Постанова № 35953533, 04.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2013 р. Справа№ 911/2727/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Мациборко Т.І.

за участю представників сторін:

за участю представників сторін

від позивача-1: Пелехата О.С.(за довіреністю);

від позивача-2: Пелехата О.С.(за довіреністю);

від відповідача: Шевченко Є.В. (за довіреністю від 14.10.2013);

від прокуратури: Пантюхов О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Заступника Запорізького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя

на рішення Господарського суду Київської області від 26.09.2013р.

у справі № 910/2727/13 (Суддя: Щоткін О.В.)

за позовом Заступника Запорізького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі:

1. Міністерства оборони України, м. Київ

2. Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТУКРПРОМ-ВР"

про стягнення 8 042, 54 грн.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року Заступник Запорізького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України (прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (позивач-2), Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя (позивач-2) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТУКРПРОМ-ВР" (відповідача) про стягнення 8 042,54 грн. заборгованості за договором № 4 від 01.03.2012 р. про відшкодування вартості послуг з водопостачання водовідведення КЕКВ 1162, спожитої у процесі надання послуг з харчування.

Рішенням Господарського суду Київської області від 26.09.2013 р. у справі № 911/2727/13 в задоволені позовних вимог відмовлено повністю. Мотивуючи рішення суд першої інстанції вказав на те, що відповідно до додаткової угоди укладеної між позивачем - 2 та відповідачем 19.03.2013р. до договору № 4, строк його дії сплив 30.04.2013р. Стосовно актів виконаних робіт на які посилається скаржник, то вони були не підписані відповідачем, а тому не можуть виступати як належні та допустимі докази у справі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Заступник Запорізького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Київської області № 910/2727/13 від 26.09.2013 р. скасувати. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що в період з квітня по травні 2013р. на підставі договору № 4 відповідачу надавались послуги. Також судом першої інстанції не були взяті до уваги, акти виконаних робіт № 4 від 30.04.2013р., розрахунок № 195 від 30.04.2013р., акт виконаних робіт № 5 від 01.06.2013р. рахунок № 248 від 01.06.2013р. та акт взаємних розрахунків станом на 01.06.2013р. на загальну суму 8 042, 54 грн., які містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2013 року було прийнято до розгляду апеляційну скаргу Заступника Запорізького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя та призначено справу до розгляду.

В подальшому розгляд справи декілька разів відкладався.

В судовому засіданні 04.12.2013 року представник позивача вказав, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, а тому просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача, у судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги, вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.03.2012р. між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Запоріжжя та Товариством з обмеженою відповідальністю „ОПТУКРПРОМ-ВР" було укладено договір про відшкодування вартості послуг з водопостачання та водовідведення КЕКВ 1162, спожитої в процесі надання послуг з харчування № 4 (т.1 а.с.16). Строк дії договору, у відповідності до п. 9.1., встановлено з 01.03.2012р. до 31.12.2012р.

За умовами договору сторона 1 забезпечує сторону 2 послугами з водопостачання та водовідведення отриману від КЕВ м. Запоріжжя для забезпечення надання послуг з харчування особового складу Збройних Сил України, а сторона 2 відшкодовує стороні 1 вартість послуг з водопостачання та водовідведення спожитої в процесі надання послуг з харчування, що надаються на підставі договору про закупівлю послуг харчування № 286/2/12/2 від 02.02.2012р. для кожної військової частини, до площ яких має доступ сторона 2 та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п. 1.1.- п.1.2. договору).

Згідно пунктів 2.2.2. та 2.2.3. договору сторона 1 зобов'язується своєчасно, забезпечувати послугами водопостачання та водовідведення протягом дії договору, сприйняті стороною 2 об'єкти харчування, що задіяні у наданні послуг згідно з договором про харчування, дотримуючись норм споживання та технічних правил користування, а також не чинити перешкод у забезпеченні послугами з водопостачання та водовідведення об'єктів харчування, прийнятих та задіяних в процесі надання стороною 2 послуг з харчування.

