Рішення № 3595105, 29.04.2009, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" квітня 2009 р.

Справа № 10/434

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Дніпро-Атлантік" м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" с. Гуменці Кам'янець-Подільського району

про стягнення 277269,36 грн.

Суддя Виноградова В.В.

Представники сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідачів - Філіппова О.О.- за довіреністю 01.02.09р.

Суть спору: Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 277269,36 грн. заборгованості (з яких 276352 грн. основного боргу, 503,52 грн. пені, 413,84 грн. три проценти річних ) за отриманий згідно договору поставки № 3 від 24.12.08р. макух соняшниковий.

В обґрунтування вимог посилається на положення договору, ст.ст. 526,549, 551, 610, 611, 625, 664 Цивільного кодексу України. ст. 193 Господарського кодексу України.

Повноважний представник позивача в судове засідання не з'явився, проте надіслав заяву від 08.04.2009р. №38 про розгляд справи за відсутності представника позивача за наявними у справі документами. Позивач надіслав письмову заяву від 28.04.2009р. № 57 в якій просить суд стягнути з відповідача 276352 грн. основного боргу, 1912,93 грн. пені, 1572,28 грн. три проценти річних, 6082,53 грн. інфляційних витрат.

Відповідач письмового відзиву на позов з документальним обґрунтуванням своїх доводів не подав, суму заборгованості не оспорив. Повноважний представник відповідача в судовому засіданні суму основного боргу визнає, виникнення заборгованості пояснює відсутністю коштів.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Дніпро-Атлантік" м. Дніпропетровськ та товариством з обмеженою відповідальністю "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" с. Гуменці Кам'янець-Подільського району 24.12.08р. укладено договір поставки, згідно якого позивач зобов'язується передати у власність товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" с. Гуменці Кам'янець-Подільського району, а останній зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного договору макуху соняшникову із кількісними та якісними показниками, що визначаються умовами даного договору (п.1.1 договору). Загальна кількість товару за договором складає 400 тон (п.2.2 договору).

Передача товару від позивача товариству з обмеженою відповідальністю "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" с. Гуменці Кам'янець-Подільського району здійснюється за видатково-прибутковою накладною, яка виписується на дату оформлення товаро-транспортної накладної. В видатково-прибутковій накладній сторони зазначають найменування товару, що постачається , кількість в одиницях вимірювання, загальну вартість з ПДВ товару , що постачається. Дата, вказана відповідачем у видатково-прибутковій накладній про прийняття товару, є датою поставки товару позивачем (пункт 5.2 договору).

Згідно п.6.2 договору ціна однієї тони товару становить 680 грн. за одну тону, з ПДВ і є незмінною на протязі дії даного договору. Сума договору складає 272000 грн., з ПДВ, +-2% (пункт 6.3 договору).

У відповідності до пункту 7.1 договору оплата за даним договором здійснюється відповідачем шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Продавця грошових коштів, що становлять 100 % від вартості поставленого товару, напротязі 20 банківських днів з дати поставки.

Пунктом п.8.1 договору поставки передбачено, що в разі прострочення здійснення оплати вартості товару відповідно до п.7.1 договору більше ніж на 3 банківські дні, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,01% від вартості частини товару, що був поставлений, але не оплачений.

На виконання вимог договору Позивач згідно видаткових накладних №РН-0000393 від 26.12.08р. на суму 13858,40грн., №РН-0000415 від 29.12.08р. на суму 77316 грн., №РН-0000416 від 30.12.08р. на суму 37604 грн., №РН-0000023 від 12.01.09р. на суму 44308,80 грн., №РН-0000030 від 14.01.09р. на суму 83476,80 грн., №РН-0000044 від 15.01.09р. на суму 19788 грн., за довіреностями №88 від 20.12.08р. та №103 від 12.01.09р. поставив Відповідачу макуху соняшникову в кількості 406,4 тон на загальну суму 276352 грн., який на момент звернення до суду з позовом не оплачений.

