на викладені обставини, представник ПАТ страхова компанія "Галицька" вважає зустрічний позов безпідставним, несправедливим і таким , що не відповідає вимогам закону, а тому просить суд відмовити в його задоволенні.

Заслухавши в судовому засіданні доводи предстанвиків сторін, дослідивши обставини у справі і подані докази, оцінивши їх в порядку ст.43 ГПК України, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні первісного позову, а зустрічний позов слід задовольнити частково , приймаючи до уваги наступне:

Договором , в розумінні ст. 626 ЦК України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ст. 631 ЦК України , строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Судом встановлено, що 20 березня 2013 між сторонами у даній справі був укладений договір №4 оренди нежитлового приміщення, за умовами якого Підприємець ОСОБА_1 передала, а ПАТ страхова компанія "Галицька" прийняла у строкове платне користування площу в торговому центрі "Калина", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 10 кв.м.

Факт одержання орендованого нежитлового приміщення в оренду підтверджується Актом від 20.03.2013, підписаним уповноваженими представниками обох сторін договору, з вказанням характеристики майна.

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що орендодавець надає орендарю об"єкт оренди на термін з 20 березня 2013 до 19 березня 2016 року.

Відповідно до положень ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частиною 2 ст. 793 ЦК України передбачено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню, а відповідно до ст. 794 ЦК України, такий договір підлягає державній реєстрації.

Статтею 251 ЦК України надані поняття строку, зокрема: строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до ст. 252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Пунктом 7.1 Договору визначено, що об"єкт оренди надано орендарю терміном з 20 березня 2013 до 19 березня 2016 року.

Таким чином, закінчення терміну оренди, згідно вказаного договору повинно відбутись о 24 год 18 березня 2016.

Закінчення строку, відповідно до ст. 254 ЦК України, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що договір №4 оренди нежитлового приміщення від 20.03.2013 не був укладений на три роки, як стверджує Позивач, а був укладений на визначений термін, по обчисленню менший ніж три роки.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що до спірного договору не можуть бути застосовані положення ст. 793 та 794 ЦК України, а отже договір не підлягав нотаріальному посвідченню та державні реєстрації.

З врахуванням викладеного позовна вимога щодо визнання недійсним договору №4 оренди нежитлового приміщення від 20.03.2013 не підлягає задоволенню.

Статтею 216 ЦК України визначені правові наслідки недійсності правочину. Відповідно до положень вказаної норми закону, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Двостороння реституція полягає в тому, що кожна сторона недійсного правочину має повернути іншій стороні все, що вона одержала на виконання такого правочину.

Однак , судом не визнано спірний договір оренди недійсним, а отже не має правових підстав до застосування двосторонньої реституції, як просить Позивач в позовній заяві.

Таким чином, вимога Позивача про застосування реституції з моменту укладення договору також не підлягає задоволенню, а отже, в позові слід відмовити повністю.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України, судові витрати не підлягають стягненню з Відповідача.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Частиною 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено ставку судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до 2.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

В позовній заяві Позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним договору №4 оренди нежитлового приміщення та застосувати реституцію з моменту його укладення, тобто дві вимоги, майнового і немайнового характеру.

Відповідно до поданих Позивачем доказів, зокрема платіжного доручення №1820 від 27.09.13 про сплату судового збору в сумі 1147,00грн. та №2803 від 30.10.13 про сплату судового збору в сумі 573,50грн.., згідно яких судовий збір Позивачем сплачено в сумі 1720,50грн., як за вимогу майнового характеру.

Враховуючи викладене суд вважає за доцільне достягнути з Позивача в дохід державного бюджету 1147,00грн. судового збору за вимогу немайнового характеру.

Щодо зустрічного позову, то на думку суду він підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 3200,00грн., а щодо стягнення штрафних санкцій в сумі 79000,00грн. за несвоєчасне внесення орендної плати, то в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

При винесенні зазначеного рішення , суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 762 ЦК України, передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Договором №4 оренди нежитлового приміщення, сторони домовились, що орендна плата визначається за їх домовленістю і на момент укладення даного договору визначили розмір орендної плати, який складає 800грн. щомісяця, або 80 грн. за один квадратний метр площі.

