Постанова № 35953456, 11.12.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

10.12.2013р. справа №6/330пд

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Колядко Т.М., Принцевської Н.М. при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.за участю представників сторін: від позивача: не прибуввід відповідача:не прибуврозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» м. Маріуполь Донецької областіна рішення господарського судуДонецької області Від17.10.2012р. по справі№6/330пд (суддя Подколзіна Л.Д.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» м. Маріуполь Донецької областідо Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант» м. Маріуполь Донецької областіпровизнання правочину недійсним

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» м. Маріуполь Донецької області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант» м.Маріуполь Донецької області про визнання недійсним правочину, оформленого товариством з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант» м. Маріуполь Донецької області шляхом направлення заяви №576 від 07.11.2011р. по односторонньому припиненню грошових зобов'язань перед товариством з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» м. Маріуполь Донецької області по договорам купівлі-продажу майна №100 від 22.04.2011р., №123 від 07.07.2011р. та №123/2 від 08.07.2011р. на загальну суму 1279743,45грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 17.10.2012р. по справі №6/330пд у позовних вимогах відмовлено.

Позивач з прийнятим рішенням господарського суду Донецької області від 17.10.2012р. по справі №6/330пд не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Підставами для скасування рішення суду апелянт зазначає порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи.

Заявник апеляційної скарги вказує, що позивачем під час проведення заліку зустрічних однорідних грошових вимог не враховано, що грошові вимоги позивача та відповідача по своїй правовій природі не є однорідними та посилання відповідача на наявність у відповідача грошових зобов'язань по сплаті компенсації відпускних переведеним робітникам не можуть бути підставою для визнання заліку зустрічних однорідних грошових вимог правомірним.

Також, скаржник зазначає, що грошові зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант» м. Маріуполь Донецької області перед товариством з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» м. Маріуполь Донецької області по договорам купівлі-продажу майна №100 від 22.04.2011р., №123 від 07.07.2011р. и №123/2 от 08.07.2011р. на загальну суму 1 279 743,45грн. є предметом спору у господарському суді Донецької області (справи №№ 29/143, 13/169, 29/213) та предметом спору у справі №24/104 є грошові зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» м. Маріуполь Донецької області перед товариством з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант» м. Маріуполь Донецької області у сумі 4 907 561,39грн.

На думку апелянта факт видачі позивачем на адресу відповідача гарантійних листів №1306/1 від 13.04.2011р., №1403 від 13.05.2011р. не є підставою виникнення у товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» м. Маріуполь Донецької області перед товариством з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант» м. Маріуполь Донецької області будь-яких грошових зобов'язань, відповідно, проведення відповідачем взаєморозрахунку відносно суми грошового зобов'язання, передбаченими вищезазначеними гарантійними листами не має правових підстав та протиричить судовим рішенням по справі №5006/29/25пд/2012.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, причини не повідомив.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, заявив клопотання про відкладання розгляду апеляційної скарги та витребування документів, які колегія суддів не задовольняє з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

В заявленому клопотанні відповідач не визначає причини неможливості витребування цих документів під час розгляду справи в суді першої інстанції.

За приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, та відповідач не був позбавлений можливості витребувати ці докази під час розгляду справи судом першої інстанції.

За приписами частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з наведеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі доказами.

Колегія суддів вважає заявлене позивачем клопотання про відкладання судового засідання з підстав перебування його представника у іншому судовому процесі таким, що не підлягає задоволенню, оскільки за матеріалами справи відповідач є юридичною особою, та у разі неможливості прибуття у судове засідання представників, які перебувають у іншому судовому процесі, підприємство має можливість направити до судового засідання будь-якого іншого представника.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Позивачем заявлено клопотання про зупинення провадження у справі №6/330пд до розгляду справи №24/104 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант», м. Маріуполь Донецької області до товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс», м. Маріуполь Донецької області про стягнення заборгованості в сумі 4 907 561,39 грн.

Відповідачем надані заперечення на заяву про зупинення розгляду справи №6/330пд, в яких він просить суд апеляційної інстанції продовжити розгляд справи та залишити в силі односторонній правочин товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Грант» про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає заявлене позивачем клопотання таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Пунктом 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі.