Позивач, враховуючи уточнення позовних вимог, відповідно до вимог договору ( п.п.7.1,8.1), ст. 625 ЦК України просить суд стягнути з відповідача 276352 грн. основного боргу, пеню на загальну суму 1912,93 грн., ( з якої 106,71 грн. пені з 13858,40 грн. за 77 днів прострочки з 28.01.2009р. по 15.04.2009р., 587,60 грн. пені з 77316 грн. за 76 днів прострочки з 29.01.2009р. по 15.04.2009р., 282,03 грн. пені з 37604 грн. за 75 днів прострочки з 30.01.2009р. по 15.04.2009р., 288,01 грн. пені з 44308,80 грн. за 65 днів прострочки з 09.02.2009р. по 15.04.2009р., 525,90 грн. пені з 83476,80 грн. за 63 дні прострочки з 11.02.2009р. по 15.04.2009р., 122,68 грн. пені з 19788 грн. за 62 днів прострочки з 12.02.2009р. по 15.04.2009р.); 1572,28 грн. -3% річних, (з яких 87,71 грн. 3% річних з 13858,40 грн. за 77 дні з 28.01.2009р. по 15.04.2009р., 482,96 грн. 3% річних з 77316 грн. за 76 днів з 29.01.2009р. по 15.04.2009р., 231,80 грн. 3% річних з 37604 грн. за 75 днів з 30.01.2009р. по 15.04.2009р., 236,72 грн. 3% річних з 44308,80 грн. за 65 днів з 09.02.2009р. по 15.04.2009р., 432,25 грн. 3% річних з 83476,80 грн. за 63 дні з 11.02.2009р. по 15.04.2009р., 100,84 грн. 3% річних з 19788 грн. за 62 днів з 12.02.2009р. по 15.04.2009р. ) та 6082,53 грн. інфляційних за лютий, березень 2009р..

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:

У відповідності до ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями ст.173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст.627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Відповідно до п.1,2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманого товару не виконав, в результаті чого у нього виникла заборгованість в сумі 276352 грн. Доказів про погашення суми основного боргу суд не надано. Тому , враховуючи матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 276352 грн. основного боргу заявлені правомірно, обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача відповідно до п.8.1 пені в розмірі 1912,93 грн. за кожен день прострочки згідно поданого розрахунку, судом враховується наступне.

Відповідно до ст.199 ГК України виконання господарського зобов’язання забезпечується засобами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватись передбачені законом або такі, що йому не суперечать , види забезпечення виконання зобов’язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обороті. До відносин щодо забезпечення виконання зобов’язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виходячи із змісту ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов’язання.

Поняття неустойки визначено ст. 549 ЦК України. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання .

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Сторони за договором (п. 8.1 договору) домовились , що в разі прострочення здіснення оплати вартості товару , відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,01% від вартості частини товару, що був поставлений, але не оплачений. Тобто, враховуючи вищенаведені правові норми, суд вважає, що визначена сторонами в п. 8.1 договору неустойка не відповідає визначеним законодавством ознакам пені, а за своєю правовою природою є штрафом, тобто сторони фактично врегулювали сплату неустойки у вигляді штрафу.

За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1912,93 грн. підлягають частковому задоволенню в сумі 27,64 грн.. В стягненні 1885,29 грн. необхідно відмовити.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до вищенаведених норм, аналізуючи матеріали справи та наданий позивачем розрахунок , суд вважає, що Позивач правомірно нарахував відповідачу 1572,28 грн. три проценти річних згідно розрахунку та 6082,53 грн. втрат від індексу інфляції.

Тому позовні вимоги в частині стягнення 1061,82 грн. три проценти річних, 7814,49 грн. втрат від індексу інфляції підлягають задоволенню.

Враховуючи вищенаведене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Дніпро-Атлантік" м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" с. Гуменці Кам'янець-Подільського району про стягнення 285919,74 грн. задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" с. Гуменці Кам'янець-Подільського району (код 34422333) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Дніпро-Атлантік" м. Дніпропетровськ, пр. ім. Газ. Правди,105/7 (код 34409836) 276352 грн. (двісті сімдесят шість гривень триста п'ятдесят дві гривні) основного боргу, 1572,28 грн. (одна тисяча п'ятсот сімдесят дві гривни 28 коп.) три проценти річних, 6082,53 грн. (шість тисяч вісімдесят дві гривні 53 коп.) втрат від індексу інфляції, 27,64 грн. (двадцять сім гривень 64 коп.) неустойки, 2840,34 грн. (дві тисячі вісімсот сорок гривень 34 коп.) витрат по оплаті державного мита та 117,22 грн. (сто сімнадцять гривень 22 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В задоволенні позову в частині стягнення 1885,29 грн. відмовити.

Суддя В.В. Виноградова

Віддруковано 3 примірники: 1 –в справі, 2 –позивачу, 3- відповідачу