Пунктом 2.2 Договору, сторони визначили порядок розрахунків, а саме, орендар щомісячно , до 5 числа поточного місяця, сплачує орендодавцю орендну плату в розмірі передбаченому в п.2.1 даного договору , шляхом перерахування її готівкою в касу орендодавця, або в безготівковому порядку на його поточний рахунок.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Однак, в період з серпня по листопад 2013 включно, ПАТ страхова компанія "Галицька" не проводила сплату орендної плати за користування орендованою торговою площею в торговому центрі "Калина", що призвело до утворення заборгованості в сумі 3200,00грн.

Несплату орендної плати за вказаний період орендар пояснює тим, що він її невикористовував, оскільки вважав договір нікчемним.

Суд з даним висновком не погодився та вважає вимоги підприємця ОСОБА_1 правомірним з огляду на наступні обставини.

Відповідно до п. 5.4 Договору, після закінчення терміну оренди або при достроковому припиненні дії цього договору ( за згодою сторін), орендар зобов"язаний на наступний день передати орендодавцю приміщення в належному стані згідно акту приймання-передачі об"єкта оренди , які є невід"ємною частиною договору.

Частиною 2 ст. 795 ЦК України, передбачено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Однак, орендар, ПАТ страхова компанія "Галицька" не виконала договірні умови та вимоги закону щодо повернення орендованого майна, та не подала суду відповідний доказ.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що орендар продовжував використовувати орендовані площі, а тому зобов"язаний був сплачувати орендну плату за період вказаний орендарем в зустрічній позовній заяві.

З врахуванням викладених обставин, суд вважає вимогу про стягнення заборгованості по орендній платі, яка виникла за період з серпня по листопад включно і складає 3200грн, обгрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення штрафних санкцій за несплату орендної плати в сумі 79000,00 грн., то в цій частині позовних вимог, суд не вбачає підстав для їх задоволення з огляду на наступне:

Порушенням зобов"язання, в розумінні ст. 610 ЦК України , є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2.2 Договору оренди передбачено, що орендар зобов"язаний щомісячно , до 5 числа поточного місяця, сплачує орендодавцю орендну плату в розмірі передбаченому в п.2.1 даного договору , шляхом перерахування її готівкою в касу орендодавця, або в безготівковому порядку на його поточний рахунок.

Орендодавець, підприємець ОСОБА_1 у зустрічній позовній заяві вказує на те, що орендар, ПАТ страхова компанія "Галицька" прострочила оплату орендної плати за квітень на 33 дні, а за травень на 3 дні.

Однак, останній спростовує твердження орендодавця та вказує на те, що прострочення відбулось не з його вини , а з вини орендодавця, який невірно вказав свої реквізити.

Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Договором оренди №4 від 20.03.2013, зокрема п.6.2 встановлено, що за несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує штраф в розмірі 500 грн. за кожний день протермінування. При цьому Орендар сплачує заборгованість орендної плати з врахуванням штрафу за кожен день прострочення оплати боргу і після розірвання договору до повного розрахунку з Орендодавцем.

Суд вважає, що в зустрічному позові недоведена вина орендаря в порушенні строку сплати орендної плати за вказаний період.

Неустойкою (штрафом , пенею) визначається законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконанням або неналежного виконання зобов"язань, зокрема в разі прострочення виконання. Таке визначення неустойки дане в ст. 230 ГК України.

Неустойка може обчислюватись як певна грошова сума, що стягується у відповідності з законом чи договором зі сторони, що не виконала чи неналежним чином виконала покладені на неї зобов"язання. Як правило штраф являє собою визначену суму , яка сплачується одноразово.

Неустойка як грошова сума, що стягується у відповідності з законом чи договором за кожний день прострочки виконання основного зобов"язання протягом визначеного часу чи без обмеження в часі, називається пенею.

