Рішення № 35953436, 26.11.2013, Господарський суд Донецької області

Господарський суд Д онецької області

83048, м. Донецьк, вул. Артема, 157 тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.11.2013 Справа № 905/7078/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Шахта імені О.Ф. Засядька"простягнення 20 590,98 грн.за участю представників:

від позивачаОСОБА_3 - представниквід відповідача Пропастін В.М. - представникРішення прийняте 26.11.2013, оскільки 28.10.2013 в судовому засіданні оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Шахта ім. О.Ф. Засядька" основної заборгованості у розмірі 20500,00 грн. та 3% річних у розмірі 90,98 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання за договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом №120413/399 від 12.04.2013 щодо здійснення повної та своєчасної оплати наданих послуг, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за надані послуги, а також нараховані на неї 3% річних.

Відповідач у відзиві на позовну заяву підтвердив належне виконання позивачем зобов'язань за договором № 120413/399 від 12.04.2013 та визнав позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 20 500,00 грн. і 3% річних у розмірі 90,98 грн. Також відповідач просить у випадку задоволення позову та покладення судових витрат на відповідача зменшити суму витрат на оплату послуг адвоката до розумного розміру.

Відповідачем надано суду статут Публічного акціонерного товариства "Шахта імені О.Ф. Засядька", довідку з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з яких вбачається, що позивачем у позовній заяві невірно зазначено найменування відповідача. Відповідно до вказаних документів вірне найменування відповідача: Публічне акціонерне товариство "Шахта імені О.Ф. Засядька".

При цьому, суд приймає до уваги, що невірне зазначення позивачем найменування відповідача не призвело до неможливості розгляду справи, оскільки в судові засідання від відповідача з'являвся представник, який надав суду копії статуту Публічного акціонерного товариства "Шахта імені О.Ф. Засядька", довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ідентифікаційний код 00174846), а також подав відзив на позовну заяву.

Виходячи з викладеного, а також приймаючи до уваги зміст наданих відповідачем до матеріалів справи статуту Публічного акціонерного товариства "Шахта імені О.Ф. Засядька", довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, суд дійшов висновку про необхідність змінити найменування відповідача, а саме замість Публічного акціонерного товариства "Шахта ім. А.Ф. Засядька" вірним є Публічне акціонерне товариство "Шахта імені О.Ф. Засядька".

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В:

12.04.2013 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (перевізник, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Шахта ім. О.Ф. Засядька" (замовник, відповідач) укладено договір № 120413/399 на перевезення вантажів автомобільним транспортом (далі - Договір).

Відповідно до розділу 1 Договору перевізник зобов'язався приймати, а замовник пред'являти до перевезення вантажі. Перевізник виконує для замовника послуги, пов'язані з перевезенням вантажів.

Строк дії даного договору встановлюється з моменту підписання даного договору до 31.12.2013 (п. 6.1 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору перевезення вантажів здійснюється перевізником на підставі заявок, замовник пред'являє заявку на перевезення вантажів за одну добу.

Згідно з п. 3.1 Договору розрахунок за надані послуги здійснюється замовником шляхом перерахування передплати на рахунок перевізника на підставі наданих перевізником рахунків на оплату.

На виконання умов договору позивачем у травні 2013 року було надано відповідачу транспортні послуги з перевезення вантажів за маршрутом м. Алчевськ - п. Герасимовка, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 17.05.2013 на суму 20500,00 грн., який підписано представниками позивача та відповідача і скріплено печатками сторін без заперечень.

Позивачем виписано відповідачу рахунок № 2 від 17.05.2013 на оплату послуг, наданих відповідно до акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 17.05.2013, на суму 20 500,00 грн.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як визначено частиною 1 статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що за умовами Договору розрахунки за надані послуги здійснюється замовником шляхом перерахування передплати на рахунок перевізника на підставі наданих перевізником рахунків на оплату. Позивач, не отримавши попередню оплату, надав відповідачу послуги з перевезення вантажів відповідно до умов Договору, які були прийняті відповідачем.

За таких обставин, сторони фактично своїми діями змінили умови договору, оскільки відповідач не здійснив попередню оплату послуг з перевезення вантажів, а позивач, не отримавши попередню оплату, здійснив перевезення.

Умовами Договору строк, у який відповідач зобов'язаний здійснити остаточний розрахунок за отримані послуги у разі їх надання без здійснення попередньої оплати, не визначено.

Тому, в даному випадку слід застосувати правила ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, згідно положень якої строк оплати за надані послуги слід обчислювати через сім днів з дати пред'явлення вимоги щодо здійснення оплати послуг з перевезення.

Позивач звертався до відповідача з претензією про сплату заборгованості від 01.08.2013, в якій просив перерахувати заборгованість у розмірі 20 500,00 грн.

Вказану претензію позивач направив на адресу відповідача 02.08.2013, що підтверджується описом вкладення до цінного листа, який містить календарний штемпель поштової установи, та чеком поштової установи.

Таким чином, судом встановлено, що строк виконання відповідачем обов'язку щодо сплати коштів за отримані послуги з перевезення вантажу настав 09.08.2013.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач відповіді на вказану вимогу не надав.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, а саме надав відповідачу послуги з перевезення вантажу, що підтверджується матеріалами справи, у тому числі актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 17.05.2013, підписаним відповідачем без зауважень.

Відповідачем підтверджено отримання від позивача послуг, зазначених в акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 17.05.2013 та не заперечується наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 20 500,00 грн.

Проте, в порушення умов Договору, відповідач оплату за надані згідно вищезазначеного акту послуги у розмірі 20 500,00 грн. не здійснив.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав. Належних доказів погашення заборгованості за Договором № 120413/399 від 12.04.2013 за отримані послуги відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за отримані послуги у розмірі 20 500,00 грн. підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 90,98 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати отриманих послуг встановлений судом та відповідачем не спростовується, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних визнаються судом обґрунтованими.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, суд визнає його невірним у зв'язку з неправильним визначенням строку настання платежу у відповідача та наявністю арифметичних помилок.

Як вище встановлено судом, строк виконання відповідачем обов'язку щодо сплати коштів за отримані за Договором послуги відповідно до акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 17.05.2013 настав 09.08.2013.

У зв'язку з викладеним, нарахування 3% річних необхідно здійснювати починаючи з 10.08.2013.

За розрахунком суду, здійсненим з урахуванням вищенаведених обставин, розмір 3% річних за прострочення оплати отриманих послуг становить 87,62 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У зв'язку з частковим задоволенням позову, судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач також просить суд покласти на відповідача витрати з оплати послуг адвоката у розмірі 4 000,00 грн.

Позивачем надано належним чином засвідчену копію договору від 26.09.2013, укладеного між адвокатом ОСОБА_3 (адвокат) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (клієнт), належним чином засвідчену копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 919, квитанцію до прибуткового касового ордера на суму 4 000,00 грн.

Відповідно до п. 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Пунктом 6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" встановлено, що, вирішуючи питання про розподіл сум судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи викладене, з урахуванням ціни позову, складності справи, тощо суд вважає, що витрати позивача на оплату послуг адвоката слід покласти на відповідача в сумі 1 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Шахта імені О.Ф. Засядька" (83054, м. Донецьк, проспект Засядька, ідентифікаційний код 00174846, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість у розмірі 20 500 (двадцять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 87 (вісімдесят сім) грн. 62 коп., витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката у розмірі 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 16 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складення повного рішення 02.12.2013.

Суддя М.В. Сажнева