Предметом розгляду справи №24/104, на яку посилається позивач у клопотанні про зупинення провадження у справі, є майновий спір, який є предметом розгляду у даній справі. Висновок щодо правочину у справі №6/330пд залежить від розгляду майнового спору у справі №24/104 та є важливим для вирішення саме майнового спору за цим правочином.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 25.12.2012р. апеляційне провадження у справі №6/330пд було зупинено до вирішення пов'язаною з нею справи №24/104.

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.09.2013р. відмовлено у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Ейч Ар Гарант", м.Маріуполь Донецької області до товариства з обмеженою відповідальністю "Кадрове агентство "Азов Персонал Сервіс", м. Маріуполь Донецької області про стягнення заборгованості в сумі 4 907 561,39грн. з підстав неналежності обраного способу захисту порушеного права.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду України від 21.10.2013р. у цій справі рішення господарського суду Донецької області від 11.09.2013р. скасовано, провадження у справі №24/104 припинено.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 03.12.2013р. поновлено апеляційне провадження у справі №6/330пд у зв'язку з усуненням обставин.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

У квітні 2011 року на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» надійшов лист товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант» №1/1 від 12.04.2011р., яким відповідач повідомив позивача про те, що для виконання господарських договорів з підприємствами-замовниками йому необхідний персонал певної кваліфікації, наявний в штаті товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс». За результатами проведених товариством з обметаною відповідальністю «Ейч Ар Гарант» попередніх заходів, відповідач просив позивача розглянути питання про переведення в штат товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант» працівників товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» згідно з додатками.

Директор товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» Лук'яненко О.О. у відповідь на вказане вище звернення, направив на адресу відповідача лист №1306/1 від 13.04.2011р., в якому не заперечував проти звільнення працівників, зазначених у додатку до листа № 1/1 від 12.04.2011р., за умови їх волевиявлення та з дотриманням всіх процедур, передбачених чинним законодавством про працю. Вказаним листом позивач також гарантував перерахування на розрахункові рахунки товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант» грошових коштів (компенсації відпусток працівникам, що звільняються) в разі подання ними відповідних заяв.

У додаток до листа позивачем на адресу відповідача був направлений лист № 1403 від 13.05.2011 р., за підписом директора товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» Лук'яненко О.О., відповідно до якого, з метою виконання зобов'язань по переведенню робітників до товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант» направлено список робітників, якими були подані заяви (згідно статті 83 Кодексу законів про працю України) на перерахування належних їм сум компенсації відпустки на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант» (станом на 13.05.2011р). Зазначеним листом товариство з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» гарантувало сплату сум компенсації, належної робітникам які переводяться, розрахованої станом на день звільнення та підлягаючої перерахуванню на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант» згідно з статтею 116 Кодексу законів про працю України у строк до 08.06.2011р.

Вказані листи фактично надіслано на виконання дій особи, які призводять безпосередньо до виникнення цивільних прав та обов'язків згідно законодавства, зокрема, частини 3 статті 83 Кодексу законів про працю України та частини 3 статті 24 Закону України "Про відпустки".

09 вересня 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Ейч Ар Гарант" надіслало на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Кадрове агентство "Азов персонал сервіс" заяву про зарахування зустрічних однорідних позовних вимог №576 від 07.11.2011р.

Відповідно до вищевказаної заяви відповідач зменшив дебіторську заборгованість позивача на суму 1 279 743,45грн. за зобов'язанням останнього перерахувати товариству з обмеженою відповідальністю "Ейч Ар Гарант" суму компенсації за невикористані відпустки працівникам, які звільнені за переведенням та відобразив в бухгалтерському обліку цю суму, як зменшення кредиторської заборгованості відповідача за договорами купівлі-продажу майна №100 від 22.04.2011р., №123 від 07.07.2011р. та №123/2 від 08.07.2011р.

Також на вимогу позивача, 30.11.2011р. відповідачем було вручено вказану заяву головному бухгалтеру товариства з обмеженою відповідальністю "Кадрове агентство "Азов персонал сервіс" Баєву А.В., під розписку.

Позивач у листах б/н від 09.11.2011року, б/н від 25.11.2011р. наполягав на не отриманні заяви про зарахування зустрічних однорідних позовних вимог та заперечував проти його проведення.

