Рішення № 35953411, 03.12.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "03" грудня 2013 р. Справа № 906/1459/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Гриньок О.А. - представник за довіреністю №14-31 від 30.01.2013р. (присутній в судовому засіданні 25.11.2013р.),

Сіндряков О.В. - представник за довіреністю №14-151 від 22.08.2013р. (присутній в судовому засіданні 03.12.2013р.),

від відповідача: Кучерук М.Г. - представник за довіреністю №5883/19 від 25.10.2013р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м.Київ)

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (м.Житомир)

про стягнення 176331,56 грн.

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 176331,56грн., з яких 115798,53 грн. інфляційних нарахувань, 60533,03 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду від 09.10.2013р. порушено провадження по справі та призначено судове засідання на 21.10.2013р.

Ухвалою господарського суду від 21.10.2013р. розгляд справи відкладено на 05.11.2013р.

Ухвалою господарського суду від 05.11.2013р. відкладено розгляд справи на 25.11.2013р.

В судовому засіданні 25.11.2013р. оголошувалась перерва до 03.12.2013р.

На адресу господарського суду 03.12.2013р. від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку зі збільшенням позовних вимог і необхідністю подання заяви про уточнення позовних вимог, а також додаткової сплати судового збору в розмірі 995,30грн. Позивач посилається на об'єктивну необхідність у додатковому часі для здійснення зазначених процесуальних дій та подання витребуваних судом доказів в обґрунтування позову.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подане позивачем клопотання про відкладення розгляду справи, господарський суд відмовив у його задоволенні з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

При цьому господарський суд виходить з того, що у переліку підстав відкладення розгляду справи визначених ст. 77 ГПК України відсутня така підстава як необхідність підготовки заяви про збільшення позовних вимог і доплати судового збору. При цьому, суд також враховує, що до поданого позивачем клопотання не додано ні заяви про збільшення позовних вимог, ні розрахунку збільшених вимог.

Суд також враховує, що у відповідності до ч. 1 ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У даному випадку двохмісячний строк закінчується 08.12.2013р. Клопотань про продовження строку розгляду спору представниками сторін не подано.

Вирішення спору здійснюється за наявними у справі матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

30.09.2011р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець/позивач) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (покупець, відповідач) укладено договір №14/2076/11 на купівлю-продаж природного газу (а.с. 9-13), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ (далі - газ), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

До договору №14/2076/11 від 30.09.2011р. сторонами підписано додаткові угоди №1 від 30.09.2011р. та №2 від 31.01.2012р. (а.с. 14-15).

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації населенню (п. 1.2. договору).

На виконання умов договору позивачем протягом жовтня 2011р. - лютого 2012 було передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 113976745,43грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу від 21.12.2011р., від 30.11.2011р., від 31.12.2011р., від 31.01.2012р., від 29.02.2012р. (а.с.16-20).

Згідно п. 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки.

Відповідно п. 6.2. договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця відповідно до вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з алгоритмом розподілу коштів, установленим відповідною постановою НКРЕ та зараховується, як оплата за газ в тому ж місяці, у якому надійшли кошти.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків покупця.

Як вбачається з довідки про операції по підприємству ПАТ "Житомиргаз", відповідачем за період з 26.10.2011р. по 31.03.2012р. сплачено на користь позивача 113976745,43грн. (а.с. 25-29).

Згідно пояснень представника позивача, сума основного боргу відповідачем сплачена, однак з порушенням строків оплати природного газу, передбачених п. 6.2 договору.

Відповідач не погоджується з вимогами позивача про стягнення інфляційних та 3 % річних, оскільки згідно наданих представником відповідача письмових пояснень від 22.11.2013р. день проплати не входить в прострочення зобов'язань.

Згідно ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

До того ж, відповідач посилається на роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994р. №02-5/293 відповідно до якого, моментом виконання грошового зобов'язання є дата списання коштів з рахунку платника. Також відповідач посилається на те, оскільки термін прострочення становить менше місяця, то індекс інфляції не нараховується.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінивши в сукупності матеріали справи та пояснення учасників судового процесу, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Так, матеріалами справи підтверджується факт надання відповідачу послуг на виконання умов договору №14/2076/11 від 30.09.2011р., а також факт проведених відповідачем розрахунків.

Розглядаючи вимоги щодо стягнення з відповідача 115798,53грн. інфляційних та 60533,03грн. 3 % річних, господарський суд враховує наступне.

У відповідності до приписів ст. 625 ЦК України позивачем нараховано інфляційні в розмірі 115798,53грн. та 60533,03грн. 3 % річних, за несвоєчасно проведені розрахунки за отриманий природний газ з жовтня 2011р. по лютий 2012 р.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних, господарський суд встановив, що останній проведений на підставі методики, викладеної в листі Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р. та в інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", згідно якої визначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Судом встановлено, що при розрахунку інфляційних, позивач припустився помилки нарахувавши їх в сумі 115798,53грн., тоді як за розрахунком суду інфляційні становлять 126413,25грн.

Однак, враховуючи, стягнення меншої суми є правом позивача і це не порушує права та інтереси відповідача, тому вимоги позивача про стягнення 115798,53грн. інфляційних заявлені правомірно та підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, господарський суд встановив, що позивач припустився помилки при їх обрахунку, які полягають в наступному.

Так, нарахування 3 % річних здійснено за періоди, визначені позивачем, при цьому вказано початок перебігу строку та його закінчення.

Судом встановлено, що заборгованість, на яку позивач нараховував 3% річних, дійсно мала місце та відповідає сумі, вказаній на початок періоду. Однак закінчення строку нарахування визначено невірно, оскільки день отримання коштів позивач рахує як день прострочки в оплаті.

Виходячи з вихідних даних позивача щодо початку перебігу строку нарахування та врахувавши, що день оплати є днем, коли заборгованість зменшується або взагалі відсутня правомірними за вказаний період є 3 % річних в розмірі 55426,24грн.

При цьому суд не погоджується з доводами відповідача, які ґрунтуються на нормах ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та роз'ясненнях Президії Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994р. №02-5/293, оскільки відповідач помилково ототожнює момент завершення переказу коштів та закінчення строку нарахування 3 % річних.

До того ж, умовами укладеного сторонами договору №14/2076/11 на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011р. не передбачалось такого порядку здійснення нарахувань у випадку порушення зобов'язання, а саме, що 3% річних нараховуються по день сплати боргу включно.

З огляду на викладене, задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 115798,53грн. інфляційних та 55426,24грн. 3 % річних.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (10002, м.Житомир, вул.Фещенка-Чопівського, буд.35, ідентифікаційний код 03344071)

на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м.Київ, вул.Богдана Хмельницького, буд.6, ідентифікаційний код 20077720):

- 115798,53 грн. інфляційних;

- 55426,24 грн. 3 % річних;

- 3424,40 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 09.12.13

Суддя Сікорська Н.А.

Друк:

1 - в справу.

2,3 - сторонам (рек.)