Відповідно до пунктів 2.3.2. та 2.3.3. договору, сторона 2 зобов'язується відшкодування вартості за спожиті послуги водопостачання та водовідведення здійснювати відповідно до показників встановлених засобів обліку, або до складеної та затвердженої стороною 1 калькуляції та після отримання від сторони 1 рахунку-фактури, акта виконаних робіт, протягом 10 банківських днів, здійснювати оплату за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення на реєстраційні або спеціальні реєстраційні рахунки (КЕВ).

Строк дії договору, у відповідності до п. 9.1., встановлено з 01.03.2012р. до 31.12.2012р.

Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Запоріжжя та Товариством з обмеженою відповідальністю „ОПТУКРПРОМ-ВР", укладались додаткові угоди від 25.12.2012, 11.01.2013 та 19.03.2013 року до договору про відшкодування вартості послуг з водопостачання та водовідведення КЕКВ 1162, спожитої в процесі надання послуг з харчування № 4 від 01.03.2012р.(т.1 а.с.20-21). За умовами яких сторони погоджували та викладали зміни строку дії договору до п. 9.1. договору, остання зміна була викладена в наступній редакції " 9.1. Договір діє з 01 березня 2012 року по 30 квітня 2013 року.".

Скаржник в позовній заяві та апеляційній скарзі просив стягнути 8 042,54 грн. боргу за договором про відшкодування вартості послуг з водопостачання та водовідведення КЕКВ 1162, спожитої в процесі надання послуг з харчування № 4 від 01.03.2012р., який виник за період квітень-травень 2013р. На підтвердження виконання своїх зобов'язань по даному договору за період з квітня по травень 2013року, позивачем надані суду акт виконаних робіт № 4 від 30.04.2013р., розрахунок № 195 від 30.04.2013р., акт виконаних робіт № 5 від 01.06.2013р. рахунок № 248 від 01.06.2013р. та акт взаємних розрахунків станом на 01.06.2013р. на загальну суму 8 042, 54 грн., що не підписані відповідачем, доказів направлення позивачем зазначених актів суду надано не було.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідно до додаткової угоди укладеної між позивачем - 2 та відповідачем 19.03.2013р. до договору № 4, строк його дії сплив 30.04.2013р. Стосовно актів виконаних робіт, то вони були не підписані відповідачем, а тому не можуть виступати як належні та допустимі докази у справі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як передбачено п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене, та докази які містяться в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки нарахована та заявлена до стягнення сума боргу обліковується за відповідачем на підставі договору № 4 за квітень та травень 2013р. При цьому, самі акти виконаних робіт (наданих послуг) за вказаний період та акт звірки розрахунків складені одноособово заінтересованою особою (позивачем 2), що не може бути належним доказом отримання відповідачем зазначених в ньому послуг. Окрім того, відсутнє пролонгувування договору на травень 2013 року.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, про те, що в травні 2013р. на підставі договору № 4 відповідачеві надавались послуги, є не обґрунтовані та не доведені належними та допустимими доказами по справі, оскільки в матеріалах справи відсутні докази укладення відповідного договору, а строк дії договору про відшкодування вартості послуг з водопостачання та водовідведення КЕКВ 1162, спожитої в процесі надання послуг з харчування № 4 від 01.03.2012р., на який посилається скаржник припинив свою дію 30.04.2013р. Також відсутні підписані акти виконаних робіт (наданих послуг), доказів надсилання позивачем-2 відповідачу вказаних актів та рахунків-фактур, як це передбачено п.п. 6.6, 2.3.2, які б свідчили про факт прийняття таких послуг відповідачем.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду Київської області від 26.09.2013 року у справі № 911/2727/13, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника Запорізького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя на рішення господарського суду Київської області від 26.09.2013 року у справі № 911/2727/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Київської області від 26.09.2013 року у справі № 911/2727/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 911/2727/13 повернути до місцевого господарському суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Дідиченко

Є.Ю. Пономаренко