Рішенням господарського суду Донецької області від 24.04.10р. у справі №5006/29/25пд/2012 позовні вимоги задоволено, визнано угоду (правочин), оформлену шляхом видачі на адресу відповідача листів №1306/1 від 13.04.2011, №1403 від 13.05.2011р., недійсною. Проте, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.07.2012 рішення місцевого господарського суду скасовано, у задоволенні позовних вимог про визнання угоди недійсною відмовлено. Зазначена постанова залишена Вищим господарським судом України без змін, постановою від 04.09.2012р.

При цьому, як апелянт, так і Вищий господарський суд України визначає відсутність між сторонами зобов'язання відносин, які випливають з Цивільного та Господарського кодексів України, а за правовою природою є правовідносинами з приводу нарахування та виплати компенсації за невикористані дні щорічних відпусток відносяться до сфери трудових відносин, які регулюються нормами Кодексу Законів про працю України, Законом України "Про відпустки" та іншими актами у галузі трудового законодавства.

Донецький апеляційний господарський суд, припиняючи провадження у справі, у постанові від 21.10.2013р. у справі №24/104 з посиланням на попередні судові рішення, визначив, що спір щодо стягнення 2570881,26грн. компенсації за невикористані відпустки працівників, яких звільнено за переведенням полягає в площині трудових відносин і не підлягає розгляду в господарському суді.

Вказані обставини є загальновідомими, не потребують доказування та не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони в розумінні вимог статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Цивільний кодекс України закріплює відкритий (орієнтовний) перелік юридичних фактів, які визнаються підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.

Використаний статтею 11 Цивільного кодексу України термін «цивільні права та обов'язки» охоплюється поняттям суб'єктивного цивільного права як належної певній особі правової можливості певної поведінки особи, захист якої гарантовані державою.

За змістом частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільно-правові юридичні факти виступають підставами будь-яких цивільних прав та обов'язків.

Водночас відповідно до приписів частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин є таким юридичним фактом, який слугує належною правовою підставою виникнення, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків. Такі права й обов'язки реалізуються в межах цивільного правовідношення і вони є відповідно його складовими елементами.

Правочин як юридичний факт є лише однією з підстав виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, передбачених законом. Правочинам, на відміну від деяких інших підстав виникнення цивільних прав та обов'язків притаманне правомірне вольове вчинення особою, яка має належний статус суб'єкта цивільного права, юридичних дій, спрямованих на свідоме створення конкретного цивільного правового результату для себе або інших осіб.

Правомірність правочину означає, що він не містить порушень відповідних вимог закону, загальних та спеціальних законодавчих заборон.

Вольова спрямованість правочину характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи, що реалізується через відповідну об'єктивно виражену форму виявлення, яка має бути спрямована на досягнення відповідного юридичного наслідку. Тому не можуть розглядатися як правочини ті фактичні дії (вчинки) особи, які не призводять безпосередньо до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав та обов'язків.

Тобто, на ряду з іншими ознаками наявності правочину, законодавець визначає також волевиявлення особи, спрямоване на встановлення, зміну, припинення тощо цивільних прав і обов'язків.

Згідно з частиною 3 статті 83 Кодексу законів про працю України, у разі переведення працівника на роботу на інше підприємство, в установу, організацію грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, установи, організації, куди перейшов працівник.

Зазначена норма регулює правовідносини підприємства та робітника, а не підприємства, з якого робітник звільнився та підприємства, на яке перевівся.

Стаття 1 Кодексу законів про працю України визначає, що цей Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників.

Зміст оспорюваних листів щодо переведення працівників на інше підприємство та обіцянку перерахування їм компенсації за невикористані відпустки не визначає та не порушує будь-яких прав та зобов'язань підприємств, які є сторонами у справі. Зазначений обов'язок випливає саме з приписів Кодексу законів про працю України.

Згідно з частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до частини 3 статті 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

З наведеного вбачається, що листами №1306/1 від 13.04.2011р. та № 1403 від 13.05.2011р. не визначено зобов'язальних відносин між юридичними особами з якої звільнено і на яку прийняті працівники, як цивільно-правових.

Стаття 203 Цивільного кодексу України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Частиною 3 статті 203 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.

Отже, припинення зобов'язань - це остаточний етап його дії. Припинення зобов'язань виникає у разі виконання зобов'язань тільки при умовах, якщо сторонами виконані визначені вимоги, встановлені Законом або згодою сторін.