Визначений в п.6.2 Договору оренди спосіб нарахування штрафу характерний для пені і не може кваліфікуватись як штраф в розумінні ст. 230, 231 ГК України.

Крім цього, такий порядок нарахування штрафних санкцій чинним законодавством не передбачений.

Договірні умови які не передбачені чинним законодавством не можуть бути задоволені судом, а виконання їх покладається на волю сторін.

Враховуючи викладені обставини, суд не вбачає правових підстав для стягнення штрафу в сумі 79000,00 грн., а тому в задоволенні в цій частині позовних вимог слід відмовити.

В зустрічній позовній заяві Підприємець ОСОБА_1 просить суд стягнути з ПАТ страхова компанія "Галицька" 1720,50 грн. судового збору та 1500,00 грн. витрат понесених в зв"язку із наданням правової допомоги.

Відповідно до ст. 44 ГПК України , судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають відшкодуванню лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Частиною 3 ст. 48 ГПК України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про адвокатуру" , оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Судом встановлено, що між Відповідачем та адвокатським об"єднанням "Західноукраїнська правнича компанія в особі адвоката - ОСОБА_4, 11.10.13, укладено договір про надання правової допомоги №30

Відповідно до п.5.1даного договору , за виконання робіт (надання послуг) визначених у Даному Договорі Замовник сплачує виконавцю гонорар в сумі , що визначається актом виконаних робіт.

Згідно акту приймання виконаних робіт від 10.10.13 , який підписаний уповноваженими представниками сторін , вартість наданих послуг становить 1500,00грн., які були сплачені адвокату на підставі платіжного доручення №33 від 14.10.13.

Відповідно ст. 49 ГПК України, розподіл господарських витрат відбувається наступним чином:

Судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи часткове задоволення позову, судові витрати за зустрічним позовом слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та стягнути з Позивача на користь Відповідача 66,98грн. судового збору та 58,39 грн. судових витрат понесених в зв"язку із наданням правової допомоги.

На підставі викладеного , у відповідності до ст. 124 Конституції України, ст. 216, 251, 252, 254, 526, 610, 612, 614, 626, 628, 631, 759, 762, 793, 794, 795 ст. 230, 231 ГК України, керуючись ст. 33 ,43, 44, 48, 49, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства страхова компанія "Галицька" до Відповідача, Підприємець ОСОБА_1 про визнання недійсним договору №4 оренди нежитлового приміщення від 20.03.13 , а також застосування реституції з моменту його укладення.

Судові витрати залишити за Позивачем.

Стягнути з Позивача, Приватного акціонерного товариства страхова компанія "Галицька" (вул.Василіянок, буд 22, м.Івано-Франківськ, код 22186790) в доход Державного бюджету України 1147,00 грн. судового збору.

Судовий збір зарахувати в доход Державного бюджету України за наступними платіжними реквізитами: рахунок 31219206783002 - Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) за кодом класифікації доходів бюджету 22030001, отримувач - УДКСУ у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ отримувача - 37952250, банк - ГУДКСУ в Івано-Франківській області, МФО банку - 836014.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили та направити ДПІ в м.Івано-Франківську.

Частково задовольнити зустрічний позов Підприємця ОСОБА_1 до Відповідача, ПАТ страхова компанія "Галицька" про стягнення заборгованість по орендній платі в сумі 3200грн., а також 79000 грн. штрафних санкцій за несвоєчасне внесення орендної плати.

Стягнути з Позивача, Приватного акціонерного товариства страхова компанія "Галицька" (вул.Василіянок, буд 22, м.Івано-Франківськ, код 22186790) на користь Відповідача, Підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 3200,00грн. заборгованості по орендній платі ,яка виникла з неналежного виконання зобов"язань за договором №4 оренди нежитлових приміщень від 20.03.13 за період з серпня - листопад 2013 включно, а також 66,98грн. судового збору та 58,39 грн. судових витрат понесених в зв"язку із наданням правової допомоги.

Наказ видати опісля набрання рішенням законної сили та направити Відповідачу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.12.13

Суддя Калашник В. О.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Попович В. В. 12.12.13