Для виконання заліку необхідно, щоб кредитор по одному зобов'язанню був боржником по іншому, а боржник по першому виступав кредитором до другому зобов'язанню. Предметом заліку повинні бути речі одного виду та роду. Залік можливий також відносно тих вимог, строк виконання яких наступив.

Згідно з статтею 602 Цивільного кодексу України не допускається зарахування зустрічних вимог: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; в інших випадках встановлених договором або законом.

За змістом статті 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Частиною 1 статті 9 Цивільного кодексу України положення цього кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Зобов'язання за договорами купівлі-продажу майна №100 від 22.04.2011р., №123 від 07.07.2011р. та №123/2 від 08.07.2011р. регулюються нормами Цивільного кодексу України, проте, зобов'язання по сплаті грошової компенсації за невикористані відпустки працівникам, що звільнились регулюються нормами Кодексу законів про працю України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність зобов'язань у позивача зі сплати компенсації за невикористані відпустки працівникам, які звільнені за переведенням та існуванням у відповідача грошового зобов'язання за договорами купівлі-продажу майна №100 від 22.04.2011р., №123 від 07.07.2011р. и №123/2 от 08.07.2011р., тобто кожна із сторін виступає як кредитором так і боржником.

Отже, у сторін є зобов'язання, проте зобов'язання зі сплати компенсації за невикористані відпустки працівникам, які звільнені за переведенням не відносяться до цивільно-правових відносин, про що визначено і в постанові Вищого господарського суду України від 10.10.2012р. у справі 24/104.

Таким чином, у відповідача відсутні зобов'язання перед позивачем щодо сплати грошових коштів та відповідно відсутня і цивільно-правова відповідальність, що унеможливлює зарахування зустрічних вимог, оскільки у даній справі одна з таких вимог не є цивільно-правовою. Тому висновок суду першої інстанції про можливість зарахування цих вимог є не вірним.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про можливість зарахування зустрічних однорідних вимог, яке було проведено відповідно до заяви відповідача №576 від 07.11.2011р.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про визнання недійсним правочину оформленого товариством з обмеженою відповідальністю «Дейч Ар Гарант» шляхом направлення заяви №576 від 07.11.2011р., по односторонньому припиненню грошових зобов'язань перед товариством з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» за договорами купівлі-продажу майна №100 від 22.04.2011р., №123 від 07.07.2011 та №123/2 від 08.07.2011р. на загальну суму 1 279 743 грн. 45 коп. є законними, обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» м. Маріуполь Донецької області підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 17.10.2012р. у справі №6/330пд скасуванню.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги розподіляються відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

на заявника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» м. Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 17.10.2012р. у справі №6/330пд задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 17.10.2012р. у справі №6/330пд - скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» м. Маріуполь Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант» м. Маріуполь Донецької області про визнання недійсним правочину, оформленого товариством з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант» м. Маріуполь Донецької області шляхом направлення заяви №576 від 07.11.2011р. по односторонньому припиненню грошових зобов'язань перед товариством з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» м. Маріуполь Донецької області по договорам купівлі-продажу майна №100 від 22.04.2011р., №123 від 07.07.2011р. та №123/2 від 08.07.2011р. на загальну суму 1279743,45грн. задовольнити.

Визнати недійсним правочин оформлений товариством з обмеженою відповідальністю «Дейч Ар Гарант» шляхом направлення заяви №576 від 07.11.2011р., по односторонньому припиненню грошових зобов'язань перед товариством з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» за договорами купівлі-продажу майна №100 від 22.04.2011р., №123 від 07.07.2011 та №123/2 від 08.07.2011р. на загальну суму 1 279 743 грн. 45 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант» м. Маріуполь Донецької області (пров. Банний, 2, м. Маріуполь, 87505, код ЄДРПОУ 37598904) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» (вул. Київська, 53 кв. 49, м. Маріуполь, 87503, код ЄДРПОУ 35455697) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 536 грн. 50 коп. (п'ятсот тридцять шість гривень 50 копійок).

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Т.М. Колядко

Н.М. Принцевська

Надруковано 5 прим.:

1. Позивачу;

2. Відповідачу;

3. У справу;

4. ДАГС

5. ГСДО